Корисні копалини, природні мінеральні речовини, які можна ефективно використати для нар. госп-ва в природному виді або після попередньої обробки; використання різних мінералів і гірських порід як К. к. міняється з розвитком техніки й потребами нар. госп-ва. Галузь техніки й пром-сти, завданням якої є відкриття родовищ і видобуток К. к. із земних надр та їх початкова переробка, має назву гірництва (Г.), або гірничої пром-сти (Г. п.). З погляду використання в нар. госп-ві К. к. діляться на такі групи: паливні (вугілля, торф, горючі лупаки, нафта, горючі гази, уран), металеві (руди чорних, кольорових, рідкісних металів) і неметалеві � будів. матеріяли, сировина для хем. і добривної пром-сти, дорогоцінні камені, мінеральні джерела й ін.

Історія гірництва. Початки Г. на Україні сягають ще палеолітичних часів, коли добували й обробляли кремінь (напр., �копальні� в с. Лазорівці б. Нижнева, в с. Луці Врублівській над Дністром б. Кам�янця Подільського тощо), який був навіть предметом торгівлі. В бронзову добу добували мідь у Донбасі (напр., б. хутора Калинівки Амвросіївського р-ну) на Херсонщині і на Закарпатті, хоч перев. цей метал довозили з Семигороду й Кавказу. На зал. добу припадає початок добування залізної руди осадового походження в ліс. смузі; тоді також добували, крім будів. каменю й кременю, камінь жорновий, точильний, ганчарські глини тощо. В 4�5 вв. до Хр. в Криму добували мармурові вапняки, які використовували при будовах м. Херсонесу й Пантікапеї. Мабуть, в доіст. часи добували вже сіль (в Галичині, з соляних оз. над Чорним м.) і золото (гол. на Закарпатті). За княжих часів добували й обробляли залізну руду, сіль, ганчарську глину, будів. камінь, бурштин тощо. Так було й за лит.-поль. й коз.-гетьманської доби; особливе значення мало добування соли, залізної руди і салітри.

Хоч початок видобутку кам�яного вугілля припадає на кін. 18 в. і тоді ж модернізовано й збільшено експлуатацію залізної руди, все ж таки широке пром. використання К. к. на Україні почалося 100 років пізніше (в 1870-их рр. кам�яне вугілля, 1881 початок експлуатації залізної руди в Кривому Розі, 1886 манганової � в р-ні Никополя; на 1850-і рр. припадає початок видобутку нафти в Галичині). Особливий розвиток видобутку К. к. припадає на 1890-і рр.; з того часу Г. п., зокрема кам�яновугільна й залізорудна розвивається швидко і безнастанно. Ці К. к. й тепер (після другої світової війни також горючі природні гази) є основними К. к. України, і на них припадає бл. 90%. вартосте продукції всіх К. к. Крім того, Україна має ряд інших К. к. (найважливіші � сіль, калієві солі, фосфорити). Вони є підставою її різноманітної, зокрема важкої, індустрії; деякі з К. к. України посідають визначне місце в світі (у видобутку вугілля 5 місце, залізної руди � 3, манґану � 2 або й перше).

Розміщення К. к. Багатою є мінерально-паливна база України. З горючих К. к. це насамперед кам�яне вугілля (див. Кам�яновугільна пром-сть), далі горючі природні гази, нафта, буре вугілля, торф, озокерит і неексплуатовані ще горючі лупаки (сланці), що залягають в Карпатах і на Поділлі (зокрема б. Кам�янця Подільського); урану на Україні мало. До металевих К. к. належать багаті залізні й манґанові руди, натомість не мають великого значення руди кольорових металів (ртуть, боксити, титан й ін.), які розміщені в багатьох малих родовищах, а збірні їх запаси невеликі. Сировиною для хем. пром-сти є багаті родовища соли (див. Соляна пром-сть), калієвих солей, фосфоритів, також гіпс, крейда; менше значення мають ґлявберова сіль, алюніт, хлористий магній, борати, солі, з яких добувають бром; мінеральною сировиною для виробництва фарб є вохра, ґлявконіт, мунія, сурик, умбра. Цінними К. к. є каолін (світове значення), графіт, вогнетривкі глини; невеликі родовища сірки. Україна багата на будівельні матеріяли, зокрема кристалічні � ґраніт, базальт, андезит, порфірит, лябрадорит; з некристалічних � пісковики, вапняки, мармур, різного роду глини, піски тощо. З дорогоцінних і виробних каменів є м. ін. топаз, гірський кришталь, ґранат, опаль, бурштин, турмалін, халцедон й ін. Важливе лікувальне значення мають величезні запаси мінеральних вод.

Деякі К. к. поширені по всій Україні, інші скупчені в певних р-нах, залежно від геол. будови. Гол. р-ни: Донецький басейн � кам�яне вугілля, сіль, також вапняки, мерґель, вогнетривкі глини, гіпс, цинобра й ін.; Дніпропетровський промисловий р-н � залізна й манганова руди, далі буре вугілля, вогнетривкі глини, каолін, графіт й ін.; Передкарпаття � нафта, горючі природні гази, сіль, калієві солі, а також буре вугілля, озокерит; Переокавказзя � нафта, горючі природні гази, сировина на цемент й ін.; Керчинський залізорудний басейн; Львівсько-волинський кам�яновугільний р-н, Олександрівський буровугільний, Шебелинський р-н (природних горючих газів) й ін. Див. також карту. Використанню К. к. в пром-сті сприяє порівняно коротка віддаль між р-нами їх залягання (зокрема вугілля й руд) та вигідне положення близько від моря або над Дніпром.

Продукцію найважливіших К. к. (в самій лише УССР) видно з таблиці (в млн т): [...]

(Докладніше див. ЕУ І, стор. 1074�82).

Гірнича освіта. До революції нижчу гірничу освіту давали нечисленні гірничі школи з дворічним навчанням. Першою високою гірничою школою на Україні (й другою в Рос. Імперії) був Гірничий Ін-т у Катеринославі (з 1899 р.; див. Дніпропетровський Гіничий Ін-т); до того часу вищу гірничу освіту можна було дістати лише в Гірничому Ін-ті в Петербурзі (з 1773 р.) або за кордоном; з 1907 р. існував гірничий фак. при Політехн. Ін-ті в Новочеркаському. На Зах. Україні була тільки нижча гірнича школа в Бориславі; нечисленні укр. гірничі інженери діставали освіту гол. в гірничих академіях у Леобені (Австрія), Пшібрамі (Чехія) й Кракові; за Польщі існував нафтовий відділ при Політехн. Ін-ті у Львові.