Інформаційна служба, орг-ція і засоби інформації з різних ділянок життя для внутр. і зовн. вжитку; на Україні розвивалася з ростом укр. нац. руху і залежно від можливостей, які створювали пануючі на укр. землях чужі режими. (Про внутр. І. с. — див. Преса на Україні).

Предтечами зовн. І. с. кін. 19 в. можна вважати діячів, що постійно чи тимчасово перебували за кордоном й інформували зах. світ про укр. справи (М. Драгоманов і його женевський кружок, гал.-бук. парляментаристи у Відні, І. Франка й ін.). В Росії І. с., гол. у Петербурзі, виконували чл. Укр. Громади і Держ. Думи, зокрема М. Костомаров, П. Куліш, Д. Мордовець, О. Лотоцький, П. Стебницький, М. Могилянський, М. Грушевський, О. Саліковський, М. Славінський, С. Петлюра й ін., співпрацюючи в рос. пресі або видаючи власні органи: «Украинский Вестник» у Петербурзі (1906) і «Украинская Жизнь» у Москві (1912—17). В 1902—05 рр. в Женеві, а згодом у Франції інформатором укр. справ був Я. Федорчук, в Лондоні В. Степанківський і зокрема Г. Рафалович, який продовжував свою працю до 1916 р., у Празі О. Бочковський, в Софії Людмила Шишманова-Драгоманова, і її чоловік І. Шишманов. Координувати і допомагати І. сл. в країнах зах. світу мав Укр. Інформаційний Комітет у Львові (1912—14) під керівництвом Р. Залозецького і А. Жука.

З 1900 до 1920 р. центром систематичної І. с. став Відень. Початок поклав журналіст Р. Сембратович, видаючи 1901—02 р. журн. «X-Strahlen», присвячений укр. справам в Австрії й Росії, а 1903—05 «Ruthenische Revue», пізніше, в 1906—16 рр., «Ukrainische Rundschau» (ред. В. Кушнір); В. Кушнір заснував також 1907 р. у Відні перше Укр. Пресове Бюро, інформаціями якого користувалася преса Зах. Европи.

Під час першої світової війни І. с. перебрали на себе гол. Союз Визволення України і Головна (згодом Загальна) Укр. Рада у Відні; остання видавала тижневики “Ukrainisches Korrespondenzblatt” (1914—16) і “Ukrainische Korespondenz” (1917—18). СВУ видавав “Ukrainische Nachrichten” (1914—18) у Відні, “La Revue Ukrainienne” (1915—17) в Льозанні і ряд інформативних брошур (11 мовами). У важливій для І. с. невтральній Швайцарії видавав у Льозанні В. Степанківський “L’Ukraine” і неперіодично “The Ukraine” (1915—20); в Берні виходила англ., нім. і франц. мовами “Korrespondenz der Nationalitaten Russlands” (1916—17, ред. Д. Донцов і В. Степанківський). Укр. Пресове Бюро в Берліні, під керівництвом Д. Донцова, видавало “Nachrichten des Ukrainischen Presseburos” (1914—16) і політ. брошури. В Будапешті закарп. діяч Г. Стрипський видавав, у порозумінні з СВУ, угор. мовою журн. “Ukrainia” (1915—16). В ЗДА видали низку інформаційних публікацій Укр. Нар. Комітет і Федерація Українців.

З постанням укр. держави 1917 р. ролю і орг-цію І. с. перебрали на себе держ. установи, зокрема укр. посольства і місії за кордоном. Нормально організована внутр. і зовн. І. с. існувала за гетьманської влади 1918 р. При мін-ві внутр. справ утворено Укр. Телеграфне Аґентство (УТА) та Держ. Бюро Преси, очолювані Д. Донцовим; УТА систематично видавала чужомовні бюлетені. В Відні виходили “Ukrainische Blatter” (1918), редаговані В. Калиновичем. В період Директорії УНР аґентство існувало далі, а в грудні 1918 р. організовано у Відні Укр. Пресову Службу (УПС) (керівник О. Кущак), фінансовану спочатку посольством ЗУНР, 1919—20 посольством УНР; вона була гол. укр. інформативно-пропаґандивним осередком для Европи і виявляла жваву вид. діяльність. Крім цього, в 1919—20 рр. пресові бюра укр. посольств і місій видавали свої бюлетені чи журн., як правило, мовою даних країн: в Лондоні, Софії, Римі, Газі, Копенгаґені, Берліні, Будапешті, Гельсінкі, Парижі, Берні і Льозанні, Атенах, Нью-Йорку. Особливо широку інформаційну діяльність вела укр. мирова делеґація в Парижі. Взагалі ж перев. частина діяльності більшості місій зводилася до І. с., і на цю мету призначувано значні фонди з держ. бюджету.

Між двома світовими війнами інтенсивну І. с. вів уряд УНР в екзилі через своїх представників, які працювали в чужих пресових аґентствах (М. Ковалевський, М. Єреміїв й ін.) і через свої місії, гол. паризьку. При її участі видавано “L’Europe Orientale” (1919—20) франц. і англ. мовами, “France et l’Ukraine” (1920), “Promethee” (1924—38, ред. Г. Ґвазава), згодом “La Revue de Promethee” (1938—40, ред. О. Шульгин), “L’Ukraine Nouvelle” (1927—29), “Bulletin du Bureaut de Presse Ukrainienne” (1934—39) й ін. В Швайцарії видавець і ред. аґентства “Ofinor” М. Єреміїв видавав пресові бюлетені в Женеві (1928—44) франц., нім. і укр. мовами, в Парижі франц. (1929—39) і есп. (1932—36), в Римі (1929—43) італ. мовою. У Німеччині Нім.-Укр. Т-во в Берліні видавало журн. “Die Ukraine” (1918—26, ред. А. Шмідт); виходили “Deutsch-Ukrainische Zeitung” (1920, ред. Г. Клюк), “Osteuropaische Korrespondenz” (1926—34, ред. З. Кузеля і Р. Ярий) і “Ukrainische Kulturberichte” Укр. Наук. Ін-ту (1933—40). Широку діяльність розвинуло в 1931—39 рр. Укр. Бюро в Лондоні Я. Макогона, яке вів Ю. Кисілевський (видавало м. ін. пресовий бюлетень); тут неперіодично виходив видаваний групою гетьманців бюлетень “Investigator” (1920—40, ред. В. Коростовець). У Празі в 1930-их рр. появлялися «Укр. Кореспонденція» і “Ukrajina”, про укр. справи інформував систематично на сторінках щоденника “Prager Presse” і журн. “Slavische Rundschau” М. Гехтер. У Варшаві виходили журн. “Natio” (1926—27, ред. П. Лисяк) англ., франц., нім. і поль. мовами, присвячений проблемам нац. меншостей в Польщі, тижневик “Biuletyn Polsko-Ukrainski” (1932—38) і місячник “Problemy Europy Wschodniej” (1939) за ред. В. Бончковського. В 1930-их рр. ОУН активізувала І. с., видаючи свої бюлетені в Берліні (“Ukrainischer Pressedienst” Укр. Інформаційного Бюра нім. і укр. мовами, за ред. М. Селешка 1931—34 і В. Стахова 1937—41), Нью-Йорку (“Ukrainian Press Service”, 1938—41, ред. Є. Скоцко і журн. “Trident”, ред. В. Душник), в Женеві (спорадично з 1930 р. за ред. М. Кушнір-Богуша й ін.), в Лондоні (1931—34, під керівництвом Є. Ляховича і 1937—39 С. Давидовича), в Римі, Празі, Кавнасі, Відні та ін.

Після другої світової війни І. с. виконує на еміграції низка укр. політ. і гром. установ, які м. ін. видають журн. чужими мовами. Лише деякі з них виходять тривало і стоять на вищому рівні. Укр. Конґресовий Комітет Америки (УККА) в Нью-Йорку видає з 1944 р. чвертьрічник “The Ukrainian Quarterly” (до 1957 р. ред. М. Чубатий), з 1948 двотижневий бюлетень “The Ukrainian Bulletin” і ряд інформативних книжок і брошур; в Буенос-Айресі видається з 1951 р. есп. мовою піврічник “Ucrainia Libre”; Союз Українців у Великобрітанії видає з 1954 “The Ukrainian Review”. Деякий час виходили чвертьрічники: В Римі “Ucraina” (1954—56, видавець В. Федорончук), в Мюнхені “Ukraine in der Gegenwart und Vergangenheit” (1952—56). З 1954 І. С. веде в-во і дослідне бюро «Пролог» в Нью-Йорку, зокрема видаючи з 1957 р. “Diegest of Soviet Ukrainian Press” і журн. “Prolog” та. ряд книжок англ. мовою. Багато укр. матеріялу містить місячник Антибольш. Бльоку Народів “ABN-Correspondence” в Мюнхені (з 1949 р. англ. і нім. мовами) та чвертьрічник “Problems of the Peoples of the USSR”, що його з 1959 видає в Мюнхені Ліґа для визволення народів СССР (ред. С. Довгаль). З інформативних бюлетенів можна згадати: “Ukrainian Commentary” (з 1952 р. видає Комітет Українців Канади) у Вінніпеґу, “Bulletin Informativo” (з 1950 р. португальською мовою) в Курітібі, місячний бюлетень, видаваний в 1946—49 рр. Укр. Пресовою Службою з ініціятиви УГВР, бюлетень Укр. Інформаційного Бюра при УНРаді тощо.

І. с. займаються різні укр.-чужинецькі т-ва співпраці чи приязні як Англо-Укр. Т-во, Болгарсько-Укр. Т-во, Італ.-Укр. Т-во приязні, Нім.-Укр. Т-во тощо (див. відповідні країни). Наук. інформацію ведуть наук. інституції (в минулому Укр. Наук. Ін-ти у Варшаві й Берліні, тепер Ін-т дослідів СССР у Мюнхені тощо). (Про зовн. І. с. через радіопередачі — див. Радіомовлення).

І. с. СССР централізована — в 1918—24 рр. в Рос. Телеграфному Агентстві (РОА), а з 1925 в ТАСС (Телеграфне Агентство Сов. Союзу), яке має внутр. і зовн. службу і керує працею респ. агентств. РАТАУ (Радіо-Телеграфне Агентство України) є тільки однією з експозитур ТАСС, з обов’язком постачати відомості з України до централі без права самостійно поширювати їх для внутр. інформацій, а тим більше за кордоном. ТАСС забезпечує партійну пресу СССР статтейним і фотоінформативним матеріялом, організує інформації з-за кордону через свої відділи в Нью-Йорку, Берліні, Відні, Пекіні і кореспонденційні пункти в-усіх столицях світу та інформує закордон про події в СССР. Всі інформації ТАСС подаються в пляні заг. сов. політики.