Коронний край
| Коронний край, адміністративно-територіяльна одиниця Австро-Угорської монархії, територіяльне визначення якої базувалося не на етнічному, а скорше на іст. принципі. К. к. користувалися внутр. автономією, маючи свої окремі призначені та обрані політ.-адміністративні органи (намісник, крайовий сойм, крайовий виділ). Укр. землі Австрії входили в 17741849 рр. до Королівства Галичини і Володимирії, а згодом до К. к. Галичини та до новоутвореного К. к. князівства Буковини. Галичина обіймала частини укр. і поль. етногр. території, Буковина укр. і рум.; тому українці Галичини домагалися вже з 1848 р. поділу її на укр. і поль. та утворення окремого К. к. з укр. частин Галичини, Буковини й Закарпаття, але австр. уряд під поль. впливом відмовлявся реалізувати цей плян. Щойно в 1918 р. він підписав таємну умову з УНР у Бересті (додаток до Берестейського миру) про те, що Австро-Угорщина утворить з укр. частин Галичини і Буковини окремий К. к., але згодом анулював цю умову. (Див. ще ЕУ І, стор. 49598). |
|
|
|
|
|
|