Інструменталь, орудний відмінок, має в укр. мові різноманітні синтаксичні функції; з первісної соціятивної (виражати особу, з якою разом виконується якась дія: йти з батьком) розвинулися в придієслівному вжитку (і при відповідних віддієслівних іменниках, прикметниках) функції знаряддя дії, дійової особи в пасивних конструкціях, способу дії і порівняння (літати орлом), причини дії, обмеження прикмети (молодий літами), місця й часу (йти дорогою, днями просиджувати). Із функції способу дії та порівняння розвинувся в 15�17 вв. (перші прояви вже в 11�12 в.) присудковий І., зокрема при зв�язці був, буде (був козаком), замінюючи тут присудковий номінатив (був козак). Закінчення І. � в іменниках чоловічого і сер. роду -ом (-ем), жін. роду на голосний -ою (-ею), на приголосний -ю, в множині -ами, дуже рідко -ьми, -има.

Книгарня Горизонт