Комісар (франц. commissaire � уповноважений), держ. урядовець з особливими повноваженнями, напр., поліційний К., або в деяких країнах, з доручення уряду тимчасово виконуючий обов�язки, замість виборного органу. В УНР за Укр. Центр. Ради К. очолювали повіти та губернії (див. Губерніяльні комісари).

В сов. управлінні К. � назва кількох адміністративних і військ. функцій: військ. К. � призначений партією і сов. урядом уповноважений для керівництва політ. пропаґандивною працею у військ. частині; часто роля К. була більшою, ніж звич. військ. командира. Зненавиджену старшинами і бійцями Червоної Армії інституцію військ. К. ліквідовано в 1942 р., проте залишилися військ.-політ. працівники в армії без звання К. В 1919�46 в УССР, за заг.-сов. зразком, К. називали чл. больш. уряду, а мін-ва нар. комісаріятами (див. Рада народних комісарів).