Конституція
Конституція (з латинської constitutio), основні закони про держ. устрій та взаємовідносини громадян і держави. Першим документом конституційного характеру на Україні була Бендерська конституція, прийнята 1710 р. мазепинськими еміґрантами. Укр. держ. формації, що виникли в 191720 рр. мали кілька К.: устрій УНР визначали окремі держ.-правні акти універсали і закони аж до прийняття Центр. Радою 29.4.1918 суцільного документу Конституції Укр. Нар. Республіки, яка не увійшла в життя в наслідок гетьманського перевороту. К. Укр. Держави за гетьмана П. Скоропадського міститься в Грамоті гетьмана та в Законі про тимчасовий держ. устрій України (див. Гетьманський уряд і ЕУ І, стор. 64950). Конституційними актами УНР за Директорії були окремі деклярації та закони, м. ін. Закон про форму держ. влади, прийнятий трудовим Конгресом 28.1.1919. Значення для укр. політ. правної думки має проект Основного держ. закону про устрій Укр. Держави, опрацьований у травні 1920 Всеукр. Нац. Радою в Камянці Подільському та проект, опрацьований 1921 р. О. Ейхельманом, який приймає федеративну структуру УНР. В ЗУНР прийнято було ряд законодавчих актів, що становили зміст Конституції Зах.-Укр. Нар. Республіки. В УССР діє Конституція УССР з 10.1.1937 з пізнішими змінами. Постанови про автономію Закарпаття (Підкарп. Руси) були включені в К. Чехословацької Респ. з 1920 р., а поширену автономію Карп. України в 193839 рр. зафіксував конституційний закон ч. 328. Конституційним актом проголошеної 15.3.1939 незалежної Карпато-Укр. Республіки був закон ч. 1 сойму Карп. України (див. Закарпаття). [В. Маркусь] |
|
|
|
|