|
Тернопіль (IV6), обл. м., положене в
півн.-сх. частині гал. Поділля на лівому березі гор. Серета, який творить
тут широку долину і штучний став; вузол зал. і шосейних шляхів, аеропорт;
139 000 меш. (1978). Історія до 1914. Т. заснований 1540 поль. магнатом Яном
Тарновським (тому спершу назва м. Тарнополе) у місці вигідного переходу з
зах. на сх., як фортеця перед тат. наскоками. 1548 Т. дістав маґдебурзьке
право, 1570 перейшов у власність кн. Костянтина Острозького, який
заснував шпитальну фундацію для міщан, згодом церк. братство (ці орг-ції
проіснували до 1939), пізніше до різних магнатських родів, серед ін. у
другій пол. 17 в. до Собєських; невдовзі Т. став важливим торг. м. Його
розвиткові перешкоджали напади татар (особливо 1544, 1575, 1589, 1618, 1672,
1694); 1675 турки захопили м. і знищили укріплення. 1648 і 1655 Т. зайняло
військо Б. Хмельницького. 1672 Т. нараховував 2400 меш., перев. українців,
далі жидів і поляків (гол. замкова залога). [...]
Памятки архітектури: замок (побудований 1540, знищений турками 1675,
відновлений Собеським, перероблений у 19 в. і після двох воєн), церкви:
Рождества Христового з оборонною баштою (159698), Воздвиження Чесного
Хреста (1540), Домініканський костьол (1749, пізніше у стилі барокко);
церкву Успення Пресв. Богородиці (т. зв. Микулинецьку, 1632) большевики
знищили 1962; 1976 вони знищили також стрілецькі могили на цвинтарі.
[Стаття В. Кубійовича, Р. Миколаєвича
в:
Енциклопедія Українознавства, т. 8] |
|
