Імпресіонізм, мист. напрям, що постав у Франції в 70-их рр. 19 в., у зв�язку з творами Е. Мане, який виставив малюнок заходу сонця п. н. �Impression�. Для імпресіоністів джерелом кольору є соняшне світло, а свою палітру вони намагаються звести до чистих тонів веселки. І. в противагу ательерному малярству культивує малювання в природі (пленеризм). І. мав сильний вплив на укр. малярство. Перші укр. імпресіоністи з�явилися в кін. 19 в., при чому важливу ролю відіграла Краківська Академія Мистецтв, де викладали м. ін. уродженці України: Я. Станіславський, Л. Вичулковський і Ю. Фалат. І. Труш тільки частинно відійшов від реалізму, оперуючи радше притьмареними кольорами, тоді як М. Бурачек передавав соняшну барвистість степ. України. М. Жук і І. Северин увели в І. елементи декоративности. Ранній І. О. Новаківського еволюціонував згодом до символічного експресіонізму типу Ван Ґоґа і Годлера. І. був панівним напрямом укр. малярства до поч. 1930-их рр. Визначніші представники: О. Мурашко, В. і Ф. Кричевські, П. Холодний старший (у краєвиді й портреті), М. Глущенко, О. Шовкуненко, а пізніше М. Дмитренко, М. Неділко, М. Кричевський, М. Мороз.

З І. розвинулися неоімпресіонізм, що намагався внести в малярство певну інтелектуальну систему, тоді як постімпресіонізм культивував передусім естетику кольору, а пуентилізм розкладав барви на їхні елементарні тони, кладучи їх цятками, наче мозаїку. До нео- і постімпресіоністів можна зарахувати С. Борачка, М. Радиша, В. Хмелюка. В добу т. зв. соцреалізму на Україні І. переслідувано як занепадницький напрям, проте його засоби проявлялися виразно у всіх визначніших укр. мистців.

В скульптурі імпресіоністи оминали гострі обриси і надмірну деталізацію, відбиваючи більш заг. враження зображуваного (типовий О. Роден). З українців помітні: М. Паращук, М. Гаврилко, Б. Кратко, С. Литвиненко, А. Павлось.

І. відбився і в музиці, і в літературі. В музиці І. намагається пливкими тонами гармоній передавати інтимні й витончені настрої душі; типовий представник � композитор В. Барвінський.