Кобзарі
| Кобзарі (також бандуристи), нар. співці-музики, що співали, приграваючи на кобзі, виконавці іст. пісень і дум. Особливу ролю в укр. житті відігравали К в 1618 вв., беручи участь в коз. походах і гайдамацьких повстаннях. Вони гуртувалися в братствах на зразок ремісничих цехів, мали свої звичаї, закони й арґо (т. зв. лебійська мова). З занепадом козацтва К. змішалися з жебраками-лірниками, грою і співом випрошуючи милостиню. Між: ними були визначні нар. мистці: з 19 в. відомі О. Вересам, А. Шут, Т. Пархоменко, І. Крюковський, А. Никоненко, з 20 в. М. Кравченко, Г. Гончаренко, І. Кучеренко й ін. До популяризації й відродження кобзарства на поч. 20 в. спричинився Г. Хоткевич, наслідком діяльности якого зявилися вишколені ансамблі бандуристів сучасного типу. В Кабінеті образотворчого мистецтва Держ. Публічної Бібліотеки АН УРСР зберігається альбом О. Сластіона з 23 графічними портретами К. |
|
|
|
|
|
|