До 13 в. На території Ч. виявлені сліди заселення з неоліту і бронзової доби. За ранньої доби Ч. був центром племени сіверян, з 9 в. увійшов до складу Київ. Руси й був після Києва найважливішим і найбагатшим м. Київ. Держави. Уперше згадується в літописі під 907. З 9�10 вв. збереглися могили � місця поховань кн. і бояр (особливо важлива Чорна Могила з 10 в.). У 11�13 вв. Ч. був центром Чернігівського князівства: перші кн.: Мстислав Володимирович (він побудував новий кам'яний княжий двір і почав будову Спаського собору), згодом Ярослав Мудрий, його син Святослав, родоначальник чернігівської династії, та ін. Наприкін. 11 в. в Ч. постало єпископство. Ч. за княжих часів лежав на підвищеній терасі між р. Десною та її притокою Стрижнем. Центр м. становив дитинець (замок) з резиденцією кн.; до нього прилягав окольний град, передгороддя і т. зв. Третяк, де мешкали купці й ремісники; кожна частина м. мала свої оборонні вали; над Десною лежав торг. Поділ. Територія Ч. становила у 12 в. (без Подолу) бл. 120 га. Великодержавна політика Чернігівської княжої династії створювала належні умови для розвитку культури Чернігівщини і Ч., надаючи їм нерідко заг.-укр. характеру. Це відбилося насамперед на архітектурі й образотворчому мистецтві Ч. Чернігівські монументальні будови 11�12 вв., зокрема церк., були видатними пам'ятниками тієї доби. У першій пол. 11 в. в центрі дитинця побудовано Спасо-Преображенський собор. Протягом 12 в. збудовано Борисоглібський собор, Іллінську, Благовіщенську, Михайлівську церкви (не збереглися), Успенський собор Єлецького монастиря, П'ятницьку церкву (кін. 12 � поч. 13 в., перебудована після руйнації другої світової війну). Сліди культ, зростання Ч. залишилися також у літературі. Чернігівський ігумен Данило був автором опису мандрівки до Святої Землі (кін. 11 � поч. 12 в.). Уривки Чернігівського літопису, що не зберігся, знаходимо у пізніших літописних зводах.

14 � 18 вв. Тат. навала перервала зростання Ч. на тривалий час. Центр Сіверської землі пересунувся до Брянську. Бл. 1353 Ч. підпав під владу Литви, з 1503 (і вже раніше � 1408�20) � Москви. Тоді на узбіччях дитинця побудовано фортецю і розбудовано також передгороддя. Ч. не раз зазнавав руйнації від татар (зокрема 1482 і 1497). За Деулинським перемир'ям 1618 він перейшов до Речі Посполитої Поль. і був з 1635 гол. м. Чернігівського воєводства; 1623 одержав Маґдебурське право. Погранична позиція Ч. між Лит.-Поль. Державою й Моск. Царством в умовах боротьби цих держав за панування на Сх. Европи не сприяла новому культ. відродженню його, перші паростки якого появляються щойно у 17 в. Архимандрит Єлецького монастиря Кирило Ставровецький (Транквіліон) збудував першу друкарню в Ч. (бл. 1646). Справжнє піднесення життя Ч. почалося, коли він увійшов до складу Коз.-Гетьманської Держави і став центром Чернігівського полку. На цей час припадає розквіт культ, життя Ч., він стаодним з перших культ, центрів України. Культ. відродження Ч. пов'язане з діяльністю архиєп. Лазаря Барановича, який переніс до Ч. друкарню, закладену ним у Новгороді-Сіверському 1675. Навколо Барановича утворився літ.-мист. гурток, до якого належали: архимандрит Єлецького монастиря Іоаніиій Ґалятовський, архидиякон Чернігівської єпископії Антоній Радивиловський, ієромонах Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря Л. Тоболинський, поет Іван Величковський, майбутній архиеп. чернігівський Іван Максимович; ґравери: Іван Інокентій Щирський, Леонтій Тарасевич, Н. Зубрицький; архітекти Адам Зерніков (Zornikau), Іван Баптист та ін. З ініціятиви Л. Барановича й коштом гетьманського уряду й чернігівської коз. старшини, відновлено і перебудовано в барокковому стилі чернігівські пам'ятки, зокрема Троїцький катедральний собор (16 в.). Особливе значення мало створення Чернігівського Колегіюму (1700), який став одним з гол. осередків освіти і науки Гетьманщини. У першій пол. 18 в. в Ч. появляються нові монументальні церк. (бароккова Катерининська церква, 1715) й світські (будинок полкової канцелярії, відомий п. н. �Мазепин будинок� або будинок Якова Лизогуба) будови. По ліквідації Коз.-Гетьманської Держави Ч. з 1782 став центром Чернігівського намісництва, а 1797 � Малорос. губ., з 1808 Чернігівської губ. Тоді м. нараховувало бл. 4000 меш., 1844 ч. їх збільшилося до 12 000, 1897 � до 27 000, 1913 � до 35 000. Екон. характер тогочасного Ч.: адміністративно-торг.-ремісничий; дрібна місц. харч. пром-сть, цегельні, свічковий і миловарний зав. тощо. Ч. поширювався в зах. і півн.-зах. напрямі. [...]

Чернігівський Дитинець: Борисоглібський собор, Спасо-Преображенський собор, Колегіум.

П�ятницька церква (початок ХІІІ ст.)

Катерининська церква (початок 18 ст.). Церква у стилі українського бароко була споруджена на честь взяття у 1696 році турецької фортеці Азов.

Катерининська церква

Див. також: Троїцько-Іллінський монастир
Див. також: Єлецький монастир

Воскресенська церква, вул. Комсомольська, 36

Воскресенська церква, вул. Комсомольська, 36

Воскресенська церква, вул. Комсомольська, 36

Колишня Чоловіча гімназія - нині Історичний музей

Колишня Чоловіча гімназія - нині Історичний музей

Колишня Жіноча гімназія

Див. також: Троїцько-Іллінський монастир
Див. також: Єлецький монастир

� Всі фотографії в цьому розділі є власністю книгарні "Горизонт"

Путівник Україна � власний проект книгарні "Горизонт"

Книгарня Горизонт