Конституція Української Народної Республіки, прийнятий 29.4.1918 основний закон УНР, що його зміст визначили великою мірою попередні законодавчі акти Укр. Центр. Ради; він поважно впливав на дальше законодавство і устроєві форми УНР. До прийняття К. УНР значення конституційних актів мали Універсали Укр. Центр. Ради та окремі закони: закон 8.12.1917 про порядок видавання законів, закон про вибори до Установчих Зборів України, закон 22.12.1917 про Укр. Держ. Банк і Гол. Скарбницю УНР, закони 15 і 20.12.1917 про судівництво УНР, закон 21.1.1918 про нац.-персональну автономію, закон 1.3.1918 про герб УНР, закон 2�4.3.1918 про громадянство УНР та ін.

Більшість з цих актів були зібрані в один конституційний документ � К. УНР, підготований окремою комісією та прийнятий Укр. Центр. Радою на її останній сесії 29.4.1918, в день перевороту гетьмана П. Скоропадського. К. УНР складалася з 83 ст. і 8 розділів: Заг. постанови. Права громадян України, Органи влади УНР, Всенар. Збори УНР, Про Раду нар. мін. УНР, Суд УНР, Нац. Союзи, Про часове припинення гром. свобід.

К. УНР стверджувала, що УНР є �державою суверенною, самостійною і ні від кого не залежною�; суверенне право в УНР належить народові України, який здійснює його через Всенар. Збори. К. УНР не визначала кордонів України, але зазначала, що її територія є �неподільна�. Громадянам УНР без різниці статі і національности забезпечувалися основні громадянські і політ. права (див. Громадянські права). Верховним органом влади в УНР є Всенар. Збори, які видають закони та формують вищі органи держ. управління і суду. К. УНР устійнює порядок виборів до Всенар. Зборів, визначає їх орг-цію, порядок законодавства й компетенції найвищого держ. управління. Гол. Всенар. Зборів репрезентує УНР назовні. Вищу виконавчу владу в УНР виконує Рада нар. мін., покликувана гол. Всенар. Зборів у порозумінні з Радою старшин Зборів та затверджувана Всенар. Зборами. Рада нар. мін. відповідальна перед Зборами, які можуть їй або окремим мін. висловити недовір�я. Найвищим органом судової влади є Ген. Суд УНР, складений з колегії, обраної на 5 р. Всенар. Зборами; Ген. Суд є касаційною інстанцією для всіх судів УНР. Стверджено принцип незалежности судівництва від виконавчої і законодавчої влади. Окремим розділом увійшов у К. УНР закон Укр. Центр. Ради про нац.-персональну автономію нац. меншостей України (див. Національно-персональна автономія). В кінці К. УНР містила постанови про тимчасове припинення громадянських прав у випадку конечности.

К. УНР залишила ряд важливих конституційних питань для розв�язання дальшому законодавству. Внески про зміну К. УНР мали розглядатися звич. законодавчим порядком, з тим, що для їх прийняття потрібно 3/5 присутніх депутатів та додаткове схвалення новим складом Всенар. Зборів після найближчих виборів.

В заг. К. УНР стверджує принцип парляментарної демократії з перевагою законодавчої влади над виконавчою. Вона висловилася за децентралізацією та за адміністративне самоуправління. Розв�язана в ній проблема нац. меншостей свідчить про поступовість і лібералізм в політиці УНР супроти меншостей.