Кременчук (IV�14), м. обл. підпорядкування Полтавської обл., положене над сер. Дніпром (саме м. лежить на лівому низькому березі, його передмістя Крюків, яке злилося з К. на поч. 20 в. на правому, високому), 86000 меш. (1959). К. заснований в другій пол. 16 в. як фортеця, за Гетьманщини сотенне м-ко Миргородського полку, в 1765�89 рр. гол. м. Новоросійської губ., згодом повітове (з 1802 Полтавської губ.). В 19 в. К. був одним з важливіших торг. м. України, завдяки корисному транспортовому положенню (перехрестя Дніпрового шляху з зал.); розвивалась торгівля хлібом й ін. харч. продуктами, лісом, який сюди доходив Дніпром, та переробка цих продуктів, існував мех. зав. Боте. Населення швидко зростало з 24000 в 1860 р. до 57 000 в 1897. В 1920-их рр. К. був в занепаді через упадок торгівлі: в 1926 р. � 59 000 меш. (в тому ч. 42,6% українців, 47,2% жидів, 8,8% росіян), на роки п�ятирічок припадає розвиток пром-сти. Зазнав великого знищення під час другої світової війни (м. ін. найкращих архітектурних пам�яток м. � Спаського собору, збудованого архітектом Д. Кваренґі, й магістрату з кін. 18 в.).

Тепер в К. є такі гол. галузі пром-сти: машинообробна, машинобудів., зокрема транспортове машинобудів. (зав.: великий вагонобудів. в Крюкові, ім. Сталіна, що виробляє дорожні машини, мотороремонтний, автомобільний), харч. (млини, макаронна, кондитерська, м�ясо-беконна, тютюнова й ін.), деревообробна (деревообробний комбінат), легка (суконна, панчішно-трикотажна, швейна, шкіряно-взуттева), поліграфічна. К. � значний зал. вузол і порт. на Дніпрі. Має технікуми: машинобудів. і зал. транспорту, мед. училище, пед. ін-т, 2 театри, музей А. Макаренка.