Кирило-Мефодіївське Братство, таємне т-во, засноване з ініціятиви М. Костомарова в грудні 1845 � січні 1846 в Києві, що ставило своїм завданням перебудову суспільства на засадах християнського вчення про справедливість, свободу, рівність і братерство шляхом здійснення ряду реформ: 1) соц. (ліквідація кріпосництва і зрівняння в правах усіх станів), 2) в ділянці нац. зрівняння в правах всіх слов. народів щодо розвитку їх нац. мови й культури, 3) поширення освіти в нар. масах і 4) об�єднання всіх слов�ян в дусі тодішнього слов�янофільства в федеративній державі, провідну ролю в якій мала відігравати Україна. До К.-М. Б. належали: М. Костомаров, М Гулак, В. Білозерський, О. Навроцький, Д. Пильчиків, О. Петров, П. Куліш, О. Маркевич, Ю. Андрузький, І. Посяда, М. Савич, Т. Шевченко й ін. А що К.-М. Б. не дійшло до орг. вивершення в розумінні чіткого оформлення членства, його склад лишається до кінця не виясненим. Довгий час спірне питання про приналежність до нього П. Куліша й Т. Шевченка пізнішими дослідами розв�язане позитивно, але про заг. число чл. є лише одне свідчення О. Кониського, занотоване ним з уст Д. Пильчикова, за яким К.-М. Б. нараховувало (можливо, перебільшено) бл. 100 чл. Основними документами, в яких зафіксовані погляди й програма діяльности К.-М. Б. (див. ЕУ І, стор. 470), є �Книги битія укр. народу� (в матеріялах слідства � п. н. �Закон Божий�) і �Устав Слов�янського Товариства св. Кирила і Методія. Головні ідеї�, написані М. Костомаровим, та записка В. Білозерського, що є поясненням до статуту. В основу як діяльности К.-М. Б., так і цих документів лягли ідеї укр. відродження першої пол. 19 в. (зокрема помітний вплив �Історії Русів�), а також помітні впливи евр. романтизму (в тому ч. поль. визвольні ідеї, зформульовані в �Книгах поль. народу� А. Міцкевіча), руху декабристів та тогочасного панславізму.

Орг. неокресленістю К.-М. Б. пояснюється й той факт, що братчики, єднаючись на базі спільних ідей, мали різні погляди на шляхи їх здійснення � від ліберально-поміркованого реформізму М. Костомарова й ін. до рев. закликів Т. Шевченка (посередині між ними стояли М. Гулак і О. Навроцький). Братство не встигло розвинути своєї діяльности, бо вже в березні 1847 р. за доносом його чл. О. Петрова братчиків виарештувано й покарано засланням або ув�язненням. Відносно помірковане покарання чл. К.-М. Б. (Т. Шевченко й П. Куліш були покарані за ін. провини), якщо зважати на його антисамодерж. характер, пояснюється, з одного боку, тим, що царський уряд хотів приховати перед суспільством наявність антиурядових настроїв, а з другого � не хотів суворими карами відштовхувати слов. рух на Заході, представники якого були пов�язані з кирило-методіївцями. Короткочасна діяльність К.-М. Б. все ж мала відгомін серед сучасників (про що свідчить поширення антйрос. проклямацій в час арешту його чл.) і особливо значний вплив на розвиток українства пізнішої доби. Тому сов. історіографія, ніби визнаючи �прогресивність� його (боротьба проти самодержавства й нац. поневолення), неґативно підкреслює �буржуазний� характер і �націоналістичні� тенденції в його діяльності (Ф. Ястребов, П. Зайончковський). В укр. історіографії питанням К.-М. Б. присвячено багато уваги в пізніших публікаціях самих братчиків, а далі в працях О. Кониського, С. Єфремова, Д. Багалія, М. Грушевського, М. Возняка, П. Зайцева й багатьох ін.