�Кодекс законів про працю УСРР�, з 1922 р. основне, проте фрагментарне джерело трудового права в УССР і Молд. ССР. �К. з. п. п. УСРР�, точно відтворюючи відповідний кодекс РСФСЗР, був прийнятий ВУЦВК 2.12.1922 та введений в дію з зворотною силою � 15.11.1922, себто з того часу, коли і �К. з. п. п. РСФСР�. Кодекс складається з 192 ст., систематизованих в 17 розділах: заг. частина; про порядок наймів і подачі робітної сили; про порядок притягнення до трудової повинности громадян УССР; про колективні угоди; про трудову угоду; про правила внутр. ладу; про норми випродукування; винагорода за працю; гарантія та компенсація; робочий час; час відпочинку; про учеництво; праця жінок і неповнолітніх; охорона праці; про проф. (виробничі) спілки робітників та службовців і їхні органи на підприємствах, в установах та госп-вах; про органи розгляду конфліктів та справ порушення законів про працю; про соц. страхування. Лише 18 ст. не є буквальним передруком відповідних ст. �К. з. п. п. РСФСР�. Численні зміни і доповнення тільки спершу були відповідно кодифіковані у формі нової редакції статтей, додатків та офіц. доповнень; видані ж після 1936 р. взагалі не були внесені до кодексу.

На відміну від початкового сов. трудового законодавства, що характеризувалося встановленням т. зв. роб. контролю над виробництвом, �К. з. п. п. УСРР� не встановлює права робітників та службовців на виробниче співуправління, а лише реґулює взаємовідносини �наймача� � працедавця та �наймитів� � працівників. Кодекс у своїй першій ред. відзеркалює соц.-госп. систему НЕП-у. Деякі з останніх актів сов. трудового права повертаються до постанов окремих ст. �К. з. п. п. УСРР�.

У висліді постанови президії Верховної Ради УССР �Про перегляд кодексів законів УРОР� 14. 5. 1956, окрема комісія мін-ва юстиції УССР розробила новий проект �К. з. п. п. УРСР�, який враховує нові акти соц.-трудового законодавства; проект ще не затверджений (див. також Трудове право, Праця).