Комунізм, у заг. прийнятому визначенні � суспільно-екон. і політ. лад з колективною власністю як на знаряддя продукції, так і на предмети споживання та з безклясовим і бездерж. устроєм. Прообраз такого ладу існував у первісному родовому суспільстві. К. називається також ідеологія та політ. рух, що прямує до такого ладу в новітні часи. Окремі ком. ідеї виразно виступають у гр.-рим. філософів, первісному християнстві, у середньовічних сект та сел. повстанців, в утопійних літ. творах. Термін �комунізм� вперше вжив франц. утопіст Е. Кабе (1840). У 1847�52 рр. існувала перша політ. орг-ція п. н. Ліґа комуністів, для якої К. Маркс і Ф. Енгельс написали �Ком. маніфест� (1848). Пізніше, до 1917 р., політ. орг-цій з такою назвою не було і сама назва майже зникла. Щойно в 1918 р. термін К. набрав особливого значення, бо Рос. Соц.-Дем. Партія (большевиків) прийняла назву Рос. Ком. Партії (большевиків), а в 1919 р. створився Комінтерн. К. з цього часу став окремим від соціялістичного політ. рухом, метою якого є збройне рев. повалення капіталізму і встановлення т. зв. диктатури пролетаріяту для побудови ком. ладу. Починаючи з 1918 р., створюються ком. партії й в ін. країнах світу. На 1960 р. у світі існує 91 ком. партія з 36 млн чл. (з цього ч. лише 7 млн поза сов. бльоком).

Ком. ідеї в політ. русі на Україні існували в рос. орг.-ціях: народницька Київ. Комуна (1873), осередки �Землі і Волі� та �Нар. Волі� (1876�85), �Южно-Русский Робочий Союз� (Одеса � 1875, Київ �1880), марксистський �Союз борьбы за освобождение рабочего класса� (Київ, Катеринослав � 1897). �Ком. маніфест� Маркса й Енгельса появився на Україні в рос. перекладі в 1880 рр. У 1890-их рр. існували студентські та роб. гуртки в Києві, Катеринославі, Одесі, Харкові, що вивчали марксистську літературу. В 1900-их рр. друкувалося багато ком. літератури, зокрема в Одесі. Популярними стали ком. утопії Атлантікуса, Богданова й ін. Тільки в утопійно-моралізаторській та наук.-фантастичній формі К. проник і в укр. літературу (�Сон� П. Мирного і значно пізніше �Соняшна машина� В. Винниченка). Акад. марксизм на Україні (М. Зібер) не був ком.

Спонтанного нац.-укр. організованого ком. руху майже ніколи не існувало. Ком. Партія України виникла як рос. орг-ція. За своїм характером вона залишилася антиукр. й донині. Боротьбісти, укапісти, закордонна група УКП В. Винниченка й ін. не були послідовно укр. марксистськими ком. орг-ціями, а лише продуктами існуючої політ. ситуації, спробами пристосування до рос. больш. влади на Україні з тактичною метою продовжувати боротьбу в нових умовах. Ук. нац. опозиції в КПУ В. Шахрая, О. Шумського, М. Хвильового, а також і М. Скрипника) були більш спонтанними, хоч також: являли собою гол. чином лише реакцію на політику Москви. Гол. ідея укр. нац. комуністів полягала в тому, що К. можна здійснювати лише з нац. формі, що для привернення укр. мас до справи К. потрібно задовольнити їх нац. вимоги, принести їм К. у формі укр. ком. держави, укр. мови й культури, школи, книжки тощо, а Не накидати їм чужу рос. форму, незрозумілу й ворожу масам. Щоб улегшити сприймання К. укр. народом, укр. комуністи вимагали від Москви розширення прав УССР, українізації тощо. Москва ж розцінила ці вимоги як �націоналізм� і знищила всіх укр. нац. комуністів протягом 1930-их рр. Хоч укр. нац. К. і не мав впливу за кордоном, його ідеї виявилися тотожніми з нац. ком. рухами в Югославії, Польщі, Угорщині й ін. в наші часи (див Ревізіонізм).

К. у Галичині (Ком. Партія Зах. України) і на Закарпатті (Ком. Партія Закарпаття) появився на поч. 1920-их рр. Сельроб та ін. орг-ції на Зах. Укр. Землях хоч і були радянофільськими, але не послідовно марксистськими. Те саме слід сказати й про �проґресистів� серед укр. еміграції в ЗДА й Канаді, з яких лише незначна частина належить до ком. партій.

К. як програма майбутнього суспільно-екон: ладу належить до гол. ідей Ком. Партії Сов. Союзу (КПСС) і КПУ. Вперше КПСС пробувала здійснити т. зв. �воєнний комунізм� (1918�21), але мусіла відмовитися від нього й перейти до НЕП-у. Пізніше, з уведенням п�ятирічок, ліквідуючи приватний капітал і ринок, централізуючи плянування, застосовуючи колективізацію й фактично примусову працю і т. д., КПСС запевняла, що всі. ці заходи і є здійсненням соціялізму з наступним переходом його в К. Але всі ці псевдотеоретичні міркування є тільки пристосуванням до внутрішньополіт. коньюнктури. в залежності від якої міняються не тільки терміни побудови К., але й його гол. ознаки: заводячи терор, Сталін (всупереч Марксові) запевняв, що роля держави в процесі здійснення К. не зменшуватиметься, а, навпаки, зростатиме; по його смерті ця теза заперечена в теорії, але в практиці лишається дійсною і надалі. Щодо термінів, завжди змінних, за останніми обіцянками, доба К. має початися десь після 1970 р. Конкретні наслідки покищо виявляються не так у побудові К., як у зрості мілітарного потенціялу СССР.

В нац. питанні як Маркс, так і КПСС передбачають злиття й зникнення всіх націй, культур і мов, лише що Маркс уявляв собі це як довготривалий процес у світовому маштабі, тоді як Сталін, бувши речником рос. шовінізму, вважав, що при К. нації повинні злитися вже в межах самого СССР і рос. нація й мова абсорбувати всі нації й мови СССР. Після деяких хитань 1956�58 рр. (теж коньюнктурного характеру) більшість теоретиків К., гол. росіян, продовжує далі твердити, що з заведенням К. в СССР повинна скрізь запанувати рос. мова й культура. У цьому напрямі скеровується й практична нац. політика КПСС (див. ще Марксизм, Ленінізм, Соціалізм). [В. Голубничий] Комунікація, див. Транспорт.