Кримська низовина, частина Причорноморської низовини й Степової України, положена в півн. частині Криму від Перекопськоґо перешийка на півн. до передгір�я Кримських гір (на півн. від лінії Бахчесарай�Симферопіль�Теодосія) на півдні; займає бл. 4/5 території всього Крим. півострова. З геол. погляду К. н. є продовженням Причорноморської западини і збудована в глибині з гор.-крейдових і палеогенових, на поверхні неогенових і четвертинних шарів. Найнижчою й найрівнішою є півн.-сх. рівнина, що прилягає до мілкої Сівашської затоки, відділеної від відкритого м. Арабатською косою. Вищу і легкохвилясту рівнину творить Тарханкутський півострів (до 178 м) з стрімкими на 30�40 м морськими берегами; це легко піднесена антикліналя, обмежена двома положистими синкліналями � на півн. � Каркінітською і Сівашською, на півдні � Альманською й Індольською; вони обидві зливаються на сх. в Озівсько-Кубанську западину.

Відмінний краєвид являє собою півн.-сх. частина Керчинського півострова; це до 190 м висоти горбовина, складена з хребтів, відділених долинами і котловинами, збудована з вапняків і м�яких глеїв третинного віку, зфалдованих в неогені. Серед горбів і вздовж моря розташовані озера, обширні солонці та багато болотяних вулканів.

Клімат К. н. такий, як і на Степ. Україні, але через висунення на півд. дещо тепліший; зима тут відносно гостра (сер. температура січня від +1�Ц. на півд.-зах. до �2�Ц. на півн.-сх.), малосніжна, з частими, бурхливими вітрами, літо гаряче � з температурою липня від 22,5� до 24� Ц.; ч. атмосферичних опадів 270�400 мм, перев. влітку, так що К. н. зазнає посухи, вологість збільшується в півд. напрямі. Ріки маловодні, часто висихають літом і не доходять до гирла; найбільша Салгир (232 км); на Керчинському і Тарханкутському півостровах рік взагалі немає. Для зрошування використовують гол. артезійські води. Ґрунти і рослинність виявляють зональність, залежну від вологості: в найпосушливішій півн.-сх. частині поширені солончаки і солонці з полиново-солянкуватою рослинністю, півн. частина вкрита каштановими ґрунтами і ковиловим та типчиново-ковиловим степом, найбільше волога півд. (частково й центр.) малогумусовими півд. чорноземами з різнотравним типчиново-ковиловим степом (докладніше див. Степова Україна). Первісний степ перетворений на ріллю (до 60% всієї площі), до 30% займають вигони й пасовища.