Конституція Західньо-Української Народної Республіки (пізніше Зах. Области Укр. Нар. Республіки), гол. законодавчі акти ЗУНР, які визначали її політ.-правний устрій. Найважливішим з них є �Тимчасовий основний закон про держ. самостійність укр. земель бувшої Австро-угор. монархії� 13.11.1918. Цей закон охоплює 5 артикулів: Назва, Границі, Держ. суверенність, Держ. заступництво, Герб і прапор. Назву держави прийнято � ЗУНР, а її кордони покривалися з �укр. суцільною етногр. областю в межах бувшої австро-угор. монархії�. Сувереном є весь народ, виявляючи свою волю через представництво, обране заг. рівним, безпосереднім, таємним і пропорційним голосуванням. До часу проведення виборів Установчих зборів усю владу в ЗУНР виконувала УНРада і відповідальний перед нею Держ. секретаріят.

Дальшими законами, які доповнювали К. ЗУНР були: з 16.11.1918 про тимчасову адміністрацію і орг-цію судів (закон залишив у силі австр. законодавство, �оскілько воно не противиться державності ЗУНР�), закони 3.1.1919 про злуку ЗУНР і УНР, 4.1 про Виділ УНРади, 15.2 про держ. мову, 8.4 про виконування громадянських прав і обов�язків, 16.4 про сойм ЗУНР, 9.6 про передачу виконування всієї військ. і цивільної влади �уповновласненому диктаторові� й ін.

На підставі цих конституційних законів верховна влада в ЗУНР належала УНРаді, що виконувала насамперед законодавчу владу, її Виділ на чолі з през. УНРади репрезентував ЗУНР назовні та здійснював деякі важливіші функції нар. суверенності (ствердження й оповіщення законів, покликування чл. Держ. секретаріяту тощо).. Виконавча влада належала Держ. секретаріятові, який складався з окремих ресортів (держ. секретар) і був відповідальний перед УНРадою. Судівництво було незалежне, а верховною інституцією був Найвищий Держ. Суд у Львові.

К. ЗУНР виразно відзеркалювала тип правової держави. Структура органів влади дечим нагадувала УНР першого періоду (Укр. Центр. Рада і Мала Рада, Ген. Секретаріят).

Конституційний характер мають деякі проекти держ.-правного статусу території ЗУНР, опрацьовані пізніше міжнар. й укр. чинниками: проект договору між Найвищою Радою держав Антанти і Польщею про автономний статус Галичини, опрацьований в Парижі 20.11.1919, але відкинений Польщею; проект �Основ держ. устрою Гал. Держави�, опрацьований урядом Диктатора ЗУНР і пред�явлений Лізі Націй і, врешті, приватний проект К. ЗУНР видатного правника проф. С. Дністрянського.