Київська Духовна Академія, вища духовна школа в Києві. Відкрита 1819 р. у Братському манастирі, де до 1817 р. існувала Києво-Могилянська Академія, що її продовженням фактично й стала К. Д. А. Спочатку вона діяла за уставом 1814 р. На чолі тогочасної К. Д. А. стояв ректор, а також конференція й правління. Вищий нагляд над К. Д. А. мала до 1839 р. Комісія Духовних Училищ, а після того � Синод. За уставом 1869 р., в духовних академіях були поширені права академічних рад, підвищені вимоги щодо кваліфікації професорів, програма навчання поділена на три групи: богословську, церк.-історичну і церк.-практичну. 1884 р. запроваджено новий устав, який передав нагляд над К. Д. А. київ. митр. �Тимчасові правила� 1906 р. усунули цей нагляд, а право надавати наук. богословські ступені, що незадовго перед тим було передано Синодові, повернено акад. радам. Число студентів К. Д. А. пересічно сягало 200 (1897 р. � 175 студ., 1908 р. � 197). Велике ч. студентів по закінченні академії не залишалися на церк. службі, а переходили на працю у світських ділянках. В К. Д. А. викладали визначні наук. сили (Макарій Булгаков, майбутній архиєп. харківський і митр. московський, філософи О. Новицький і П. Юркевич, історики Церкви � брати Ф. і С. Терновські, М. Петров, С. Голубев, Ф. Тітов та ін., що зробили великий вклад в укр. науку, а з академії вийшло багато укр. церк., наук. і гром. діячів. При К. Д. А. з 1837 р. видавався популярний журн. �Воскресное Чтение�, а з 1860 � наук. журн. �Труды Киевской Духовной Академии�. Дуже цінна бібліотека К. Д. А., початок якої поклав ще Петро Могила, мала великий відділ рукописів і стародруків. З 1872 діяло при К. Д. А. Церк.-Археологічне Т-во і при ньому Церк.-Археологічний Музей, фундатором і багаторічним дир. якого був М. Петров. К. Д. А. була єдиною правос. високою богословською школою на Україні; ліквідована сов. владою в 1920 р. [І. К-ий]

Книгарня Горизонт