Комуністичний Інтернаціонал, Комінтерн, також відомий як Третій Інтернаціонал, міжнар. орг-ція, що об�єднувала ком, партії усього світу, заснована в Москві в 1919. Спочатку К. І. вважав себе єдиною світовою компартією, що має здійснити світову революцію; з 1921 партії-члени стали вважатися секціями К. І., а домінуючою секцією стала рос. Осідком К. І. весь час була Москва. За Сталіна К. І. з усіма його секціями перетворився на експозитуру зовн. політики та розвідки СССР. Такий стан викликав в К. І. затяжні кризи й різні опозиції, проти яких Сталін застосовував терор навіть за кордоном. На чолі К. І. стояли, по черзі, Г. Зінов�єв, М. Бухарін, Г. Дімітров та Д. Мануїльський. За весь час відбулося 7 світових конґресів К. І. Щоб заспокоїти побоювання зах. альянтів, 1943 Сталін ліквідував К. І. Впродовж 1947�55 рр. існував ще Комінформ (Інформаційне бюро ком. партій), але до нього належали лише евр. компартії, і він не мав такого значення, як К. І.

Не зважаючи на свою приналежність до Рос. Ком. Партії (большевиків), КП(б)У весь час була також і окремою секцією К. І., маючи там спочатку три голоси, а потім один. Перший світовий маніфест К. І. від КП(б)У в 1919 підписав М. Скрипник, до Виконкому в 1921 від КП(б)У входив О. Шумський; на конгресах К. І. КП(б)У репрезентували також С. Гопнер, Ф. Кон, М. Попов та ін. В 1920 до К. І. окремо належали також і гал. комуністи. Домагання боротьбістів у 1919�20, щоб К. І. прийняв їх у чл. на правах самостійної укр. компартії, К. І. на вимогу РКП(б) відкинув.

Укр. політ. проблеми часто дебатувалися в К. І. протягом 1919�21. V конгрес К. І. 1924 проголосив, що укр. проблема має міжнар. значення та що від її розв�язки в УССР залежать симпатії до СССР народів Сх. та Півд. Европи. В 1925 К. І. ухвалив розпустити Укр. Ком. Партію (укапістів), мотивуючи це тим, що, мовляв, УССР є самостійна сов. держава, і тому немає потреби обстоювати її усамостійнення, як того вимагали укапісти. В 1927�29 в К. І. гостро дебатувалися проблеми шумськізму-хвильовізму та нац. політики Москви на Україні, бо КПЗУ оскаржувала КП(б)У перед К. І. в переслідуванні укр. комуністів, але під рос. тиском К. І. засудив КПЗУ. На XIII пленумі К. І. в 1933 та на VII конгресі К. І. в 1935 порушувалася також і справа М. Скрипника та голоду на Україні. До Комінформу КП(б)У не належала. Щойно в 1956�58 представників КПУ стали знову включати до складу офіц. делегацій КПСС на деякі міжнар. ком. наради.

Література: ZK der KPZU. Die ukrainisch nationale Frage. Materialen zur Frage der sogenannler ukrainischen nationalen Abweichungen (�Schum skimus�) in der KPU und der KPWU. Л. 1923 Гопнер С. Під прапором світової пролет. революції (до 10-ліття Комінтерну). X. 1929 Лозовский А. История Коминтерна в конгрессах. X. 1929; Гирчак Е. На два фронта в борьбе с национализмом. М. 1930; Коммунистический Интернационал в документах 1919�32. М. 1933: журн.: �Fahne des Kommunismus. Берлін 1927�33; �Коммунистический Интернационал�. М. 1919�43; Majstrenko I. Borot�bims: A Chapter in the History Ukrainian Communism. Нью-Йорк 1954. [В. Голубничий]