Копні суди, гром. суди на укр. і білор. землях В. Князівства Лит., що проіснували до 18 в. К. с. розвинулися з давніх вервних судів (див. Верв); їх визнавала держава, а їхні компетенції визначав Лит. Статут насамперед у справах зем. межі, ліс. і польових шкод; у важчих карних справах роля К. с. була тільки процедурно-слідча (�гонити слід�, �вести опит�). На місце суду � �копище� сходилася ціла громада �копою�, але суд. функції виконували обрані судді � �добрії люди�. Територіяльно один К. с. включав кілька сіль. громад, �Копу� скликав пошкодований або обвинувачений (якщо бажав реабілітації), але також гром. старшина, напр., для виявлення злочинця, за якого громада мала відповідати. Апеляційною інстанцією проти вироків К. с. були ґродські суди або ін. відповідні держ. суди. Після Люблінської унії поль. уряд ставився неприхильно до К. с., бачачи в них вияв сел. самоуправління. На Гетьманщині К. с. втратили значення, бо представники громад були притягнені до відповідних інстанцій гетьманського судівництва.