Кропивницький Марко (1840Ц1910), визначний актор, режисер і драматург, один із засновників і керівник першого самостійного укр. професійного театру побутового напрямку. К. нар. в с. Вешбийраках на Херсонщині в збіднілій дворянській родині. Працюючи дрібним чиновником у пов. суді і ратуші то в Бобринцях, то в Єлисаветграді (1861Ц71), К. брав участь, як актор і керівник, у аматорських театральних гуртках разом з І. Тобілевичем. 1871 К. переїхав до Одеси і не без впливу О. Кониського і П. Ніщинського вступив до професійного рос. нар. театру графів Моркових. перев. на укр. ролі. Десятилітня праця (1871Ц81) в рос.-укр. провінційних трупах (Одеса, Харків, Херсон, Єлисавет, Катеринослав, гастролі в Галичині Ц 1875, у Криму, в Петербурзі і ін.) закріпила за ним славу знаменитого актора. Очоливши в 1882 р. першу укр. професійну трупу, організовану в Єлисаветі, Ц Товариство укр. акторів, К. започаткував нову добу в житті укр. театру. Зібравши в трупі всі найкращі сили того часу (М. Заньковецька, М. Садовський, П. Саксаганський, І. Карпенко-Карий, Г. Затиркевич-Карпинська й ін.), К. обТїздив з побутовим репертуаром Україну і рос. міста Ростов над Доном, Москву, Петербурґ і ін., здобуваючи високу оцінку як укр., так і рос. критики. К. працював у різних побутових укр. трупах понад 20 рр. і тільки 1902 зійшов із сцени, жив у себе на хуторі лЗатишок╗ (на Харківщині), де продовжував писати пТєси, спомини і з 1905 деколи виїжджав на Гастролі. Повертаючися з ґастролей в Одесі, К. помер у поїзді; похований у Харкові.

К. виконував ролі різноманітного перевтілення, як характерно-драматичного, так і комедійного жанру (в якому виявлявся найсильніше): Стецько (лСватання на Гончарівці╗), Виборний (лНаталка Полтавка╗), Карась (лЗапорожець за Дунаєм╗), Бичок (лГлитай, абож павук╗), Тарас Бульба, Отелло і Тельбок (лМарія Стюарт╗). Продовжуючи традиції К. Соленика і М. Щепкина, К. створив власну школу виконання, прокладаючи дорогу сценічному реалізмові. Через його практичну школу перейшли численні покоління акторів побутового театру дорев. доби, з корифеями укр. сцени на чолі.

Драматична творчість К. (з 1863) перев. диктована репертуарними потребами. Ставши на ґрунті романтично-побутового театру, К. відображення реальної дійсности підкорюе вимогам романтичної театральности. Кращі драми К. Ц лДві сімТї╗ і. лЗайдиголова╗ (1889). Дотепно, у стилі шекспірівської лКомедії помилок╗, скомпонована оперета-жарт лПошились у дурні╗. Зручно драматизоване оп. Стороженка лВуси╗, де широко змальований побут укр. поміщиків на Лівобережжі в 1840-их рр. Добрий малюнок типів тогочасного села в комедії лЧмир╗. Найпопулярніші пТєси соц. спрямування лГлитай, абож павук╗ і лПо ревізії╗. Драма лДай серцеві волю, заведе в неволю╗ (перша драма К., 1863) будить інтерес виведенням кольоритних нар. звичаїв. Збереглися й досі в репертуарі, крім названих, лОлеся╗. лДоки сонце зійде, роса очі виїсть╗, лВій╗ (за Гоголем), лЕнеїда╗ (за Котляревським), лНевольник╗ і, лТитарівна╗ (за Шевченком) й ін. К. написав понад 40 ориґінальних і з ін. авторів перероблених пТєс, і вони запевнили йому місце клясика укр. драматургії.