Кирило, св., чернече ім�я Константина (826/27�869), визначного візант. богослова, філософа і місіонера. Родом з Салонік, К. добре знав македонську слов. говірку. Після дипломатично-місійних подорожей до арабів і до хозарів (860�61), 863 р. К. разом із своїм братом Методієм, на просьбу моравського кн. Растіслава і з доручення візант. імператора Михаїла вирушив до Моравії, щоб запровадити там слов. богослужбу. Для цього К. створив найстарішу слов. систему письма, глаголицю, й заходився коло перекладу церк. книг, насамперед євангелія-апракосу. Мова, використана (а великою мірою створена) К. для цих перекладів і відома п. н. староцерковнослов. мови, була своєрідним компромісом між знаною йому здавна македонською говіркою й мовою слов�ян Моравії. Праця К. була визнана й схвалена папою Адріяном II. К. був автором кількох грец. теологічних праць, а також, імовірно, поезії �Проглас� до євангелія, де він боронив право кожного народу, а зокрема слов�ян мати богослужбу своєю мовою. Створені К. абетка і перша слов. літ. мова мали вирішальне значення для розвитку укр. письма, книжної мови й літератури (див. ще глаголиця, кирилиця, церковнослов. мова). [Ю. Шевельов]

Книгарня Горизонт