[Фрагмент cтатті в: Енциклопедія Українознавства, т. 6]
Почаїв, с. м. т. на Волині, Крем'янецького р-ну Тернопільської обл., положене на півн. березі Подільської височини

[Фрагмент cтатті в: Енциклопедія Українознавства, т. 6]
[автори: В. Кубійович і Р. М.]
Почаївська Лавра, правос. чоловічий монастир у м. Почаєві, найбільша правос. святиня Волині й друга, після Києво-Печерської Лаври, України. За переказом, П. монастир заснували ченці Києво-Печерського монастиря, що втекли від тат. нападу 1240 р. У документах П. монастир згадується вперше 1527 р. 1587 р. укр. шляхтянка Анна Гойська подарувала монастиреві великі маєтки і чудотворну ікону Матері Божої, що її привіз на Волинь 1559 р. грец. митр. Неофіт. Розквіт П. монастиря пов'язаний з діяльністю ігумена Йова Заліза, який очолював його у. першій пол. 17 в. Тоді (1649) коштом подружжя Федора і Явдохи Домашевських збудовано Свято-Троїцьку церкву. У 17 в. на П. монастир наскакували татари й турки; він був в облозі 1675 р., але, за леґендою, турки відступили завдяки чудові Матері Божої (цій події присвячена дума �Ой зійшла зоря вечеровая�). 1713 р. П. монастир перейшов остаточно до уніатів; тут був осідок чину Василіан, які розвинули жваву культ., зокрема видавничу діяльність (див. Почаївська друкарня). У 1771�83 рр. на місці розібраної церкви, коштам графа М. Потоцького збудовано величний Успенський собор. У зв'язку з ліквідацією поль. повстання 1831, якому сприяв дехто з П. монастиря, рос. уряд віддав П. монастир правос. і надав йому титул Лаври. У 1833-41 рр. тут була кафедра волинського еіп. і центр єпархіяльного управління, пізніше архимандритами були острозькі єп. У другій пол. 19 в. при П. Л. відновлено друкарню, створено іконописну майстерню, музей старовини й постійно поширювано її будівлі. У 20 в. під наглядом волинського архиєп. Антонія Храповицького, збудовано Троїцьку церкву; тоді ж П. Л. стала центром русифікаційної діяльності на Волині �Союза Русского Народа�, речником якої був антиукр. �Почаевский Листок�. До П. Л. належало кілька скитів, в яких жило по кілька або кільканадцять ченців (Козачі Могили, Рудно-Почаївський й ін.). У період між двома світовими війнами овящено архімандритом П. Л. був митр. варшавський у Польщі; тепер ним є єп. Львівсько-тернопільської єпархії. [...]

П. Л. являє собою величний ансамбль, при будові якого вдало використано природні дані терену. Окремі будови розміщені на схилах скелястої гори з поступовим підвищенням аж до триповерхової тераси з мист. парапетом, утвореної з підпірних спін, на яких підноситься центр. будова П. Л. � монументальний Успенський собор побудований (1771�83) у стилі рококо за проектом шлезького архітектора Г. Гофмана. Скульптурні роботи (6 вівтарів) виконав М. Полейовський (1781�86). До собору добудовані у формі каре корпуси келій, трапезна з церквою з багатим бароковим фронтоном і дзвіниця (1860). Первісний вигляд інтер'єру відомий з малюнка Т. Шевченка �Собор Почаївської Лаври� (1846). Розпис бані � Пархомія Пренятицвкото, декорація середини Л. Долинського (ікони для іконостасу, цикл �Чудо Христа� і 50 малих образів у класицистичному стилі) і Л. і В. Бернакевичів (різьбарські роботи) та ін. 1861 іконостас замінено новим, а по пожежі 1869 р. залишилися тільки 4 образи Долинського. Сучасний розпис собору (1876) належить лаврським місц. іконописцям. Побудована (1910-13) Троїцька церква, за проектом О. Щусєва, у стилі новгородської архітектури 12�13 в. дисонує з рештою ансамблю.