Ізгої (від слова �гоїти� � заспокоювати, жити), в княжу добу категорія неповноправних людей, що зірвали зв�язки із своїм дотогочасним суспільним середовищем та занепали соц. і матеріяльно. За уставом кн. Всеволода київ. (12 в.) І. ставали: попович, який не навчився грамоті; холоп, що викупився на волю і не мав засобів на життя; збанкрутований купець; осиротілий князь без права наслідства. І. були вільними людьми, але під опікою Церкви. Найбільше було І. з-поміж тих, які виходили з холопства та осідали на чужих землях; вони згодом ставали залежними від землевласника. В 14 в. І. як окрема категорія населення перестали існувати, а ізгойством називався ще в 15 в. викуп, що його платив холоп панові за звільнення. В лит.-руську добу І. відповідали лезні люди.

Книгарня Горизонт