Київський Державний Академічний Український Театр ім. І. Франка, постав 1920 р. у Вінниці під керівництвом Г. Юри з частини акторів �Молодого Театру� і �Нового Львівського Театру�. Після мандрівного періоду (Вінниця, Черкаси, Кам�янець Подільський, Донбас) 1923 р. театр переїхав до Харкова, а 1926 р. був переведений до Києва. На відміну від �Березоля�, з яким він змагався за першість на Україні, К. Д. А. У. Т; не вдавався в шукання нових шляхів театрального мистецтва, залишившись у 1920-их рр. реалістичним і без опору перейшовши на соцреалістичні позиції з поч. 1930-их рр., завдяки чому він не зазнав переслідувань, був фаворизований владою і з її допомогою після розгрому �Березоля� став репрезентативним театром України. Відповідно до такої лінії в К. Д. А. У. Т. переважала спочатку укр.. (М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий, М. Старицький), рос. (М. Гоголь, О. Островський, М. Ґорький) і зах.-евр. (Льопе де Веґа, Шекспір, Мольер, Ґольдоні, Ібсен) клясика, а пізніше твори сучасних сов. авторів. Уникаючи проблемно-нац. новаторських п�єс М. Куліша (крім таких, як �97�), театр ставив п�єси І. Кочерги, а гол. �надійних� авторів � І. Микитенка й О. Корнійчука, а далі � В. Суходольського, Я. Баша, як також і сучасних рос. У К. Д. А. У. Т. зібрані найкращі артистичні сили України: крім основного складу першого періоду, він весь час поповнювався акторами старшого й молодшого покоління � Г. Борисоглібська (з 1925), Ю. Шумський, після розгрому �Березоля� � ряд кращих його акторів (в тому ч. А. Бучма, Н. Ужвій та ін.), декоратор А. Петрицький, а з 1953 р. гол. режисером його став кол. мист. керівник Харківського Держ. Театру ім. Шевченка М. Крушельницький. Але й при такому складі театр не спромігся виробити своє оригінальне мист. обличчя, здобувшись тільки на поодинокі добрі вистави, гол. зах.-евр. авторів: �Пригоди бравого солдата Швейка� в поставі Г. Юри (1928); �Король Лір� � В. Оглоблина (1959) та ін.

Книгарня Горизонт