Києво-Могилянська Академія (до кін. 17 в. Колеґія), висока школа в Києві, яку заснував 1632 р. митр. Петро Могила на базі школи Богоявленського Братства, до якої була приєднана школа Печерської Лаври (існувала з 1631). 1635 р. Колеґія одержала привілей короля Владислава IV. К.-М. А. створена була на зразок зах. колегій, але рівень навчання мала академічний. Викладовою мовою була латинська, але багато уваги приділювано грец. і ц.-слов. мовам. Навчання складалося з трьох груп: нижча � граматика з трьома клясами (інфіма, граматика, синтакса); сер. � реторика з двома клясами (піїтика й реторика) й вища � філософія (з діялектикою та логікою). Богословської кляси офіц. не було, але богословські науки частинно вивчали у філософській групі. Очолювали Колегію ректор, що був водночас і ігуменом Братського монастиря, і префект, які підлягали безпосередньо митр. Митр. дбав про належний рівень навчання, кваліфікацію професорів, про побутові обставини школи, про її правне та матеріяльне забезпечення. Для утримання Колегії митр. надав кілька маєтків Братському монастиреві. З огляду на швидке зростання Колегії та кількости її студентів, була утворена філія у Вінниці, що потім була перенесена до Гощі на Волині й існувала там до кін. 17 в. Першими проф. Колеґії були вчителі Львівської Братської Школи � Ісая Трофимович-Козловський (перший ректор Колеґії) й Сильвестер Косів. Ректорами Колеґії в 17 в. були також Ігнатій Оксенович-Старушич, Йосиф Кононович-Горбацький, Інокентій Ґізель, Лазар Баранович, Іоанікій Галятовський, Варлаам Ясинський, Йоасаф Кроковський. Після тимчасового занепаду в часи руїни Колеґія досягає повного розцвіту в добу Мазепи, що був її великим добродієм. 1689 р. відкрито богословську клясу, що було стверджено 1694 р. царською грамотою, яка надавала Колеґії також: прав суд. автономії. В 1700�01 рр. Колегія одержала й офіц. титул Академії. Коштом Мазепи було збудовано гарний будинок Академії. Серед проф. Академії з�являються такі визначні вчені, як Стефан Яворський, Теофан Прокопович. Зростає число студентів, серед яких були представники старшинської аристократії.

Після нової перерви, викликаної Полтавською катастрофою, розцвіт К.-М. А. триває і далі, особливо за часів митр. Рафаїла Заборовського, який дуже дбав про неї (добудова Мазепинського корпусу Академії, збільшення коштів на її утримання, добір кращих проф. тощо), К.-М. А., як і раніше, була заг.-осв. високою школою, приступною для всіх станів людности України, а також для чужинців: в ній вчилися білоруси, балканські слов�яни, румуни, росіяни, греки, араби та ін. Значно зросло ч. студентів (понад тисячу). 1744 р. студентів світського походження було 722, духовного � 380; пізніше це співвідношення міняється на користь останніх. Повний курс навчання тривав 12 років і складався з 8 кляс, що з них вищі були філософія (2 роки) й богословіє (4 роки). Для світських студентів курс звичайно закінчувався філософією. Предмети були ті самі, що й раніше, а крім того, математика (з основами фізики та астрономії), мови: франц., нім., рос., поль. й старожидівська, малювання. Жива укр. мова мала вплив на виклади, а ще більше вживалася в акад. побуті та в акад. літературі (зокрема в драматичних творах Г. Кониського, Г. Щербацького, у віршах Танського й Некрашевича, в перекладах тощо). Наук. рівень К.-М. А. був високий: серед проф. її в 18 в. були такі визначні вчені, як Т. Прокопович, Симон Тодорський, Георгій Кониський, Сильвестер Ляскоронський, Георгій Щербацький, Давид Нащинський, Іриней Фальковський та багато ін. З К.-М. А. вийшло чимало наук., держ. і церк. діячів України й усієї Сх. Европи. Тут вчилися гетьмани І. Виговський, Ю. Хмельницький, І. Самойлович, І. Мазепа, П. Орлик, П. Полуботок; св. Дмитро Туптало, Я. Маркович, Г. Сковорода, М. Ханенко, Г. Полетика, О. Лобисевич, М. Бантиш-Каменський, кн. О. Безбородько, Д. Трощинський та ін. У 2 пол. 18 в. було кілька проектів перетворити К.-М. А. на ун-т (1763 р. гетьмана К. Розумовського, згодом Рум�янцева, київ. шляхетства 1767 р. тощо), але рос. уряд поставився до цього неґативно. 1786 р. маєтки Братського монастиря, з яких утримувалася К.-М. А., були секуляризовані, і дальше існування її залежало від щорічних урядових асиґнувань. Рос. уряд русифікував К.-М. А., що поволі втрачала світський характер. 1817 р. К.-М. А. була закрита, а замість неї 1819 р. створено Київську Духовну Академію.