Історичні пісні, жанр усної нар. творчості в якому, як і в думах, оспівуються іст. події. Змальовуючи події та окремих осіб, І. п. дають мист. узагальнення, і в передачі подробиць, імен та фактів у них можуть траплятися неточності. І. п. виникли одночасно з думами, а можливо й раніше від них. Вони відрізняються від дум описом конкретних іст. подій і постатей, меншим завершенням сюжету, більшою різноманітністю тону, перевагою ліричного елементу над епічним, ритмічно упорядкованою строфою, найчастіше дворядковою або чотирирядковою; мелодія пісні охоплює один куплет, повторюючись без змін в дальших куплетах.

Найстаріші І. п., відомі з 16 в., оспівують боротьбу з татарами та турками (Байду, облогу Почаївського монастиря, здобуття Варни), другий цикл � пісні про боротьбу з Польщею (Хмельниччина, коз. ватажки: Нечай, Перебийніс, Морозенко), третій цикл � про моск. гніт (канальські роботи, зруйнування Січі, смерть козака в моск. неволі: �Стоїть явір над водою� тощо), четвертий цикл � пісні про гайдамаччину (Залізняк, Швачка і т. д.). Окремі пісні стоять поза межами цих циклів (Бондарівна, Сава Чалий тощо). Найпізнішого постання пісні про панщину та боротьбу за визволення селян (Кармалюк, Довбуш й ін.). Події останніх- 40 рр. також відбилися в піснях (див. ЕУ І, стор. 266).

Найбільш відомою працею про І. п. є 2-томова зб., опрацьована М. Драгомановим спільно з В. Антоновичем (�Историчиские песни малорусского народа�, 1874�75). Продовженням цієї праці є дальші зб. І. п. з цінними коментарями М. Драгоманова: �Нові укр. пісні про громадські справи� (1881), �Політ. пісні укр. народу 18�19 ст.� (2 т., 1883�85). Див. також ЕУ І, стор. 266.