Кримський південний берег. Кримське загір�я, Кримська Рів�єра, вузька (2�12 км) смуга в півд. частині Криму, положена між обривом найвищого пасма Кримських гір � Яйли і морем на довж. бл. 150 км від Форосу на зах. по Кара-Даґ на сх., площа бл. 600 км². Захищений від півн. вітрів К. п. б. є р-ном середземноморського клімату і рослинности та субтропічних с.-г. культур. Краса природи й корисне підсоння спричинили великий розвиток туристики і зокрема курортів (найбільше на Україні), а разом з тим і велике скупчення людності.

Рельєф К. п. б., збудований гол. з відкладів таврійської флішевої формації тріясоюрського віку (маловідпорні глинясті лупаки, пісковики, конґльомерати), творить горбовину з м�якими лагідними формами поземелля, з невеликими долинами і водороздільними пасмами та низкою (3 до 5) терас. Подекуди цей рельєф ускладнений обривами великих вапнякових скель (т. зв. �хаоси�, напр., Алупкинський), а ще більше сповзуванням глинястих порід, яке відбувається на поверхні, похилій до моря, і створює м. ін. великі труднощі для госп-ва. Характеристичними елементами півд. берега є також вулканічні форми; одні з них являють собою вулканічні породи, що піднялися з глибин землі � лаколіти, напр., Аю-Даґ, ріг Плака, гора Кастель й ін., інші � рештки зруйнованих вулканів, як масив Кара-Даґ.

На півд. березі немає вигідних заток. На форми берега має вплив склад гірських порід: в маловідпорних лупаках абразійна діяльність сильніша, ніж у вапняках і зокрема у вулканічних породах, які утворюють звичайно роги як Фіолент, Аю-Даґ, Кара-Даґ й ін.; багато тут надводних і підводних скель, печер тощо. Опускання узбережжя К. п. б. улегшує його розмивання морем і не дозволяє на розвиток ширших пляжів, які тут вузькі (до 50 м) і часто кам�янисті.

Клімат. Температури К. п. б. в сер. до 3�Ц. вищі, ніж на півн. узбіччях гір (зимою � 5�Ц., літом � 1 до 2�), літо гаряче (4 місяці температура понад 20�Ц., в липні до 24,5�) і без дощів, але спеки злагіднені бризами; осінь довга, тепла й суха, зима лагідна; сер. температура січня +4�Ц., лише рідко віють холодні вітри з півночі, і тоді вона падає винятково навіть до �15�Ц. Сер. температури року +13�Ц. (Київ +6,9�). Ч. атмосферних опадів в сер. 400�550 мм на рік, перев. зимових, Велика соняшність � 2000 до 2500 год. або 50�58% всіх можливих соняшних год. на рік (літом в Ялті навіть 76%). Купальний сезон починається в травні й триває до жовтня; найкращі місяці � серпень і вересень. Подана характеристика стосується зах. частини К. п. б.; частина, положена на сх. від Алушти, слабше захищена від півн. вітрів, має більш континентальний клімат і менше опадів (до 300 м).

К. п. б. має дуже різноманітну рослинність (бл. 1500 видів), зближену до середземноморської, її становить сухолюбний дубово-ялівцевий низькостовбурний ліс (гол. дерева: пухнатий дув � Quercus pubescens, ялівець � Juniperus excelsa, фісташкове дике дерево � Pictacia mutica й ін.) з чагарниками типу шибляка; тут ростуть вічнозелені рослини: полуничне дерево (Arbutus andrachne), чист (Cistus tauricus), іглиця (Ruscus ponticus), з ліян � плющ і ломиніс (Clematis (Dill.)). та ін,-Домінуючу ролю в краєвиді К. п. б. становить тепер декоративна паркова й садова рослинність. Скрізь видно кипариси, кедри, платани, вічнозелені дуби, евкаліпти, деякі роди пальм, лаври, лавровиці, магнолії й ін. Великі простори займають овочеві сади (яблуні, груші, черешні, мигдаль, абрикоси, броскви, інжир, маслини та ін.), виноградники, плянтації тютюну, етеро-олайних культур (зокрема троянд) тощо; Рослинність сх. частини К. п. б. зближена до степ. і більш одноманітне. Вище смуги вічнозеленої рослинности простягаються смуги дубово-соснових і букових лісів (див. Кримські гори).

Тваринний світ К. п. б. також різниться від решти України (див. Кримські гори).

Курорти й людність. К. п. б. відомий з 1870-их рр. як краще місце для кліматологічного лікування грудних хвороб, відновлення сил та відпочинку. На поч. розвитку курортів, 1880 р. на зах. частині К. п. б. жило постійно (по Алушту на сх.) ледве 10000 меш., тепер понад 100 000, як це видно з таблиці (в тис., приблизно): [...]

Значно більше було приїжджої людності: до Ялти приїздило річно на поч. 1880-их рр. бл. 8000 осіб, в 1910 р. вже до 50 000; нині на К. п. б. приїздить щороку понад 1/2 млн. осіб, так що під час сезону населення збільшується в два-три рази. Гол. курортом є Ялта, інші важливіші � Сімеїз, Алупка, Місхор, Лівадія, Гурзуф, Алушта. Всі вони положені вздовж берега на довж. 60 км й виявляють тенденцію злитися в одне ціле; за винятком Алушти, вони всі входять до складу Ялтинської міської ради. Вздовж К. п. б. йде асфальтове шосе з регулярним автобусним сполученням; від нього відходять на північ через гори два гол. шосе: до Севастополя (через Байдарські ворота) та з Алушти до Симферополя (з 1960 р. тролейбусне сполучення).

Далеко менше значення має сх. частина К. п. б., де живе лише бл. 20000 меш.; важливіші курорти � Судак, Кримське Примор�я, Планерське.