Іміграція, в�їзд з однієї країни до іншої з метою постійного або тимчасового перебування; з погляду країни виїзду це � еміґрація. В І. на укр. землі беруть участь гол. ті .народи, які окупували укр. землі � росіяни, поляки. З юридичного погляду це � внутр. І. в межах тієї самої держави, не обмежена ніякими законами, навпаки з політ. міркувань підтримувана державою (див. також Колонізація).

За княжих часів І. не відогравала поважнішої ролі. У великих м. оселювалися чужинці, що займалися здебільша торгівлею � вірмени, греки, жиди, в Гал.-Волинській державі в 13�14 вв. також поляки і німці. У зв�язку з війнами час від часу оселювано на території держави полонених (печенігів, торгів, половців, ятвягів тощо).

За лит.-поль. доби збільшився приплив вірменів (14�15 вв.); до м. Зах. України наїхали італ. купці, сильно зросла І. німців (14�15 вв.) не лише до міст, але й як сіль. колоністів. На 15�16 вв. припадає хвиля великої І. жидів, але найбільше іміґрували поляки, спочатку лише до Галичини, а після Люблинської унії на всі укр. землі; вони оселювалися гол. на врожайних землях Поділля, Правобережжя, а в-першій пол. 17 в. і Лівобережжя. У висліді цих процесів поляки і жиди аж до поч. 19 в. були гол. нац. меншинами на Україні.

За коз. часів І. чужинців на Україні була мінімальною, але в процесі посилення впливів Московщини припливали в невеликій мірі росіяни; в другій пол. 18 в. рос. уряд оселював на запор. землях сербів і німців.

Після розподілу України між Росією і Австрією припинився приплив поляків і жидів на Центр. і Сх. Землі, натомість зросла І. росіян. У зв�язку з колонізацією Степової України тут оселялися в другій пол. 18�першій пол. 19 в., побіч українців, росіяни, німці, греки, болгари, молдавани та ін. Росіяни напливали також до міст, зокрема великих (Одеса, Київ, Харків); їхня І. збільшилася в кін. 19 в., коли рос. робітничий елемент наплинув до Донбасу і до ін. пром. р-нів. В другій пол. 19 в. в наслідок парцеляції великих земельних посілостей на Волині оселилося бл. 200 000 німців, чехів і поляків. І. на Центр, і Сх. Землях за 1890�1930 рр. становила бл. 2 млн, перев. росіян до міст і пром. р-нів. За переписом 1926 р. на. території УССР жило 941 000 осіб, що народилися за межами УССР, але під час перепису перебували на її території; з них 70% жило по містах (докладніше див. ЕУ І, стор. 148, і Донбас).

На укр. землі, які перебували в межах Австрії й Угорщини, прийшло в кін. 18 і на поч. 19 вв. невелике ч. німців; далеко більше припливало до Галичини і на Буковину поляків: до міст, Дрогобицько-Бориславського р-ну та колоністів на розпарцельовані землі поль. великих посілостей. Ще більше поляків приплинуло на Зах. Україну під час поль. окупації 1920�39 рр. � бл. 300000 осіб; все це діялося в обставинах, коли укр. людність мусіла емігрувати з надто аґрарно перенаселеної країни. В період між двома світовими війнами наплинуло на Закарпаття бл. 30 000 чехів і деяке число румунів на Буковину і в Бесарабію.