Йосиф II (1741�90), син Франца І і Марії Терези, з 1765 нім. цісар, в 1765�80 рр. співреґент Марії Терезії, представник освіченого абсолютизму. В новоприеднаних Галичині (1772) й Буковині (1774) завів, як і в усій державі, низку реформ: зніс кріпацтво, яке замінив на панщину (1773) і зменшив привілеї маґнатів; підпорядкував церкву державі (�йосифінізм�), запровадив, свободу релігії (толеранційний едикт 1781), зніс ряд монастирів (м. ін. �Скит Манявський�), гр.-кат. духовенство зрівняв у правах з латинським; запровадив нову систему освіти, для укр. духовенства заснував духовну семінарію у Відні (Барбареум � 1774), а згодом 1783 у Львові, відкрив Львівський Ун-т, а при ньому �Studium Ruthenum�. В адміністрації заведено централізацію, на укр. землі наплило багато урядовців з Австрії й Чехії та нім. колоністів. В ділянці нар. госп-ва Й. сприяв розвиткові ремесла й торгівлі; пропаґував нові методи в сіль. госп-ві, змінив правне становище міст, заснував харитативні установи, дбав про гігієну. Хоч більшість реформ Й. протрималася недовгий час, деякі з них мали позитивне й тривке значення для українців в монархії Габсбургів.

Книгарня Горизонт