Коцюбинський Михайло (1864Ц1913), один з найвизначніших укр. письм. кін. 19Ц поч. 20 в. Нар. К. у сімТї дрібного урядовця у Вінниці, до жив до 7 рр., а потім по м-ках і с. Поділля, за місцем служби його батька. 1880 р. К. закінчив Шаргородське духовне училище Ц бурсу, потім учився в духовній семінарії, якої не закінчив, бо мусів утримувати родину (батько втратив на той час працю, а мати осліпла), поповнюючи знання самоосвітою. Він рано познайомився з творчістю укр. письм.. зокрема мали на нього вплив Т. Шевченко і М. Вовчок. також читав Золя, Гюго, Мопасана й і ін. зах.-свр. письм. і був знайомий з модною тоді соц. літературою (Фоєрбах, ФурТє). ГІІд виливом укр. класики у К. рано пробудилися нац. свідомість і бажання працювати для народу, так що вже 17-літнім юнаком віп мав політ. процес, наслідком якого довгий час був під наглядом поліції і не міг здобути урядову службу, заробляючи на сімТю приватними лекціями. Тільки завдяки звТязкам з нац.-культ. діячами (М. Костомаров) К. вдалося 1892 р. влаштуватися в філоксерній комісії, у якій він працював (Басарабія, Крим) до 1897 р. Потім деякий час був співр. житомирської газ. лВолинь╗, а з 1898 р. оселився в Чернігові. де й прожив до кін. життя, працюючи земським статистиком. Слабий здоровТям. К. шукав відпочинку від праці то в Галичині (звич. в с. Криворівні на Гуцульщині, останній раз 1912 р.), де познайомився з визначними діячами (І. Франко, В. Гнатюк, М. Павлик та ін.), то в подорожах по Европі, зокрема Італії (Капрі). У Галичині ж друкувалися й перші його твори в журн., а потім і окремими зб.: лУ путах шайтана╗ (1899), лПо-людському╗ (1900) й ін. Виснажлива праця не давала змоги К. цілковито віддатися літ. творчості й прискорила смертельну хворобу серця. Тільки 1911 р. Укр. т-во допомоги літературі визначило К. стипендію, зобовТязавши його кинути службу. Але вже було пізно, і К. два роки пізніше помер у київ. клініці Образцова.

Перші літ. спроби К. позначені впливом народницької літератури (зокрема І. Нечуя-Левицького) і лходіння в народ╗: лАндрій Соловейко╗ (1884) і л21 грудня, на Введеніє╗ (1885). Народницький характер мали і дальші твори К. 1890-их рр.: лНа віру╗ (1891), лПТятизлотник╗, лЦіповТяз╗ (1893), лХо╗ (1894). лДля загального добра╗ (1895) й ін., в яких він зображує перев. сел. побут і говорить про обовТязки інтелігенції супроти народу. Але з кін. 1890-их рр. К. не вдовольняє тематична вузькість і мист. примітивізм народницької літератури. Його творчість дедалі більше набирає тематичної різноманітності, охоплюючи найширші верстви суспільства, і стає модерною в стилі письма. К. переходить до імпресіонізму, і в Його творчості модерний на той час в укр. літературі імпресіонізм досягає вершинної досконалості. Імпресіоністичним є вже оп. лУ пугах шайтана╗ (1899), ще виразніше наступні екзотичні етюди: лНа камені╗ (1902), лПід мінаретами╗ (1904). К. дедалі більше заглиблюється в психологічну аналізу, яка виявляється то в іронічному змалюванні розчарування інтелігента в своїх молодечих захопленнях (лЛялечка╗, 1901), то в складному, повному драматизму роздвоєнні мистця, що спостерігає смерть своєї дитини і фіксує ці спостереження як матеріал для майбутнього твору (лЦвіт яблуні╗, 1902), то в бунті проти отруйної буденщини (лСон╗, 1911) і т. д.

Та сама тонка психологічна аналіза характеризує й творчість К. часів першої рос. революції. Але тут з усією гостротою і в своєрідній інтерпретації виступає (відзеркалений зрештою в усій творчості К.) момент нац. й соц. гніту на Україні в умовах рос. самодержавства: лВін іде╗ (1906), лСміх╗ (1906), лPersona grata╗ (1907), лПодарунок на іменини╗ (1911) і багато ін. Сюди ж належить і визначна художньою силою й типізацією образів не закінчена повість лFata morgana╗ (1903Ц10), в якій К. розкрив гострі соц, конфлікти на укр. селі в умовах рос. колоніялізму.

Вершинним з мист. погляду твором К. є лIntermezzo╗ (1908), в якому в психологічні медитації мистця раз-у-раз вривається брутальна дійсність, схоплена часом, як контраст до тонкого імпресіоністичного малюнку новелі, підкреслено натуралістичними мазками (лЙому ще нічого: рік лупив воші в тюрмі, а тепер раз на тиждень становий бТє йому морду╗), нагадуючи про його обовТязки перед народом.

Дещо окремо стоїть майстерна стилізація Ц повість з життя гуцулів, написана в півлеґендарному пляні, Ц лТіні забутих предків╗ (1911).

Висока майстерність, культура слова й глибокий ліризм творчости К. великою мірою вплинули на дальший розвиток укр. літератури, не лише прози, а й поезії в кращих її зразках (П. Тичина). Твори К. видавалися багато разів до й особливо по революції. Найповнішими були 7-томове вид. ДВУ і 9-томове лКнигоспілки╗ з вступними ст. і належним наук. апаратом (обоє 1920-их рр.). З 1930-их рр. большевики стандартизували оцінку К. як лреаліста╗ й лрев. демократа╗, чим закрили можливості до дальшого вивчення його творчости, і почали видавати перев. вибрані твори з дуже тенденційним їх тлумаченням.