Коноплі звичайні (Cannabis sativ L.), однорічна дводомна рослина з родини шовковицюватих (матірка � жін. рослини, плоскінь � чоловічі), яку вирощують для волокна (вихід волокна 16�18% до ваги стебла) і олії (30�33% до ваги насіння), побіч льону гол. волокниста культура України. К. з. вимагають родючої землі, доброго забезпечення вологою та поживними речовинами. Волокно К. з. дуже міцне й стійке щодо гниття, воно йде на виробництво полотна, линв, мотузів, мішків, брезентів, шпагатів тощо; олія К. з. є сировиною для виготовлення вареної олії, лаків, фарб, менше для харчування, раніше також для освітлювання, макуха � високоякісний корм для худоби.

На Україні вирощують два роди К. з. � середньорос. (вегетаційний період 90�120 днів, довж. стебла 1,5�2 м, високий врожай насіння) і півд. (вегетаційний період 130�140 днів, довж. стебла 2,5�3 м, високий врожай волокна), який з 1930-их рр. інтенсивно поширюють (1956 р. � 87% в заг. посівній площі К.). До 1920-их рр. К. з. розводили селяни перев. з року в рік на тих самих ґрунтах, т. зв. коноплищах, нині (1956 р.) 91% посівної площі під К. з. припадає на колгоспи, 9% на землі колгоспників (здебільша середньорос. К., які дають і олію й волокно). Гол. і найдавнішим р-ом поширення К. з. є лівобережне Полісся і Лісостеп, зокрема Чернігівщина, який межує з великим рос. конопляним р-ном. В новіші часи щораз більше поширюється культура К. з. зокрема в центр. і півн. Степу (обабіч р. Бога, в сточищі р. Самари й ін.) та на Черкащині. Площа зайнята під К. з. зазнає немалих коливань; до 1914 вона зменшилася (в 9 укр. губерніях) з 161300 га в 1901�05 рр. на 149300 га в 1906�10 рр. і 129700 га в. 1911�15 рр. гол. через конкуренцію імпортового джута. 1913 р. площа під К. з. в УССР становила 126600 га, 1928 � 170300, 1940 � 198800, 1950 � 183300, 1956 � 159 100 га (0,5% всієї посівної площі УССР), на всіх укр. землях в СССР бл. 200000 га, себто 27,0 (34) % засівної площі у всьому СССР; в наступні роки вона зазнала значного зменшення. Продукція волокна становила 1956 р. в УССР приблизно 70 тис. т (на всіх укр. землях в СССР 85 тис. т), себто 19 (23) % світової продукції і друге місце в світі після Росії. До революції Україна вивозила більшість макухи і частину волокна за кордон (гол. до Великобрітанії й: Німеччини), натомість олію використовували на місці, нині майже все волокно перероблюється на Україні (див. Конопле-джутова пром-сть). [В. Кубійович]