Кониський Олександер (1836Ц1900), письм. (під псевд. Верниволя О., Горовенко Ф., Буркун В., Перебендя, Хуторний О. і багато ін.), публіцист і гром. діяч, родом з Чернігівщини, друкуватися почав у лЧерниговском Листке╗ (1858). Гром. праця К. велика й різноманітна. В Полтаві, де він служив, К. брав діяльну участь в орг-ції недільних шкіл і писав для них підручники, виступаючи одночасно в пресі на церк. теми. У Києві, як чл. міської ради, він домагався введення в школі укр. мови; багато приділяв уваги вид. діяльності на підрос. Україні й у Галичині. У звТязку з переслідуванням укр. літератури й мови К. був засланий (1863) на півн., зазнаючи репресій і в пізніші роки. З 1865 р. жив за кордоном, зійшовшись близько з діячами укр. відродження в Галичині. Повернувшись до Києва, працював у лКиевском Телеграфе╗. К. був одним з фундаторів Т-ва ім. Т. Шевченка у Львові (1873) й пізніше ініціятором перетворення його на НТШ. Поезії К. свого часу були дуже популярні (лЯ не боюсь тюрми і ката╗, лНа похорон Т. Шевченка╗ та ін.), але більше значення мали його оп. й повісті. Тематика оп. К. Ц нар. побут (лХвора душа╗, лСтарці╗, лЗа кригою╗) та соц. й нац. пригноблення України в царській Росії (лПівнів празник╗, лМлин╗. лСпокуслива нива╗); у повістях лСемен Жук і його родичі╗ та лЮрій Горовенко╗ порушені проблеми нац. відродження України. К. належить ґрунтовна біографія Шевченка, що не втратила значення ще й досі: лТарас Шевченко-Грушівський, хроніка його життя╗, ІЦII (1898Ц1902). В сов. літературознавстві К. зарахований до лнаціоналістів╗, і твори його (за винятком кількох поезій, передрукованих останнім часом) від кін. 1920-их рр. лишаються під забороною. Докладна бібліографія творів К. поміщена в КСт. (1,1901).