Килимарство, галузь мист. ткацтва, виробництво взористих тканин, килимів. Вживання килимів відоме здавна на Україні, але іст. К. слабо досліджена. Перші докладніші відомості про виробництво килимів на Волині, в маєтку кн. М. Гольшанської, припадають на 1588 р. У 17�19 вв килимами користувалися як речами щоденного вжитку широкі верстви укр. людности. Килими виробляли проф. ремісники, манастирські і поміщицькі майстерні (див. ЕУ І, стор. 288�90). Нар. К. було поширене гол. на Полтавщині (Зіньківський, Миргородський, Роменський і почасти Полтавський і Прилуцький пов.), Київщині, Поділлі, Волині, Львівщині і Гуцульщині, менше на Чернігівщині, Херсонщині й Слобожанщині. З 18 в. в Києві, Харкові й Корці на Волині �коцарством� займалися вже ремісники. У 1850-их рр. у Харкові виробляли бл. 25 000 килимів і коців річно. Діхтярівські і решетилівські килими й харківські коци продавалися на ярмарках по всій Україні й вивозилися за її межі. Щоб урятувати К. від занепаду, який почався в другій пол. 19 в., і піднести його техн. і мист. рівень, почали відкривати школи килимарів (у Косові 1882, Глинянах 1894, Діхтярях 1898 й ін.), ткацькі відділи в техн.-пром. школах і закладати приватні майстерні (Ханенків в Оленівці, С. Косецької в Коритній, кн. Щербатової в Немирові, Собанського в Паньківцях, Семиградової в Скобцях, Федоровича в Вікні й ін.). Друга спроба піднесення К., на Зах. Укр. Землях, припадає на 1920-і рр. (�Гуцульське Мистецтво� в Косові і робітня Хамули в Глинянах). На Центр. і Сх. Землях К., об�єднане в килимарські кооперативи, занепало з поч. колективізації, передусім через брак сировини І погану орг-цію праці. По другій світовій війні К. зосереджено в мист.-пром. артілях, а гол. центрами його стали Зах. Землі (8 артілей в 4 обл.), з найбільшим осередком на Станиславівщині в Косові (в артілі ім. Т. Шевченка понад 600 килимарів) і Полтавщина (6 артілей). На Буковині, Гуцульщині й Закарпатті, крім пром. артілей, збереглося ще й домашнє К. для задоволення власних потреб.

Артілі виробляють переважно гладкі безворсові довгасті килими, рідше стрижені ворсові. Всі артілі на Україні підпорядковані Укрхудожпромспілці і від неї централізованим порядком одержують узори, механічне копіювання яких спричиняється до шабльоновости і зниження мист. якости продукції. Кадри майстрів К. готують технікуми (в Кролевці, Діхтярях, Решетилівці й ін.), училища прикладного мистецтва й відділи мист. текстилю в ін-тах прикладного і декоративного мистецтва (у Києві, Харкові, Львові). Див. ще ЕУ І, стор. 288�292.