Киргизька ССР, Киргизстан (К.), сов. республіка в Сер. Азії, територія 198 000 км², 2100000 населення (1959 р.; 1926 � 1000 000, 1939 � 1500000), в тому ч. 34% живе в містах, столиця � Фрунзе. Бл. 15% меш. становлять українці, а півн.-зах. окраїни К. належать до укр. поселенчих земель.

К. � це гірська країна, вкрита високими (до 7 439 м) хребтами зах. частини Тянь-Шаня і Паміро-Алтая, розчленованими долинами і котловинами (Чуйська і Таласька � обидві на висоті 600�1000 м на півн., Усик-Кульська, сх. частина Ферганської). Підсоння континентальне, гостре, назагал сухе, залежно від висоти; в р-нах укр. поселення температура січня від �6 до �8� Ц., липня 20�25� Ц., 300�400 мм атмосферних опадів, сіроземні ґрунти.

К. в 19 в. належав до Кокандського ханства, в 1855�76 рр. його зайняла Росія і приєднала до Степового (Семерєченська обл.) і Туркестанського (Ферганська обл.) ген.-губернаторства. Після придушення самостійницького руху в К. його опанували в 1920�22 рр. большевики, які 1924 виділили заселені киргизами землі в Киргизьку автономну обл. (до 1925 р. назва Кара-Киргизька АО), перейменовану 1926 на автономну респ., 1936 на КССР.

До революції госп-во К. мало скотарський характер з невеликою часткою хліборобства, нині К. є пром.-с.-г. країною. Галузі сіль. госп-ва � скотарство (для м�яса і вовни), інтенсивне сіль. госп-во на зрошуваних землях (гол. техн. культури � бавовна й ін.) та зернове на неполивних. Пром-сть (70% валової продукції К.): металообробна, машинобудів., харч., вугільна й ін.

З часу зайняття К. Росією по містах і придатних для хліборобства р-нах стали оселюватися українці і росіяни; цей приплив збільшився в 1930�50 рр., у висліді чого відсоток киргизів зменшується. Нац. відносини за переписами з 1926 і 1959 рр. такі: [...]