Ідилія, поетичний твір, що зображує безтурботне, радісне життя простих людей, здебільша селян; часті еротичні мотиви, в старовину здебільша діялогічна форма. Автори античних І.: Теокріт, Біон, Мосх, Верґілій (�Еклоги�). Як певний літ. ґатунок І. дожила до часів клясицизму, але ідилічні мотиви часто трапляються й пізніше. В укр. літературі як певний ґатунок не репрезентована: наслідування Верґілія Лобисевича (18 в.) загублені. Трагічна доля укр. народу уможливлювала укр. поетам лише окремі ідилічні малюнки: деякі ідилічні мотиви є в панській поезії 18 в., у Шевченка �Садок вишневий...� та деякі сцени в поемах, у Куліша �Орися�, Яише окремі сцени в укр. прозі, починаючи з Квітки або часті і здебільша неорганічне зв�язані з дією епізоди в укр. драмі. Зате ідилічні мотиви рясно зустрічаються у поетів та письм. �українських шкіл� або в окремих чужих творах з укр. тематикою: в поль. �селянках� (зокрема Ш. Шимоновича), в оп. Гоголя, в рос. описах мандрівок по Україні, в віршах Б. Залеського, А. Толстого й ін. [Д. Ч.]

Книгарня Горизонт