|
Києво-Могилянська Академія (до кін. 17 в.
Колеґія), висока школа в Києві, яку заснував 1632 р. митр. Петро Могила на
базі школи Богоявленського Братства, до якої була приєднана школа Печерської
Лаври (існувала з 1631). 1635 р. Колеґія одержала привілей короля Владислава
IV. К.-М. А. створена була на зразок зах. колегій, але рівень навчання мала
академічний. Викладовою мовою була латинська, але багато уваги приділювано
грец. і ц.-слов. мовам. Навчання складалося з трьох груп: нижча граматика
з трьома клясами (інфіма, граматика, синтакса); сер. реторика з двома
клясами (піїтика й реторика) й вища філософія (з діялектикою та логікою).
Богословської кляси офіц. не було, але богословські науки частинно вивчали у
філософській групі. Очолювали Колегію ректор, що був водночас і ігуменом
Братського монастиря, і префект, які підлягали безпосередньо митр. Митр.
дбав про належний рівень навчання, кваліфікацію професорів, про побутові
обставини школи, про її правне та матеріяльне забезпечення. Для утримання
Колегії митр. надав кілька маєтків Братському монастиреві. З огляду на
швидке зростання Колегії та кількости її студентів, була утворена філія у
Вінниці, що потім була перенесена до Гощі на Волині й існувала там до кін.
17 в. Першими проф. Колеґії були вчителі Львівської Братської Школи Ісая
Трофимович-Козловський (перший ректор Колеґії) й Сильвестер Косів. Ректорами
Колеґії в 17 в. були також Ігнатій Оксенович-Старушич, Йосиф
Кононович-Горбацький, Інокентій Ґізель, Лазар Баранович, Іоанікій
Галятовський, Варлаам Ясинський, Йоасаф Кроковський. Після тимчасового
занепаду в часи руїни Колеґія досягає повного розцвіту в добу Мазепи, що був
її великим добродієм. 1689 р. відкрито богословську клясу, що було
стверджено 1694 р. царською грамотою, яка надавала Колеґії також: прав суд.
автономії. В 170001 рр. Колегія одержала й офіц. титул Академії. Коштом
Мазепи було збудовано гарний будинок Академії. Серед проф. Академії
зявляються такі визначні вчені, як Стефан Яворський, Теофан Прокопович.
Зростає число студентів, серед яких були представники старшинської
аристократії. [...] З К.-М. А. вийшло чимало наук.,
держ. і церк. діячів України й усієї Сх. Европи. Тут вчилися гетьмани І.
Виговський, Ю. Хмельницький, І. Самойлович, І. Мазепа, П. Орлик, П.
Полуботок; св. Дмитро Туптало, Я. Маркович, Г. Сковорода, М. Ханенко, Г.
Полетика, О. Лобисевич, М. Бантиш-Каменський, кн. О. Безбородько, Д.
Трощинський та ін. [...] 1817 р. К.-М. А. була
закрита, а замість неї 1819 р. створено Київську Духовну Академію. [Фрагмент
статті в:
Енциклопедія Українознавства, т. 3] |
|
