Коломийки, особлива форма коротких лірично-побутових пісень жартівливого, гумористичного й сатиричного характеру, часто з злободенною тематикою. Поєднання поетичного тексту К. з інструментальною музикою і танцем свідчить про старовинність цих форм. 14-складовий коломийковий вірш з його характеристичним розподілом наголосів зустрічається в дуже давніх піснях. Закінчені зразки коломийкового циклу маємо в рукописних зб. кін. 17 в. У першій пол. 19 в. коломийка становить собою вироблений тип нар. пісенної творчости. Вірш типової К. вкладається в форму триколійного 14-складового рядка з цезурами після 418 складу; строфа К. має двовіршову будову. Велику ролю в композиції К. відограе паралелізм. Позитивний чи негативний, а також заспів, запозичений з стародавнього пісенного матеріялу. К., поєднані з танцем, дають широке поле для імпровізаційних варіяцій. Найбільшу збірку К. видав В. Гнатюк �Коломийки� (Етн. Зб. НТШ, XVII�XIX, 1905�07).

Як нар. танець К. найбільше поширені на Гуцульщині. Виконується в замкнутому колі з довільним числом пар. Гол. кроки: голубка, �крутисі�, тайдук, мережка, підскоки. Найстаріші коломийкові танці: висока, коло, півторак, рівна, трісунка, чабан. Мімічно-ілюстративний характер мають весільні К. (кочерга, подушковий танець) та косарський танець �косар�.