Криворізький залізорудний басейн, Кривбас, Криворіжжя, найважливіший на Україні і один з більших у світі р-н залягання залізних руд і залізорудної пром-сти, розташований на території Укр. кристалічного масиву в р-ні сер. Подніпров’я вздовж р. Інгульця і його приток Саксагані й Жовтої. Криворіжжя є легкохвилястою рівниною на висоті 80–130 м, розчленованою долинами, що лежать на висоті 20–80 м (докладніше див. Степова Україна).

Геологія. К. з. б. являє собою синклінарій. складений з залізисто-роговикових і лупакових порід, які залягають на саксаганських гранітах і ґнайсах; він простягається з перервами в мерідіональному напрямі на просторі понад 250 км на ширині 1–7 км (найширше на території м. Кривого Рогу). Півд. його частина між с. Миколо-Козельським на півд. і с. Жовтим на півн., довж. бл. 100 км, становить власне К. з. б. (площа бл. 300 км²), півн. частина від Кременчука на півн. це – Кременчуцький залізорудний басейн. В складчастій смузі К. з. б. відрізнюються три р-ни: Півд., найважливіший Саксаганський (центр.) і Півн. Сакоаганська світа, збудована з багатьох порід протерозойського віку, перев. морського походження. Вона поділяється на три підсвіти: долішню, збудовану з пісковиків (частково аркозових) і філітів, найважливішої сер. з залізистих кварцитів, джеспілітів і кристалічних лупаків та горішню з рябих лупаків, пісковиків і кварцитів; всі ці породи перерізують виливи ґранітів, пеґматитів і аплітів. Залізисті кварцити (залізисті роговики і джеспаліти) являють собою метаморфізовані осади докембрійського моря, які багато разів перешаровуються з глинястими осадами; вони є вбогими рудами (вміст заліза 25–45%), і тому їх можна використати лише після процесу збагачення. Серед залізистих кварцитів і рідше залізистих лупаків є поклади багатих залізних руд, здебільша гематитово-мартитових з вмістом заліза 46–67%, в сер. 60%, хем. чистих, з невеликим вмістом шкідливих домішок – сірки (0,03%), фосфору (0,2%) й ін. В К. з. б. нараховується бл. 300 покладів залізної руди від 1000 м² до 90000 м² горизонтальної площі кожна, потужність шарів сягає 10–15 м і більше, грубина залягання доходить 1500 м, при чому деякі шари виходять на поверхню, деякі починаються тільки на глибині 100–400 м. Досліджені балянсові запаси руди на 1.1.1956 р. по різних категоріях такі (в млн т): [...]

Крім того, запаси т. зв. забалянсованих залізистих кварцитів – 14340 млн т, а перспективних – 500–600 млн т, К.з.б.в 1880 – 1914 р р. Першими дослідниками К. з. б. були В. Зуєв (1781), Леваков, Кульшін, але точніші досліди провів щойно Барбот де Марні (1862–67), а згодом С. Конткевіч (1880) та ін. Дальші досліджування і початок розроблення криворізьких руд належать дідичеві О. Полеві, який 1881 заснував Перше акційне т-во залізних РУД Кривого Рогу, з перевагою франц. капіталу. Того ж року видобуто 37400 т руди; першою копальнею цього т-ва була Саксаганська. На розвиток К. з. б. вплинула будова 1884 р. Катерининської залізниці, яка зв’язала його з Донбасом і Придніпров’ям; відтоді на баз. криворізьких руд і донецького вугілля розбудовано потужну металюрґію України. На поч. 1890-их рр. К. з. б. зайняв по видобутку залізної руди перше місце в Рос. Імперії; її експлуатація поступово збільшувалася (в млн т): 1896 – 1,2; 1900 – 3,0; 1905 – 3,3; 1910 – 4,0 і 1913 – 6,4 (максимальна експлуатація). 1916 р. працювало 51 копальня, ч. робітників становило 23600 (1901 – 4200, 1910 – 11700). 40% руди добувалося відкритою методою, 60% – підземною. На К. з. б. припадало 94–95% експлуатації залізної руди на всій Україні і 70% в Рос. Імперії.

1920 – 60 рр. Після цілковитого занепаду під час революції, експлуатація залізної руди знову піднеслася і 1930 р. перевищила довоєнний рівень (1931 р. – 7,6 млн т), а за роки п’ятирічок сильно зросла і 1940 р. дійшла до 18,9 млн т. (94% продукції УССР і 63% всього СССР). Одночасно відбувалася концентрація видобутку руди в нечисленних великих шахтах, електрифікація і механізація основних процесів видобутку і транспорту, заг. поступ техніки і збільшення продуктивности праці. Після занепаду, спричиненого другою світовою війною, продукція залізної руди в К. з. б. досягла 1950 р. довоєнного рівня, 1958 р. – становила 45,5 млн т (другий залізорудний басейн України – Керчинський лише 4,3 млн т), 1960 р. 53 млн т (приблизно); плян на 1965 р. – 64,3 млн т (вся УССР – 74,3 млн т).

Тепер вже експлуатується в К. з б. бл. 85% площі, багатої на залізну руду, так що дальше збільшення видобутку може йти лише шляхом інтенсифікації вже існуючих шахт. Шахти К. з. б. належать до найбільших у світі; деякі з них (напр., «Гігант») можуть щороку видобувати від 3 до 3,5 млн т руди. Видобуток руди ведеться в основному підземною методою до глибини 1200 м. Залізорудною пром-стю відає. дванадцять рудоуправлінь, які належать до двох трестів («Ленінруда» і «Дзержинськруда»), що нині підлягають Мін-ву Чорної Металюрґії УОСР. У зв’язку з надмірною експлуатацією багатої руди, щораз більше значення мають вбогі руди, і тільки вони, після введення в дію рудозбагачувальних комбінатів, в стані забезпечити дальшу пром. експлуатацію К. з. б. 1955 р. став до ладу Півд. рудозбагачувальний комбінат (річна, потужність бл. 5 млн концентрату з вмістом заліза 60%), 1959 р. – Ново-Криворізький (потужність 4,5 мли т концентрату), будується Центральний і Південний ч. 2,. проектується Північний, Інгулецький та ін. 1960 р. збагачена руда на цих комбінатах мала б становити бл. 20% заг. продукції залізної руди в К. з. б., 1965 р. після закінчення дальших рудозбагачувальних комбінатів – 36%. Проте, не зважаючи на виснаження багатих руд, проектується ще збільшити їх видобуток до 41,2 млн т в 1965 р. (64% всієї продукції) і 46,8 млн т в 1970 р. (55% всієї продукції). При такому темпі продукції багатих залізних руд в К. з. б. ледве вистачить на якихсь 30–40 рр.

Залізна руда К. з. б. тепер покриває цілком попит доменної металюргії Донбасу і Придніпров’я і сталеливарної металюргії всієї УССР, Прикавказзя, Поволжя та 25% приозівської (Озівсталь, Керч); бл. 1/4 продукції вивозиться за кордон, зокрема до країн сх.-евр. бльоку. Докладніше про залізорудну пром-сть К. з. б. за сов. часи див. Залізорудна промисловість.

Довгий час єдиною галуззю пром-сти в К. з. б. була залізорудна. Тільки в другій пол. 1930-их рр. у Кривому Розі постав металюргійний’ комбінат («Криворіжсталь»), який постійно розбудовується; створення його викликане потребою використання на місці вбогих руд і врівноваження вантажопотоку руди, яка йде у Донбас, вантажопотоками коксівного вугілля з Донбасу у Кривий Ріг. Ін. галузі пром-сти – виробництво мінеральних фарб, будів. матеріялів, добування покрівельних лупаків, бурого вугілля тощо (див. також Кривий Ріг).

Дуже складними проблемами є постачання електроенергії та води. Процеси рудозбагачування надзвичайно енерґомісткі, напр., тільки один Південний рудозбагачувальний комбінат потребує стільки електроенергії, скільки всі шахти К. з. б. разом. Крім власної теплової електростанції, К. з. б. дають електроенергію Дніпрогес і Кахівська ГЕС, на майбутнє – також Дніпродзержинська гідростанція і Придніпровська теплова електростанція. Попит води в К. з. б. становитиме на найближчі роки не менше 650 млн кубометрів на рік, або 20 кубометрів на сек., що значно перевищує теперішні можливості, не зважаючи на побудову за сов. часи водоймищ на рр. Інгульці й Саксагані. Для ліквідації маловоддя в 1957 р. почали будувати канал Дніпро–Кривий Ріг. довж. на 42»2 км, який. іде від Кахівського водоймища і постачатиме питну воду, для техн. цілей і для зрошення земель.

Людність. К. з. б. є одним з більших скупчень населення України. В самому Кривому Розі живе 386 000 меш. (1959), в усьому К. з. б. понад 1/2 млн; числа на 1926 р.: 50 000 і 120 000 (приблизно). Крім Кривого Рогу в К. з. б. є 3 міста: Жовті Води (м. обл. підпорядкування), Інгулець і Терні та 10 с. м. т. (на території Криворізької міської ради – Веселі Терні, Залізничне, Калінінр, Мировське, Рахманівка, Суворове; в Широківському р-ні – Зелене, Миколаївка, Христофорівка, Широке). Всі вони простягнені вузькою смугою від Широкого на півдні по Жовті Води на півн. і мають тенденцію стати одним великим м.