Кирилиця, давня система слов. письма, побудована на грец. маюскульному письмі (устав, унціял). Грец. абетка спершу, мабуть, була застосовувана принагідно балканськими слов�янами для запису слов. імен і поодиноких слів. Коли, після вигнання з Моравії (885), учні св. Кирила і Методія осіли в Македонії й Болгарії, вони заступили абетку св. Кирила, глаголицю, грец. письмом, але впорядкувавши його й доповнивши з глаголиці літерами для тих фонем, яких бракувало в грец. мові. Можливо, що ця реформа була зроблена св. Климентом Охрідським. Ця синтезована з грец. письма й глаголиці абетка була названа К. на честь творця першої слов. абетки. Первісна К. мала 36�38 літер (звуки у, и передавано двома літерами оу, -ъі), деякі з них уживані тільки або перев. в грец. словах (?????). Більшість літер мала також числове значення (див. таблицю). З Македонії й Болгарії К. ширилася поміж слов�ян разом з ширенням християнства грец. обряду. З певними змінами (найрадикальнішою з них було запровадження грааісбанісм) К. вживається досі в укр., рос., білор., болг., македонському і серб. письмі. Сучасна укр. К. супроти первісної К. не вживає літер ?????????????????, впровадила нові літери я, е, ґ (Смотрицький), ї (Рудченко, Желехівський), змінила звукову вартість літер г (=h, а не g), є (=je, а не е), и (=у, а не і), щ (=sc, а не st), ь (знак м�якшення, а не короткий голосний переднього ряду). [Ю. Шевельов]

Книгарня Горизонт