Китай (Хіни, Хіна), держава в Сх. і Центр. Азії, 9,9 млн км², понад 650 млн меш.; з 1949, після перемоги комуністів, � Китайська Нар. Респ. (КНР); під владою китайських націоналістів (Чан Кай Шек) лишився лише о. Тайвань (Формоза).

Трудно простежити початки й перебіг укр.-китайських зв�язків, які аж до найновіших часів були тільки спорадичними. З кін. 17 в. вони існували в рамках взаємин Росії з К. (наявність укр. ченців у рос. правос. місіях тощо). Пізніше укр. знавцями К. були мандрівник Ю. Тимківський, М. Бантиш-Каменський, лікар Й. Войцехівський, якому китайці за видатну участь у лікуванні пошестей поставили за життя пам�ятник (1829) та ін. По революції в УССР жило бл. 1000 китайців і в 1926 р. в Києві виходила �Хуанґун-бао� (�Китайська роб. газ.�). Зацікавлення К. і систематичні студії розвинулися в 1920-их рр., гол. у зв�язку з працями Всеукр. Наук. асоціації Сходознавства (1926�30), після ліквідації якої хінознавство занепало і почало відновлюватися щойно після встановлення ком. влади в К. Взагалі, почавши з 1949 р., в пляні госп. й культ. зближення СССР з КНР, плекаються культ. зв�язки УССР з К. З 1957 в Києві існує сер. школа-інтернат, в якій 700 учнів вивчають китайську мову з 1 кляси.

З 1958 р. у Львівському Ун-ті заведено спеціялізацію з китайської мови. Протягом останнього десятиліття на Україні побувало понад 100 китайських делеґацій; у високих школах УССР навчається бл. 400 китайських студентів, а кілька тис. китайців відбувають практику на укр. підприємствах. За цей же час в китайських перекладах появилися твори Т. Шевченка (перший переклад � 1934), І. Франка, В. Стефаника й ін. клясиків та бл. 50 назв сучасних сов. письм. (О. Корнійчук, О. Гончар, А. Головко, О. Довженко, Ю. Збанацький та ін.). Приблизно така ж кількість і перекладів з китайської на укр. З 1949 р. багато укр. інженерів, письм., вчених і акторів побувало в К., між УССР і КНР відбувається постійний обмін театральними й мист. ансамблями, виставками й ін., а між наук. установами і бібліотеками � обмін книжками. 1958 в Києві створено Т-во Укр.-Китайської Дружби.

Істотних госп. зв�язків України з К. за досов. часів не було. З 1925 р. короткочасно існувала Укр.-Сх. Торг. Палата, через яку йшла й торгівля з К., хоч вона й не набрала ширших розмірів (експорт України до К. за 1926�27 р. становив лише 2,8 млн карб.). Особливо розвинулися укр.-китайські госп. зв�язки з 1950 р. Не менше 35% усієї екон. допомоги СССР К. йде з України. Це становить впродовж 1950�58 рр. пересічно понад 500 млн карб. на рік (бл. 7% щорічних китайських капіталовкладень). З УССР до К. вивозять автоматичні верстати, метал, устаткування, вугільні комбайни, електромотори, авта, трактори, с.-г. машини, труби, чорні метали, хем. добрива й ін. В 1958 р. Україна постачала устаткування для будівництва майже 100 пром. підприємств в КНР. Укр. підприємства й н.-д. ін-ти виконують замовлення на плянування й комплексне устаткування пром. закладів. За цю допомогу СССР дістає з К. оплату товарами в довготермінових розрахунках, з чого на Україну йде шовк-сирець, поліметали, чай, консерви, тканини й ін. [Л. Голубнича]

Українці в К. До кін. 19 в. в К. були тільки ті українці, що працювали в різних установах кол. Рос. Імперії на території К. (посольства, пошта, пароплавство, купці, духовні особи в пекінській духовній місії). Значно більше їх наплинуло з моментом збудування сх.-китайської (манджурської) залізниці, проведеної Росією 1898 р. на території Манджурії, що належала до К. Тоді створилися укр. скупчення на станціях і в містах, положених при зал., гол. в Харбіні, що став центром усієї півн. Манджурії; менші були в сер. і півд. Манджурії (Мукден, Дайрен, Ґірин), у самому К. � Шанхай.

До революції в Манджурії жило понад 20 000 укр. родин, в основному � службовців сх.-китайської залізниці, які підтримували тісні зв�язки з Україною й українцями, поселеними на Зеленому Клині. Укр. життя виявилося в діяльності аматорських (звич. при клюбах залізничників) і проф. (перша трупа Мирославського) гуртках; по революції 1905 постала укр. громада в Шанхаї (1906), укр. клюб у Харбіні (1907) й ін. Укр. преси не було, але офіціоз сх.-китайської зал. �Харбинский Вестник� містив багато укр. інформативного матеріялу.

Революція 1917 р. принесла пожвавлення укр. життя та призвела до заснування ряду установ та орг-цій, які були об�єднані в Манджурській Окружній Раді (гол. І. Мозолевський та чл. П. Твердовський, С. Кукуруза, М. Юрченко). Манджурські українці брали активну участь в укр. політ. житті Далекого Сх., зокрема в Далеко-Сх. Укр. З�їздах та підтримували тісний зв�язок з Києвом; в кін. 1917 вислано з Харбіна укр. військ. частину на Україну під командуванням П. Твердовського, який восени 1918 р. повернувся як укр. консул. В осередку укр. руху � Харбіні було організовано укр. школу і гімназію, укр. правос. парафію та низку укр. установ, які містилися в будинку укр. клюбу (Укр. Нар. Дім). Виходив тижневик �Засів� (34 чисел). Ч. українців в К. збільшилося коштом втікачів з окупованого большевиками Далекого Сх.

В 1922�31 рр. буйне укр. життя в Манджурії загальмувалося завдяки припиненню зв�язків із Зеленим Клином, а ще більше через труднощі з боку китайської адміністрації, опанованої рос. впливами (конфіскація Укр. Нар. Дому в Харбіні, ліквідація укр. гімназії й установ). Тоді значну ролю відограло т-во �Просвіта� в Харбіні, яке, щоб уможливити своє існування, діяло при харбінському відділі ІМКА, виходив тижневик �Укр. Життя� (Харбін; за підписом японця, щоб не підлягати китайській адміністрації).

Кращі умови для українців склалися з часу орг-ції японцями 1931 р. буферної держави � Манджу-Го, хоч японська військ. місія втручалася у внутр. справи укр. колонії, їх життя скупчилося знову в Укр. Нар. Домі в Харбіні, в якому гуртувався ряд установ: Укр. Нац. Громада, Союз Укр. Емігрантів, �Просвіта�, Союз Укр. Учителів, Спілка Укр. Молоді, Спілка Молоді �Зелений Клин� й ін. 1935 р. постала Укр. Нац. Колонія як централя для всіх українців в Манджурії, в якій після закриття японцями 1937 р. ін укр. орг-цій було зосереджене усе укр. життя. В 1932�37 рр. виходив �Манджурський Вісник� (ред. І. Світ), з 1934 українці мали свої радіопересилання в Харбіні (з 1942 також у Шанхаї). Співпраця з еміграцією ін. поневолених Росією народів мала місце в клюбі �Прометей� (Харбін). Після окупації Манджурії 1945 р. сов. військами більшість українців була заарештована й вивезена, а укр. установи ліквідовані.

На території самого К., крім Шанхаю (деякий час укр. представництво для всього К., часописи �Шанхайська Громада�, �Укр. Голос на Далекому Сході�), існувало в 1920�40-их рр. організоване укр. життя в містах півн. К. � Тянтзіні, Ціндао (часопис �На Далекому Сході�), Ханькоу й ін. Всі ці українці виїхали 1949 перед приходом комуністів до країн вільного світу.