лАванґард╗, націоналістичний тижневик у Коломиї (1937Ч38).

лАванґард╗, орган ЦК СУМ, журнал науки і знання, літератури й суспільно-політ. думки для молоді, виходить у Мюнхені з 1947, спершу як місячник, пізніше 4Ч6 чч. на рік; редаґує колегія.

Авари, обри київ. літопису, тюркське кочове племТя, що в пол. 6 в. пройшло через Україну степами із сходу на захід і в 7 в. створило державу на Дунаї. 791 р. Карл В. розбив і знищив державу А. Рештки А. втекли на схід; їх нащадками вважають сучасних аварців на Кавказі. Ще нема жадних археологічних доказів про їх довгочасне перебування на Україні, зокрема на Волині; тому дотепер уважається, що вони лпримучували╗ не укр., а чес. дулібів, сусідів моравського каганату А. (М. Артамонов, А. Прєсняков, Р. Якімовіч, Я. Пастернак, Й. Костшевський).

Авґсбурґ (Augsburg), м. в Баварії, 160 000 меш. (1953), був у 1945-49 рр., побіч Мюнхену й Реґенсбурґу, інтенсивним центром укр. політ. й культ, життя в Німеччині; 2 укр. табори: УSomme-Kaserne" (бл. 4 000 меш., існував 1945-49) і в оселі Haunstфtten (500-2 000 меш., 1945-47). В А. діяла УНРада (1948-52), мало осідок ЦПУЕ (1947-51), працював драматичний театр В. Блавацького (1945-47) й ін. організації, в-ва, установи.

Авґуст II (1660Ч1733), перший поль. король саксонської династії (1697Ч1733). Після Карловицького договору з Туреччиною (1699) і закріплення за поль. державою Правобережної України брав участь у Півн. війні 1700Ч21, не стільки як союзник Петра І, скільки як його васал, що проклав шлях рос. впливам у Польщі.

Авґуст III (1696Ч1763), другий поль. король саксонської династії (1733Ч63); за його королювання Польща, в наслідок боротьби маґнатських партій, зазнає політ. занепаду; утиски укр. селян спричинили на Правобережжі гайдамацький рух, особливо інтенсивний у 1730-их і 1750-их рр.

Авґустинеум, ін-т для кат. свящ., ім. св. Авґустина у Відні, заснований 1816 цісарем Францом І; в А. вчилося чимало пізніших відомих укр. церк. діячів, як єпископи Яхимович, Литвинович, Сембратович, Хомишин та ін.

Авдикович (Глинська) Климентина (*1882), родом Січинська, укр. промисловець, в 1920-их рр. заклала фабрику солодощів лФортуна╗ у Львові і вела її до 1944 р.

Авдикович Орест (1877Ч1918), педагог і письм.; оп. лНарис одної доби╗ (1899), лНетлі╗ (1900); лДемон руїни╗ (1901), лОгляд літ. діяльности О. Кониського╗ та ін.

Авдиковський Орест (1843Ч1913), москвофільський публіцист і письменник у Галичині.

Авдієнко Михайло, укр. рев. діяч, член ЦК УСДРП, 1918 чл. групи лнезалежників╗, що відкололася від УСДРП і прийняла лрадянську плятформу╗; 1919 разом із цією групою увійшов до Всеукр. Рев. Комітету для збройної боротьби проти больш. уряду Раковського; з 1920 чл. ЦК Укр. Ком. Партії, 1925 разом із УКП вступив до КП(б)У; керівник Центр. Статистичного Управління; в 1930-их рр. засланий.

Авдій, різьбар 13 в.; за Гал.-Волинським літописом, у храмі І. Золотоуста в Холмі А. вирізьбив Спаса, св. Івана й візерунки.

Авдотьїне (УІ-18), с.м.т. на р. Калміюс. Сталінської міськради. Сталінської обл. Більшість меш. працює в Сталінізму.

Авенаріюс Михайло (1835Ч95), фізик, проф, Київ. Ун-ту, чл.-кор. Рос. Академії Наук, дослідник термоелектрики, вивів формулу електрорушійної сили батерії, відому під наз. лформули А.╗; лО термоэлектричестве╗ (1864), лОб электрических разностях металлов при различных температурах╗ (1866) та ін.

Авіяція, на Україні

Авереску (Averescu) Олександр (1859Ч1938), рум. ген. і держ. діяч; 1918, 1920-21 і 1926-27 Ч премТєр-міністер; домігся визнання рум. анексії Басарабії з боку Англії, Франції та Італії.

Аверин Всеволод (1889Ч1946), маляр і графік в УССР; ілюстрував наук. вид., дитячі книги; автолітографії лПалац піонерів у Харкові╗, лКінний двір╗, лМати╗ й ін.

Авраменко Василь (*1895), мистець нар. танцю; народився в Стеблеві на Київщині; кол. актор театру М. Садовського, активний учасник визвольних змагань. На еміґрації в Европі організував танцювальні групи; в ЗДЛ (з 1929 р.) заснував школу нар. танків у Нью-Йорку та численні гуртки танку в ЗДА й Канаді, видав підручник лУкр. нац. танці, музика і стрій╗ (1946), мав багато виступів із укр. танцювальною групою на великих сценах: спільно з хором Кошиця у Вашінґтоні, Нью-Йорку і Чікаґо 1932 р., на Світовій Виставці в Чікаґо 1933 р., укр. танцювальний ансамбль (бл. 300 осіб) в Метрополітен Опера Гавс у Нью-Йорку 1934 р. та ін. В 1936-37 заснував кіностудію звукових фільмів: лНаталка Полтавка╗, лЗапорожець за Дунаєм╗, лМаруся╗ Ч з хором Кошиця. У 1951-52 мав артистичне турне по Бразілії, Арґентіні й Канаді; тепер веде школу нар. танців у Нью-Йорку (див. ЕУ І, стор. 885). [М. П.]

Авратинський, тростянецький сотник, 1651 боронив з полк. Данилом Нечаєм Красне на Брацлавщині, загинув у поль. полоні.

Авратинські узгірТя (Авратинська височина), назва сх. частини вододілу між лівобічними притоками Дністра (Збручем, Горинню, Ушицею) і притоками ПрипТяті; назва А. у. запроваджена рос. географами в 1 пол. 19 в. і згодом поширена картографом А. Тілло на Волинську і сх. частину Подільської височини; нині назви А. у. не вживається.

Австрія (╓sterreich)

Австро-Угорщина (А.-У. монархія), з 1868 р. назва для кол.. Австр. цісарства. А.-У. складалася з таких частин: 1. королівств і країн, репрезентованих у Держ. Раді (в тому ч. Королівство Галичина і Князівство Буковина) Ч 300 000 км², 28 570 000 меш. (у 1910, в тому ч. З 700 000 українців і 400000 латинників); 2. Угорського Королівства Ч 324900 км² і 20 890 000 меш. (у тому ч. 470 000 українців); 3. боснії і Герцеґовіни Ч 51 200 км² і 1930 000 меш. Разом А.-У. займала 676 100 км² і налічувала 51 390 000 меш., у тому ч. 4180000 українців і понад 400 000 латинників та пословачених українців.

Автокефальність церковна, див. Українське Автокефальна Православна Церква.

Автомобільна промисловість, див. Автотракторна промисловість.

Автомобільний спорт, відносно слабо розвинений на Україні, бо, при великому автопаркові країни, лише невеликий відсоток авт є в приватному посіданні. Головна організація А. с. Ч добровільне спорт, т-во лАвтомотор╗. 1938 в Києві відбулися всесоюзні мотозмагання. 1939 вперше введено клясифікацію мотоспортсменів; тоді ж почалося й культивування фігурної їзди, мотоігор (мотомТяч тощо) і акробатики на мотоциклах. 1939 на укр. респ. автомотозмаганнях брали участь жінки (Надія Скобель встановила рекорд СССР на 5 км з ходу: 2:40,2 Ч 117,359 км на год.). На той час один із найбільших на Україні харківський автоклюб мав 883 чл. Після війни, у звТязку з піднесенням автомобільної промисловости в УССР, А. с. набуває можливостей більшого розвитку. [Е. Ж.]

Автономія, право встановлювати для себе закони чи правила.

Автономна Область (АО), обл. в СССР, що входить до складу однієї з союзних респ., заселена невеликою нац. меншістю (вся автономність полягає фактично у праві вживати рідної мови в школі й гром. житті); на території УССР АО немає; на пограниччі укр. етногр. земель на Передкавказзі є Адиґейська АО (в складі Краснодарського краю) і Черкеська АО (в складі Ставропільського краю).

Автономна Советська Соціялістична Республіка (АССР), частина території однієї із союзних республік СССР, заселена нац. меншістю, що мас сов. автономію (гол. право вживання рідної мови); в межах УССР такою респ. була в 1924Ч 40 рр. Молдавська АССР, а в межах Рос. СФСР у 1920Ч46 рр. м. ін. Ч Кримська АССР; на пограниччі укр. земель с на Передкавказзі Кабардинська АССР.

Автостради, див. Шляхи.

Автотракторна промисловість, галузь машинобудування, що виробляє трактори й автомобілі (вантажні, й пасажирські). На Україні представлена двома великими підприємствами: Харківським тракторним зав. потужністю в 40 000 тракторів на рік і Дніпропетровським зав. важких вантажних авт з потужністю в 50 000 авт на рік (побудований після війни). Крім того, в Одесі, Харкові і Львові є автоскладальні зав. великого розміру, менші в Краснодарі і Симферополі. Легкові (в тому числі й спортові) автомобілі випускає лише Харківський завод.

Автотранспорт, на Україні

Агапіт Вишневський (світське імТя Антоній) (Ж1926), архиєп. Катеринославський, чл. Всеукр. Церк. Собору 1918, один з нечисленних тоді представників вищого духівництва, що підтримували укр. нац. змагання; урочисто зустрічав Директорію на Софійській площі; тимчасово був усунений з катедри за денікінської влади (1919); помер у больш. тюрмі.

Агій Франц (*1899?), осв. діяч на Закарпатті, автор першої укр. фонетичної граматики лЖива мова╗ і ст. на пед. теми.

Агіографія, див. Житія святих.

Агол Ізраїль, сучасн. вчений біолоґ, д. чл. АН УРСР, 1934 чл. президії і неодмінний секретар АН УРСР.

Аграновський Д., сучасн. співак-тенор, в 1930-их рр. виступав у Харківській Опері.

Аґатірси, племТя, що в 5 в. до Хр. жило на р. Мароші в Семигороді. Його вважають за трацьке (Рехе), скитське (К. Пач) або прасловТянське Ч між Марошем та Дніпром (В. Щербаківський).

Агнеса (1137Ч82), дочка поль. кн. Болеслава Кривоустого, дружина Мстислава Ізяславича, кн. волинського (1155Ч67) і згодом київського (1167Ч69), мати кн. Романа Мстиславича.

Аграрне законодавство, див. Земельне законодавство.

Аграрний устрій, див. Земельний устрій.

Агрономія, цикл с.-г. наук

Аґрономія земська, див. Аґрономія суспільна й державна.

Аґрономія суспільна й державна, сукупність заходів, що їх вживають або суспільні самодіяльні орг-ції, або органи місцевої самоуправи, або держава для піднесення аґротехн. культури.

Агротехніка, сукупність засобів обробітку й угноєння ґрунту та плекання с.-г. рослин.

Аґрус, аґрест (Ribes Grossularia L.), низький кущ з родини ломикаменевих. Плекається на городах і в садах, подекуди зустрічається в лісах Зах. України. Ягоди А. споживають свіжими і використовують у кондитерській промисловості.

Адальберт (Ж981), магдебурзький архиєп. (968Ч81); 961 виїхав з доручення цісаря Оттона І до Києва для проповіді християнства, 962 повернувся.

Адам Бременський, Адам із Бремену (Жпісля 1081), нім. хронікар, автор хроніки УGesta Hamburgiensis ecclesiae pontificum", доведеної до 1075 р., багатої на інформації про Київ та півн. країни.

Адамович Семен, ніженський протопоп, політ. аґент гетьманів Многогрішного і Самойловича, 1677 засланий на Сибір.

Адасовська Марія, див. Заньковецька Марія.

Адвентисти, протестантська секта, заснована В. Мюллером на поч. 19 в., найбільше поширена в Німеччині й Англії. Разом з ін. протестантськими сектами А. дісталися й на Центр. Укр. Землі переважно через нім. колонії.

Адвербіялізація, перетворення інших частин мови або цілих зворотів на прислівники. А. Ч живий процес сучасн. української мови, в наслідок цього часто не можна провести чіткої межі між прислівником і ін. частинами мови, що створює неминучі труднощі в правописі, напр., зробити спочатку Ч з початку зими.

Адвокатура, професія правних оборонців, заступників перед судом (лат. термін адвокат означає особу, лпокликану╗ для оборони на суді); ін. значення слова А. Ч орг-ція адвокатів.

Аделяїда (Adelaide), м. в Австралії, столиця стейту Півд. Австралія; 484 000 меш. (1954), в тому ч. бл. З 000 українців, які живуть перев. на передмістях.

Адельгейм Євген (*1907), укр. сов. критик і літературознавець; автор численних ст. в ж. лЖиття й Революція╗, лКритика╗ та ін., кн. лДва драматурги╗ (1938), передмов до вид. укр. і зах. письм.; гостро критикований в період боротьби проти т. зв. лбезрідного космополітизму╗.

лАдельфотес╗, граматика грец. мови, видана 1591 у Львові, складена студентами ставропігіяльної школи під керівництвом Арсенія Грека. Скомпільована за граматиками Ласкаріса, почасти Крузія, Кленарда, Мелянхтона, але важлива тим, що дає поруч грецького матеріялу словТянські паралелі і спричинилася до розвитку граматичної термінології на Україні.

Аджамка (V-13), с. на півд. сх. Правобережної височини; р. ц. Кіровоградської обл.

Аджигол (ІХ-16), гіркосолоне оз. в Криму б. Теодосії, площа Ч 7 км². Грязь оз. має лікувальне значення і застосовується в санаторіях Теодосії.

Адиґейська Автономна Область, автономна обл. у межах Краснодарського краю, що охоплює частину Кубанського низу на лівім березі рр. Кубані й Лаби і Кавказького передгірТя; 4400 км², 241000 населення (1939 р.); заселена адиґейцями (1/4), росіянами й українцями.

Адиґейці, або черкеси (себе звуть адиґе), один із мохаммеданських народів Півн.-Зах. Кавказу, бл. 90 000 осіб, мова якого належить до півн.-зах. галузі (абхазо-адиґейської) іберійсько-кавказьких мов; під кін. 18 в. А. заселювали півд. Кубанщину й Чорноморське узбережжя, але під тиском рос. адміністрації та рос. і укр. колонізації багато їх виеміґрувало в Туреччину (перев. 1860 р.); тепер А. розселені в 2 автономних обл.: Адиґейській і Черкеській (див.), утворюють етнограф, о-и на Кубанщині (особливо на півд. від м. Краснодар) і Ставропільщині серед українців та росіян.

Адлер (Х-20), с. м. т. і чорноморська пристань на кавказькому побережжі, на межах укр. етногр. території; р. ц. Краснодарського краю. Курорт; в околиці садівництво, тютюнництво, плянтації чаю.

Адлерфельд (Adlerfeld) Ґустав (1671Ч 1709), шведський історик, брав участь у поході Карла XII й загинув під Полтавою; автор лВоєнної історії Карла XII╗, доповненої й виданої небожем А. Карлом-Максиміліяном.

Адміністративне право на Україні

Адміністративно-територіяльний поділ українських земель.

Адріянова-Перетц Варвара (*1888), історик давньої укр. і рос. літератури, фолкльору й театру, чл.-кор. АН УРСР та АН СССР; численні праці, зокрема лЕвангелие Фомы в старинной украинской литературе╗, лЖитие Алексея человека Божия╗ (1917), лДо історії пародії на Україні в 18 в.╗ (1924), лСцена та костюм в укр. театрі 17Ч18 вв.╗ (1925), лОчерки поэтического стиля древней Руси╗ (1947) та ін.

Адріятична раса, або ядранська, див. Раси.

Азалія понтійська, див. Бердулян.

Азара (Azara), м. в Арґентіні на р. Уругвай у провінції Місіонес; бл. 1000 українців.

Азбест, мінерал, магнезіяльний гідросилікат з родини хризотил-серпентинів (Н₄ Mg₃ Si₂ О₉), вогнетривкий, придатний для будів.-шиферної пром-сти; родовища: Тхач-Бабук, Беден (Лисий), Худес, розташовані в р-ні приток р. Кубані Ч Великої Лаби, Білої, Худесу; здобування не розвивається в наслідок конкуренції уральського азбесту.

Азбесто-цементна промисловість, на Україні слабо розвинена через брак азбесту (єдине родовище на Кубані б. Лабинської). Азбошиферні зав-и, що виробляють вогнетривкий покрівельний матеріял (етерніт), є в Києві і Краматорському.

лАзбука-границя╗, назва букваря на Україні в 15 в., де абетка подавалася у формі вірша. Перші літери вірша складали абетку; перед віршем висувалася Його перша літера лна границю╗ (звідси й назва).

лАзбучна війна╗ (також лазбучна завірюха╗), рух гал. українців

Азів, Азівське море [Азов, Азовське море], див. Озів, Озівське море.

Азільська доба, один із ступенів евр. епіпалеоліту (20000Ч15000 р. тому, назва від Mas dТAzil у Франції), що у Сх. Европі розвинулася як Azilo-Tardenoisien з оріньякської культури на Україні (Київ, Журавка, Шан-коба в Криму).

Азовсталь, див. Озівсталь.

Азовський Микола (1903Ч47), маляр, студіював у Київ. Художньому Ін-ті у М. Бойчука і Ф. Кричевського; працював у Харкові й у Донбасі; з 1939 р. Ч у Львові, пізніше на еміграції, помер у Буенос-Айресі; портрети, пейзажі, театральні декорації; один із творців укр. ґоблену; виставки на Україні, в Парижі, Копенгагені, Філядельфії й ін. Серед творів м. ін.: лРобітники Донбасу╗, лШевченко на засланні╗, лКармелюк╗, лЖнива╗ (див. ЕУ І, стор. 830, таблиця XVIII).

Азойська ера╗ див. Геологія України.

Азотно-добривна промисловість, промисловість, що виробляє штучні азотні добрива і вибухові речовини для воєнних потреб; використовує як сировину коксовий газ, тому на Україні розвинена в Донбасі (а.-д. комбінат у Горлівці, азотний завод у Сталіному) і на ПридніпровТї (а.-д. завод у Дніпродзержинському), де розташована коксохем. пром-сть; А.-д. п. на Україні виробляє два види добрив: амоніякову салітру і сульфат амонію, а також працює і для воєнних цілей.

Азрікан, співак, драматичний тенор, виступав в укр, оперових театрах у 1930-их рр.

Аїр, лепеха, татарське зілля, шувар (Acorus calamus), травТяниста, багаторічна рослина з родини ароїдних, росте по берегах річок і озер. Вивар з корняка А. вживається проти шлункових хвороб, олія Ч в парфумерії і при виготовленні лікерів.

Айва звичайна (Cydonia vulgaris Pers.), кущ або деревце з родини трояндуватих, має рожеві квітки; плід помаранчово-жовтий, споживається переважно на конфітуру; на Україні (крім півн.) А. плекають по садах.

Айвазовський Іван, див. Гайвазовський Іван.

Айдар, ліва притока сер. Дінця, довж. Ч 220 км, несудноплавна.

Айзеншток Ярема (*1900), сов. літературознавець; праці з історії укр. літератури 19 в.: редаґування й коментування текстів та статті про Котляревського й лкотляревщину╗, Квітку-ОсновТяненка, Гулака-Артемовського, Шевченка, Манжуру, Щоголева, Коцюбинського та ін.

Айлант, Боже дерево, китайський ясен (Ailanthus glanolulosa Desf.), дерево, плекають на півд. Україні як декоративне і використовують для закріплення ярів.

Айналов Дмитро (1862Ч1939), дослідник мистецтва княжої доби (Херсонес у Криму, Десятинна церква й Св. Софія в Києві, Св. Спас у Чернігові); лКиево-Софийский собор╗ (1889), лИстория древне-русского искусства╗ (1914).

Айнштайн (Einstein) Альберт (1879Ч 1955), світової слави фізик, д. чл. НТШ.

Ай-Петрі (IXЧ15), один із верхів Кримських гір, висотою 1 233 м, в околицях м. Алупки; круто спадає в море.

Айстра, назва двох родів декоративних рослин Ч Aster і Gallistephus chinensis Ч з родини кошичкоцвітних, з багатьма відмінами, залюбки плекаються на Україні заради різнобарвних квітів.

Ай-Тодор (IXЧ15), ріг на півд. березі Криму, 8,5 км. на півд. зах. .від Ялти; вапнякова віднога гори Могабі; висота Ч 88 м. Спадає до моря крутим обривом.

Айхгорн (Eichhorn) Герман (1848Ч1918), нім. фельдмаршал, 1918 головнокомандувач нім. військ на Україні. 6.4.1918 без Порозуміння з Укр. Центр. Радою видав наказ до населення України щодо засіву полів, чим викликаний був конфлікт із укр. урядом; 25.4. Ч наказ про нім. польові суди; великою Мірою відповідальний за політику репресій на Україні і за перетворення союзних нім. військ на окупантів. Вбитий у Києві рос. есером Донским у липні 1918.

Айя (IXЧ14), ріг на півд. березі Криму, 13 км на півд. сх. від Балаклави. Прямовисна скеля над морем, висота Ч 587 м.

Академическій Кружок, студентське т-во москвофільського напряму у Львові в другій пол. 19 в. (з 1870 р.); орган "Друг╗.

Академізм, мист. напрям під впливом наслідування античних клясичних форм, віддалений від реального життя; плекався в мист. академіях, зокрема в Петербурзі, Кракові, Відні, Парижі, де студіювали укр. мистці. У Петербурзькій Академії в 19 в. проти А. виступали поступові мистці, перев. українці: Т. Шевченко, Крамський, Литовченко, Ярошенко, Рєпін та ін.

Академічна Бесіда, перше укр. статутове студентське т-во у Львові (1870Ч71), народовецьког.о напряму; влилося в лДружеский Лихвар╗.

Академічна гімназія у Львові, найстаріша укр. гімназія в Галичині і на укр. землях взагалі

Академічна Громада, студентське т-во у Львові (1896Ч1921), що виникло з обТєднання Академічного Братства і лВатри╗; мала добре розбудовані гуртки й наук. секції. Орган Ч лМолода Україна╗. Завмирає на деякий час по сецесії 1902 р. З 1908 р. Ч широка осв. робота серед селян і міщан (доповіді, курси, допомога читальням, вид. лДешевої Бібліотеки╗). Закрита поль. владою в звТязку з переслідуванням таємного ун-ту.

Академічне Братство, студентське самодопомогове і самоосв. т-во у Львові (1882Ч96) із соц. забарвленням; організовувало вакаційні прогулянки з доповідями, фахові гуртки. Разом із лВатрою╗ перетворилося на Академічну Громаду (1896).

Академічні театри, назва, присвоєна спеціяльною постановою сов. уряду кільком найвизначнішим театрам, що займають привілейоване становище; на Україні до А. т. належать Київ., Одеський та Харківський театри опери і балету, а також драматичні театри ім. Франка в Києві та ім. Шевченка (кол. Березіль) у Харкові.

Академія Архітектури УРСР, заснована в Києві 1945 р. на чолі з акад. В. Заболотним для дослідів архітектури (А. А. щільно повТязана з Академією Архітектури СССР і керується з Москви через Управління в справах, архітектури в УССР); до її складу входять ін-ти: теорії й історії архітектури, містобудівництва, архітектури споруд, будівельної техніки, художньої промисловости, монументального живопису та скульптури, ряд лябораторій і творчих майстерень та ін. А. А.

Академія Наук УРСР, див. Українська Академія Наук.

Акафіст, одне з христ. сх. всенародних богослужень візантійського походження, присвячене звеличенню Христа, Богородиці чи святих. А, не звТязаний із жадним часом дня чи року, читається священиком стоячи (звідси його назва Ч лнесідальний╗). На Україні постали А. Покрову Матері Божої та деяким святим. Найпоширеніші на Україні А. Пресвятій Богородиці, на різні свята та св. Миколі. А-и мають багато вид. у Правос. і Кат. Церкві.

Акація біла, гороховик (Robinia pseudoacacia L.), листяне дерево з родини стручкових, до 25 м висоти. Невибаглива на ґрунт, відзначається швидким ростом, посухостійка, тому широко вживається для заліснення степів, закріплення пісків, деколи всуміш із сосновими лісами; застосовують декоративні насадження А. Деревину А., тверду й витривалу, вживають при водних спорудах (відпорна на гниття), у стельмастві тощо.

Акація жовта, чипуга (Caragana arborescens L.), колючий кущ із родини стручкових 2Ч3 м висоти, походить з Азії. Через невибагливість на ґрунт і підсоння та велику відпорність на Україні використовується для заліснення степів, часто як живопліт.

Акерович Петро (13 в.), укр. архиєп. 1245 брав участь у Ліонському Вселенському Соборі, висланий туди кн. Михайлом чернігівським або Данилом, галицьким, щоб оповісти про тат. небезпеку.

Акіменко (Akimenko) Теодор, див. Якименко Федір.

Акінфієв Іван (1851Ч1919), дослідник флори Катеринославщини й Кавказу.

Аккерман, давня назва Білгорода Дністрового.

Ак-Мечеть, кол. назва с. Чорноморське в Криму.

Акмолінська область, у півн. частині Казахської ССР (див.), 152 700км²; у півн. частині обл. уздовж: р. Ішим і зал. лінії Ч смуги укр. поселень; українці становили 1926 р. до 30% всього населення (понад 30% росіян, менше 30% казахів).

Акробатика, давній вид спорту, відомий на Україні ще з княжих часів, коли в ньому вправлялися скоморохи. В УССР А. включена в комплекс ГПО (див.) та практикується як самостійний рід фізкультурного розвитку у всій спорт.-масовій роботі.

Акростих, вірш, що в ньому початкові літери рядків утворюють якесь слово; А. належав до найпоширеніших форм в укр. поезії доби барокко; в А. залишили свої імена численні, автори віршів 18 ст. (в лБогогласнику╗, в рукописних збірках та ін.).

Аксай (VIЧ25), с. Кругликівського р-ну Сталінградської обл., укр. етногр. острів (1926 р. бл. 13 000 українців).

УAkta grodzkie i ziemskie", збірка іст. документів і матеріалів львівського крайового архіву Бернардинів; з 1868 до 1935 видано у Львові 25 тт.; збірка має велике значення як джерело для вивчення внутр. історії зах. укр. земель, починаючи з 14Ч15 вв.

Актасиське озеро (IXЧ16), солоне самоосадне озеро в Криму, на зах. від Керчі; площа Ч 40 км².

Акти громадянського стану

лАкти, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографическою Комиссиею╗, ІЧV (Петербурґ, 18.46Ч53), збірники документів з історії України, Білоруси й Литви за період 1340Ч1699 рр.

лАкти, отвосящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою Комиссиею╗, ІЧ XV (Київ, 1863Ч92), збірники документальних матеріялів, присвячених переважно історії України й Білоруси в 13Ч 17 вв., за ред. М. Костомарова (тт. ІЧIX, XIIЧXIII) і Г. Карпова (тт. X, XI, XIVЧ XV).

Актюбінськ, м. в Казахській ССР на р. Ілек (притока Уралу), обл. центр; у м. й на околицях багато українців (1926 в А. на 20 900 меш. Ч 5 200 українців, або 25%).

Актюбінська область, півн.-зах. частина Казахської ССР, розташована в передгірТях півд. Уралу й Арало-Каспійського низу, 298 000 км²; гостро континентальний сухий клімат; півн. частина, вища й вологіша, заселена перев. українцями, які займаються сіль. госп-вом, інші р-ни Ч пустельні степи, заселені казахами; 1926 р. в А. о. українці становили 25% населення, казахи Ч 60%, росіяни Ч 12% й ін. Ч 3%.

Акузатив, знахідний відмінок. Головні функції в укр. мові Ч показувати прямий обТєкт, міру і тривалий час. Окреме закінчення має тільки в імен жіночого роду на голосний, в середньому роді збігається з називним, у чоловічому Ч з родовим .для назв істот, З називним для інших слів, у множині всіх родів збігається з родовим дляТ назв осіб, з називним для інших слів, хоч назви тварин іноді мають теж форму родового відмінка.

Акула-катран (Squalus acanthias L.), До 1,5 м довж., хижа чорноморська риба з родини колючих акул, що живиться дрібною рибою, в тім ч. сардинками, бичками й оселедцями.

Акушерство, наука

Акцент, наголос; знак наголосу над літерою; особливості вимови, типові для певної мови або говірки і зумовлені артикуляційною базою.

Акцентологія, наука про наголос. Для укр. мови започаткована дилетантськими працями Ганкевича, Верхратського, Гануша та ін., потім знайшла наукове опрацювання в розвідках Синявського, Огієнка (сучасний наголос Ч опис). Веселовської (наголос у старих текстах), Рудницького (функції наголосу), Булаховського (порівняльне вивчення Ч останнє також у працях Шахматова, Лера-Сплавінського, ван Вейка та ін.).

Акцентуація, система наголосів мови, має велике значення для поетичної метрики й ритміки.

Акциз, один з видів посереднього оподаткування предметів споживання. На Україні А-и збиралися за царату, УНР і гетьманської Української Держави; за большевиків під час воєнного комунізму А-и були скасовані, за непу відновлені, а 1930 знову скасовані й замінені податком з обігу. Найбільші надходження давали А-и з напоїв, цукру, тютюну і текстильних виробів (останній А. існував тільки за большевиків). Крім того, були ще А-и з чаю, нафтових продуктів, сірників, калош і свічок.

Акційне товариство, форма пром. чи торг. обТєднань, за якої капітал поділений на паї (акції) і власники паїв (акціонери) відповідають за справи А. т. розміром паю. На Україні А. т-ва при участі зах. капіталів відіграли велику ролю в другій пол. 19 в. й на початку 20 в. в розвитку камТяновугільної пром-сти, металюрґії (Кокеріль - Дніпровське Метал. Т-ви, Брянське Т-во, Донецьке Т-во в Дружківці, Центр. Донецьке Т-во в Алмазній, т-ва в Никополі, Маріюполі, Керчі, синдикати Продамет, Продвугілля та ін.); напр., 1913 акційного капіталу було 97 000 000 карб. в будівництві залізничного й міського транспорту та ін. галузях. За УССР А. т-ва були однією з форм управління сов. пром-сти й торгівлі при участі кількох госп. комісаріятіп. У 30-их рр. А. т-ва перестали існувати. [Є. Ґ.]

Алани, передове сарматське племТя, імТям якого рим. історики 2Ч4 вв, звали всі сарматські племена в НадчорноморТї. Під час гунської навали частина А. рушила з гунами на захід, частина була відкинута на північ, частина на південь. За нащадків останньої вважаються сучасні осетини на Кавказі (див. Яси).

Алегорія, приповідне, умовне зображення абстрактного поняття за допомогою конкретного предмета чи явища дійсности, лежить в основі байки; А. була особливо поширена в пластичному мистецтві й літературі доби барокко, зокрема в укр. проповідництві й драматургії 17Ч18 вв. (алегоричні пТєси Ч лморалітети╗).

Алексаидров Володимир (1825Ч93), військ, і міськ. лікар у Харкові, поет, драматург і перекладач (лТихомовні співи на святі мотиви╗, лМалоруські співанки╗, 1880Т) автор оперет лЗа Немань іду╗ (1872) та лНе ходи, Грицю, на вечорниці╗ (1873), відомих у переробці Старицького.

Александров Іван (1875Ч1936), рос. учений, енергетик і гідротехнік; автор проекту і один із будівників Дніпрогесу.

Александров Степан (1 пол. 19 в.), священик на Слобожанщині, автор бурлескної поеми лВовкулака╗ (1842).

Алексавдровськ (Новопетровський форт), кол. назва Форту Шевченка.

Александровськ-Грушевський, кол. назва м. Шахти.

Александровськмй Григорій (1873Ч 1936?), педагог, літературознавець і гром. діяч; викладав у Києві, з 1906 р. проф. Вищих Пед. Жін. Курсів, пізніше Ч Муз.-Драматичної школи ім. Лисенка, Київ. Ін-ту Нар. Освіти; в добу визвольних змагань працював у Мін-ві Нар. Освіти; співр. лРади╗, лНової Ради╗, лВільної Укр. Школи╗ .та ін.; театральний критик, зокрема періоду творення перших укр. театрів 1917Ч19 рр.

Алексенко Михайло (1861Ч1919), альголог і бріолог, приват-доц. Харківського Ун-ту, досліджував водорості й мохи на Україні; праці про водорості околиць Харкова. (223 види), Полтавщини та ін.

Алексеєв Євген (1869Ч1930), проф. Київ. Лісотехн. Ін-ту, основоположник укр. лісівницької типології; А. належить лісоспорудження Біловезької Пущі (див.); праці: лТипи укр. лісу╗ (1925), лПро основні поняття лісівницької типології╗ (1927), підручник лЛесоводство╗ (1929) й ін.

Алексеєв Олексій (1881Ч1938), геолог і палеонтолог, проф. Одеського Ун-ту. Дослідник Півд. України й Донбасу.

Алексинський Григорій (*1879), рос. соц.-демократ, чл. Держ. Думи з 1907; під час першої світової війни гостро виступав проти укр. нац. руху, гол. проти Союзу Визволення України; з 1918 на еміграції; з 1953 ред. газ. лОсвобождение╗, в якій обстоює принцип самостійности поневолених СССР народів, зокрема України; ініціятор створення Нац. Орг-ції Рос. Демократів (НОРД).

Алексіїв Андрій, фльорист, геоботанік, доц. Харк. С.-Г. Ін-ту; 1932 р. Ч геоботанічні досліди в Донбасі.

Алексіїв Микола (1894Ч1934), графік. студіював у Київ. Мист. Школі у Ф. Кричевського і. в Академії Мистецтв у Петербурзі; у 1917Ч1.8 грошові знаки УНР і проекти карт для гри, численні ілюстрації й обкладинки до київ. видань у 1920-их рр., екслібриси в 1922Ч26 (див. ЕУІ, мал.643).

Алекеіяну (Alexianu) Ґеорґе (1897Ч1946), проф. права, рум. політ, діяч; 1938Ч39 королівський резидент Сучавської обл., 1941Ч44 губернатор т. зв. лТрансністрії╗, за його урядування були зліквідовані всякі прояви української національної діяльности на окупованих румунами територіях.

Алембек Іван (Ж1636), львівський міщанин, провадив боротьбу проти міського патриціяту, залишив спогади й опис Львова.

Аленич Олександр (1890Ч1923), астроном, проф. КамТянецького Ун-ту. і С.-Г. Ін-ту, дослідник метеорів, популяризатор.

Алепський Павло (Ж1669), архидиякон, сирієць, автор записок про подорож на Схід Европи в 1653Ч56 рр., зроблену ним разом із батьком Ч антіохійським патріярхом Макарієм; записки А. містять багатий матеріял про високо оцінювані ним звичаї, культуру населення й міста України, де він перебував у 1654 і 1656 рр.; арабські манускрипти записок А. були видані 1829Ч31 в англ. і 1896Ч1900 в рос. перекладах.

Алябастер, мінерал, дрібнокристалічна компактна відміна гіпсу, дуже поширений на Україні; вживається для виробу декоративних ужиткових предметів (див. Гіпс).

АлябТєв Олександр (1787Ч1851), рос. композитор, гармонізував укр. нар. пісні у зб. лГолоса укр. песен╗ М. Максимовича (1834).

Альберта (Alberta)

Альґонська ера, див. Геологія України.

Алькоголізм, див. Протиалькогольний рух.

Альма, ріка в Криму, у гор. течії гірська (Кримські гори), у дол. степов ; довж. Ч 86 км., впадає в Чорне м.

Альманах, збірка мистецьких творів

Альошин Павло, сучасний архітект, проектував м. ін. будинок Київ. Пед. Музею, згодом Укр. Центральної Ради (19І1); д. чл. Академії Архітектури УРСР, з 1945 віцепрезидент її відділу архітектурних наук.

Альперін Л., сов. композитор в УССР. автор зб. дитячих пТєс на укр. нар. теми, виданих Укр. Муз. В-вом (1931).

Альпійська, зона, зона високогірської рослинности і тварин, що лежить понад гор. границею лісів (субальпійська й А. зона); у Карпатах Ч вище 1 200Ч1 500 м, на Кавказі Ч на висоті від 2 300Ч 2 600 м до 3 000Ч3 500 м.

Альпійська підраса, див; Раси.

Альпійська троянда, див. Бердулян.

Альпінізм, на Україні розвинувся з 1935 р.; перед 1 світовою війною лише одиниці здобували верхівТя Кавказу чи схід. масиву Центр. Азії. В другій пол. 30-их рр. Київ, Дніпропетровське і Харків організували табори А. на Кавказі. В 1938, з ініціятиви Комітету для справ фізкультури і спорту УССР, в Адир-Су відкрилася перша укр. школа А. (до кін. 1939 випущено 528 альпіністів, у тім числі 143 інструкторів А.). На еміграції альпіністично-спорт. туристику розвивали укр. таборові спорт. т-ва в Баварії.

Альт (Alth) Альойзій (1819Ч86), поль. геолог, дослідник геології Поділля.

Альфонський Аркадій (1796Ч1869), хірург, походженням з України; з 1823 проф., декан мед. фак., згодом ректор Московського Ун-ту, чл. багатьох наук. т-в.

Альята (Alliata) Джанфранко ді Монтреале, кн. (*1921), італійський політичний діяч; чл. італ. парляменту, гол. Середземноморської Академії; заступник гол. Т-ва Італ.-Укр. Приязні, почесний д-р Укр. Вільного Ун-ту, прихильник держ. незалежности України, виступав в укр. справі в італ. парляменті.

Аматорський театр, в якому виконавцями виступають не професійні актори, відіграв велику ролю у розвитку театру на Україні, а ще більшу Ч в пробудженні укр. нац. свідомости. 

Амбодик, див. Максимович Нестор.

Амброжевич Вячеслав (Чеслав), археолог, доц. палеонтології в Чернівецькому Ун-ті провадив у добу між двома світовими війнами досліди палеолітичних стоянок на Дністрі; публікації в нім., рум., франц. та бельг. археологічних журналах.

Амброзій, муляр, майстер у Львові 17 в.; разом із Яковом, виконав ктиторські герби для підбанника Братської (Успенської) церкви у Львові в 1628 р.

Амбулаторії, лікувальні установи для допомоги хворим, що до них приходять і для відвідувань хворих удома.

Амвросіївка (VIЧ19), м. в півд.-сх. частині Донбасу, р. ц. Сталінської обл. Великий цементний завод.

Амвросій Гудко (Ж1917), єпископ, укр. правос. церк. діяч; ректор Волинської Духовної Семінарії, архимандрит, з 1905 Ч вікарний єп. кремТянецький; підтримуючи нац. свідомість вірних, всупереч забороні, виголошував проповіді укр. мовою. Загинув у Вятській губ. під час больш. революції.

лАмерика╗, 1886Ч90, перший укр. часопис в ЗДА, спочатку нерегулярний двотижневик, згодом тижневик; засновник і видавець о. Іван Волянський, потім парохія у Шепандо, Пенсільванія.

лАмерика╗, з 1912 р., укр. кат. часопис в ЗДА (Філядельфія), орган Союзу Українців-Католиків лПровидіння╗; спочатку тижневик, під час першої світової війни щоденник, 1918Ч50 рр. Ч тричі на тиждень, від 1950 знову щоденник. Редагували від 1914 р. о. Мирон Залітач, Антін Цурковський, д-р Осип Назарук, Володимир Лотоцький, д-р Льонгин Цегельський, Богдан Катамай, д-р Гр. Лужницький, Євген Зиблікевич. Друкується у власній друкарні.

лАмериканская Русь╗, 1909Ч14, тижневик, орган допомогової орг-ції закарп. українців лРусско-Народное Соединеніе╗ (Пітебург, Пенсільванія).

лАмериканскій Русскій ВЬстникъ╗, тижневик з 1891; орган лСоединенія Греко-Католическихъ Русскихь Братствъ╗, допомогової організації закарп. українців у ЗДА. В 1952 змінив назву на лВЬстникъ Греко-Кафолическаго Соединенія╗, друкується латинкою.

Американська Руська Народна Рада, заснована єп. С. Ортинським на Нар. зТїзді гал.-руських. і угроруських кат. парохій у ЗДА в Філядельфії 8.12.1914 з метою допомагати жертвам війни в Галичині й на Закарпатті. В 1916, після смерти сп. С. Ортинського, представники Укр. Нар. Союзу і лПровидіння╗ перетворили АРНР на Укр. Раду.

Американська Руська Народна Рада, політ, орг-ція емігрантів в ЗДА з Закарпаття, створена з метою вплинути на вирішення долі Карп. України по першій світовій війні; заснована 1918 р., гол. Григорій Жаткович. 1 зТїзд у Мокіспорті 26.7.1918 ухвалив такі можливості: усамостійнення Карп. України, обТєднання з Галичиною й Буковиною, широка автономія в ін. державі. Пізніше АРНР зблизилася з чехо-словацькими діячами в ЗДА, і в Скрентоні 12. 11. 1918 ухвалено резолюцію про приєднання Карп. України до Чехо-Словаччини ляк її федеративної частини╗. Скрентонське рішення попереджував плебісцит у всіх карп.-укр. парохіях ЗДА з вислідом: 67% за Чехо-Словаччину, 28% за Україну, 5% ін. (Угорщина, Галичина, Росія, самостійність). Рішення АРНР затвердила в травні 1919 Центр. Руська Нар. Рада в Ужгороді. АРНР існувала далі і не раз виступала з протестами проти нездійснення автономії Карп. України урядом ЧСР (1920, 1922). [В. М.]

Американсько-український Комітет Визволення України, створений в ЗДА 1932 при лПровидінні╗ в Філядельфії, коли ця орг-ція вийшла зі складу ОбТєднання Укр. Орг-цій в Америці (заснованого 1922). Амер.-Укр. Комітет перестав існувати 1940-після виникнення Укр. Конгресового Комітету.

Амманн (Ammann), Альберт-Марія (*1892), свящ., єзуїт, церк. діяч, історик церкви, проф. Папського Сх. Ін-ту в Римі. Видав м. ін.: УWladimir, dem apostelgleichen zum Gedфchtnis" (1939); УDer Aufenthalt der ruthenischen BischЎfe H. Potij und C. Terledki in Rom 1595Ч96" (1945); УAbriss der ostslavischen Kirchengeschichte" (1950).

Ампір, мист. напрям доби Наполеона Ч лстиль імперії╗, що постав під впливом наслідування античних, рим., зразків шляхом зменшення зайвих оздоб і поширився по всій Европі в першій пол. 19 в. (особливо прийнявся в архітектурі й ужитковому мистецтві). На Україні стиль А. набрав багато своєрідних рис в архітектурі храмів, гром. будов і приватних будинків, напр., соборна церква в Хоролі, дзвіниця Харківської катедри 1844, будівлі архітекторів В. Ярославського в Харкові й на Херсонщині, А. Меленського Ч в Києві (див. ЕУ І, стор. 811).

Амурська область (Амурщина), адміністративна одиниця Далекого Сходу в РСФСР на лівому березі р. Амур, 365000 км² бл. 600000 меш.; за переписом 1926 р. українці становили 1/4 всього населення (в дійсності більше).

Анабаптисти (перехрищенці), протестантська секта, постала в Саксонії, біля Цвікав (1522); визнають одинокоспасенність віри, відкидають зовн. обрядовість, заперечують важливість хрищення дітей. На Україні А. були поширені всуміш із баптистами серед нім. колоністів та в околицях їх поселення; рух існував і на Зах. Україні між двома світовими війнами як явище нечисленне.

"Analecta Ordinis S. Basilii Magni", див. лЗаписки Чина св. Василія Великого╗.

Ананевич Йосафат, світське імТя Омелян (*1888), свящ., кат. церк. діяч родом з Галичини, з 1911 працював в Арґентіні; з 1918 Ч в Бразілії, 1933 Ч в ЗДА: 1945 зорганізував вітку чину Францісканів візант.-слов. обряду в Сайбертсвілі (Пенсільванія).

Ананьїв (VIЧ10), м. на півд.-сх. частині Подільської височини; р. ц. Одеської обл., 19 000 меш. (1932). Харч. пром-сть, технікум механізації сіль. госп-ва. Через віддалення від залізниці розвивається слабо. Краєзнавчий і природничий музей. У р-ні садівництво і виноградництво. А. постав у пол. 18. в. і входив до складу Туреччини (Молдавія), лід Росією від 1792 (на основі Яської угоди), пов. м. Херсонської губ.

Ананьїн Степан, проф. психології та педагогіки Київ. Ун-ту і Київ. Жін. Курсів, з 1921 Ч Київ. ІНО. Ряд праць, зокрема лТрудове виховання, його минуле і сучасне╗.

Анапа (IXЧ18), м. і порт на Чорному морі; р. ц. Краснодарського краю. 13 500 меш. (1926). Великий кліматичний курорт (морські купелі, добрий пляж, грязьолікування). В околицях виноградництво й садівництво. В минулому на місці А. була грец. колонія Горгіпія (розкопи Блаватського, 1949).

Анархісти на Україні

Анастазієвський Микола (*1891), маляр із Галичини, з 1950 в ЗДА; побутові сюжети, натюрморти.

Анастасіївка (VIЧ10), с. на Надозівському низу; р. ц. Ростовської обл. РСФСР. Чисто укр. р-н.

Анастасія (11 в.), дочка Ярослава Мудрого; є звістки, що А, була дружиною угорського короля Андрія І.

Анастасія, Настася Чагрівна (12 в.), боярська дочка, невінчана дружина галицького кн. Ярослава Осмомисла, спалена боярами.

Анатоль, маляр 17 в., ієромонах, заступник єп. Волинської єпархії, 1675 змалював лОблогу Почаєва турками╗.

Ангел, отаман повстанців, 1919 діяв проти большевиків на Чернігівщині.

Ангелович Андрій (1766Ч1820), брат гал. митр. Антона; правник-адвокат, з 1797 проф. канонічного права у Львівському Ун-ті, автор праці лПраво канонное╗ (лишилася в рукописі).

Ангелович Антін (1756Ч1814), митр.; вихованець Барбареуму, ректор семінарії і проф. догматики, 179.5 єп. перемиський, 1798 адміністратор львівської єпархії, в 1804 Ч холмської, а 1805 і львівської. Написав історію укр. церкви; був учителем Йосифа II.

Ангідрит, мінерал, безводний кальцій-сульфат (CaSo₄), сировина для виробу цементу, сірчаного квасу, штучного добрива; А. є в складі укр. кавказького гіпсово-ангідритового пояса (Добруджа Ч Каспійське море); найважливіше родовище Ч Артемівське (Донбас), також великий Коджох (Кубанщина), Бермамитське (Кисловодський р-н).

Англізми, слова, позичені з англ. мови. В укр. мові їх число невелике, більшість з них проникла в укр. мову недавно (19 і 20 в.) і переважно не безпосередньо, а через рос., поль. або нім. мову. Розмірно більше англізмів уживається в ділянках спорту й техніки.

Англія, див. Великобрітанія.

Англо-Українське Товариство в Лондоні, постало 1953 р.; ініціятори О. Герберт, Г. Фостер-Андерсон і Б. Волл. Перший гол. Т-ва В. Тілінґ (Тееїшв), чл. парляменту-консерватор; патрон Т-ва леді Бонем-Картер, дочка премТєра Есквіта; почесний президент Ч леді Елдон, письм. Завдання Т-ва, м. ін., лпідтримувати іст. права й стародавню евр. культуру укр. нації і сприяти незалежності України╗.

Андезит, молодовулканічна гірська порода, що складається з плагіоклазу і зерен піроксену, амфіболу, біотиту й ін.; будів. матеріял; поклади А. є на Закарпатті (вулканічні смуги Карпат), у Донбасі, на Кавказі й у Криму.

Андерс Владислав (*1892), поль. генерал. Після поч. нім.-сов. війни й підписання сов.-поль. угоди 30.7.1941 Ч командувач поль. війська в СССР, до якого увійшло бл. 2 000 українців, поль. громадян, вивезених больш. владою з зах. укр. земель; після закінчення війни та розформування корпусу А. (1945) вони здебільша оселилися в Англії. На еміграції А. обстоює претенсії Польщі па Сх. Галичину й Волинь.

Андерсон (Foster-Anderson) Герберт (1891Ч1954), англійський журналіст; один із ініціяторів Англо-Укр. Т-ва і перший його секретар (1953Ч54), знавець укр. справ.

Анджейовський (Andrzejowski) Антоній (1785Ч1868), природознавець, поляк з Волині, проф. у поль. КремТянецькому Ліцеї, в 1839Ч56 у Ліцеї Безбородька в Ніжені; дослідник фльори Волині, Сх. Поділля, Херсонщини, автор наук. праць поль., франц. і рос. мовами.

Андієвська Емма (*1931), укр. поетка на еміграції; збірка лПоезії╗ (1951), переклади.

Андреєв Володимир (*1889), дендролог і ботанік (фахівець з медоносних рослин), проф. Харківського Ін-ту С -Г. і Лісівництва та Київ. Лісотехнічного Ін-ту; підручник лДендрологія╗ та ін. праці.

Андрейко Дмитро (1864Ч88), гал. композитор; зб. лВінок з нар. мелодій╗ (1885).

Андрейко Дмитро (1869Ч1925); пед. діяч в ЗДА (з 1907); автор лБукваря╗ й читанок для укр. парафіяльних шкіл в ЗДА; ред. шкільного ж. лЦвіток╗ і лРідна Школа╗, видав зб. лЗвуки України╗ (600 нар. пісень), 1923.

Андрейчук Євсевій (1841Ч1910), правос. свящ. на Буковині, русофільський діяч, публіцист.

Андрелла Росвигівський Михайло (Ж1710), спочатку кат., згодом (1669) правос. свящ., полеміст на Закарпатті, політ. вТязень; написав кн. лОборона вЬрному человЬку╗ та ін.

Андрієвич Каленик, запорізький лстарший╗ (отаман) в 1609Ч11 і 1624Ч25, у церк. боротьбі стояв по стороні православних.

Андрієвич-Морарю (Andrievici-Morariu) Сильвестер, справжнє прізвище Мельник (1843Ч95), церк. діяч на Буковині, родом з Галичини, 1880Ч95 правос. митр. Буковини; українофоб, румунізатор бук. правос. церкви.

Андрієво-Іванівка (VIЧ6), с. на р. Тилигул; р. ц. Одеської обл.

Андрієвська Олександра (*1900), педагог-педолог, в 1920-их рр. працювала при Київ. Н.-Д. Катедрі Педології; лПроблема пед. процесу в освітленні психоаналізи╗ та ін. праці.

Андрієвська Ольга, в 1920-их рр. наук. співр. Комісії для складання словника укр. живої мови ВУАН; заарештована і заслана під час процесу СВУ, дальша доля невідома.

Андрієвський Арсеній, укр. кат. єпископ холмський 1604Ч10, король Жигмонт III іменував його па подання митр. Іпатія Потія.

Андрієвський Борис (*1898), лікар-хірург, з 1939 проф. хірургії в Дніпропетровському Мед. Ін-ті; автор понад 30 друкованих наук. праць; тепер на еміграції в ЗДА.

Андрієвськнй Віктор (*1885), гром. діяч, публіцист і педагог; земський діяч на Полтавщині, чл. полтавської Громади; губ. комісар освіти на Полтавщині 1917Ч1918; співзасновник Партії Хліборобів-Демократів (1917); з 1920 Ч на еміграції. Автор праць і численних ст. у пресі з протисоціялістичним спрямуванням; м. ін. лЗ минулого╗ (1921), мемуари лТри громади╗ (1938), лМ. Лисенко╗ (1942), лМ. Міхновський╗ (1950) та ін.

Андрієвський Дмитро (*1893), політ. діяч і публіцист, інженер; чл. першого проводу Українських Націоналістів (1928), учасник установчого Конгресу ОУН 1929 і відтоді політ, і ідеологічний референт у Проводі ОУН (нині в Проводі ОУН полк. Мельника). 1944 р. Ч вТязень нім. концтабору у Бреці; з 1948 чл. У Н Ради і чл. її Викопного Органу; статті на .теми ідеології українського націоналізму й укр. міжнародної політики.

Андрієвський Ераст (1809Ч72), лікар, д-р медицини Берлінського і Харківського Ун-тів; працював на Кавказі й на Україні (в Одесі); автор бл. 30 наук. праць із хірургії та бальнеології.

Андрієвський Іван (1759Ч1809), фізіолог; вихованець Київ. Духовної Академії, пізніше проф. Московського Ун-ту; численні наук. праці і підручники.

Андрієвський Митрофан (1842Ч87), філолог, етнограф і педагог; праці про лСлово о полку Ігореві╗, лКазацкая дума о трех азовских братьях╗ (1884) та ін.

Андрієвський Олександр (1869Ч1930), укр. етнограф; співр. Етногр. Комісії УАН, опрацював лБібліографію літератури з укр. фолкльору╗ (1930).

Андрієвський Олексій (1845Ч1902), історик і педагог, працював у Києві, Катеринославі й Одесі, ред. лКиевских Губ. Ведомостей╗, співр. ж. лКиевская Старина╗; статті про Шевченка, 10 книг лИсторические материалы из архива Киевского Губернского Правления╗ (1882Ч1886), лМатериалы для истории Запорожья╗ (1893) та інші праці з укр. історії.

Андрієвський Опанас (1878Ч1955), політ. діяч, мировий суддя, адвокат, чл. Укр. Партії Самостійників-Соціялістів, Нац. Союзу і Директорії. На еміграції проф. УВУ в Празі.

Андрієвський Петро (*1880), біолог-бактеріолог, проф.; один із засновників РУН; працював у Москві, Харкові; на еміґрації проф. УВУ в Празі; провадив дослідницьку роботу у франц. Судані; згодом проф. у Варшавському Ун-ті і Львівській Ветеринарній Академії.

Андрієвський Степан (1760Ч1818), військовий лікар, організатор мед. освіти; вчився в Київ. Академії, потім у Петербурзькій Шпитальній Школі; 1792 чл. Мед. Колегії, дир. утвореної за його проектом петербурзької Мед.-Хірургічної Академії, яку А. перетворив на зразковий для тих часів заклад.

Андрієвський Юхим (Ж1840), лікар і мед. діяч укр. походження; вихованець Київ. Семінарії та Медично-Хірургічної Академії в Петербурзі, ляйбмедик, д-р медицини honoris causa, засновник і гол. Т-ва Лікарів у Петербурзі.

Андрієнко-Нечитайло Михайло (*1894), маляр із Херсонщини; мист. освіту здобув у Петербурзі; з 1924 в Парижі; відомий театральний декоратор модерного напряму, портрети, натюрморти й ін. (див. ЕУ І, стор. 831, табл. XIX).

Андріївка (IVЧ17), с.м.т. Балакліївського р-ну Харківської обл., на Донецькій низовині.

Андріївка (VIЧ17), с. на р. Обиточна в Надозівській низовині; р. ц. Запорізької обл.

Андріївський собор, собор св. Андрія Первозваного у Києві

Андрій Первозваний, св., брат св. Петра, перший покликаний Христом (Євангеліє від Івана, гл. 1,40). Помер мученичою смертю на скісному хресті, мабуть в Ахаїї. Відомий переказ про те, що св. А. проповідував у країнах навколо Чорного моря й подорожував Дніпром до Новгорода і Балтицьким м. до Риму. Звідси і візантійська, і укр. церква повТязують початки свого християнства з його іменем. Т. зв. лАндріївська леґенда╗ має своїх оборонців і противників.

Андрій (Жбл. 726), архиєп. крітський, письменник, проповідник і церк. поет, автор лВеликого покаянного канону╗, одного з найвідоміших у давній перекладній укр. літературі.

Андрій І, угор. король 1046Ч60; під час боротьби за престол перебував лна Русі╗, є думка, що був одружений з дочкою Ярослава Анастасією.

Андрій Боголюбський (бл. 1110Ч74), син Юрія Долгорукого, суздальський кн. 1157Ч74; 1169 зруйнував Київ; засновник майбутньої моск. держави. Убитий суздальськими боярами, що чинили опір його автократичній політиці.

Андрій II, угор. король 1205Ч35; по смерті Романа Галицького прийняв титул короля Галичини й Володимирії; борючись із Данилом, намагався посадити в Галичині синів Коломана й Андрія.

Андрій (Ж1233), угор. королевич, син Андрія II, претендент на галицьке князівство; помер у Галичі, обложеному кн. Данилом.

Андрій (13 в.), боярин, полководець Данила Галицького, в 1240Ч50 рр. брав визначну участь у походах проти поляків, угрів і литовців.

Андрій Юрійович (14 в.), гал.-волинський князь, правив із братом Львом бл. 1308Ч33, тримаючись союзу з нім. орденом і Польщею, вів боротьбу з татарами й литовцями; із смертю А. і Льва в Галичині скінчилася династія Мономаховичів.

Андрій, маляр поч. 15 в.; майстерно виконав фрески в каплиці св. Тройці в Люблині (цикл з Нового Завіту), де зберігся його підпис кирилицею з датою 1415 р.; новатор і творець власного стилю, не схожого, ні на візант., ні на зах.-евр.

Андрій, священик, родом з Ярослава, написав у Львові 1585 рукописне учительне євангеліє.

Андрія св. день, 13 грудня за н. ст., старовинне нар. свято молоді. В цей день дівчата ворожать про майбутнє подружжя, а парубки часто їм у цьому перешкоджають. Увечері збираються разом парубки й дівчата на вечерницях або в найнятій для цього хаті; тут відбувається лкусання калити╗, що її печуть на цей вечір дівчата.

Андріяшев Олександр (1883Ч1932), історик, наук. співр. Київ. Центр. Архіву Давніх Актів; лОчерк истории Волынской земли с 14 в.╗ (1887), лНарис історії колонізації Київ. землі до кінця 15 в.╗ (1926).

Андріящук Григорій, політ. діяч Буковини між двома світовими війнами; 1920 і 29 посол до рум. парляменту від соц.-дем. і нац.-цараністичної партій; виступав проти Укр. Нац. Партії і укр. нац. домагань.

Андромеда (Andromeda polifolia L.), кущ із родини вересуватих, з зимозеленими листками і рожево-білим цвітом, росте на болотах і торфовищах. Шкідлива для овець і кіз.

Андронівська культура, урало-алтайська степова культура (1700Ч1200 до Хр.), виникла під впливом півд.-укр. культури катакомбових поховань (С. Кисельов 1951).

Андрофаги, фінське мисливське племТя, що за часів Геродота (5 в. до Хр.) жило на схід від неврів, мабуть на Чернігівщині.

Андрохович Амвросій (1879Ч1942), педагог (україніст) і історик, д. чл. НТШ, проф. Богословської Академії у Львові; автор праць про УBarbareumТ", УStudium Ruthenum", лПапська Колеґія Театинів╗, лГр.-Кат. Ген. Духовна Семінарія╗ у Львові і ст. про гал. шкільництво кін. 18 й поч. 19 в.

Андрузький Юрій (1827 Ч рік смерти невідомий), чл. Кирило-Методіївського Братства, студент Київ. Ун-ту; під час слідства обтяжив зізнанням Шевченка; за рев. переконання в 1850Ч55 був на засланні в Соловецькому монастирі.

Андрусишин Кость (*1907); укр. літературознавець і мовознавець (романістика, славістика), проф. Саскачеванського Ун-ту (Канада), автор ряду статтів на теми нової укр. літератури й перекладів укр. творів на англ. мову, упорядник великого укр.-англ. словника.

Андрусів Микола (1861Ч1924), геолог і палеонтолог, проф. Київського Ун-ту (1904Ч12), чл. Укр. і Рос. Академій Наук. Дослідник геології Півд. України, зокрема неогену Понтокаспійського басейну; УS№drussische Neogenablagerungen" (1897Ч 1899, 1906) і багато ін. праць.

Андрусів Петро (*1906), маляр, ілюстратор; студіював у Варшавській Академії Мистецтв, працював у Галичині, брав участь у виставках укр. графіки в. Берліні та Празі 1934Ч1935 рр., з 1948 в ЗДА; портрети, розписи церков, краєвиди, графіка, ст. з теорії мистецтва.

Андрусівський договір про перемирТя на 13 1/2 рр., укладений 13.1.1667 в с. Андрусові б. Смоленську між Польщею і Москвою після війни, що почалася в 1654 р. За А. д. Лівобережна Україна залишилася під Москвою, Правобережна переходила до Польщі; Київ мав лишатися в моск. руках на 2 роки, що однак перетворилося на постійне володіння; Запорізька Січ потрапляла під спільну протекцію Польщі і Москви. Це був перший поділ України, потверджений т. зв. лвічним миром.╗ 1686 р.

Андрусяк Василь (1912Ч46), псевд. Грегіт, Різун, полк. УПА й командир відтинка лЧорний Ліс╗, відомий з низки успішних боїв; загинув забитий больш. агентом.

Андрусяк Микола (*1902), історик, проф. УВУ, д. чл. НТШ; лЗвТязки Мазепи з С. Лещинським і Карпом XII╗ (1933), УJozef Szumlanski" (1934), лНариси з історії гал. москвофільства╗ (1935), лМазепа і Правобережжя╗ (1938), лГенеза і характер галицького русофільства в 19 і 20ст.╗ (1941), ін. розвідки й ст. з історії Гал.-Волинської держави, козаччини, нац. відродження в Галичині та ін.

Андрух Іван (1892Ч1921), гром. і військ. діяч, організатор лСічей╗ у Галичині; видатний учасник протибольш. руху на Україні 1920Ч21 -рр., чл. Верховної Колегії Укр. Центр. Повстанського Комітету, звТязаного з УВО; розстріляний большевиками.

Андрухович Кость. (Ж1905), один із перших укр. кат. свящ. в ЗДА; під час перебування в ЗДА (1889Ч93) видавав другий в Америці укр. часопис лРуске Слово╗ (1891), автор кн. лЗ життя русинів в Америці╗ (1904).

Андрушівка (ПІЧ9), село м.т. на Придніпровській височині на р. Гуйві (притока Тетерева); р. ц. Житомирської обл. Цукроварня.

Андрушків Осип (*1906), математик; доц. УВУ в Мюнхені, з 1949 Ч проф. математики у Seton Hall University в ЗДА; праці з математики.

Анекдота, коротке гумористичне оповідання, в якому ситуація знаходить розвТязку в гострій кінцівці; А. дуже поширена в укр. нар. творчості й часто комічно характеризує різні народи, стани, типи тощо; за сов. режиму численні А. виявляють справжнє ставлення до нього населення. Укр. А. збирали Б. Грінченко (лЗтнографические материальї╗ 1895Ч99), В. Гнатюк (лГалицько-руські анекдоти╗. лЕтнографічний збірник╗, VI. 1899), М. Левченко, В. Шухевич та ін.

Анемона, сон, переліска (Anemone), рослини з-родини жовтецевих, поширені в наших лісах. Деякі види А. плекають як декоративні.

Аниж, див. Ганус.

Анищенко Калістрат (1885Ч1929), журналіст і письм., дописи й оп. в лРаді╗ 1912; збірки: лОповідання╗ (1918), лТкачихи╗ (1924), лМироносиці╗ (1926), лВалянс╗ (1927).

Анна Івановна (1693Ч1740), рос. цариця 1730Ч40, дочка царя Івана Олексійовича. Після смерти гетьмана Данила Апостола відновила 1734 Малорос. Колегію під офіц. назвою Правління Гетьманського Уряду на чолі з кн. О. Шаховським. За грамотою А. І. з 1731 була збудована нова фортифікаційна лінія від Дніпра по Орелі до гирла Берестової. Будівництво лінії було важким тягарем для укр. населення (1731 працювало 20 000 козаків і посполитих). В результаті безуспішної війни з Туреччиною за Крим (1735Ч39) Україна була економічно виснажена.

Анна Ярославна (*бл. 1024 Ч Жпісля 1075), у франц. джерелах Аґнеса, дочка Ярослава Мудрого, дружина франц. короля Генріха І, мати Філіппа І; після смерти Генріха І А. Я. вийшла заміж за графа Валюа-Крепі (1062), але шлюб не був визнаний законним. Залишився її підпис (найдавніший зразок укр. письма, ЕУ І, стор. 418), і пізніші портрети.

Анненков А., київ. аматор-археолог, 1837Ч39 під керівництвом Тимчасового Комітету провадив розкопи на терені Михайлівського монастиря та церков Трисвятительської і св. Михайла.

Анненков Микола (1819Ч89), ботанік, дир. Уманської Садівничої Школи й Софіївського парку, склав лБотанічний словник╗ (1859Ч78) , у якому подас назви лат., франц., нім., англ., рос., укр. й ін. мовами.

Ансамбль Українських Акторів, група акторів перев. Львівського Оперного Театру, що згуртувалися 1945 на еміграції (Авґсбурґ, Реґенсбурґ) під мист. керівництвом В. Блавацького; вистави: лНар. Малахій╗ і лМина Мазайло╗ Куліша, лАнтігона╗ Ануї, лЛюкреція╗ Обе, лДомаха╗ Л. Коваленко й ін. 1949 АУА переїхав до ЗДА, де продовжує свою працю.

Антанта, союз держав

Анти, велика група ранньоіст. укр. племен, що згадується у візант. письм. 6 в. За Йорданом вони жили між Дністром і Дніпром; за Прокопієм їх оселі сягали на сході Озівського моря, а на заході Ч дол. Дунаю (Маврікій). Держава А. існувала від кін. 4 до поч. 7 в. Антські памТятки на Україні Ч переважно прикраси до одягу й кінської збруї із срібла, бронзи й білого металевого стопу, пізніше бронзові прикраси (найбільше фібули) з виїмчастим емалем, центр виробництва яких був у Києві (Й. Вернер 1950), скарби золотих та срібних речей (Перешепине, Підгороддя б. Крилоса), нарешті городища роменського типу (с. Ромен на Чернігівщині).

Антипка (Prunus mahaleb Д, Cerasus mahaleb Mill.), пахуча вишня, невисоке деревце або кущ із родини трояндових, з білими пахучими квітками, що росте в дикому стані на півдні України; дерево А. використовується в столярстві й токарстві, також декоративна рослина.

Антипович Константин (*1899), історик, проф. Київ. Ін-ту Нар. Освіти; наук. співр. ВУАН (до 1934); досліди з історії укр. міста 19 в. та укр. сфрагістики (розвідка про київ. міську печатку).

Антирелігійна пропаґанда в УССР

Антін, див. Жданович А.

Антокольський Павло (*1896), рос. сов. поет, перекладав Шевченка на рос. мову.

лАнтологіон╗, Минея на свята, одна з літургічних книг Сх. Церкви, видана 1619 Печерською друкарнею; переклад зробив Йов Борецький, зредагував Захарія Копистенський.

Антоневич Микола (1840Ч1919), гром. діяч, педагог-історик, посол до гал. сойму в 70-их рр., москвофіл.

Антоненко-Давидович (Давидов) Борис (*1899), письменник, деякий час чл, УКП, належав до київ. групи Ланка-МАРС; драма лЛицарі абсурду╗ (1923), зб. оп. лЗапорошені силюети╗ (1925), лТук-Тук╗ (1926), лСправжній чоловік╗ (1929), уривки з роману лСіч мати╗ (1926ЧЗО); особливе значення мали пов. лСмерть╗ (1927), де А.-Д. поставив проблему несполучности большевізму з укр. психікою й подав ряд гострих образів хазяйнування большевиків на Україні в 1920, та кн. репортажів лЗемлею українською╗ (1929); присвячена питанням дерусифікації та індустріялізації; засланий бл. 1934.

Антонеску (Antonescu) Йон (1882Ч1946), рум. маршал, 1940Ч44 диктатор; під час війни запровадив на окупованих румунами територіях концентраційні табори, в яких загинуло багато українців.

Антонич Богдан Ігор (1909Ч37), укр. поет родом з Лемківщини, редаґував мист. зб. лКарби╗, деякий час Ч літ. журн. лДажбог╗, двічі літ. лавреат Зах. України. 36. поезій лПривітання життя╗ (1931), лТри перстенів (1934), лКнига Лева╗ (1936), посмертні лЗелена Євангелія╗ і лРотації╗ (1938); позначені сміливими шуканнями й різноманітними (зокрема імажиністичними та експресіоністичними) впливами, поезії А, проте не підпорядковані одному якомусь мист. напрямові, завжди глибоко оригінальні й виявляють широкий тематичний діяпазон лірика-філософа.

Антоні (Anthony) Рауль, франц. антрополог, проф. анатомічної антропології в Парижі, д. чл. НТШ.

Антоній Печерський, св. (бл. 982Ч1073), з Любеча б. Чернігова, постригся на Атоні. Засновник чернецтва на Україні, дав початки Печорській Лаврі. Прихильник подвижництва на самоті (єремітизм).

Антоній (14 в.), спершу єпископ, потім митрополит галицький (1371Ч91); на домагання короля Казіміра (1371), був іменований на митр. патріярхом царгородським Філотеєм. Після смерти митр. А. гал. митрополія знову занепала.

Антоній (Олексій) Храповицький (1864Ч1936) правос. митр.; рос. церк. і гром. діяч; 1902 архиєп. волинський, 1914 архиєп. харківський, 1918 митр. київський; відомий гострими виступами проти укр. нац. руху, в 1917Ч18 активно боровся з прихильниками укр. автокефалії; з 1920 на еміґрації, очолював рос. правос. ієрархію.

Антоніни (IVЧ4), село на сх. Поділлі на зах. від Старокостянтинова; р. ц. Хмельницької обл. 5 і 7. 6. 1918 успішні бої 9 залізничої дивізії та 1 пішого полку СС з большевиками.

Антоніо Олінто (Antonio Olinto), укр. оселя на півд. стейту Парана в Бразілії, заснована 1896; 1920 Ч 420 укр. родин, тепер 230, з околицями Ч 310, зайнятих хліборобством.

Антонов Володимир (*1885), рос. сов. діяч; 1919 організатор больш. ревкомів на півдні України та в Донбасі; з 1920 нарком внутр. справ України, уповноважений по боротьбі з Махном; з 1923 чл. Верховного Суду СССР.

Антонов-Овсєєнко Володимир (*1884), больш. військ. діяч, родом з Чернігова, 1918 керував наступом большевиків на Україну, пізніше займав ряд постів у червоній армії та в уряді УССР. З 1924 повпред СССР у Чехо-Словаччині, Польщі та ін. країнах; розстріляний як троцькіст.

Антонович Варвара, перша дружина Володимира, гром. і діячка, чл. Старої Громади в Києві в 1870-их рр., активний член заснованого Людмилою Драгомановою жін. товариства під назвою: Т-во денних притулків для дітей робітників.

Антонович Володимир (1834Ч1909), історик, археограф, археолог

Антонович Данило, сучасний актор в УССР; театральну освіту здобув у Муз.-Драматичній Школі ім. Лисенка в Києві, з 1922 р. в лБерезолі╗ Л. Курбаса (пізніше Харківський Драматичний Театр імени Т. Шевченка).

Антонович Дмитро (1877Ч1945), син Володимира

Антонович Катерина (*1887), уродж. Серебрякова, дружина Дмитра, малярка (виставляла картини в Харкові, Києві; на еміграції Ч в Празі, Берліні, Римі, Вінніпегу); громадська і пед. діячка в Харкові (м. ін. праця з глухонімими), в Києві, в Празі Ч Укр. Жін. Союз, Музей Визвольної Боротьби; нині в Канаді.

Антонович Мирослав (*1917), музиколог і диригент, засновник і диригент лУтрехтського Візант. Хору╗, складеного з голляндців, які співають укр. мовою в Голляндії й за її межами.

Антонович Михайло (*1909), історик, син Дмитра, наук. співр. Укр. Наук. Ін-ту в Берліні (1936Ч41), лектор Бреславського Ун-ту, доцент Віденського Ун-ту; лІсторія України╗, ІЧIV (1941Ч42), лПереяславська кампанія 1630 р.╗ (1944) та ін.

Антонович-Мельник Катерина (1859Ч1942), археолог, історик і гром. діячка в Києві; друга дружина В. Антоновича; провадила розкопи на Волині, Поділлі, Запоріжжі й Слобожанщині (досліджувала неоліт, мегалітичні та ін. памТятки), чл. багатьох археологічних т-в, д. чл. Укр. Наук. Т-ва в Києві й НТШ, організаторка Київ. Університетського Музею і Катеринославського Музею; лСледы мегалитических сооружений в Южной России╗ (1884), лМайданові городища на Україні╗ й ряд ін. праць з археології та історії.

Антоновський Михайло (*1759 Ч рік смерті невідомий), вихованець Київ. Академії, бібліотекар Публічної Бібліотеки в Петербурзі; автор лИстории о Малой России╗ (1799); в кн. лДуховна бібліотека╗ (1798) надрукував лНарцис╗ Сковороди; записки А. в лРусском Архиве╗ 1885.

Антопіль (ІЧ5), містечко на Загородді (зах. Полісся), р. ц. Берестейської обл. БССР; 1931 р. Ч 3000 меш.

Антрацит, сорт камТяного вугілля з високим змістом вуглецю (до 96%); є найкращим видом енерґетичного палива (дає до 8 100 кальорій). Великі запаси А. є в сх. частині Донбасу (бл. 30% всіх покладів) (див. КамТяновугільна промисловість).

Антропов Олекса (1716Ч95), визначний маляр-портретист укр. походження, нар. і помер у Петербурзі; з Григорієм і Дмитром Левицькими виконав іконостас та ін. образи Андріївської церкви в Києві 1752Ч55; лПортрет укр. гетьмана╗.

лАнтропологія╗, наук. зб. Кабінету ім. Ф. Вовка ВУАН (ІЧIV, 1927Ч32 в Києві), містив антропологічні та археологічні праці (ред. А. Носов).

Антропологія на Україні

АНУМ, Асоціяція Незалежних Укр. Мистців, т-во укр. мистців, закладене у Львові 1931 р., гол. М. Осінчук і С. Музикова, секретар П. Ковжун; 13 збірних та індивідуальних виставок, виходив. часопис лМистецтво╗ (1932Ч37), видано монографії про Сахновську, Андріенка, Кульчицьку, Грищенка, Глущенка, Ґеца, зб. лЕкслібрис╗. АНУМ зліквідована сов. владою в 1939 р.

Анцилова доба, пізньо- й післяльодовікова доба (бл. 8000Ч6000 рр. до Хр.) з сухим, теплим кліматом, коли Балтицьке море мало солодку воду (назва від солодководної мушлі Ancylus fluviatilis). В археології України це мезолітична доба.

Анчоус, хамса (Engraulis encrasicholus), дрібна (10Ч15 см довж.) морська риба, споріднена з оселедцями, одна з важливіших пром. риб Озівського й Чорного морів. В Озівському щороку виловлюють А. бл. 60 000 т., у Чорному (лише в СССР) до 2 000 т. (дані 1949).

Аорист, у давньоукр. мові одна з форм минулого часу дієслів

Аорси, найбагатше з численних сарматських племен, що кочувало по півн.-кавказьких степах і провадило посередницьку торгівлю між сарматами і Іраном та Сер. Азією. ВІД 4 в. набувають у рим. письм. назву аланів.

Апатит, мінерал, безводний фосфат кальцію, що містить хлор, флуор, рідкі землі й стронцій [Ca₅ (PO₄)₃ (F, Cl, OH)]. йде на виробництво штучних добрив Ч суперфосфату і преципітату; на Україні виступає (разом із фосфоритами) на Поділлі, на Кубанщині в системі р. Малої Лаби у формі апатитових жил, де М. Єфремов відкрив багаті на стронцій А-и.

Апеляція, оскарження присудів

АПМУ, Асоціяція Пролетарських Музик України, створена 1929 в Харкові, мала завданням боротьбу з лбуржуазною музикою, малоросійщиною╗ й творення лпролетарської музики╗; ліквідована в квітні 1932 р.

лАпокрисис╗, Христофора Філалета (псевд.), полемічний твір, вид. поль. мовою 1597 і українізованою ц.-слов. в Острозі 1598, у відповідь на лSynod Brzeski╗ П. Скарґи (1597); автор (здогадно Христофор Бронський, на думку ін. Ч Мартин Броневський) виступає з протестантських позицій.

Апокрифи

Апостол, післанник, христ. значення Ч прямий учень Христа (12 А-ів); згодом у ширшому значенні Ч проповідник Христового вчення. Звідси А. Ч книга, що в ній записані твори А-ів і що читається під час богослужень на кожний день, а також частина богослуження, яка попереджає читання Євангелії, коли прочитується частина якогось твору з книги А. Найстаріше укр. вид Ч Львівський А., надрукований Іваном Федоровичем 1574, далі йдуть вид. 17Ч18 вв. у Києві (починаючи з 1630), Львові (1639), Угорцях (1620), Луцькому (1640), Почаєві, Жовкві й багато ін.

Апостол Данило (1654Ч1734)

Апостол-Кегич Єгор (1803ЧЖпісля 1850), прапорщик Чернігівського полку, нащадок гетьмана Апостола, за участь у повстанні Чернігівського полку засуджений 1826 на увТязнення; з 1843 засідатель і суддя Константиноградського суду.

Апостолес (Apostoles) м. в провінції Місіонес у півн. Арґентіні, 20 000 меш, що плекають риж, кукурудзу, цукрову тростину, бавовну. Чимало українців в А. і околицях, найстаріша укр. колонія в Арґентіні (з 1897), монастир оо. Василіян з друкарнею.

Апостоли, шляхетський рід, що походив від реєстрового козака Миргородського полку Апостола (1649). Правнук його Данило Апостол.. був гетьманом (1727Ч34). Син гетьмана полковник лубенський Петро залишив цікавий щоденник, ведений 1725Ч27 франц. і рос. мовою (уривки надруковані в КСт. 1894Ч95). Після смерти (1816) останнього з роду Ч Михайла прізвище А. дістав Іван Муравйов (1762Ч1851).

Апостолове (VIЧ14), село м. т. на півд. сх. від Кривого Рогу; р. ц. Дніпропетровської обл.

Апостолят ЗТєдинення (Apostolaat der Hereniging), в м. Бокстель (Boxtel) в Голландії, заснований з почину митр. Андрея Щептицького 1925 р., з метою ознайомлення Заходу із Сх., особливо Укр. Церквою, а також орг-ції допомоги для неї матеріяльними фондами. А. 3. фінансував м. ін. в 1948Ч50 Укр.-Кат. Духовну Семінарію в Кулемборзі, допомагає Укр. Малій Семінарії в Люрі (Франція), видав ряд книжок про сх.-церк. проблеми; з іиіціятиви А. 3. засновано 1951 р. Утрехтський Візант. Хор (див.) з голляндців із дириґентом-українцем.

Апостольська Візитатура для укр. у Зах. Європі заснована 21.11.1946, складається з 5 ген. вікаріятів, перший обіймає Італію, другий Ч Німеччину, третій Ч Францію, Еспанію, Швайцарію і Люксембург, четвертий Ч Бельгію, Голляндію, Данію, Норвегію і Швецію, пТятий Ч Великобрітанію.

Аппоньї (Apponyi) Альберт (1846Ч1933), граф, відомий угор. політик, мін. освіти (1906Ч10, 1915Ч18); ініціятор закону 1907, що давав засіб угор. урядові ліквідувати школи нац. меншостей, бо на бажання батьків 20 дітей або 20% учнів у школах із не угор. мовою викладання запроваджувалося обовТязкове навчання угор. мовою. В наслідок закону А. на Закарпатті були закриті всі чисто укр. школи і замість 571 укр. шкіл в 1874 р. лишилося в 1907 р. 107 мішаних угор.-укр. шкіл, а в 1915 Ч тільки 18 мішаних.

Апракос, Євангеліє з порядком тексту не за чотирма евангелістами, а по неділях, починаючи від Великодня, відповідно до того, як читається в церкві; поширене було в Київській Русі 11 в.

Аптеки

Апукарана (Apucarana), муніципальне м. на півн. стейту Парана в Бразилії, закладене 1940 р.; понад 12000 меш., у тому ч. бл. 160 укр. родин, що переселилися з ін. місцевостей і зайняті торгівлею, ремеслом та хліборобством.

Апшеронський (IXЧ20), м. на р. Пшеха на Кубані на півн. узбіччях чорноморського Кавказу; р. ц. Краснодарського краю. Лісова пром-сть.

АРА (American Relief Administration Амер. Адміністрація Допомоги), орг-ція ЗДА, утворена 1919 під головуванням Г. Гувера; діяла в евр. країнах, що потерпіли від першої світової війни. На Україні А. працювала під час голоду 1921Ч23; допомога А. виявлялася в постачанні харчів, медикаментів і предметів першої потреби.

Арабажин (укр. псевд. К. Не-я і К. Недоля) Костянтин (1866Ч1929), історик літератури, критик, журналіст; праці рос. мовою про Шевченка, гал.-укр. громадський рух, лИсторические песни и думы╗ (лИстория русской литературы╗ за ред. Анічкова, II. 1908).

Арабатська затока (VIIIЧ16), затока в півд.-зах. частині Озівського м. між Керчинським півостровом і Арабатською косою.

Арабатська коса (VIIIЧ15, 16), піщаний вал, що відокремлює Гниле море (Сиваш) від Озівського. Довжина Ч 112 км, ширина Ч 0,3 Ч 7 км.

Араби, в часи розквіту 8Ч12 вв. провадили жваву торгівлю із Сх. Европою, про що свідчать численні знахідки араб. монет на території кол. княжої держави. Понад 40 араб. авторів залишили оригінальні й компілятивні описи подорожей до сх.-евр. країн з відомостями геогр., етногр., екон. та іст. характеру; між ними Ібн-Хордадбег (9 в.) і автори 10 в.: Аль Джайгані, Ахмет Ібн-Фадлан, який описав слов. звичаї, Ібн-Даст (або Ібн-Руста), Аль-Масуді, що говорить про поділ словТян на племена та про походи Руси на каспійське узбережжя, Ібн-Хаукаль, автор компіляції із звістками про Русь та ін.

Арабська Анна (*1901), укр. журналістка в Канаді, довголітня орг. і пресова референтка лСічі╗ при Союзі Гетьманців Державників.

Арандарепко Володимир, військ. діяч, підполк. Армії УНР, 1919 помічник командира Дністрянської Кордонної бриґади Окремого Кордонного корпусу в Могилеві над Дністром.

Арандаренко Микола (1795Ч1867), управитель полтавської скарбової палати в 40-их рр. 19 в., пізніше архангельський губернатор; лЗаписки о Полтавской губернии, составленные в 1846 году╗, ІЧIII (1848Ч52).

Арахіс, земляний горіх (Arachis hypogea), рослина з родини бобових, походить із Бразілії, у 30-их рр. поширена як нова олійна культура в півд. частині степу й на Кубані. 1940 площа під А. на Україні становила 5 500 га (площа у всьому світі Ч понад 7 000 000 га).

Арборе (Arbore) Замфір (1848Ч?), рум. гром. діяч і журналіст, родом із Басарабії; приятель М. Драгоманова; прихильник укр. визвольної боротьби, написав для Союзу Визволення України брошуру УUcraina si Romania" (1916).

Арґентіна, [Аргентина] республіка Півд. Америки

Арґо, особлива лексика чи словотвір

Ардан Іван (1871Ч1940), гр.-кат. священик, гром. діяч в ЗДА, родом з Галичини; один із перших організаторів допомогових і осв. т-в укр. робітництва, деякий час ред. лСвободи╗ (в радикальному дусі), перший голова Укр. Роб. Союзу (з 1911), ред. лНародної Волі╗, 1920Ч1922 радник місій УНР і ЗУНР у Вашінґтоні.

Арзгір (VIIIЧ25), село на сх. Передкавказзі у сточищі р. Манич на межі укр. етногр. території (1926 Ч українців у А. р. 87%); р. ц. Ставропільського краю.

Аристов Микола (1834Ч82), історик, проф. Харківського Ун-ту й Ніженського Іст.-Філол. Ін-ту. Серед численних праць: лПромышленность древней Руси╗ (1866), лХрестоматия по русской истории для изучения древнерусской жизни, письменности, литературы от начала письменности до 16 в.╗ (1870).

Арійчук Борис (*1900), свящ. з Буковини, 1945Ч48 настоятель усіх парафій гор. Австрії, з 1949 настоятель церкви св. Покрови УАПЦ в Буенос-Айресі, 1949Ч53 голова Братства св. Покрови УАПЦ в Арґентіні, адміністратор УАПЦ п Арґентіні.

Аріяни, див. Социніяни.

лАрка╗, місячник, ж. літератури, мистецтва і критики, виходив у Мюнхені 1946Ч47 рр. у вид. лУкр. Трибуна╗ в співпраці із вид. комісією МУР; ред. В. Домонтович, Ю. Шерех та ін.

лАрка╗, назва великих укр. книгарень у Торонто й Нью-Йорку.

Аркан, гуцульський чоловічий танок у колі (ритм 2/4 Andante), з помітним рум. впливом.

Аркас Захар (1793Ч1866), ген., укр. історик і археолог; праці про грец. колонії по берегах Чорного моря та історію чорноморської фльоти: лОписание Ираклийского полуострова и древностей его. История Херсонеса╗ (1879); лСравнительная таблица эллинских поселений по Эвксинскому Понту╗ та ін.

Аркас Микола (1852Ч1909), культ.-осв. діяч, письменник; замолоду служив у чорноморській фльоті; 1881 залишив службу і жив у власнім маєтку (с. Христофорівка й Богданівка) на Херсонщині. Відкрив на власні кошти нар. школу з укр. викладовою мовою (з наказу влади відразу заборонена); один із засновників і незмінний гол. лПросвіти╗ в Миколаєві, автор опери лКатерина╗ (вперше поставлена кропивницьким 1899) й популярної лІсторії України╗ (1908).

Аркас Микола (1889Ч1938), старший син Миколи, полк. армії УНР, командувач 2 Кінного Переяславського полку (2 Волинської дивізії); на еміґрації Ч дир. укр. ужгородського театру, написав кілька пТєс.

Аркас Микола (* 1898), брат попереднього, філолог-еллініст і педагог; з 1921 на еміграції (Чехо-Словаччина, згодом Франція); праці про грец. колонізацію півн. ЧорноморТя, переклад лІліяди╗, спогади лРодинна хроніка╗.

Аркін Сидір (1904), симфонічний диригент і композитор жид. походження в УССР; музика до пТєс лЯблуневий полон╗, лКомуна в степах╗, масові пісні та інше.

АРКУ, Асоціяція Рев. Композиторів України, одна з кількох муз. орг-цій в УССР, заснована в 20-их рр. у Харкові; ліквідована партійною постановою 1932 р., не залишивши визначного творчого доробку.

Аркудій Петро (1562Ч1633), грец. церк. діяч, родом з о. Корфу. Працював над Берестейською Унією (1590Ч93, 1597Ч 1611), співзасновник віденської семінарії. Полеміст, церк. письм., богослов; брав участь в рел. полеміці на Україні.

Армавір (IXЧ22), м. крайового підпорядкування Краснодарського краю на р. Кубань при виході її з кавказького підгірТя. 84000 меш. (1939). Зал. вузол, харчова, деревообробна пром-сть, будівництво с.-г. машин.

Армашевський Петро (1851Ч1919), геолог і мінералог, проф. Київ. Ун-ту.

Армашенко Петро, автор панегірика латинською мовою на честь Мазепи УTheatrum gloriae", вид. в Чернігові (1699).

Арменоїдна раса, див. Раси.

Армія Української Народної Республіки

АРМУ, Асоціація Рев. Мистецтва України

Арнаудов Михайло (* 1878), болг. учений . і політик, проф. п зрівняльної іст. літератури в Софіївськім Ун-ті; д. чл. НТШ, гол. Укр.-Болг. Т-ва.

Арнаутка, див. Пшениця.

Арнаутов Василь, педагог-методист у Харкові в 1920Ч30-их рр., викладач Ін-ту Нар. Освіти, автор низки розвідок і шкільних підручників, переважно з мови.

Арпе Т.Й., шведський археолог (Стокгольм), почесний член Археологічного Комітету ВУАН у Києві, писав про лятенські знахідки, рим. й араб. монети, ґотські фібули та про варягів на Україні (лLa Suede et lТOrient╗, 1914).

Арніка, скусівник (Arnica montana L.), довгорічна трава з родини кошичкоцвітих, росте в Карпатах і на Підкарпатті. В нар. медицині спиртовий настій вживається для гоєння ран, напар із цвіту й відвар з коріння Ч як антисептичний засіб проти запалення та ін.

Арпи, Арапи, племТя, що в 2 в. по Хр. жило на чорноморському побережжі на півн. від гирла Дунаю.

Арсенич Микола (1910Ч47), рев. діяч ОУН, відзначився в боротьбі проти аґентур МВД і МҐБ в УПА й підпіллі; загинув разом із дружиною від руки ворога.

Арсенич Ярослав (1887Ч1953), визначний укр. гром. діяч у Канаді, родом із Галичини; адвокат і суддя з 1947; один із основоположників Укр. Гр.-Правос. Церкви в Канаді і чл. її Консисторії; один із організаторів Укр. Видавничої Спілки (лУкр. Голос╗) і її незмінний гол.; перший секретар Комітету Українців Канади, гол. Союзу Укр. Нар. Домів і Укр. Нар. Дому у Вінніпегу й ін.

Арсеній Грек (Ж1626), елассонський єпископ, 1586Ч88 учитель школи Ставропігії у Львові, керівник праці над граматикою грец. мови лАдельфотес╗, лишив спомини з Московщини.

Артем (партійний псевд. Сергєєва Федора) (1883Ч1921), рос. больш. діяч, 1903Ч06 провадив, пропаґанду на Україні. 1917 секретар комітету больш партії, що обТєднував Донбас, Харківську й Катеринославську губ.; 1918 голова совнаркому й комісар нар. госп-ва т. зв. сов. Донецько-криворізької республіки; 1919 чл. больш. уряду УССР і один із керівників ЦК КП(б)У; згодом на партійній роботі в Москві.

Артема імени (VЧ18), м. в Донбасі, Дзержинського р-ну Сталінської обл. Вугільна пром-сть.

Артемвугілля, один із трестів камТяновугільної пром-сти України в Донбасі.

Артемівка (IVЧ16), с. м. т. Чутовського р. в півд.-сх. частині Полтавської обл.

Артемівське (VЧ18), кол. Бахмут

Артемій (16 в.), ігумен Троїцько-Сергіївського монастиря під Москвою, засланий за вільнодумство й прихильність до т.зв. лзаволзької єресі╗ на Соловки (1554), звідти втік до Литви, де визначився обороною православія. Стояв у звТязках з укр. правос. діячами.

Артемова Варвара, пед. діячка 1920-их рр. в УССР, авторка шкільних читанок.

Артемовський-Гулак Петро, див. Гулак-Артемовський Петро.

Артемовський-Гулак Семен, див. Гулак-Артемовський Семен.

Артемовський-Гулак Яків, див. Гулак-Артемовський Яків.

Артемчук Іван (*1898), фльорист-систематик, геоботанік, доц. катедри ботаніки Чернівецького Ун-ту; лРослинність каменастих степів басейну р. Берди╗ й ін.

АртемТюк Платон, єпископ, див. Платон АртемТюк єпископ.

Артикль, обовТязково вживаний перед іменниками займенник із значенням означености або неозначености. В укр. мові А. не розвинувся як обовТязкова категорія, але при стилістичній потребі в ролі А. вживається займенників той у функції означености, головне при порівняннях і при повторенні іменника, і один, або який у функції неозначености, напр., лСяє, як те сонце╗, лЯ бачив одну особу╗.

Артикуляційна база, властивий даній мові або говірці типовий (пересічний) уклад мовних органів. А. б. не піддається точному визначенню, одначе це поняття може бути використане при порівняннях системи вимови різних мов або говірок. Так укр. А. б. різниться від рос. або білор. більшою закритістю, що зростає в укр. говірках у напрямі зі сходу на захід.

Артилерія.

Артимович Агенор (1879Ч1935), визначний укр. мовознавець, фахівець із класичної філології, автор праць з латинської й грец. метрики й просодії (Софокл, Овідій, Катуль, Пропорцій, Люкан); доц. Чернівецького Ун-ту, потім секретар освіти ЗУНР, пізніше проф. УВУ і Укр. Пед. Інституту в Празі, д. чл. НТШ. Під впливом празького лінґвістичного гуртка в останні роки життя дав ряд цінних праць з порівняльного (індоевр. ґутуральні) і теоретичного (стосунки мови й письма, потенціяльність мови) мовознавства, виходячи з погляду на мову як на цілісну структуру.

Артимович Іван (1876Ч1929), роб. діяч і організатор Укр. Роб. Союзу в ЗДА, кілька разів був його головою і контролером.

лАртистичний Вісник╗, журн., присвячений пластичному мистецтву, театрові й музиці; під ред. І. Труша і С. Людкевича (Перемишль-Львів, 1905Ч07).

Артіль, група осіб, що добровільно обТєднуються для спільної госп. мети

Архаїзми, застарілі слова або форми слів, уживані в літ. мові для створення іст. кольориту або урочистого стилю. Укр. А. складаються головне з елементів ц.-слов. мови, переважно абстрактного значення, звТязаних з церк. традицією, і з назв реалій (речі побуту, назви посад і гідностей тощо) давньої й середньої доби укр. історії. Число А., звТязаних із сер. добою укр. історії, мале, бо спершу їх іґнорували народницькі течії укр. літератури з .їх орієнтацією на усну мову селянства, а в сов. часи їх розглядають як націоналістичні. Більше від ін. користалися А. Шевченко, П. Куліш, К. Гриневичева, М. Бажан, Ю. Дараган, О. Стефанович, О. Лятуринська.

Архангельська (VIIIЧ21), станиця на р. Челбас на сх. Кубані; р. ц. Краснодарського краю.

Архангельське євангеліє, апракос, ц.-слов. текст, переписаний на Україні в кін. 11 в. кількома (чотирма?) писарями. Найбільше значення для давньоукр. фонетики має друга частина (арк. 77Ч 175), що її переписав писар Мичка. Третя частина датована 1092 р. Мову А. досліджувано не раз (Дюзернуа, Карський, Травтман, Соколова, Дурново, Бузук та ін.). Рукопис вид. 1912 р. (фотоцинкографічним способом) зберігається в Москві в Публічній Бібліотеці ім. Леніна.

Архангельський Андрій (1879Ч1940), визначний рос. геолог, чл. Рос. Академії Наук; праці з геології й тектоніки Сх. Европи, м. ін. з геології Чорного моря: лГеологическое строение и история развития Черного моря╗ (1938).

Архейська ера, див. Геологія України.

Археографічна Комісія при НТШ, див. Наукове Товариство ім. Шевченка.

Археографічна Комісія при УАН, див. Українська Академія Наук.

лАрхеологическая летопись Южной России╗, часопис, присвячений археології і памТяткам мистецтва, ред. М. Біляшівський; в 1899Ч1901 виходила в Києві, при лКиевской Старине╗, 1902Ч04 Ч окремо.

Археологічна Комісія НТШ, див. Наукове Товариство ія. Шевченка.

Археологічні видання, праці з археології України друкувалися в лТрудах археологических съездов╗ (1875, 1884,1889, 1902, 1905, 1908), лКиевской Старине╗ (1882Ч1906), лЗаписках НТШ╗ (від 1892 р.), лАрхеологической Летописи Южной России╗ (1899Ч1905), лМатеріялах до укр. етнології╗ (1899Ч1929), вид. ВУАК-у: лКороткі звідомлення╗ (1925Ч26), лЗаписки╗ (1930), лХроніка археології та мистецтва╗ (1930Ч31), в лАнтропології╗ (1927Ч1932), лНаук. Записках ІІМК╗ (1934Ч37), лАрхеології╗ (від 1947), лАрхеологічних ПамТятках УРСР╗ (від 1948) та ін., а також у поль., рос., нім., фінських, швед., рум. та угор. фахових вид.

Археологічні виставки на Україні відбулися в Катеринославі (1905), Керчі (1926), Києві (1875, 1899), Коломиї (1880), Львові (1861, 1885, 1889), Одесі (1884), Тернополі (1884), Харкові (1902) й Чернігові (1908). Крім того, зах.-укр. археологічні матеріяли були на А. в. у Кракові (1872) та Будапешті (1876). Після постання археологічних відділів у музеях України зникли окремі А. в. крайового характеру.

Археологічні досліди на Україні.

Археологічні збірки України, найбагатші у Києві, Одесі, Львові, Мукачеві; менші по багатьох музеях України й за кордоном (Москва, Ленінград, Варшава, Відень, Будапешт). Приватних збірок було давніше кілька десятків, вони згодом перейшли в археологічні музеї.

Археологічні зТїзди на Україні відбулися в Катеринославі (1905), Києві (1875, 1899), Львові (1885), Одесі (1884), Харкові (1902) та Чернігові (1908). Після революції їх місце зайняли в УССР всесоюзні археологічні конференції (Керч 1926) та конференції Ін-ту Археології АН у Києві (4 до 1941 р.). Археологи із зах. укр. земель та еміграції брали участь у міжнар. зТїздах археологів та істориків (Варшава 1933, Лондон 1934, Брюссель 1935, Осло 1936, Букарешт 1937, Берлін 1939).

Археологічні мапи України. За ініціятивою В. Антоновича були видані А.м. губерній: Волинської (В. Антонович, 1902), Подільської (Ю. Сіцінський, 1909), Харківської (Д. Багалій, 1902) та Херсонської (В. Ястребов, 1899). Матеріяли до А. м. сх. Галичини зібрав Б. Януш (УZabytki przedhistoryczne Galicyi Wschodniej", Львів 1918) та Я. Пастернак (в рукописі), до Карп. України Т. Легоцький (УAdatok hazank archeologiajahoz", Мукачів 1892, 1912). Ян Айзнер (Братіслава, в рукописі) та Я. Пастернак (УRuske Karpaty v archeologii", Прага 1928), до Буковини Я. Пастернак.

Археологічні розкопи, на Україні почалися переважно із старовинних могил, що ними була густо засіяна вся країна. Розкопували загальноприйнятим раніше способом Ч тільки двома ровами навхрест, залишаючи решту недослідженою (лначетверо розкопана, розрита, могила╗ у Т. Шевченка). Тепер розкопують цілі могили способом хрестового сторчового перерізу, при чому чотири сектори могили розроблюються метровими квадратами, щоб легше було скласти плян розташування знахідок. Селища та городища з культ, верствами розкопуються великими площами, методою метрових квадратів. Подібним способом досліджуються і останки архітектурних памТяток. Нових фахівців (аспірантів) для ведення розкопів готують в Ін-ті Археології АН УРСР у Києві та при катедрі археології Львівського Ун-ту. Дозвіл на археологічні розкопи дає лвідкритим листом╗ тільки Ін-т Археології АН у Києві для всіх укр. земель. [Я. П.]

Археологія України, див. табл., ст. 65-67.

лАрхив Юго-Западной России╗

Архимандрит, настоятель архимандрії, вибраний досмертно, з правом уживати митри і жезла та ін. привілеїв. На Україні було декілька А., перше місце своїм значенням займали А-н київ. печерський та почаївський. У сучасн. правос. церкві цей титул не завжди повТязаний з архимандрією.

Архимандрія, монастир, великий як числом ченців, так і значенням, під керуванням архимандрита. На Україні були А-і правос. і кат.; найважливіші Ч Києво-Печерська і Почаївська, звані лаврами.

Архипенко Євген (*1884), вчений агроном, видавав журн. лУкр. Бджільництво╗ (1906Ч09 в Петербурзі), лРілля╗ (1910в Києві); 1919 р. мін. рільництва УНР. На еміграції з 1921 р., на Волині до 1928 видавав лУкр. Пасічництво╗; написав кілька підручників з пасічництва; з 1944 в Німеччині, займається геральдикою.

Архипенко Олександр (*1887)

Архів-Бібліотека Укр. Правос. Церкви в ЗДА, заснований 1951 у Баунд Бруку в стейті Нью-Джерзі, в осередку Правос. Церкви; поповнюється пожертвами; крім книг і нот, збирає періодичну пресу, проекти церков та ін.; зберігає деякі збірки приватних осіб.

Архів Української Еміграції у Франції, заснований 1949 в Парижі, з ініціятиви архиєп. Івана Бучка, при Держ. Школі Сх. Мов; дир. А. проф. І. Борщак.

Архіви на Україні

лАрхівна Справа╗, квартальник Центр. Архівного Управління УССР в Харкові 1927Ч30; ред. Д. Багалій, В. Веретенников, Є. Іванов, М. Рубач, Р. Шпунт; 1932 Ч33 замість лА. С.╗ виходив лАрхів Радянської України╗.

Архівні комісії по губ. містах України (чернігівська, полтавська, катеринославська, таврійська) мали обовТязок, крім описування, впорядкування та вид. архівних матеріялів, також охороняти памТятки старовини. З них лише чернігівська та таврійська вели археологічні досліди на місцях і мали в своїх музеях археологічні збірки.

Архівська ліствиця, частина аскетичного трактату св. Іоана Ліствичника, переписаного з ц.-слов. ориґіналу на Україні в кін. 13 Ч на поч. 14 в., важлива для іст. фонетики (півд.-зах. говірок?) укр. мови. Мову А. л. досліджував Соболевський. Рукопис зберігається в Моск. Іст. Музеї.

Архімович Зіновій (1858Ч1938), педагог-математик і гром. діяч, з 1896 р. викладач, згодом дир. Колегії Павла Ґалаґана в Києві, належав до групи свідомих педагогів-українців, голова Спілки Учителів Києва; серед його вихованців було чимало відомих пізніше громадських і політичних українських діячів.

Архімович Кіра (*1902), біолог, праці з селекції, зокрема виведення нових типів помідорів з тривким стеблом.

Архімович Олександр (*1892), ботанік і рослинник-селекціонер, д-р біологічних наук, проф. Білоцерківського, Житомирського с.-г. ін-тів. Київського Аґро-Інженерного Інституту, а також УТГІ; дійсний член Київського Ін-ту Цукрової Пром-сти, д. чл. НТШ і ряду чужоземних (нім., есп. і амер.) наук. т-в, автор понад 50 праць, перев. з селекції цукрового буряка, зокрема: лДо питання про інцухт-методу в цукрового буряка╗ (1931), лБиология сахарной свеклы╗ (монографія 1932), УDie Methodik der Isolation und Bastardierung bei der Zuckerr№be" (1930) й ін.

Архітектура на Україні

лАрхітектура і Будівництво╗, двомісячник, орган Управління в справах архітектури при Раді Мін. УРСР, Академії Архітектури УРСР і Спілки Радянських Архітекторів України, виходить у Києві з 1953.

лАрхітектура Радянської України╗, орган Спілки Радянських Архітекторів України, місячник, ред. Г. Головко (Київ, 1939Ч41); з 1953 замість нього видасться двомісячник лАрхітектура і Будівництво╗.

Архітектурний Інститут в Кисві, заснований 1918 як вища тсхн.-мист. школа (організатори Д. Дяченко, В. Січинський, Данилевський); 1919 Ч Київ. Архітектурний Ін-т; в 1924 прилучений до Київ. Художнього Ін-ту як факультет.

Арциз (VIIЧ10), кол. нім. колонія Ляйпціґ у півд. Бесарабії над р. Когильник; р. ц. Одеської обл.

Аршин, див. Міри.

Асєєв Микола (*1889), рос. сов. поет, перекладав Шевченка на рос. мову.

Асиміляція, уподібнення, в суспільних науках процес, у якому люди різного походження чи нац.-культ. традиції, що живуть на одній території, набувають культ.-нац. єдности.

Асиміляція в мові

Асиндетон, безсполучниковий звТязок членів речення (однорядних слів, а також прикладки) або речень при можливості сполучникового звТязку, напр., лЯ знаю: він прийде╗, Ч пор. лЯ знаю, що він прийде╗. А. речень характеризується виразнішим інтонаційним рисунком, ніж сполучникові речення, а тому залюбки використовується в розмовних і експресивних стилях мови. Питома вага А. в укр. мові, як взагалі в літ. мовах, близьких до нар. основи, більша, ніж у літ. мовах, дальших від нар. Основи, як от рос. або поль. Були спроби розглядати А. як загальну питому рису укр. мови (Смеречинський), одначе його роля обмежена на певних стилях.

Асканія-Нова (VIIЧ14), держ. заповідник

Аскетизм, форма змагання до удосконалення людини.

Аскольд і Дир, напівлеґендарні постаті, згадувані в лПочатковому літописі╗ як київ. князі (9 в.). Імена їх звТязуються з походами Руси на Візантію й Закавказзя. За літописним оп. А. і Д. були вбиті Олегом і поховані на Угорській горі в Києві (Аскольдова могила).

АСМ, Асоціяція Сучасних Музик, виникла у 20-их рр. в УССР, як і в ін. сов. республіках, обТєднавши старших і молодших композиторів, що орієнтувалися на новаторські зах. муз. течії (експресіонізм, конструктивізм, джаз) і їх пропагували, зокрема в творчості В. Лятошинського, В. Дешевова й ін. АСМ ліквідовано урядовою постановою 1932 р.

Аспанфут, Асоціяція Панфутуристів, літ. група, заснована 1922 в Києві М. Семенком, О. Слісаренком, Г. Шкурупієм та ін. Пізніше перетворилася на АСКК Ч Асоціяцію Ком. Культури. Діяльність А. характеризується поверховим експериментаторством, прикритим закликами поставити мистецтво на службу рев. пропаганді. Група розпалася в 1924Ч25, однак багато її учасників 1927 знову обТєдналися в лНовій Ґенерацїі╗.

АСПИС, Асоціяція Письменників у Києві 1923Ч24, що до неї входили Г. Косинка, В. Підмогильний, Ю. Меженко, Б. Антоненко-Давидович, Є. Плужник, М. Галич, М. Рильський, М. Зеров, М. Могилянський, М. Івченко; 1924 розпалася, і більшість утворила групу Ланка (пізніше МАРС).

Аспірантура, основна форма готування наук. і наук.-пед. працівників в СССР при н.-д. установах і високих школах. До кандидатської А. приймають осіб із високою освітою за конкурсними іспитами; навчання триває 3 р.; по закінченні її аспірант, склавши іспити, написавши й захистивши дисертацію, дістає звання кандидата наук з правом бути доцентом або наук. співр. н.-д. установи. Докторантська А. (при АН УРСР у Києві та її філіялі у Львові) теж трирічна, дає найвище в СССР наук. звання доктора наук іТ право бути професором або старшим наук. співр. н.-д. установи.

Астаматій (Остаматенко, Стаматенко) Остафій, за Хмельниччини організатор митних поборів, укр. посол у Царгороді 1675Ч77, вбитий 1678 р.

Астраханська область, обл. РСФСР на Каспійському низу, 74 800 км², бл. 700 000 мешУ у тому ч. 30 000 українців (1926), які живуть перев. етногр. о-ми на лівому березі Волги (Болхуни, Капустин Яр).

Астрономічні товариства, добровільні організації астрономів-фахівців і аматорів та геодезистів, що існували по різних містах України самостійно, а від 1932 стали філіями централізованого Всесоюзного Астрономічно-Геодезичного Т-ва при АН СССР; на Україні такі філії є при ун-тах у Києві, Одесі, Харкові, а також у Симферополі.

Астрономія, наука

Астряб Матвій (1843Ч1925), педагог, родом з Лемківщини, співр. Полтавської Архівної Комісії; праці з історії Полтавщини.

Астряб Олександр (* 1879), математик-методист, один з представників київ. методичної школи; викладав на Київ. Вищих Жін. Курсах, на Лубенських і Київ. Вищих Пед. Курсах. 1917Ч19 співр. лВільної Укр. Школи╗, в 1920-их рр. Ч проф.- Київ. ІНО, пізніше Пед. Ін-ту; наук. співр. Укр; Н.-Д. Ін-ту Педагогіки. Автор численних методично-наук. праць і підручників.

Асунсіон (Asunsion), столиця Парагваю (Півд. Америка), 206000 меш. (1950 р.); невелика укр. колонія з осідком т-ва лПросвіта╗ й лУкр. Осередку╗.

Атаки (VЧ8), містечко в Басарабії на Дністрі, проти Могилева Подільського; р. ц. Молд. ССР. 6000 меш. (35% українці).

Атаманець Іван (*1896), диригент у ЗДА, родом з Галичини; 1926 заснував хор лДумка╗ й успішно концертував у ЗДА й Канаді до 1953.

Атаманчук Василь (*1901), бойовик УВО, засуджений поль. судом на смерть із заміною на 10 р. вТязниці за атентат (1926) на куратора Собінського, виконаний ким іншим.

Атаманюк (псевд. Яблуненко) Василь (*1897), родом з Галичини, працював в УССР, журналіст. письм. і політ, діяч, чл. партії боротьбістів; чл. літ. орг-ції лЗах. Україна╗ та ред. її збірника лЗах. Україна╗, 1930 з неї виключений і незабаром репресований. 36. поезій лЧари кохання╗ (1921), лХвилі життя╗ (1922) й ін.; оповідання лВасилько╗ (1922), лДума про Степана Мельничука╗ (1924), зб. поезій лГаличина╗ (1925).

Атанасій св. (298Ч373), архиєпископ олександрійський, видатний церк. діяч і письменник; його проповіді належали до популярних творів перекладної літератури Київської Руси.

Атанасій Лубенський (17 в.), св. Правос. Церкви, патріярх царгородський, під час перебування на Україні спочив 1654 р.; мощі його зберігалися в Мгарському Преображенському монастирі б. Лубень.

Атеринка (Atherina mochon pontica Eichw.), невелика (9Ч10 см) кефалевидна морська стадна пелагічна риба з роду атеринкових; живе в Чорному й Озівському морях, звідки запливає в прибережні прісні ріки; мас важливе пром. значення.

Атмосферні опади, див. Клімат і ЕУ 1, стор. 85Ч86.

Атос, Афон, віднога Халкідонського півострова, із шпилем 1 935 м висоти. З 8 в. осідок грецьких анахоретів, що створили т. зв. лчернечу республіку╗ під управлінням ради та виборного протоса.

Атрибут, означення, другорядний член речення, граматично узгоджуваний з тим членом речення, що його він окреслює. Укр. мова визначає А-ом прикмети предметів, а також матеріял, місце походження й приналежність, хоч в останніх трьох випадках можливі й конструкції з керованими іменниками (алюлінійовий посуд, авторів рукопис Ч і посуд з алюмінію, рукопис автора).

Аули (VЧ15), село м. т. Криничанського р-ну. Дніпропетровської обл.

Ауссем Володимир (*1879), больш. діяч на Україні; 1904Ч06 чл. соц.-дем. Спілки на Поділлі; 1918 учасник першого зТїзду КП(б)У; 1921Ч25 повпред УССР і радник повпредства СССР у Берліні й Відні; 1925 голова Вссукр. Ради Нар. Госп-ва; від 1930-их рр. доля невідома.

Ауссем Отто, сов. діяч на Україні; 1923 уповноважений Наркомосвіти УССР у Берліні й Празі; 1924 заст. повпреда СССР у Берліні й повпред у Празі; від 1924 ген. консул СССР у Парижі; дальша доля невідома.

Афанасій Мніх (12 в.), невідомий докладніше чернець і письменник, прихильник митр. Клима Смолятича, який у своєму посланії до свящ. Хоми обстоював високий рівень освіти та богословської підготовки у духовних письменників.

Афанасій (Ж1363), правос. єпископ володимирський на Волині; 1353 переїхав, мабуть, у звТязку з переслідуваннями православних поль. королем Казіміром, до Москви, де відігравав визначну ролю..

Афанасій Филипович (Ж1648), св., церк. діяч, відомий виступами перед поль. владою в оборону правос. населення, ігумен Св.-Симеонівського монастиря в Бересті; 1644Ч45 Ч в варшавській вТязниці; запідозрений поляками в співчутті повстанню Б. Хмельницького, був закатований 5. 9. 1648 р.

Афанасій (Атанас), кін. 17 в., архітект із Пирятина, один із будівників Мгарського монастиря б. Лубень.

Афанасьєв Юрій (1848Ч1925), історик і гром. діяч, доц. Одеського Ун-ту, управитель Держ. Банку в Києві. 1918 за гетьмана державний контролер, пізніше мін. закордонних справ. Помер на еміграції в Беоґраді.

Афанасьєв-Чужбинський Олександр (1817Ч75), укр. поет-романтик і етнзграф; зб. поезій ілЩо було на серці╗ (1855), лПоездка в Южную Россию╗ (1861), спогади про Шевченка, з яким зустрічався в 1843Ч46.

Афанасьїв Євген (1838 Ч поч. 20 в.), доц. діягностики й терапії в Київ. Ун-ті, автор бл. 20 наук. праць і перекладів з нім. підручників із внутр. медицини.

Афанасьїв Микола (1842Ч77), патолог і біохемік; проф. патології в Київ. Уп-ті.

Афендик Іван (Жбл. 1648), видатний чл. львівської Ставропігії.

Афендик Петро (Ж бл. 1691), був заложником від м. Львова в Туреччині (1672) в часи П. Дорошенка.

Афинс, ліва притока дол. Кубані, довж. Ч 60 км.

Афіксація, творення слів афіксами, головний засіб укр. словотвору.

Афікси, частини слова з формальним значенням, що модифікує головне значення слова, носієм якого є корінь. Укр. мова широко користаеться з афіксів префіксами й суфіксами, але не має інфіксів.

Африкати, приголосні

Ахієзер Наум (*1901), математик, проф. Харківського Ун-ту, голова Харківського Математичного Т-ва, чл. АН УРСР; численні праці різними мовами з аеродинаміки, теорії найкращих наближень; значна частина наук. праць А. зібрана в лЛекциях по теории апроксимаций╗.

Ахмет І, тур. султан (1603Ч17); в часи його панування відбувалися походи запорізьких козаків на Чорне море.

Ахмет III, тур. султан (1703Ч30), провадив переговори з Мазепою і Орликом; 1711 переміг Петра І на Пруті.

Ахрон Йосип (1886Ч1943), визначний скрипаль, концертував за кордоном і компонував камерну та скрипкову музику, у 1913Ч16 рр. був проф. Харківської Консерваторії.

АХЧУ, Асоціяція Художників Червоної України (1926Ч1932), обТєднання мистців в У ССР з філіями в Києві, Одесі, Харкові, Полтаві, Чернігові, Херсоні, Миколаєві та ін.; мала студії в Харкові й Києві, влаштувала кілька виставок; обТєднувала прихильників консервативних напрямів, переважно реалістів-побутовців, ідучи за офіц. вимогою лтворити мистецтво, зрозуміле масам╗.

Ахшарумов Дмитро (1823 Ч кін. 19 в.), лікар, видатний сан. діяч, працював в Одесі, КамТянці-Подільському, Херсоні Полтаві, дуже сприяючи розвиткові земської медицини й санітарії на Україні; бл. 20 праць з гігієни й епідеміології, кілька перекладів нім. мед. підручників.

АЦУКС, Асоціяція Кооперативних Центральних Союзів України, обТєднання кооп. союзів: споживчого Ч Дніпро-союз, кредитового Ч Україноанк і с.-г. Ч Централ; існувала 1919Ч20, ліквідована большевиками.

Ашаффенбурґ (Aschaffenburg), м. в Баварії, 45 000 меш.; 4 укр. табори в рр. 1945Ч49: ,,Pionier-Kaserne" з 2 000 меш. (1946Ч49), "Artillerie-Kaserne" з бл. 2 000 меш. (1945Ч49), УLa gatrde" з 1 700 меш. (1945Ч 49) і УBois Brule" з 1 500 меш. (1946Ч49).

Ашельська культура, назва від Saint-Achcul б. Амієну у Франції. Одна з культур старішого палеоліту. Основні форми кремТяного знаряддя мигдаловидні, овальні та круглі ручні стусани до універсального вжитку, краще виготовлені й тонші від шельських (див. ЕУ І, мал. 279Ч280). Спосіб життя людини: кочування, лови на мамутів, життя в печерах та поза ними. Останків самої людини А. к. ще не відкопано; вона мабуть була споріднена з неандертальською расою. Час тривання: приблизно кін. другої міжльодової доби (Рісс-Вюрм). Поширення: Европа, Азія та Африка, на Україні Ч в Криму та сер. ПодністровТї.

Ашік Антін (1802Ч54), піонер півд.-укр. археології, родом серб. У 1830-их рр. розкопував могили б. Одеси, 1833Ч53 р. дир. музею в Керчі; лКерченские древности╗ (1845); лБоспорское царство╗ (1848); лКерченские катакомбы╗ (1845).

Ашкаренко Григорій (1839Ч1922), антрепренер укр.-рос. труп в 70Ч80-их рр. і актор на характерні ролі; 1881, вперше після заборони 1876, вкупі з Кропивницьким відновив укр. вистави; залишив лСпомини про першу укр. трупу╗ (лРідний Край╗, XV, 1908).

Аю-Даґ (IXЧ15), гора і ріг на півд. березі Криму вулканічного складу. Висота Ч 565 м.