Енциклопедія Українознавства, т. 1, Львів 1993, с. 1-400, ціна 45.00 грн.
 Абаза Микола Ч ГоловТянко Зиновій. Репрінт видання 1955 року видавництва "Молоде життя"
Список статей:
 

 

Абаза Микола Ч Аю-Даґ

Баба рожева, пелікан (Pelecanus onocrotalus L.), великий водний птах з родини веслоногих, вагою до 9 кг; живе на берегах Чорного й Озівського морів, зокрема в лиманах, у плавнях Дніпра й на Кубані; Друга відміна Б. р. Ч P. Crispus.

Бабаї (IVЧ17), село м. т. Харківського р-ну, Харківської обл.

Бабак (Marmota bobac Mull), гризун із родини білок, до 60 см довж., 5Ч6 кг ваги; раніше водився у всій степ. смузі, але через розорювання степів залишився тільки в окремих колоніях на сх. Україні; підлягає охороні.

Бабанка (VЧ11), село на сх. від Умані; р. ц. Черкаської обл.

Бабей Михайло (1884Ч1945), родом із Зах. Лемківщини, діяч Укр. Роб. Союзу в ЗДА.

Бабенко Віра (1902Ч21), звТязкова укр. повстанських штабів, як посланець окружного катеринославського штабу до уряду УНР в березні 1921 побувала в Гарнові; після повернення була захоплена большевиками, разом із провідниками штабу, і закатована 7. 9. 1921 в Катеринославі.

Бабенко Володимир, виявив хозарську культуру, на Півн. Дінці розкопами катакомбового могильника у Верхньому Салтові. Провадив етногр. досліди на Катеринославщині.

Баби, камТяні фігури людей, звТязані з культом предків; поширені в степовій смузі Европи й Азії від Німеччини до Монголії. Б. в причорноморських степах належать до скитсько-сарматської доби; ін. Б. степової України (часто жін. постаті), відмінні від Б. азійських степів складнішим і різноманітнішим убранням, на думку одних дослідників, є половецькі намогильні статуї 11Ч12 вв., на думку інших Ч памТятки доби аланін і хозарів (6Ч8 вв.). Велика кількість камТяних Б. зберігається в музеях по всій Україні.

Бабинці (IIIЧ11 село м. т. Бородянськйго р-ну, Київської обл.; відпочинкова місцевість на півн. зах. від Києва, серед соснових лісів.

Бабич Михайло (помер у 2 пол. 19 в.), ентузіяст укр. театру, з фаху крамар, збудував у Сумах театральний будинок і утримував трупу. Писав дилетантські пТєси.

Бабинчук Андрій (*1928), укр. скрипаль, нар. у Вінніпегу (Канада), учився в Королівській Муз. Академії в Лондоні: концертмайстер Карл Роза Опера Ко в Лондоні.

Бабіївна Ганна, акторка, родом із Тернополя; одна із видатних артисток театру лБерезіль╗ на характерних ролях; 1937 р. була заслана большевиками: нині працює в Театрі ім. Шевченка в Харкові.

Бабій Андрій, музиколог, викладав у Муз. І-ті ім. Лисенка в Києві, чл. Муз. Т-ва ім. Леонтовича в Києві, у 1920Ч30-их рр. співр. ж. лМузика╗, лМузика масам╗; засланий перед 2 світовою війною.

Бабій Іван (1893Ч1934), педагог, старшина УГА; у 1934 дир. Акад. Гімназії у Львові; активний діяч Укр. Кат. Акції, дир. Архиєпископського Ін-ту Кат. Акції, один з гол. організаторів свята Укр. Молодь Христові; за виступи проти діяльности ОУН серед гімназіяльної молоді став жертвою атентату.

Бабій Іван (*1896), маляр-неоклясик із Херсонщини, вивчав малярство в Києві, Берліні й Парижі; виставки в Берліні (з 1923) і в Парижі, що принесли Б. визнання закордонної преси; портрети, натюрморти й ін.

Бабій Михайло (*1899), маляр, у 20-их роках працював у Києві; по другій світовій війні Ч в ЗДА; реаліст імпресіоністичного напрямку: портрети, краєвиди, натюрморти, проекти килимів, ст. з мистецтва.

Бабій Олесь (*1897), поет і прозаїк з Галичини; учасник установчих зборів ОУН, засуджений поль. судом на 4 р. вТязниці; літ. діяльність почав у символістичній групі журн. лМитуса╗; лПоезії╗ (1923), зб. лЗа щастя оманою╗ (1930), лНенависть і любов╗ та ін.; зокрема відомі твори з воєнною тематикою: поема лГуцульський курінь╗ (1927), зб. новель лГнів╗ (1922), повісті лПерші стежі╗, лОстанні╗, лДві сестри╗ й ін.; на еміґрації кн. поезій лЖнива╗ (1946), лСвіт і людина╗ (1947); відомий також як дитячий письменник.

Бабуган-Яйла, найвища частина Кримських гір (верх Роман-Кош 1545 м) Ч вапняковий крутоспадний масив; на півд.-сх. Б.-Я. частково виходить на територію Кримськаго Держ. Заповідника.

БабТюк Андрій, див. Ір-чан Мирослав.

Баварія, край в півд. Німеччині

Бавовник (Gossypium), техн. культура з родини калачикових

Бавовняна промисловість, одна з основних галузей текстильної пром-сти, на Україні в наслідок колоніяльної політики царату і сов. уряду майже відсутня. У звТязку з поширенням культури бавовни на півд. Україні й Кубані на місцях вирощування постали бавовноочисні заводи, однак виробництва бавовняних тканин майже не існувало (1940Ч0,03% продукції СССР); тепер текстильні фабрики в Києві, Стеблеві, Полтаві, Радомишлі, Коростишеві, Вінниці, Чернівцях, Львові, Станиславові, текстильний комбінат у Херсоні, фабрики вати в Києві, Краснодарі, Армавірі та ін.

Багазій Володимир, математик і педагог, аспірант при Київ. Ун-ті. В кінці 1941 Ч на поч. 1942 голова м. Києва; заарештований Ґестапо 1942, правдоподібно, загинув.

Багалій Дмитро (1857Ч1932)

Багалій-Татаринова Ольга (1888Ч1942), історик (дочка Дмитра Багалія), співр. комісії гром. течій ВУАН і Харківської Н.-Д. Катедри; праці переважно з іст. декабристів на Україні та військ, поселень на Півд. Україні.

Багаторічні трави, див. Кормові трави.

Багдановіч Максим (1891Ч1917), білор. поет; перекладав укр. поетів, написав низку критичних статтей про укр. письм.: Шевченка (лКраса і сила. Спроба дослідження віршу Т. Г. Шевченка╗), Самійленка, Чупринку; популярні брошури про Галичину, Закарпатську Україну, Козаччину; друкувався в журн. лУкраинская жизнь╗.

Баглюк Григорій (1905Ч38), сов. письм. і журналіст, чл. КП(б)У, належав до групи літераторів Донбасу лЗабой╗, що увійшла до Всеукр. Спілки Пролет. Письм. і 1929 українізувалася; ред. літ. двотижневика лЗабой╗ (пізніше місячник лЛіт. Донбас╗); автор оповідань і роману лГоризонти╗; 1933 разом із більшістю сов. укр. письм. Донбасу заарештований, в березні 1938 розстріляний одночасно з ін. 1200 вТязнями в концентраційному таборі Воркута.

Багмут Іван (*1903), укр. сов. прозаїк, був чл. Пролітфронту, дитячий письм.; лГарячі джерела╗ (1948), повість лЩасливий день суворовця Криничного╗ (1948), лЗаписки солдата╗ (1948), разом з І. Соколом комедія лДорога мамочка╗ (1953) та ін.

Багно, див. Вагонник.

Багонник, багно, бредулець (Ledum palustre L.), кущ із родини вересуватих до 1,5 м висоти, з пахучим дрібним білим цвітом. Росте на багнах. Має в собі відміну камфори, що діє отруйно; в нар. медицині вживають проти гарячки, бігунки, шкіряних хвороб тощо.

Багринівська Параскева (*1888), уроджена Проценко, дружина Багринівського Миколи, укр. гром. діячка в Петербурзі і з 1917 в Києві; гол. Союзу Українок Волині (1931Ч39); тепер в ЗДА.

Багринівський Микола (1887Ч1953), укр. гром. діяч, за доби визвольних змагань дир. департаменту Мін-ва Юстиції УНР, дир. департаменту Мін-ва Закордонних Справ, керівник представництва цього мін-ва у Варшаві, пізніше міністер юстиції. Після закінчення війни адвокат у Рівному; помер на еміґрації в США.

Багрицький Едуард (1895Ч1934), рос. сов. поет жид. походження; його поема Ч лДума про Опанаса╗ (1926), що з больш. позицій малює трагедію укр. повстанця, побудована на мотивах Шевченка та укр. нар. поезії.

Багрій Олександр (*1891), історик літератури й бібліограф, учень (у Київ. Ун-ті) В. Перетца, проф. Бакинського Ун-ту; численні праці про Шевченка: лШевченковская студия╗ (1923), лШевченко в русских переводах╗ (1925), лШевченко в литературной обстановке╗ (1925), лТ. Г. Шевченко╗, ІЧII (1930Ч31).

Багряний Іван (*1907)

Багрянський Михайло (1762Ч1813), лікар і гром. діяч укр. походження; закінчив Московський Ун-т, докторат у Ляйпціґу; інспектор, пізніше вчений секретар московської Мед.-Хірургічної Академії, сприяв розвиткові мед. освіти.

Бадан Олександр, комуніст, переїхав із Закарпаття до УССР, вчений секретар НКО, співр. катедри нац. питання Укр. Ін-ту Марксизму; 1933 після усунення Скрипника ліквідований; соц.-екон. нарис лЗакарпатська Україна╗ (1929), уклав зб. лГруні степам╗ (1930).

Бадені Казімір (1846Ч1909), граф, поль. політик, 1888Ч95 намісник Галичини, 1895Ч97 премТєр Австрії і мін. внутр. справ (т. зв. лполь. кабінет╗). З доручення австр. уряду в 1890 р. налагодив порозуміння з українцями в Галичині ціною незначних поступок (т. зв. лнова ера╗). Під тиском поль. шляхти змінив політику. 25. 9. 1895 відбулися вибори до гал. сойму при великих зловживаннях адміністрації Ч на 150 послів лише 14 українців (без русофілів). Під час виборів до парламенту 1897 р. був запроваджений протиукр. збройний терор жандармерії та війська: 8 убитих, 29 поранених, бл. 800 заарештованих (на 63 послів послами пройшло 3 українців, т. зв. лбаденівські вибори╗).

Бадовський Іван (16 в.), старшина і суддя реєстрових козаків (1572).

Бажан Микола (*1904)

Бажанська Ольга-Олександра (1866Ч1906), дочка Порфирія, заміжня Озаркевич, гал. гром. діячка, перша укр. фахова піяністка в Галичині, одна з засновниць лБояна╗ у Львові; авторка оп. і віршів, співр. зб. лПерший вінок╗ (1887).

Бажанський Іван (1863Ч1933), учитель і бук. письменник, автор оп. лПопадя╗, лПодорож до Сучави╗, лТри дукати╗ та поезій для молоді.

Бажанський Михайло (*1910), журналіст, письм., гром. і пластовий діяч; лЕмігрант╗, лГордійський вузол╗, зб. оп. лУ вирі життя╗ (1941), мемуари з німецького концтабору лМозаїка квадрів вТязничних╗ (1946).

Бажанський Порфирій (1836Ч1920), композитор і етнограф, гр.-кат. свящ., записував нар. мелодії, частина яких видана або використана в його композиціях; опери лОлекса Довбуш╗, лВесілля╗, літургії, мішані хори й ін.

Базавлук (Бузулук), права притока дол. Дніпра в районі плавнів, довж. Ч 193 км, сточище Ч 4 600 км2.

Базалія (IVЧ7), с. (кол. м-ко) на верхівТях Случі на сх. Поділлі; р. ц. Хмельницької обл. В червні 1919 великі бої Січових Стрільців і 7 Запор, дивізії з большевиками; осідок місцевих лвільних козаків╗.

Базальт, вулканічна гірська порода, чорного кольору, важка, складена з мінералів: плягіоклязу, авгіту, олівіну й магнетиту. Найбільше поширена вулканічна лява. Часто залягає стовпами. Добрий матеріял до брукування шляхів на Україні, виступає в кристалічній смузі, в вулканічній смузі Карпат; високоякісні Б. є на зах. Волині (Берестовець, Іванова Долина), в Донбасі (Ісачки), на Півн. Кавказі.

Базар (IIЧ10), містечко на київ. Поліссі, р. ц. Житомирської обл. Могила 359 вояків Армії УНР, розстріляних большевиками 22. 11. 1921 (Другий Зимовий похід).

Базилевич Василь (1893Ч1942), історик, проф. Київ. Археологічного Ін-ту, працював в Іст.-Філол. Відділі ВУАН, зокрема в Т-ві Нестора-Літописця; автор розвідок з історії декабристів на Україні, з історії Києва та його памТяток й ін. (друкувався у вид. ВУАН); у 1930-их рр. був на засланні в Сх. Сибірі; 1940 наук. керівник Таганрізького музею, розстріляний німцями.

Базилевич Григорій (1759Ч1802), видатний лікар-українець, перший клінічний проф. в Рос. імперії; вихованець Харківської Колегії, студіював медицину в Петербурзі й Страсбурзі, з 1795 проф. патології й терапії в петербурзькій Мед.-Хірургічній Школі; запровадив клінічні палати при військ, шпиталях; як секретар Мед. Колегії сприяв ширенню мед. освіти.

Базилевмч Дарія (1882Ч1953), уроджена Гриневич, освітня діячка, активно працювала в лПросвітах╗ на Вінничині.

Базилевич Іван (*1899), терапевт-клініцист, проф. Київ. Мед. Ін-ту, завідувач групи лклініка старости╗ при Ін-ті Клінічної Фізіології АН УРСР; д. чл. НТШ, автор понад 70 наук. праць, зокрема з ферментології та фізіології старіння; тепер працює в ЗДА.

Базилович Йоаникій (1742Ч1821), протоігумен, перший історик Карп. України; 1799Ч1804 видав шеститомовий твір: УBrevis notitia fundationis Theodori Koriathovits... in monte Csernek ad Munkacs".

Базильський Гаврило (1880Ч1937), ген.-хорунжий Армії УНР, 1920 начальник запасних військ УНР, згодом командир 1 Запор. дивізії.

Базник Михайло, пед. діяч у Галичині в 1920Ч30-их рр., автор низки розвідок і ст. з педології, педагогіки, психології та методики навчання.

Базюк Олекса (1873Ч194?), церк. діяч, гр.-кат. свящ., апостольський адміністратор для українців гр.-католиків у Боснії, в 1914Ч24 в Сараєві й Баня Луці, згодом єпископський вікарій крижевецької єпархії; 1926 Ч канонік у митрополичій капітулі у Львові, мітрат.

Бай Жозеф (De Baye) (1854Ч1920-і рр.), франц. археолог 1 мандрівник, відкрив палеолітичну стоянку б. станиці Ільської на Кубані (1898), досліджував ґотську культуру в Криму і писав про фібули 7 в. на Україні (1908).

Байбарис звичайний, барбарис, кислич, квасниця (Berberis vulgaris L.), кущ з родини байбарисуватих, поширений по всій Україні, росте дико і культивується. На Б. виводиться іржа (Puccinia graminis), що переноситься на збіжжя. Настій з Б. вживали в нар. медицині, ягоди використовуються в кондитерському виробництві.

Байбуза Тихон (16 в.), запорізький отаман, із старої шляхетської родини на Правобережжі, провідник поміркованої щодо поль. уряду партії; 1598 керував походом запорожців на Крим.

Байдарська долина (IXЧ7), улоговина у півд.-зах. частині Кримських гір (17 км довж., 8 км шир., вздовж: р. Чорної), густо заселена; із Б. д. лежить шлях до Чорного м. через провалля Байдарські Ворота, звТязуючи міста Севастопіль і Ялту.

Байдебура Павло (*1901), укр. сов. письм. з Донбасу, комуніст; до 1932 Ч чл. групи лЗабой╗ і ВУСПП; оп. з лвиробничою╗ тематикою.

Байка, короткий оповідний твір, який вимагає алегоричного повчального тлумачення; іноді моральний висновок додається окремо; часто дійовими особами в Б. є тварини, неживі речі, мітичні персонажі; сюжети В. здавна переходили від одного народу до другого. В стару укр. літературу Б. прийшла разом із перекладними творами сх. (напр., лСтефаніт і Іхнілат╗), а пізніше і зах. походження; серед укр. байкарів нового часу, що часто користувалися запозиченими сюжетами (Езопа, Ляфонтена та ін.), переносячи дію в укр. обстанову, найвидатніші були Гулак-Артемовський, Гребінка, Боровиковський, Глібов. Укр. нар. Б. збирали І. Рудченко, М. Левченко, В. Шухевич, В. Гнатюк та ін. [Р. М.]

Байраковий ліс, ліс, що покриває схили й дена сухих балок, т. зв. байраків, у степовій смузі України, зокрема в Донбасі. Б. л. складається з дуба, рідше граба, ясена, на засолених ґрунтах Ч береста. Див. ще ЕУ І, стор. 105 і мал. 75 на стор.106.

Байройт (Bayreuth), м. в Баварії, 60 000 меш.; з 1945 до 1949 Ч укр. табдр УНРРА-ІРО УLeopold-Kaserne" (500Ч4000 осіб).

Байрон (Byron) Джордж Ґордон (1788Ч 1824), англ. поет доби романтизму, дуже популярний на евр. континенті, зокрема серед словТян; композиційні засоби лбайронічної╗ поеми використовував Шевченко, до мотивів Б. зверталися Костомаров, Куліш, Франко, Леся Українка, твори Б. перекладали Куліш, Старицький, в найновіший час м. ін. Загул, Осьмачка, Веретенченко.

Байський Порфирій (псевд. Ореста Сомова) (1793Ч1833), рос. журналіст і письм., співр. ж. лУкраинский Вестник╗, своїми романтичними творами належав до т. зв. лукр. школи в рос. літературі╗; повість лГайдамак╗, оп. лРусалка╗, лБродящий огонь╗, лКиевские ведьмы╗ та ін.

Бак Пилип, учитель з Києва, 1909 емігрував до Арґентіни, де став одним з перших організаторів укр. життя, 1910 відкрив першу укр. школу; з 1911 в Бразілії.

Бакалець Іван (*1893), гал. кооператор, госп. організатор Підгаєччини; вивезений большевиками.

Бакало Іван (*1898), економіст і педагог, наук. співр. Н.-Д. Ін-ту Сіль. Госп-ва України, доц. Харківського Зоотехн. Ін-ту та ін.; праці з економіки сіль. госп-ва й на пед. теми.

Бакальське озеро, солоне надморське озеро в півн.-зах. Криму; видобуток соли.

Баклажан синій (Solanum melongena L.), однорічна теплолюбна городина з родини пасльонуватих. На Україні має пром. значення на півдні, найбільш поширені сорти: ранній Ч лделікатес╗ і середньоспілий Ч лболгарський╗.

Баклажан червоний, помідор, томат (Lycopersicum esculentum або Solanum lycopersicum), однорічна рослина з родини пасльонуватих, дуже поширена городина на Україні, особливо на півдні, хоч культивується лише з другої пол. 19 в.

Баклан великий (Phalacrocorax carbo sinensis), птах з ряду веслоногих, довж. до 80 см, вага 2Ч3 кг, розмах крил 1,4 м; живиться рибою, гніздиться на берегах Чорного й Озівського морів. Менше поширені види: Б. довгоносий середземноморський (Ph. aristotelis) та Б; малий (Ph. pygmaeus).

Бакман (Backman) Стіґ (*1905), швед. історик, дослідник сх.-евр. політики Карла XII, зокрема його відносин з Україною.

Баков Яким (Яша) (*1906), бачвансько-укр. новеліст, учитель, пропагандист серб. правопису в бачвансько-укр. літ. мові.

Баковецький Йосип Макосій (17 в.), церк. діяч, архимандрит жидичинський, пізніше укр. кат. еп. володимирський (1632Ч52); відбудував володимирську катедру й підніс із занепаду єпархію, зокрема відновленням шкіл.

Бакович Петро (*1894), сотник УГА і командант полку 3 Бережанської бригади; довголітній інспектор Ревізійного Союзу Укр. Кооператив у Львові; тепер в ЗДА.

Бакончиці, село Перемиського пов. (тепер у Польщі, Ряшівське воєводство), 1919 поль. табір полонених вояків УГА, відомий важкими умовами, що спричинили велику смертність полонених.

Бакота (VЧ7), село в яру Дністра на сх. Поділлі, Староушицького р. Хмельницької обл. У 13 в. укріплене м. тієї самої назви; печери правос. монастиря із фресками; в околицях палеолітична стоянка середньооріньякської доби (М. Рудинський, 1927) й неолітичне селище.

Балабан, див. Сокіл.

Балабан Арсеній, львівський єп. (1549Ч 1565), другий після відновлення гал.-львівського єпископства. Боровся за усамостійнення від протекторату львівського латинського архиєп., обстоював права свої та свого духовенства від зазіхань шляхти.

Балабан Борис, сучасний актор і режисер; театральну працю почав 1922 у лБерезолі╗; співавтор кількох сов. агітаційних пТєс і сценічних памфлетів.

Балабан Гедеон (Григорій) (1530Ч1607)

Балабан Діонісій (Ж1663), єп. луцький (1655), згодом київ. митр. (1658Ч63), прихильник Виговського, поставлений Константинополем всупереч натискові Москви в наслідок розриву Виговського з Москвою.

Балабан Олександр (Ж1637), полк., староста вінницький, рогатинський, теребовельський, з гал. правос. родини; брав участь у війнах Польщі з Москвою, татарами й козаками; під Цецорою (1620) попав у тур. полон; 1619 і 1625 комісар Польщі для переговорів з козаками.

Балабанов Михайло (*1873), політ. діяч, соц.-дем. меншовик, з 1907 співр. лКиевской Мысли╗, 1917Ч18 чл. Укр. Центр. Ради; автор праць лК истории рабочего движения на Украине╗ і лЮжнорусский рабочий союз╗ (1925).

Балабине (VIЧ16), село м. т. Запорізького р-ну Запорізької обл.

Балавенський Федір (*1864), відомий різьбар із Харківщини, проф. Мист. Школи в Києві (1907Ч22) й Керамічного Технікуму в Миргороді; традицію клясицизму Б. сполучав із укр. етнографізмом народницького напряму: погруддя Шевченка, Куліша, памТятник М. Кропивницькому в Харкові, алегорії лЖиття╗, лМилосердя╗ й ін.

Балагули, рух серед поль. дідичів на Правобережній Україні в 1830Ч40-их рр., що свої неглибокі симпатії до народу виявили в зовн. наслідуванні сел. звичаїв, яке набрало карикатурних, потворних форм (бешкети, пияцтво, лайка і т. д.); найвідоміший з Б. Ч Антін Шашкевич, лкороль балагулів╗.

Балаклава (IXЧ14), м. в глибокій затоці тієї самої назви, 12 км від Севастополя в Криму; р. ц. Кримської обл. 1925Ч 2 000 меш., переважно греки. Курорт і кліматична ст. У районі рибальство, виноградництво, садівництво, тютюнництво. Оселя існує з 10 в. до Хр., скитські поселення, пізніше грец. колонії; у 14Ч15 вв. належала ґенуезцям, пізніше туркам (до 1783); під час кримської війни (1853Ч56) база англ. десанту.

Балаклія (IVЧ17), місто на Дінці в Донецькій низовині; р. ц. Харківської обл. Заснована 1663 як опірний пункт проти татар.

Балаклія (IVЧ12), село (кол. м-ко) Смілянського р-ну Черкаської обл. Цукроварня; городище Червона могила Ч стоянка неолітичної і бронзової доби.

Баламут, назва великої дозрілої скумбрії.

Баланда (IIЧ13), село і р. ц. Саратовської обл.; в р-ні укр. етногр. острови (1926 р. бл. 15 000 українців).

Баландюк Антін, зах.-укр. композитор-аматор, автор стрілецьких пісень лГімн коша╗, лОй зацвіла черемха╗ й ін.

Балацький Дмитро, хормайстер, вихованець Муз. Ін-ту ім. Лисенка в Києві; у 1920Ч30-их рр. чл. лХорансу╗, керівник Капелі Бандуристів (хорова частина); заарештований перед 2 світовою війною, доля невідома.

Балашевич Йосип, людвисар 17Ч18 вв. у Глухові, вилив по-мист. оздоблену гармату полк. М. Вороховича.

Балашевич Карпо (діяльність 1699Ч 1717), відомий мистець-ллюдвисар╗ (ливар); збереглися дзвін 1699 р. з портретом і гербом І. Мазепи і багато оздоблена гармата полк.М. Милорадовича.

Балей Петро (1913), укр. письменник на еміграції; новелі, друковані в пресі, збірка оп. лПан╗ (1948).

Балей Степан (1885Ч1952), укр. психолог із Галичини, проф. Варшавського Ун-ту, д. чл. НТШ; лНарис психології╗, лНарис логіки╗, розвідки з психології та філос., м. ін., студії з психології творчости Т. Шевченка.

Балет, театральний танець

Балигород (IVЧ3), м-ко в Сер. Бескиді на р. Гочевка (сх. Лемківщина); тепер належить Польщі (Ряшівське воєводство). 2000 меш. (1931).

Балика Дмитро (*1894), бібліограф, співр. Укр. Наук. Ін-ту Книгознавства і лБібліологічних Вістей╗, автор бібліотекознавчих праць: лБібліотека в минулому╗ (1925), лКнигокористування╗ (1927), лБібліотека і читач на Україні╗ (1930) та ін.

Балики, впливова київ. міщанська родина: Яків (-1-1613), київ. війт (з 1592), виступав на чолі правос. міщан проти захоплення церков уніятами. Сини Я. Б.: Денис був обраний після батька війтом, але його не затвердив воєвода Жолкєвський; Созон був бурмістром і доглядачем за відновленням Успенського собору; Божко (Богдан), київ. війт, залишив записки про свою участь у поході на Москву 1612.

Балинський Іван (1879Ч1927), дослідник історії укр. права, чл. Комісії для виучування зах.-руського та укр. права при Соц.-Екон. Відділі ВУАН; праці присвячені дослідженню доби февдалізму на Україні й у Польщі.

Балинськяй Ігнат (1841Ч1908), інж., фахівець кесонових мостів (на Дніпрі, Пслі, ПрипТяті, Горині, Случі, Аму-ДарТї), численні зал. двірці.

Балицький Павло (*1881), історик і мистецтвознавець, проф. Київ. Художнього Ін-ту.

Балицький Юліян (1885Ч1916), осв. діяч, організатор протиалькогольного руху, ред. видань лПросвіти╗ у Львові; вивезений рос. владою 1915, помер у Красноярську.

Баліцький Всеволод (1892Ч1937), больш. організатор терору на Україні; в 1920-их рр. чл. колегії ГЇІУ, в 1926 голова ҐПУ, чл. ВУЦВК і ЦК КП(б)У; після недовгої відсутности, в 1933 повернувся до УССР з Постишевим і керував нищенням укр. діячів; зліквідований Єжовим 1937.

Балка, долина, вирита дощовими або талими водами в маловідпорних породах Ч лесах і глинах; на відміну від яруг, узбіччя вкриті рослинністю: травою, лісом, чагарником. Б. поширені в лісостеп, і лісовій смугах України, особливо там, де існують чималі різниці висоти (Слобожанщина, Поділля, Волинська височина, Канівський р-н над Дніпром, Донецький кряж тощо); в таких р-нах довж. яружно-балкової мережі досягає 0,6Ч0,9 км на 1 км2 (про ярово-балковий краєвид див. ЕУІ, 66Ч68 стор. і мал. 35).

Балкари, тюркський народ в горах Півн. Кавказу (33000 осіб Ч 1926 р.), що заселював півд. частину Кабардино-Балкарської, тепер Ч Кабардинської АССР, в безпосередньому сусідстві з укр. людністю; після другої світової війни виселені большевиками.

Балко Юрій (псевд.) (*1924), письм. на еміграції; зб. поезій лБлизьке й далеке╗ (1945), пов. лІнженер Марченко╗ (1947) та ін.

Баллін Микола (1829Ч1904), гром. діяч-кооператор, філософ-ідеаліст, засновник першого споживчого т-ва у Харкові (1866); шляхом кооперації (лспільництва╗) бажав перетворити життя людської спільноти; засновував кооп. бібліотеки й нар. доми для культ.-осв. виховання мас; із Козловим і Ґалаґаном Б. один із перших кооператорів на Центр. Україні; його лПервая памятная книжка русских потребительньїх обществ╗ (1870) належить до найстарішої кооп. літератури на Україні з відомостями про початки укр. кооп. Руху.

Балта (VIЧ10), м. на р. Кодимі (притока Бога), р. ц. Одеської обл. Місцева харчова, легка й деревообробна пром-сть та пром-сть будівельних матеріялів. У 1933 24 000 меш. До 1791 належала Туреччині, пізніше на основі Яського договору Ч Росії, пов. м. Подільської губ., відоме с.-г. ярмарками (торгівля збіжжям), тодішні меш. Ч переважно жиди (в 1880 Ч 80%). Згодом через брак залізниці підупало. В квітні 1920 бої з большевиками Київ. дивізії й кінного полку Чорних Запорожців під час Першого Зимового походу. 1924Ч29 столиця Автономної Молдавської ССР.

Балтарович Володимир (*1904), гал. композитор, у 30-их рр. керівник жін. квартету лБогема╗ у Львові; легкі популярні пісні, оперети: лДва серця в 3/4 такті╗, лМефістіяда╗ (лібретто М. Чирського), музкомедії лЖабуриння╗, лПодружки в двох мешканнях╗ (лібретто Лужницького).

Балтарович Михайло (1852Ч1933), гром. діяч на Золочівщині; пов. комісар у Золочеві за часів ЗУНР.

Балтімор (Baltimore), м. в ЗДА, в стейті Меріленд, 950000 меш.; укр. колонія (1 правос. і 1 кат. церква).

Балудянський Михайло (1769Ч1847), економіст і правник, родом із Закарпаття, проф. ун-ту в Будапешті; 1803 заходами Орлая запрошений до Росії, брав участь у законодавчій роботі графа Сперанського, 1819Ч21 перший ректор Петербурзького Ун-ту.

Балюз (Baluse) Жан, франц. дипломат кін. 17 Ч поч. 18 в. Відвідав Батурин 1704 р.; в описі своєї подорожі з великою пошаною говорить про Мазепу як високо освіченого держ. діяча.

Баляда [балада] (ballada)

Баляс Володимир (*1906), маляр і графік, студіював в Академії Мистецтв у Варшаві, 1939Ч44 викладав у Мист.-Пром. Ін-ті у Львові, брав участь у мист. виставках у Львові, Варшаві, Софії, Києві, Римі й ін.; тепер в Канаді; книжкова і пром. графіка, плякати, дереворити з Болгарії, церк. стінопис.

Бальмен де Яків (1813Ч45), граф, маляр і графік з Полтавщини, загинув у сутичці з черкесами на Кавказі; приятель Т. Шевченка, ілюстрував із М. Башиловим рукописний лКобзар╗; Т. Шевченко присвятив памТяті Б. поему лКавказ╗.

Бальцер (Balzer) Освальд Маріян (1858Ч1933), поль. історик права, проф. Львівського Ун-ту, д. чл. НТШ; праці: лГенеза Королівського Трибуналу╗, лГенеалогія Пястів╗, лІсторія устрою Польщі╗ та ін.

Бамберґ (Bamberg), м. в Баварії з 80 000 меш.; в 1947Ч50 рр. там перебувало від 400 до 1 200 укр. втікачів-емігрантів.

Банат, край між Дунаєм, дол. Тисою, р. Марош і Трансільванськими Альпами

Бандера Степан (*1909)

Бандерівець, чл. фракції ОУН, а від 1941 підпільної орг-ції, очоленої С. Бандерою. Больш. пропаганда вживає назви Б. на означення учасника сучасної укр. визвольної боротьби і антибольш. спротиву.

Бандрівська Одарка (*1902), гал. естрадна співачка-сопрано, концертувала в 30-их рр., викладачка співу в Муз. Ін-ті ім. Лисенка у Львові.

Бандровський Олександр (1860Ч1913), співак-тенор, учень мілянських і віденських майстрів; дебютував у Берліні, потім з успіхом виступав у Німеччині, Англії, Варшаві й Нью-Йорку.

Бандура, укр. муз. інструмент

Бандура Іван (*1901), ґрунтознавець з Полтавщини, з 1948 на держ. службі в Арґентіні, друковані праці укр. і еспанською мовами.

Бандурист, див. Бандура.

лБандурист╗, чоловічий студентський хор у Львові (з 1906), мав нотне в-во; перші дириґенти О. Березовський, А. Вахнянин.

Банки, інституції для кредитового й грошового обігу

Банкноти, кредитові білети, білети держ. банку Ч засіб грошового обігу. В УНР Б. випускалися за законом Центральної Ради з 6.І.1918; всього випущено за ЦР Ч 53 000 000, за гетьманської Української Держави Ч 205 000 000, за Директорії Ч 670 000 000 карб. За большевиків емісія Б. належить виключно Держбанкові (див. також Гроші).

Бантиш Юрій, сучасний актор, працює в київ. Театрі ім. Франка (з 1927); амплюа Ч фат і комедійний актор.

Бантиш-Каменський Дмитро (1788Ч1850), історик, тобольський (1825Ч28) і віденський (з 1836) губернатор, син Миколи Б.-К. Праці на основі використання багатих архівних джерел: лИстория Малой России со времен присоединения оной к Российскому государству при царе Алексее Михайловиче╗ (ІЧIV, 1822), лСловарь достопамятных людей русской земли╗ (ІЧV, 1836, додатки 1847), лИсточники малороссийской истории╗ (1858Ч59).

Бантиш-Каменський Микола (1737Ч1814), археограф, управитель Моск. Архіву Колегії Закордонних Справ; серед численних праць лИсторическое известие о возникшей в Польщо унии╗ (1805), лСобрание государственных грамот и договоров, хранящихся в Государственной Коллегии Иностранных Дел╗ (1813), лПереписка между Россией и Польшей по 1700 год, составленная по дипломатическим бумагам╗ (1862), лДипломатическое собрание дел╗ ... (1882).

Баня Лука, місто в півн. Боснії над р. Врбасом, 31 000 меш. (1948 р.), в тому ч. бл. 700 українців, поселених тут після 1900; 1916Ч24 осідок Апостольської Адміністратури для українців греко-католиків у Боснії; до 1945 працювало укр. просвітнє т-во лМатиця╗.

Баптиста Іван (і-1700), визначний архітект; побудував церкви фундації полк. В. Дунін-Борковського в Чернігові, велику церкву й ін. будови Мгарського монастиря, в якім і помер.

Баптисти, протестантське віровизнання, приймає хрищення дорослих; звідси вимога перехристити охрищених в дитинстві (анабаптисти). Перша громада Б. постала в Англії бл. 1646 р. Тепер Б. особливо поширені в англосакських країнах. На Центр, і Сх. Україну баптизм був занесений у 19 в. нім. колоністами. В Галичині, на Волині й Закарпатті поширюваний з-за кордону баптизм мав лише тимчасовий успіх.

Бар (IVЧ8), місто на сх. Поділлі на р. Рів (притока Бога), р. ц. Вінницької обл.; різноманітна харчова пром-сть, машино-будівельний завод. Руїни замку. До 1838 василіянський, згодом правос. жін. монастир. У 20 в. Б. занепав (1897 Ч 10 500 меш., 1937 Ч 5 500). У р-ні промислове садівництво. У 16 в. на місці Б. було торговельне укріплене м. Рів, завдяки розташуванню на кордоні Польщі й Туреччини Ч місце частих боїв. 1768 у Б. початки поль. конфедерації. Бої з большевиками Запорізького корпусу у березні 1919 та Української дивізії влітку 1920. Влітку 1919 постій Гол. Команди УГА.

Барабаш Дмитро, коз. лстарший╗ (отаман) 1617 р.

Барабаш Іван (Ж1648), черкаський полковник, 1646 вів з поль. королем Владиславом IV переговори в справі війни з турками, здобувши при цьому деякі привілеї для козаків. Під час повстання Б. Хмельницького Б. став на бік Польщі й був забитий у КамТяному Затоні своїми козаками, прихильниками Хмельницького.

Барабаш Іван (*бл. 1900), з Галичини, учитель і дириґент духової оркестри в Чікаґо (ЗДА), має твори на укр. теми: УEchoes of Old Ukraine", УMood Ukraine", опрацювання укр. нар. пісень.

Барабаш Яків (Ж1658), запорізький кошовий після смерти Б. Хмельницького; за підтримкою Москви виступив разом із Пушкарем проти Виговського; після поразки Пушкаря під Полтавою Б. був узягий в полон і скараний.

Барабашов В., сучасн. композитор і музиколог в УССР, працю розпочав у 30-их рр.

Барабашов Микола (*1894), астроном, проф. Харківського Ун-ту й дир. Астрономічної Обсерваторії, д. чл. АН УРСР, гол. Плянетної Комісії; сконструював спектро-геліоскоп для дослідження Сонця, вивчає поверхні плянет; автор понад 150 праць.

Барабінський степ, чорноземний степ між р. Іртишем і р. ОбТю у зах.-півд. Сибірі, де культивують перев. пшеницю; з поч. 20 в. почав заселюватися українцями й ін.; українці становлять у Б. с. значний відсоток людности.

Бараболяк Микола (*1908), правник, доцент УВУ, праці з цивільного права і процесу.

Барагура Володимир (*1910), педагог і журналіст у Галичині, тепер в ЗДА; автор ст. на пед., псих. і заг. теми та оп. для дітей шкільного віку і молоді (зб. лМеч і книга╗).

Бараков Петро (1858Ч1919), проф. Ново-Олександрійського, пізніше Харківського С.-Г. Ін-ту, організатор с.-г. дослідних станцій (зокрема Одеської 1893), опрацював проект мережі с.-г. експериментальних закладів у степовій смузі; автор численних наук. праць, м. ін. курсу заг. рільництва.

Баран Блянка (*1896), уроджена Гаврисевич, у другому шлюбі Бачинська, гром. діячка, засновниця Союзу Українок у КамТянці 1919 р., заступниця гол. Укр. Нац. Ради Жінок (1921Ч24), 1924Ч39 р. Ч гол. Укр. Секції Ліґи Миру і Свободи у Львові, 1926Ч39 Ч гол. і організаторка жіноцтва УНДО; після війни на еміграції.

Баран Михайло (*1884), укр. гром. і осв. діяч родом з Галичини; 1920 чл. Гал. Ревкому, діяч КПЗУ, пізніше наук. співр. УАН і ректор Київ. Ін-ту Нар. Госп-ва; засланий 1933.

Баран Степан (1879Ч1953), визначний політ, та гром. діяч і публіцист у Галичині

Баран-Бутович Степан, археолог 1920Ч30-их рр., співр. Чернігівського Іст. Музею, дослідник мезоліту й неоліту.

Баранецький Йосип (1843Ч1905), фізіолог і анатом рослин, з 1873 проф. ботаніки Київ. Ун-ту, піонер фізіології рослин на Україні; понад 40 наук. праць.

Баранецький Ярослав, зах.-укр. дириґент, композитор-аматор; лЛемківські пісні на мішані хори╗ (1941).

Бараник Василь (*1883), гал. політ. і гром. діяч, адвокат; організатор Заліщиччини, 1928Ч30 сенатор з УНДО; 1939 вивезений большевиками.

Бараник Веніямин (*1899), церковний діяч у Канаді, родом з Галичини; 1941Ч48 протоігумен Амер.-Кан. провінції ЧСВВ, тепер ігумен монастиря в Мондері.

Баранів Олександр (1891Ч1955), правник, родом з Київщини; проф. римського права УВУ; досліджував зокрема звТязок між укр., рим. і візант. правом.

Баранівка (IIIЧ8), село м. т. на р. Случ на сх. Волині, р. ц. Житомирської обл. Керамічна пром-сть (порцеляновий завод). 1933 Ч 5 500 меш. Влітку 1919 бої 1 і 3 полків Січових Стрільців із большевиками.

Баранович Лазар (1593Ч1694, за ін. даними: 1620Ч93), церковний, політ, і літ. діяч; проф. і (1650) ректор Київської Колегії, з 1657 архиєп. чернігівський; будував школи, монастирі; 1674 заснував друкарню в Новгороді-Сіверському, перенесену 1679 до Чернігова. Обстоював незалежність укр. духівництва від московського патріярха. З6. лбароккових╗ проповідей: лМеч духовний╗ (1666), лТруби словес проповідних╗ (1674), низка полемічних творів і зб. поезій поль. мовою: УLutnia Apollinowa" (1671) й ін.

Баранович Максим (18 в.), лікар і мед. діяч; нар. на Чернігівщині, вихованець Київ. Академії, докторат (1767) при Кільському Ун-ті в Німеччині; пізніше військ, лікар в армії Румянцева.

Баранович Олекса, сучасний історик, в 1920Ч30-их рр. наук. співр. ВУАН; праці з соц.-екон. історії Правобережжя 16Ч18 вв.: лЗ історії заселення півдня Волині╗ (1925), лНариси маґнатського госп-ва півдня Волині╗ (1926), лЗалюднення України перед Хмельниччиною. Волинське воєводство╗ (1931); нині працює в Москві.

Барановський Анатоль (*1907), проф. економії в Києві й Харкові в 1931Ч46 рр., укр. сов. політ. діяч; гол. Держпляну, заступник гол. Ради Міністрів УССР, 1951Ч54 мін. закордонних справ УССР; був кілька разів делегатом і гол. делегації УССР на Ген. Асамблею ОбТєднаних Націй, чл. Екон. і Соц. Ради ОбТєднаних Націй.

Барановський Михайло (Ж1908), відомий мистець-ганчар із Москалівки б. Косова в Галичині.

Барановський Роман (1904Ч36), бойовик УВО, суджений 1926 поль. судом; згодом відомий як провокатор (лукр. Азеф╗), який для маскування організовував бойові акції і був у 1932 засуджений поляками на 10 р. вТязниці, де й помер.

Барановський Христофор (1874Ч1941), визначний гром. і кооп. діяч

Барановський Ярослав (1906Ч43), бойовик УВО, засуджений поль. судом 1926, з 1930 за кордоном, референт звТязку з краєм; гол. ЦЕСУС-у в 1933Ч39 рр.; кооптований 1933 секретар Проводу Укр. Націоналістів; 1943 забитий у Львові.

Баранчик крехкун, бекас (Capella gallinago L.), болотяний птах, до 30 см довжини, поширений на всій Україні; їстівне смачне мТясо.

Бараші (IIIЧ9), село на р. Уж на сх. Волині; р. ц. Житомирської обл.

Барбар Аркадій (*1880), лікар-науковець і гром. діяч, чл. УСДРП, за гетьманату віцедир., за Директорії дир. департаменту Мін-ва ЗдоровТя; згодом проф. Київ. Мед. Ін-ту, наук. співр. ВУАН, 1930 засуджений за процесом Спілки Визволення України, 1937 перевезений з Ярославської тюрми на Соловки, дальша доля невідома.

Барбареум (Barbareum), гр.-кат. духовна семінарія, заснована Марією Терезією 1774 в Відні при церкві св. Варвари; 1784 Йосиф II закрив Б.; замість нього Франц І відкрив цісарський конвікт (1803Ч93), з нього вийшла низка вищих гр.-кат. церк. діячів Галичини й Закарпаття.

Барбаризми, див. Етранжизми.

Барбарич Андрій (*1903), геоботанік, дендролог; лВивчення рас укр. сосни╗, лСуходільні луки Правобережного Полісся УРСР╗ й ін.

Барберіні (Barberini) Антін (1569Ч1646), старший, брат Матея, кардинал, заснував для укр. католиків дім і церкву в Римі (SS. Sergii et Bacchi), що існує досі.

Барберіні Антін (1607Ч71), молодший, довголітній префект Конгрегації Поширення Віри (1631Ч71); на цьому пості мав вирішальний голос у розвТязуванні всіх важливіших справ Укр. Кат. Церкви.

Барберіні (Barberini) Матей (1568Ч1644), згодом папа Урбан VIII (1623Ч44) із відомого роду Б., вчений, дипломат, визначний церк. діяч, один з найзаслуженіших пап для Укр. Кат. Церкви, оборонець її прав та привілеїв.

Барбона Петро (Ж1589), визначний львівський архітект італ. походження; почав будову Успенської церкви у Львові, збудував Корняктівську вежу при цій церкві (1572Ч78) й дім Корнякта (див. ЕУ І, мал. 538, 539).

Барбот де Марні Микола (1829Ч77), рос. геолог, проф. Петербурзького Гірничого Ін-ту, досліджував також Волинь, Поділля й Херсонщину. Склав бібліографічний показник для Поділля й Волині (1867).

Барвисто-широколистий, травТяний степ, див. Степ.

Барвінкова (VЧ18), місто на Сухому Торці (притока Дінця); р. ц. Харківської обл. За царату велике с. (10 000 меш.), за сов. часу завдяки сусідству Донбасу перетворилося на пром. м. Почато видобуток камТяного вугілля; різноманітна пром-сть: харчова, легка й будівельна, завод гірничого устаткування.

Барвінок (Vinca), всезелена многорічна повзуча рослина з гарним блакитно-фіялковим цвітом; на Україні дві відміни: Б. травТянистий (V. herbacea) і малий (V. minor); росте під лісами і плекається по городах як улюблена рослина; часто згадується в укр. нар. піснях.

Барвінок Ганна, псевд. Олександри Кулішевої, нар. Білозерської (1828Ч1911), жінки П. Куліша; укр. письм., авторка оп. з нар. життя лВосени літо╗ (1857), лНе було змалку, не буде й дТ останку╗ (1860), лХатнє лихо╗ (1861), лКвітки з сльозами╗ (1884) та ін.; зб. лОповідання з нар. уст╗ з передмовою Б. Грінченка (1902).

лБарвінок╗, пропаґандивний ілюстрований журнал-місячник ЦК Комсомолу для дітей шкільного віку й молоді, виходить укр. мовою в Києві з 1944.

Барвінська Теодосія (*1900), сучасна укр. драм. артистка. З 1921 р. і досі грає в Театрі ім. Франка (Вінниця-ХарківКиїв), виконуючи перші ролі: драматичні (Лявренсія Ч в лФуенте Овехуна╗) і комедійні (Мірандоліна Ч лГосподиня заїзду╗, Керубіно Ч лВесілля Фігаро╗), тепер перев. ролі літніх жінок із характерним забарвленням.

Барвінський Богдан (*1880), син Олександра, історик, д. чл. НТШ, знавець бібліотечно-архівної справи; праці: лІст. розвій імени укр.-руського народу╗ (1909), лКрайовий архів актів ґродських і земських у Львові╗ (1917) й ряд ін.

Барвінський Василь (*1888), син Олександра, композитор, піяніст і музикознавець.

Барвінський Віктор (*1885), історик, проф. Харківського Ун-ту; розвідки з історії України 17Ч18 вв.: лКрестьяне в Левобережной Украинє в 17Ч18 вв.╗ (1909), лИз истории козачества Левобережной Украины╗ (1910) та ін.; в 1930-их роках засланий.

Барвінський Володимир (1850Ч83), гром. діяч, публіцист і літератор

Барвінський Іван (*1920), син Василя, віольончеліст, працював у Держ. Філармонії у Львові, на еміграції Ч в Байройті, Кельні.

Барвінський Мартин (1784Ч1865), церк. діяч, проф. і ректор Львівського Ун-ту, крилошанин львівської гр.-кат. митрополичої капітули, депутат до Гал. Станів (1835Ч60).

Барвінський Олександр (1847Ч1927), видатний педагог, історик, гром.-політ.діяч.

Барвінський Олександр (*1889), син Олександра, лікар у Львові, автор наук.-популярних кн. з медицини (лТуберкульоза╗ та ін.) і кн. для дітей лМалий лікар╗ (спільно з Ю. Шкрумеляком).

Барвінський Осип (1845Ч89), брат Олександра, гал. священик, автор іст. драми лПавло Полуботок╗, у 80-их рр. популярної в Галичині.

Барвінський Павло (1862Ч1908), актор і письм., нар. на Слобожанщині, на сцені Ізраїльтенко, грав у трупах Кропивницького і лРуської Бесіди╗; пТєси лЗагублений вік╗ (1897), лЖертва╗, лАнтось Дукат╗, лСучасний дон Кіхот╗, оперета лЕнеїда╗, лНариси й оповідання╗ (1907).

Барвникові рослини,

Бардіїв (IVЧ2), (слов. Bardьjov, нім. Bartfeld), місто над р. Топла в Низькому Бескиді в сх. Словаччині. Засноване в 12 в. нім. колоністами; в 16Ч17 вв. важливий торг. пункт між Угорщиною й Польщею. 6600 меш. (1930 р.) Ч словаки, німці, жиди і 5░% українців. В Бардіївському пов. українці становлять 1/3 населення.

Баревич Тома (Ж1894), гр.-кат. свящ., педагог і гром. діяч, дир. гімназії в Самборі, посол до першого гал. сойму (1861Ч67), співр. москвофільських газет.

Барилович Роман (*бл. 1870), родом з Київщини, укр. гром. діяч на Далекому Сході (Благовєщенськ, Харбін).

Баричко Василь (*1900), інж., гром. діяч у Галичині, співр. укр. і чес. часописів, ред. лНар. Справи╗, автор популярних брошур, здебільшого на аґрономічні теми; з 1949 р. в ЗДА.

Баричко Михайло, гр.-кат. свящ., церк. письменник: лЄрейський провідник╗; лДуховний з молитвословом╗ (1910); лАкафист Благовіщенню╗ (1927) й ін.

Баришівка (IIIЧ12), с. над р. Трубіж, р. ц. Київ. обл.; в 1921Ч22 рр. осередок діяльности неоклясиків (М. Зерова, О. Бурґгардта, В. Петрова).

Баришпіль, див. Бориспіль.

Барка Василь (*1908), поет, прозаїк і критик на еміїрації; зб. поезій лАпостоли╗ (1946), лБілий світ╗ (1947), в яких Б. звертається до джерел нар. творчости, ідучи за традицією Шевченка і раннього Тичини; присвячений сов. дійсності роман лРай╗ (1953), статті на літ. теми.

Барнаул, м. над гор. ОбТю в півд.-зах. Сибірі, центр Алтайського краю, 148 000 меш.; зал. вузол, текстильна й харч. пром-сть; навколо Б. Ч укр.поселення,де під час революції були укр. орг-ції.

Барнич Ярослав (*1896), композитор, дириґент і педагог, працював у Галичині й на Закарпатті, 1941Ч44 дириґент оперового театру у Львові, тепер в ЗДА; оперети лШаріка╗, лПригода в Черчі╗, лГуцулка Ксеня╗, музика до оперети лДівча з Маслосоюзу╗, твори для хору й оркестри, сольоспіви та ін.

Барокко (або барок) [бароко]

Барометричний тиск, див. Клімат і ЕУ І стор. 83.

Баронч (Bar╣cz) Вінкентій Ферерт (1814 Ч92), вірменсько-поль. історик у Галичині, домініканець, автор праць з історії гал. місцевостей (Жовкви, Язлівця, Ярослава, Станиславова та ін.).

Баронч (Bar╣cz) Тадей (1849Ч1908), різьбар у Львові, м. ін., погруддя Т. Шевченка.

Барр (Barr) Джемс (1862Ч1949), пастор ОбТєднаної Вільної Церкви Шотляндії, чл. Палати Громад 1924Ч31, 1934Ч45; був у Галичині в 1931 р. разом із чл. Палати Громад Різ Дейвісом для досліду укр.-поль. взаємин.

Барсов Єлпідіфор (1836Ч1917), рос. історик літератури старої Руси; зібрав бл. З 000 рукописів давньої письменности (в Іст. Музеї в Москві); численні праці, найважливіша Ч лСлово о полку Игореве как художественный памятник киевской дружинной Руси╗ (ІЧIII, 1887Ч89).

Барсов Микола (1839Ч89), історик, проф. Варшавського Ун-ту; праці з іст. географії: лМатериалы для историко-географического словаря России╗ (1865), лОчерки русской исторической географии╗ (1885), а також з історії шкільництва, м. ін. лШколы на Волыни и Подолии╗ (1863) та ін.

Барсук-Мойсеєв, див. Мойза Хома.

Барсуков Микола (1838Ч1906), рос. археограф, бібліограф та історик; в його працях про агіографію, літописи та ін. є багато матеріялів з давнього укр. письменства.

Барська конфедерація, союз, заснований поль. шляхтою 1768 р. в Барі на Поділлі для оборони самостійности Польщі від Росії, всупереч поступливості короля Станислава Понятовського; барські конфедерати виступали в оборону шляхетських прав і католицизму. Б. к. спонукала гайдамаків і укр. населення зняти проти Польщі повстання на Правобережній Україні, відоме під назвою Коліївщини.

Барський Василь, див. Григорович-Барський Василь

Барський Іван, див. Григорович-Барський Іван.

лБартелемі╗ лінія, демаркаційна лінія між УГА та поль. армією, запропонована 28.2.1919 під час укр.-поль. війни від ім. Антанти франц. генералом Бартелемі (Barthщlemy) урядові ЗО УНР. Б. л. відтинала від України Львів і Дрогобич, і тому уряд ЗО УНР її не прийняв (див. також ЕУІ, стор. 530 і мал. 376).

Бартель (Bartel) Фердінанд (1860Ч1935), поль.-гал. педагог і історик; студії переважно з історії міст, мистецтва й культури Галичини.

Бартошевіч (Bartoszewicz) Казімір (1852 Ч1930), поль. публіцист та історик; праці: УPolityka galicyjska", УDzieje Galicji" й ін.

Бартошевіч (Bartoszewicz) Юліян (1821Ч70), поль. історик, написав м. ін. УSzkic dziejєw KoЬcio│a ruskiego w Polsce" (1882) й ряд досить обТєктивних ст. в лЕнциклопедії Орґельбранда╗ на українознавчі теми.

Бартошевський Іван (1852Ч1921), богослов, церк. письменник і проповідник; проф. Львівського Ун-ту; почесний канонік гр.-кат. капітули, автор праць лПроповіді страсні і воскресні╗ (1891), лПроповіді недільні╗ (1892Ч97), підручників і ст. на богословські теми в церк. журналах.

Барченко Дмитро, лікар, гром. діяч і журналіст серед укр. колонії в м. Харбіні (Манджурія), куди приїхав 1931 р. з еміграції в Польщі.

Басараб (Basarab) Матей, волоський воєвода (1632Ч54), разом із Ґ. Ракочі переміг коз.-молд. війська під проводом Тимоша Хмельницького під Фінтою 1653.

Басараб Ольга (1890Ч1924), уроджена Левицька, гром. й політ. діячка

Басарабія, або Бесарабія

Баскетбол, див. Кошівка.

Бастарни, бойове кельтське (за нім. археологами Ч германське) племТя, що в останніх сторіччях до Хр. зайняло Карп. Україну (звідси назва Карпат у Птолемея Ч Alpes Bastarnidae). Гол. памТятка по них: селище в Мукачеві для масового виробу залізного знаряддя і зброї. Вл. 230 р. до Хр. В. зТявилися на Півд. Україні і на дол. Дунаї, де довгий час воювали з грец. колоніями та рим. леґіонами.

Бастіян (Bastian) Адольф (1826Ч1905), нім. етнолог; автор відомих праць із порівняльної психології народів; досліджував різні країни, м. ін. і Україну.

лБатава╗, літ.-суспільний журнал, виходив у Букарешті 1941 за ред. Д. Донцова.

Батайське (VIЧ20), м. обл. підпорядкування на Дону, 11 км від м. Ростова. Зал. вузол.

Баталпашинське, давня назва м. Черкеського.

Батий (Бату) (Ж1255), хан Золотої Орди, внук Темуджина; 1237Ч38 здобув суздальські землі, 1239 Ч Чернігів, 1240 Ч Київ, Володимир, Галич, спустошив Угорщину; пізніше кочував над Волгою.

Батіг (VЧ10), село на р. Бог, ігівд.-сх. Поділля, Вінницької обл. 2. VI. 1652 Богдан Хмельницький з татарами розбив поль. військо під командуванням гетьмана Мартина Каліновського, що загинув у бою. В наслідок цієї перемоги Білоцерківська угода втратила значення, і козацькі війська зайняли Брацлавщину.

Батіг степовий (Ferula ferulago L.), травТяниста рослина посушливих місцевостей з родини окружкових.

Баторій (Batory) Стефан (1533Ч86), семигородський воєвода (1571Ч76) з старої угор. родини, 1576Ч86 Ч поль. король; 1577Ч82 вів війну з Іваном Грозним; продовжував організацію реєстрових козаків і заснував козацький шпиталь у Трахтемирові.

Батуєв Микола (1855Ч1917), анатом, перший проф. анатомії в Одеському Ун-ті, де організував великий анатомічний музей, зібрав найбільшу нині в СССР краніологічну колекцію, багаті орнітологічну й іхтіологічну колекції; автор численних праць, зокрема підручника анатомії.

Батурин (IIЧ7), с. на лівому березі Сейма, р. ц. Чернігівської обл., 19 км на півн. від зал. станції Бахмач. Заснований Б. за деякими джерелами 1575, за О. Лазаревським 1625. 1669Ч1708 гетьманська столиця. У жовтні 1708 спалений Меншиковим. 1750Ч64 Ч резиденція гетьмана К. Розумовського. Лишилися руїни його палацу прекрасної архітектури. Тепер у занепаді. Дрібна легка пром-сть. Музей пасічництва ім. Петра Прокоповича, заснований 1924.

Батуринські статті, пТять умов, що їх уклав гетьман Іван Брюховецький з Москвою 1663 як додаток до основних лПереяславських статтей╗; особливо цікава перша з них, де говориться про зобовТязання харчувати моск. військо на Україні.

Батюк Антін (*1894), гром. діяч в ЗДА, кол. вояк УСС; працівник Укр. Роб. Союзу, з 1946 виборний гол., з 1951 р. секретар УККА; в ЗДА від 1922 р.

Батюк Порфирій (*1884), укр. сов. композитор; хори а капеля: лНароди йдуть╗, лПоезія праці╗, лЧервоних днів кантата╗, опрацювання нар. пісень.

Батюшков Помпей (1810Ч92), рос. освітній діяч, автор іст.-археологічних і етногр. праць, з яких чимало присвячено Україні: лПамятники русской старини в западных губерниях╗ (1865Ч86), що містять матеріяли про Волинь і Холмсько-Підляський край; лХолмская Русь╗ (1887), лВолынь╗ (1888) та ін.

лБатьківщина╗, популярна політ.-екон. газета, призначена для селянства; заснована за ініціятивою й підтримкою Ю. Романчука у Львові, виходила 1879Ч96; за лБ.╗, що стояла на поміркованих позиціях, точилась боротьба партій (у 1888 Ч89 ред. був радикал М. Павлик).

лБатьківщина╗, видавництво Фронту Нац. Єдности у Львові (1933Ч39), випускало щоденник лУкр. Вісгі╗, тижневик лБатьківщина╗, квартальник лПеремога╗, літ. вид. лУкр. культурна скарбниця╗, лПоліт. бібліотеку ФНЄ╗, календар лБатьківщина╗ і лПрактичну бібліотеку╗.

лБатьківщина╗, тижневик Фронту Нац. Єдности, вид. в-ва лБатьківщина╗ у Львові в 1933Ч39 рр. за ред. Д. Паліева, С. Волинця, Я. Заремби.

Бахмач (IIЧ13), м. і р. ц. Чернігівської обл.; великий зал. вузол на лінії Київ-Москва. 4 000 меш. (1932). Харч. пром-сть. У січні 1919 бої Чорноморської дивізії (отаман Поліщук) проти большевиків за утримання Лівобережжя військами Директорії УНР.

Бахметюк (Бахматник-Бахминський) Олександр (1820Ч82), ганчар із Гуцульщини; його кераміка відзначалася багатством декоративних прикрас і оригінальністю при етиловому збереженні традиційних форм; з успіхом брав участь в етногр. виставці в Коломиї 1880 року.

Бахмут, давня назва Артемівського.

Бахмутський Олекса (1893Ч1939), технік, автор багатьох винаходів у ділянці механізації вуглевидобутку в Донбасі. Зокрема йому належить свого часу найдосконаліший модель вугледобувного комбайну Б-б-39.

Бахчесарай (Бахчисарай), м. в долині р. Чурук-Су, на півн.-зах. схилі Кримських. гір

Бахчесарайський мир, укладений на весні 1681 між Москвою і Туреччиною та Кримом, був по суті перемир'ям на 20 р., за яким обидві сторони не мали права заселяти простори між Богом і Дніпром, що залишалися безлюдними й невтральними.

Бачванська говірка, мова укр. переселенців в Бачці й Срімі

Бачелі (Bacceli) Матей (1769Ч1850), маляр італ. походження, чл. Академії св. Луки в Римі; з 1807 працював на Волині й Поділлі (КремТянець, Чорний Острів), створивши своїми рел. картинами й портретами т. зв. лподільську школу╗ укр. малярства першої пол.19 в.

Бачинська Ольга (1874Ч1955), дочка Олександра Барвінського, гром. і пед. діячка у Львові, співзасновниця і довголітня гол. Т-ва Вакаційних Осель у Львові (з 1901), гол. Марійської Дружини (з 1904).

Бачинська Ольга (1876Ч1951), уроджена Тишинська, визначна гром. діячка Стрийщини, одна з перших працівниць на екон. тюлі; дир. Задаткової Каси в Стрию, дир. Крайового Молочарського Союзу лМаслосоюз╗ у Львові (1924Ч39), засновниця і довголітня гол. Т-ва Опіки над домашніми помічницями в Стрию; знавець і збирач нар. узорів, зб. з ПридністровТя подарувала Укр. Нац. Музеєві у Львові.

Бачинська Теофіля (Ж1904), уроджена Лютомська, дружина Омеляна Бачинського, актриса, в 1860-их рр. працювала в укр. і поль. театрах на Сх. Поділлі, з успіхом виступала в Києві, з 1864 грала в театрі лРуської Бесіди╗ у Львові; гол. ролі в лМарусі╗ О. Ґолембійовського (за Квіткою-ОсновТяненком), в лНаталці Полтавці╗, в пТєсах Коженьовського, Доніцетті та ін.

Бачинський Андрій (1732Ч1809), найвизначніший мукачівський єпископ (1772Ч1809). Переніс осідок єпархії й богословську семінарію з Мукачева до Ужгороду; заклав велику бібліотеку й школи, був протектором культ. пробудження Карп. України. В 1774 р. вживав заходів до обТєднання Закарпаття і Галичини в одну церк. провінцію; кандидат на львівського митрополита.

Бачинський Володимир (1880Ч1927), адвокат і політ. діяч, організатор Нац.-Дем. Партії, посол до галицького сойму й австр. парляменту, 1920Ч24 голова Міжпартійної Ради.

Бачинський Володислав (1833Ч83), церк. діяч і письм. (псевд. Василь Котлович); ректор духовної семінарії у Львові.

Бачинський Едмунд (*1880), суддя; гром.-політ. діяч русофільської орієнтації на Закарпатті; посол до чехо-словацького парляменту (1925Ч29), сенатор (1929Ч39) від аграрної партії, в 1938 Ч член уряду Карп. України; гол. лОбщества Духновича╗; видавець кількох русофільських газет. Після заслання 1945 доля невідома.

Бачинський Євген (*1885), гром. діяч, за першої світової війни ред. місячника лLa Revue Ukrainienne╗ в Льозанні, 1918 укр. консул у Швайцарії, діяч і з 1955 єп. Укр. Автокефальної (соборноправної) Церкви; видавець часопису лЕкклезія╗ в Женеві; автор спогадів та ін. праць.

Бачинський Лев (1872Ч1930), адвокат, політ. діяч, провідник Укр. Радикальної Партії в Галичині; 1907Ч18 чл. Держ. Ради у Відні від УРП, де активно боронив укр. людність. В ЗУНР Ч віцепрез. УНРади, автор конституційного закону від 3.1.1919 про обТєднання ЗУНР із УНР і закону про земельну реформу; з 1918 і до смерти був головою УРП, у 1928Ч30 послом до поль. сойму.

Бачинський Леонід (*1896), педагог, організатор Пласту на Закарпатті (1923Ч29), ред. лПластуна╗ в Ужгороді, автор пластових підручників: лСліди╗, лПорадник впорядчика для новаків╗, лМатеріяли до пластових іспитів╗ та ін., і популярних праць із сіль. госп-ва та природознавства.

Бачинський Маркіян (*1928), скрипаль і композитор зі Львова, тепер у ЗДА; симфонічні твори, фортепіяновий концерт.

Бачинський Микола В. (*1887), політ. і гром. діяч у Канаді, куди прибув 1906 з Галичини; з 1923 незмінний посол від ліберальної партії до провінціяльного парляменту Манітоби, з 1950 Ч його спікер (президент).

Бачинський Михайло (псевд. О. Філяретів) (1866Ч1912), гр.-кат. священик, поет; ліричні вірші у львівській лЗорі╗.

Бачинський Олександр (1844Ч1933), крилошанин і ген. вікарій укр. кат. митрополичої капітули у Львові, церк. письменник, перекладач Старого і Нового Завіту, ред. лБогословської Бібліотеки╗. Праці: лБогословіє догматичне╗, лБогословіє моральне╗ (1899), лПраво церк.╗, лПрактичний проповідник╗ (1901), лБогословіє пастирське╗ (1902), лНовий Завіт╗ (1903) та ін.

Бачинський Омелян (1834Ч1906), актор (характерні ролі) і режисер укр. і поль. труп на Сх. Поділлі; організатор і дир. (1864Ч67, 1873 і 1880) першого гал. проф. театру т-ва лРуська Бесіда╗ у Львові.

Бачинський Омелян (1886Ч1948), культ.-осв. діяч і педагог (германістика й клясична філологія) в Галичині, на Закарпатті й на еміграції (Німеччина, Бельгія).

Бачинський Юліян (*1870 Ч доля невідома), гром. діяч, публіцист; член Укр. Радикальної Партії, 1895 виступив із кн. УUkraina irridenta", де обґрунтовував потребу створення власної укр. соборної держави; 1918 член Укр. Нац. Ради в Галичині. 1919 представник УНР у Вашінґтоні; пізніше переїхав до УССР, працював у ред. лУкр. Радянської Енциклопедії╗, в кінці 1934 засланий. Автор кн. лУкр. еміграція в ЗДА╗ (1914) та ін.

Бачинський-Лешкович Павло (1842Ч 1930), гал. культ.-осв. діяч, гр.-кат. свящ., добродій лПросвіти╗ й ін. установ.

Бачка, урожайна низовина між Дунаєм і дол. Тисою

Баш Яків (*1908), укр. сов. письм., автор творів з лвиробничою╗ та лвійськ.-патріотичною╗ тематикою; кн. нарисів лДні наступу╗ (1933), повісті лСила╗ (1934), лНа берегах Славути╗ (1938), лПрофесор Буйко╗ (1946), пТєса лДніпрові зорі╗ (1952) та ін.

Башилов Михайло (1821Ч70), маляр, ілюстратор лКобзаря╗ Т. Шевченка (разом із Я. де Бальменом); портрет Г. Квітки, мал. лКозак Климовський╗ та ін.

Башинський Іван (-1-1815), церк. і гром. діяч та педагог, дослідник минулого Катеринославщини.

Башкирія, країна, що охоплює Півд. Урал із його зах. передгірТям у басейні р. Белої, батьківщина тюркського народу башкирів (за переписом 1939 Ч 843 000 осіб); В. становить основну частину Башкирської АССР у межах РСФСР; 143 500 км2, 3 145 000 населення (1939 р.), столиця м. Уфа. За переписом 1926 в Башкирській АССР башкири становили 23,1%, татари 17,3%, росіяни 39,9░/о, мішарі 5,1%, чуваші 3%, українці 2,9%. Українці (в 1926 Ч 77 000 осіб), перев. змішані з рос. населенням, утворюють острови в півд.-зах. частині Б., себто в степ. і лісостеп, смузі (див. Ідель-Урал, Урал).

Башкирцева Марія (1860Ч84), укр. малярка з поміщицької родини з Полтавщини; з 1877 жила в Парижі, студіювала малярство у Р. Флері в приватній Академії Жюліяна і у Б. Лепажа й скоро здобула великий успіх. Залишила бл. 150 образів: жанрові композиції, портрети, етюди (кілька творів у Люксембурзькому Музеї); 1887 видано франц. мовою щоденник Б., 1902 Ч листи.

Башнянський (Башнівський, Баснянський) Ігнат (*1786 Ч рік смерти невідомий), родом з Галичини, церк. і пед. діяч. З 1827 ігумен, з 1834 архимандрит василіянського монастиря у Володимирі; під час ліквідації унії залишився їй вірним; був вивезений до Курську; з 1842 жив під наглядом на Волині, де й помер.

Баштан, бакша, ділянка польової землі (5Ч25 га), на якій екстенсивним способом плекаються городні рослини, переважно з родини гарбузових: кавуни, дині, гарбузи та огірки. Б. поширені в степовій Україні, на Кубані й Лівобережжі.

Баштанна (VIЧ13), (раніше Полтавка), с. і р. ц. Миколаївської обл.

Баштовий, псевдонім Івана Нечуя-Левицького.

Бджільництво, або пасічництво, на Україні

Бджоли, комахи типу членоногих, болонокрильців: на Україні поширена раса сер.-евр. сірої бджоли (Apis mellifica), з неї особливо виділяється відміна бджоли-українки (A. m. var. ucrainica), що дає великий медозбір і добре зимує; з ін. рас відомі чорна півн. бджола і сіра кавказька. Всюди на Україні переважають мішанці названих рас, іноді з італ. бджолою.

Бджолоїдка (Merops apiaster L.), птах завбільшки з малого голуба; шкідливий, живиться перев. комахами, особливо бджолами; живе по всій Україні.

Бебер Йоган (17 в.), нім. архітект зі Шлезька, 1694 надбудував третій поверх і баню на Корняктівській вежі при Успенській церкві у Львові.

Беґґе (Bagge) Джон Піктон (1867 Ч дата смерти невідома), англ. дипломат, 1905Ч17 на консульській службі в Росії, під час першої світової війни консул в Одесі; в грудні 1917Ч1918 представник Великобрітанії при уряді УНР.

Бедзик Дмитро (*1898), укр. сов. письм. родом з Галичини, чл. орг-цій лПлуг╗ і лЗах. Україна╗; пТєси лЛюди! Чуєте?╗, лШахтарі╗ (1924), лЧорнозем ожив╗ (1925), лХто кого╗, лСиґнал╗ (1927), лПророк╗ (1930); зб. оп. для дітей лДо сонця╗ (1926), роман лДніпро горить╗ (1948), нариси й оп. лДоброго ранку!╗ (1952) та ін.

Безак Олександр (1800Ч69), рос. держ. діяч на Україні, після поль. повстання 1863 київ., подільський і волинський ген.-губернатор.

Безбородьки, укр. рід, походить із реєстрових козаків (1649); найвідоміші представники роду Андрій, ген. писар; Олександр, відомий держ. діяч кін. 18 в. в Росії; Ілля, генерал, учасник турецької війни 1787Ч91; в 19 в. рід Б. вимер.

Безбородьківський Ліцей у Ніжені (висока школа)

Безбородько Андрій (1711Ч80), ген. А. Безбородько писар (1741Ч62), ген. суддя при відставці (1762).

Безбородько Ілля (1756Ч1815), засновник Гімназії Вищих Наук ім. кн. О. Безбородька (брата) в Ніжені (1820), перетвореної у Ліцей (1832), згодом в Іст.-Філол. Ін-т (1875), а за сов. влади в Пед. Ін-т ім. М. Гоголя.

Безбородько Микола (Ж1922), геолог, чл. ВУАН, проф. мінералогії і петрографії Укр. Ун-ту в КамТянці, дослідник Укр. кристалічної смуги; розстріляний большевиками.

Безбородько Олександр (1746Ч99), лсвітліший кн. Рос. імперії╗; вихованець Київ. Академії, член Генерального Суду, 1774 київ. полк., 1775 переїхав до Петербургу, де здобув блискучу карТєру, спочатку як секретар Катерини II, а пізніше канцлер. Гол. автор Яського миру 1792 між Росією й Туреччиною. Мав великий вплив за царя Павла І, коли добився відновлення Генерального Суду й деяких ін. установ Гетьманщини, скасованих за Катерини II. Співавтор лКраткой ЛЬтописи Малыя Россіи╗ В. Рубана (1777).

Безвенглінський Борис (*1893), археолог і геолог, завідувач Соц.-Іст. Музею в Умані, досліджував із П. Курінним трипільський могильник ранньої залізної доби (поч. 1 тисячоліття до Хр.) в лісі Білогрудівка б. Умані (1925Ч26).

Безкоровайний Василь (*1880), композитор і дириґент; організатор Муз. Школи у Тернополі й філії Муз. Ін-ту в Золочеві; з 1944 на еміграції, нині в ЗДА; оркестровка оперети лНаталка Полтавка╗ для симфонічної оркестри, музика до лМини Мазайла╗ Куліша, ряд вокальних та інструментальних творів.

Безкровний Кузьма (1876Ч1937), економіст, гром. і політ. діяч на Кубані; чл. РУП, один із засновників Укр. Кредитового Т-ва в Харкові; за революції Ч чл. усіх Кубанських Рад і мін. внутр. справ у кабінеті П. Курганського. На еміграції лектор Укр. Госп. Академії та чл. її термінологічної комісії; автор численних статтей, підручників і спогадів, частину яких видав Укр. Наук. Ін-т у Варшаві.

Безособові речення

Безпалий Іван (Ж1718), наказний гетьман (1658), 1658Ч59 ватажок моск. партії проти Виговського; за Ю. Хмельницького суддя.

Безпалко Володимир (1888Ч1941), адвокат, культ. і гром.-політ, діяч УНДО на Золочівщині; убитий большевиками в 1941 р.

Безпалко Йосип (*1881), політ. діяч і публіцист на Буковині, 1906Ч18 голова бук. соц.-дем. партії, керував її органом лБорба╗ в Чернівцях (1908Ч14), 1918 чл. Укр. Нац. Ради Буковини, Укр. Нац. Ради ЗУНР, чл. Трудового Конгресу,1919 Ч20 мін. праці УНР; пізніше лектор Укр. Госп. Академії в Подебрадах; численні політ, статті, розвідки про нім.-слов. взаємини на поч. 19 в.; 1947 засланий большевиками.

Безпалко Йосип (Ж1947), псевд. Остап, командир групи УПА лЛисоня╗, загинув у бою з большевиками.

Безпалова Є., сучасна співачка Ч ліричне сопрано, артистка київ. і львівської опери; партії лТравіята╗, лМадам Батерфляй╗ та ін.

Безпартійний Бльок Співпраці з Урядом, ББВР (Bezpartyjny Blok Wspє│pracy z Rz╣dem), поль. політ, формація, що постала 1927 і діяла з доручення Пілсудського; неґативно наставлена до українців; на Волині за списком ББВР у 1930, 1935 і 1938 були обрані посли й сенатори, які не вели укр. самостійницької політики (під проводом П. Певного, з 1935 Ч С. Тимошенка); з 1938 назву ББВР замінено на УObєz Zjednoczenia Narodowego" Ч ОЗОН.

Безперчий Дмитро (1825Ч1913), маляр, закінчив Академію Мистецтв у Петербурзі, учень К. Брюллова, учитель С. Васильківського й Г. Сємірадського; працював у Ніжені й Харкові; жанрові сюжети, портрети, краєвиди.

Безпоповці, див. Старообрядці.

Безпритульність, див. Дитяча безпритульність.

Безредка Олександр (1870Ч1940), бактеріолог, укр. походження; закінчив Одеський Ун-т, дістав ступінь д-ра в Паризькому Ун-ті, відтоді асистент, проф. і з 1916 заступник директора Пастерівського Ін-ту в Парижі; автор багатьох наук. праць, переважно з ділянки вакцинації та імунітету.

Безрейкові шляхи, див. Шляхи.

Безручко Марко (1883Ч1944), військ. діяч

Безсмертний Володимир (1861Ч1940), архітект; протягом 45 р. губ. і міськ. інженер у Києві, де збудував лікарню, банк, друкарню, багато урядових і приватних будинків.

Безсмертник (Xeranthemum L.), однорічне зілля з твердим, сухим цвітом, що не вТяне, з родини кошичкоцвітих; росте на степах України. Б. однорічний з роду X. і Helichrysum культивуються як декоративні.

Безсонов Микола (1868Ч1919), чернече імТя Никон; росіянин, еп. кремТянецький, згодом єп. красноярський, чл. IV Держ. Думи, де обстоював право навчання укр. мовою; під час війни виступав у пресі з гострим засудженням рос. політики в Галичині; 1917 як світська особа повернувся із Сибіру на Україну, був дир. департаменту сер. шкільництва; писав у київ. лРаді╗; помер в Одесі.

Безсонов Петро (1828Ч1908), рос. славіст і фолкльорист реакційно-великодерж. рос. спрямовання, проф. слов. мов у Харкові, видав збірки нар. пісень рос., білор. і болгарських.

Безсонов Сергій, сучасний архітект, мистецтвознавець, д. чл. Академії Архітектури УРСР, з 1945 дир. Ін-ту Історії й Теорії Архітектури цієї Академії; лАрхитектура Западной Украины╗ (1946) та ін.

Безушко Володимир (*1894), літературознавець і педагог у Галичині; доц. педагогіки в УВУ; автор праць про Шекспіра, Б. Лепкого, Лесю Українку й численних ст. на літ., пед. і гром. теми; тепер на еміграції в ЗДА.

Бейсуг, р. на Кубанській низині, впадає в Бейсузький лиман до Озівського м., довж. Ч 225 км, сточище Ч 6 200 км2.

Бейсужок Лівий, притока р. Бейсуг на Кубанській низині. довж. Ч 153 км.

Бейсузький лиман (VIIЧ19), лиман р. Бейсуг на сх. березі Озівського м. Довж. Ч 30 км, шир. Ч 10 км. Відокремлений від моря Ясенською косою.

Бек Марія (*1908), адвокатка, гром. діячка в ЗДА, ред. укр. журн. лЖіночий Світ╗ (1933Ч34), управителька укр. павільйону на світовій виставці 1933 в Чікаґо; перша жінка-радна Дітройту.

Бекас, див. Баранчик.

Бекетов Микола (1827Ч1911), фізико-хемік, 1859Ч87 проф. Харківського Ун-ту, фундатор Т-ва Грамотности; розвинув як самостійну дисципліну фізичну хемію; автор численних наук. праць.

Бекетов Олексій (1863Ч1941), архітект, д. чл. Академії Архітектури СССР; багато працював на Україні, зокрема в Харкові: будинки. Бібліотеки ім. Короленка, Мед. Т-ва, юридичного й електротехн. ін-тів і кількох банків, перев. в стилі модерн (понад 30 споруд); будував також у Дніпропетровському, Симферополі, в Донбасі.

Беккер Василь (1811Ч74), лікар і фармаколог, проф. фармакології й загальної терапії в Київ. Ун-ті, пізніше проф. Варшавського Ун-ту.

Беклемішев Володимир (1861Ч1920), відомий різьбар, родом із Запоріжжя, проф. Академії Мистецтв у Петербурзі; твори: лХристиянка перших віків╗, погруддя Шевченка, проект памТятника Шевченкові, премійований на конкурсі 1910 р. в Києві.

Беклемішев Г., піяніст і музикознавець, проф. Київ. Консерваторії, у 1930-их рр. видав зб. укр. нар. пісень для фортепіяна.

Беладона, песя вишня (Atropa belladonna), многорічна травТяниста рослина з родини пасльонуватих, до 2 м висоти, росте на узліссях, в горах і на підгірТях, дуже отруйна. Ради цінної в медицині атропіни Б. культивують як лікарську рослину. Під назвою лпоганого зілля╗ на Україні Б. колись вживали в чарівництві.

Белей Іван (1856Ч1921), журналіст і письм. (псевд. Роман Розмарин) у Галичині; 1881Ч82 разом із І. Франком видавав ж. лСвіт╗, одночасно співробітничав у лДілі╗; 1883Ч1902 Ч редагував газ. лДіло╗.

Белз (IIIЧ5), м. над р. Солокією в Надбузькій улоговині

Белза Ігор (*1904), укр. сов. композитор і музикознавець; симфонія, фортепіянові сонати й ін. твори, квартети, сольоспіви; розвідка лУкраинская музыка в годы войны╗ (1946).

Белзька бриґада, див. Угнівська бриґада.

Белзька земля, іст. край, що обіймав гор. Побужжя й сусідню частину Посяння від Грабівця й Городла на півночі до Любачева й Бузька на півдні

Белзьке князівство, див. Белзька земля.

Белівґ Дмитро (1882Ч1949), біолог, проф. зоології Київ. Ун-ту, дир. Дніпровської Біологічної Станції, досліджував риб та плянктон Дніпра і Бога; численні праці, м. ін.: лВизначник риб╗ (1914, разом із акад. Сушкіном), лДніпро та його багатства╗.

Беліцер Володимир, сучасний біохемік, чл.-кор. АН УРСР.

Беліч Олександр (*1876), серб. філолог, проф. Ун-ту в Беоґраді, през. Серб. Академії Наук, д. чл. НТШ та ін. наук. орг-цій.

Белл (Bell of Antermony) Джон (18 в.), шотляндець на рос. службі, подорожував по Україні; опис у кн. УTravel from St-Peterburg in Russia to diverse parts of Asia" (1763); до 1808 р. шість видань, переклади на франц., голл. і нім.

Бельбек, р. в півд.-зах. частині Криму, впадає в Чорне м., довж. Ч 70 км.

Бельгія, королівство в Зах. Европі

Бем М., солістка Київ. Держ. Театру Опери і Балету, нар. артистка УССР.

Бем-Ермолі (Bohm-Ermolli) Едвард (1856 Ч1941), австро-угор. фельдмаршал, 1918 р. командувач під час окупації України.

Бемко Володимир (*1889), гром і освітній діяч на Бережанщині (Галичина) в 1920Ч30-их рр., активний чл. УНДО, організатор лРідної Школи╗, адвокат, оборонець у політ, процесах.

Бен Степан (Бендюженко) (*1900), поет, чл. орг-ції лПлуг╗, на поч. 1930-их рр. репресований, після заслання знову примусово висланий до Сибіру; зб. віршів лСолодкий світ╗.

Бендери (Тягиня, рум. Tighina, VIIЧ10), м. в Басарабії на правому березі Дністра

Бендерська конституція, проголошена 5.4.1710 (ст. ст.)

Бенедикт, імТя 15 пап

Бенедиктини, орден латинських ченців

Бенеш Едвард (1884Ч1948), чес. політик, мін. закордонних справ (1918Ч35) і президент (1935Ч48) Чехо-Словаччини. На мировій конференції 1919 домігся приєднання Закарпаття, якому надавав великого значення як лмостові ЧСР╗ до Румунії й СССР; творець Малої Антанти. Б. вів політику орієнтації на СССР, а у внутр. закарп. взаєминах був прихильником русофільської течії.

Бензенгр Василь (1815Ч93), один із перших українців-антропологів, родом із Київщини; по закінченні московської Медично-Хірургічної Академії військ. лікар, активний чл. антропологічного т-ва в Москві, автор понад 50 наук. праць з антропології, гігієни та фармакології.

Бен Метір (Ben Metir), укр. будів. колонія в Тунісі, заснована 1947 з прибуттям туди українців із Австрії й Німеччини (понад 300 осіб); збудована українцями під керівництвом інж. В. Петрачека збудовано селище і греблю; після закінчення гол. праці чл. колонії виїхали за океан в 1949Ч51 рр.

Беннедік (Bennedich) Карл (1880Ч1939), швед. історик, ред. і автор більшої частини праці лКарл XII на полі бою╗ (ІЧIV, 1918Ч19), де глибоко й обТєктивно дослідив на тлі політ, подій Сх. Европи відносини Карла XII з Мазепою.

Бенцалева Олена (*1901), опереткова і драматична акторка гал. театрів; ролі в лГуцулка Ксеня╗ Барнича, лФраскіта╗ Легара, лЗа двома зайцями╗ Старицького, лМолода кров╗ Винниченка.

Бенцаль Іванна, уроджена Білик (*1901), укр. гром. діячка в ЗДА, довголітній чл. Гол. Управи Союзу Українок Америки, гол. Жін. Секції при ЗУ АДК.

Бенцаль Микола (1891Ч1938), актор, організатор і режисер гал. театрів лНезалежний Театр╗ у Львові, Театр ім. Тобілевича та ін.; видатні ролі: Іван в лСуєті╗ Тобілевича, Хома в лОй не ходи, Грицю╗ Старицького, Дорошенко в лГетьман Дорошенко╗ Старицької-Черняхівської.

Бень Василь (Ж1941), пед. діяч у Львові, співр. лШляху Виховання й Навчання╗ та лМетодики й Шкільної Практики╗; закатований большевиками.

Беоґрад, м. при впадінні р. Сави до Дунаю, столиця Сербії, з 1918 Ч Югославії; 388 000 меш. (1948); у 1920Ч30-их рр. укр. колонія з лПросвітою╗ й Укр. Громадою.

Бергоміт (VЧ6), с. на р. Серет на буковинському схилі Карпат, Вижницького р. Чернівецької обл. Деревообробна пром-сть.

Берґ Лев (1876Ч1950), визначний рос. географ, іхтіолог і зоолог, проф. Петербурзького Ун-ту, д. чл. Академії Наук СССР, із походження бесарабець; понад 600 праць; у лПрирода СССР╗ (1937), лГеографические зоны СССР╗ (1947Ч54) багато уваги присвячено й укр. землям; автор цінних праць про Басарабію: лБессарабия. Страна Ч люди Ч хозяйство╗ (1918) і лНаселение Бессарабии, этнографический состав и численность╗ (1923).

Берґамот (Citrus bergamia), цитрусове всезелене дерево 3Ч5 м висоти з родини рутових; етеровий олій з квітів, плодів і молодого листя вживається в парфумерії. Від 19 в. культивується на чорноморському узбережжі.

Берда, р., що перетинає Приозівську височину й Приозівську низину і впадає до Озівського м., довж. Ч 85 км.

Бердичів (IVЧ9), м. обл. підпорядкування на р. Гнилоп'яті (притока Тетерева) в півн.-зах. частині Придніпровської височини; р. ц. Житомирської обл.

Бердичівський завод легкого машинобудування лПрогрес╗, завод, що виробляє устатковання для різних галузей харч. пром-сти України; особливе значення має випуск машин для цукроварень (ч. постійних робітників Ч бл. 850).

Бердо-Городище (VЧ6), найбільше підвищення (до 516 м) Покутсько-Бесарабської височини і цілої сх.-евр. рівнини між Карпатами й Уралом; лежить на пізн. від Чернівців.

Бердулян, кохітник, бердулець, рододендрон (Rhododendron), кущ із родини вересуватих, бл. 400 видів, кілька на Україні в Карпатах: Б. волохатий (Rh. hirsutum L.) Ч кущ до 1 м висоти, з волохатими листками й рожевим цвітом; Б. іржавий (Rh. ferrugineum L.) Ч із іржаво-рудим листям зі споду й буряково-червоним цвітом; Rh. Myrtifolium (Rh. Kotschyi). Із Б. тісно споріднена азалія понтійська або Б. жовтий (Azalea pontica L., або Rh. Flavum don.) Ч отруйний кущ із ланцетуватими листками і золотисто-жовтим пахучим цвітом. Б. росте островами на Поліссі Волинському; б. Томашгорода є заповідник азалії (див. ЕУ І, мал. 73). Б. часто плекають на городах під назвами рододендрон і альпійська рожа; городні схрещення цвітуть різними барвами.

Бердяїв Сергій (1860Ч1914), журналіст, співр. укр. і рос. часописів; поезії з народницькими мотивами друкував у львівській лЗорі╗, лБуковині╗ й київ. лРаді╗.

Бердянська коса (VIIЧ17), піщана коса на півн. березі Озівського м. Довжина Ч 20 км.

Бердянське, давня назва м. Осипенко.

Бердянсько-Маріюпільська височина, див. Приозівська височина

Берегово (угор. Beregszсsz VЧ2), м. і р. ц. Закарп. обл., в Надтисянській низовині б. підніжжя острівних вулканічних гір. 19 000 меш. (1930 р.), з них 3 000 українців, решта угорці й жиди. Засноване в 11 в. саксонськими колоністами, лежить на угор. етногр. території (українці становили до війни в Берегівському пов. бл. 10%). За чехо-словацької влади осередок укр. культ, життя на півд. Закарпатті (укр. гімназія). Добування будів. матеріалів, мебльовий комбінат, виноробний завод. В р-ні виноградництво, в останні рр. культивують цитрусові, чай і насадження евкаліптів. В околицях Б. досліджені неолітичне селище, палеолітична стоянка на Малій Горі; там же дві староугор. могили 10 в. Більше інформації про історію, памТятники, транспорт, готелі, ресторани див. в книжці: Украина. Практический путеводитель, Бельско-Бяла 2007

Бережани (IVЧ5), м. в долині Золотої Липи на гал. Поділлі; р. ц. Тернопільської обл. 12 000 меш. (1931). Невелика будівельна пром-сть (цегельні, вапнярка). Визначне торг. (вірменська колонія) і оборонне м. поч. 16 в. У другій пол. 19 в. місц. культ, осередок; укр. гімназія. За Австрії й Польщі осідок округового суду. Руїни замку, збудованого Сінявським 1554; поблизу гора Лисоня, відома боями Січових Стрільців 1915Ч16. Більше інформації про історію, памТятники, транспорт, готелі, ресторани див. в книжці: Украина. Практический путеводитель, Бельско-Бяла 2007; карта міста

Бережанин Іван, див. Фоґорашій Іван.

Бережанська гімназія, заснована 1789 р. з нім. мовою викладання, з 1874 Ч поль., з 1905 укр. паралельні кляси. Б. г. відіграла помітну ролю в нац. відродженні Галичини, згуртувавши видатних педагогів (К. Лучаківський, О. Барвінський, Ю. Насальський, Б. Лепкий, С. Томашівський, І. Зілинський, А. і М. Крушельницькі та ін.) і випустивши в світ багато визначних укр. діячів. Жваву діяльність проявляв у Б. г. таємний учнівський гурток лМолода Україна╗, заснований 3. Кузелею 1900 р.

Бережанська (3) бриґада УГА, постала при реорганізації УГА в 1919 з групи лНаварія╗; у складі 2 корпусу УГА облягала Львів із півд.; із 7 бриґадою прорив поль. фронту під Чортковом 8.6.1919, битва під Бережанами 18Ч22.6.1919, опісля на рос. фронті під Проскуровом, Старокостянтиновом, Коростенем; командували А. Вольф, С. Шухевич.

Бережанський Петро (17 в.), укр. співак, 1652 переселився з групою укр. співаків у Москву; був царським співаком і переписувачем, 1655 р. заарештований за спробу втечі з Москви.

Бережков Михайло (1850Ч1935), проф. Ніженського Іст.-Філол. Ін-ту, дослідник історії Ніжена; лА. Шафонский и его труд: Топографическое описание Черниговского наместничсства╗ (1911).

Бережницьхий Богдан (*1886), нар. у Галичині, віольончеліст лФольксопери╗ у Відні, чл. квартету Г. Готтесмана; у 20-их рр. концертова подорож із В. Барвінсь╗ ким по УССР.

Бережницький Теофіл (1836Ч95), суддя, гром. діяч, посол до гал. сойму і чл. Крайового Виділу, один із засновників лДністра╗.

Береза (Betula), листяне дерево

Береза Василь (1754Ч1835), маляр з Бережанщини, вчився у Римі; жанрові та рел. образки й портрети.

Береза Картузька (1Ч5), м. над Ясьолдою на півн.-зах. Поліссі.

Березанський лиман (VIIЧ12), на півн. березі Чорного м. Довж. Ч 26 км, щир. Ч пересічно 2 км. У Б. л. впадає р. Березань (довж. Ч 64 км), що влітку висихає.

Березань (VIIЧ12), о. проти лиману Дніпра й Бога, де була найдавніша на півд. Україні грецька (йонська) оселя (поч. 7Ч5 в. до Хр.; досліди Е. Штерна, М. Болтенка та Г. Скадовського). Раннє слов. селище відкрив тут М. Болтенко (1946).

Березань (IIIЧ12), с., кол. м-ко, на лівобережній Київщині; р. ц. Київ. области.

Берездів (IIIЧ8), м-ко на р. Корчик (притока Случі) на півд.-сх. Волині; р. ц. Хмельницької обл.

Берездівці (IVЧ5), кол. м-ко, нині с. на півд.-зах. Опіллі, Ходорівського р-ну Дрогобицької обл.

Березинський Олександр, сов. діяч в УССР, родом з Галичини, гол. редактор в-ва лРух╗ у Харкові, згодом ред. лУкр. Рад. Енциклопедії╗; засланий в 1930-их рр.

Березинський Юрій (1912Ч32), бойовик УВО, виконавець атентату на поль. комісара поліції Е. Чеховського; загинув у бойовій акції в Городку Ягайлонськім.

Березів (Brzozєw) (IVЧ3), пов. м. в півд.-сх. Польщі на підгірТї Низького Бескиду. 1939 в Березівському пов. було 13 000 українців (15% усього населення), в тому числі 6 000 в сх. частині над Сяном на укр. етногр. території, 7000 Ч на етногр. островах. 1945 укр. населення вивезене.

Березівка (VIЧ11), с. м. т. на р. Тилигул; р. ц. Одеської обл. 10 000 меш. (1932).

Березівка (IVЧ17), с. м. т. Харківського р., 15 км від Харкова; більшість населення працює в Харкові.

лБерезіль╗, модерний укр. театр

Березна (IIЧ12), с. м. т. і р. ц. Чернігівської обл., на схід від Чернігова. 11 000 меш. (1932). До першої світової війни осередок шевського кустарного промислу (бл. 1000 шевців), цегельня. Вперше згадується в пол.12 в.

Березне (IIIЧ7), м-ко над р. Случ на Волинському Поліссі; р. ц. Рівенської обл. 1931 р. Ч 5 500 меш.

Березвювате (VIЧ13), с. на р. Висунь (притока Інгульця); р. ц. Миколаївської обл.

Березовиця, с. б. Тернополя на гал. Поділлі; цукроварня, заснована 1938 як акційна спілка; акціонерами були на 40% укр. селяни, організовані Т-вом лСіль. Господар╗ у Львові.

Березовський Амвросій (*1875), гром. і пед. діяч у Галичині, довголітній учитель і дир. єдиної укр. торг. школи Т-ва лПросвіта╗ у Львові, провадив освідомну працю серед львівського міщанства; гол. Орг-ції Українців м. Львова, діяч Трудової Партії, згодом УНДО; засланий большевиками 1941 р.

Березовський Кость Арпад (1914Ч41?), чл. ОУН, засуджений поль. судом, звільнений 1939 під час розвалу Польщі; під сов. окупацією організував протибольш. резистанс, за що засуджений на смерть.

Березовський Максим (1745Ч77), видатний композитор

Березький комітат (Bereg), кол. комітат в Угорщині на території сер. Закарпаття; 1910 р. мав 3 800 км2 і 237 000 меш., з них 101 000 українців; 1918 частина Б. к. залишилася в Угорщині, а більша, півн. Ч припала Чехо-Словаччині; кол. центр Ч Берегів.

Берека (Sorbus torminalis Crantz), дерево 15Ч20 м висоти з родини трояндуватих; росте зрідка в лісах Поділля, Криму й Кавказу; дає добрий столярський матеріял.

Берека, права притока Дінця, до якого впадає вище Ізюма, довж. Ч 90 км.

Берендеї, берендичі, берендії, кочові племена тюркського походження (або іранського Ч питання не цілком зТясоване); поряд із торками й ін. племенами згадуються в староукр. літописах під назвою лчорних клобуків╗; з кін. 11 в. Б. за згодою укр. князів осіли на Київщині (переважно в Пороссі) з обовТязком брати участь у походах; після тат. навали асимілювалися.

Беренштам Вільям (1839Ч1904), педагог і гром. діяч, чл. київ. лГромади╗, співр. лКиевского Телеграфа╗, лКиевской Старины╗, в якій умістив працю про Шевченка, спогади про Костомарова й ін.

Беренштам-Кістяківська Марія, дружина Богдана Кістяківського, укр. гром. і політ, діячка 1880Ч90-их рр. у Києві й Петербурзі; провадила нац.-осв. працю серед селян; співр. ж. лКиевская Старина╗, залишила спогади.

Берест (Ulmus campestris L., U. glabra Mill.), дерево з родини ільмових, з характеристичним крилатим насінням, до 30 м висоти. Росте по низинних лісах Півд. і Сер. Европи, поширений на Україні. Деревина Б. тривка, елястична, жовтаво-брунатного кольору, вживається у возівництві, токарстві, для вироблення муз. інструментів, фанери тощо. Б. насаджується часто в парках.

Берестейська земля, територія між Бугом, ПрипТяттю, Ясьолдою та Нарвою, гол. міста: Берестя, Кобрин і КамТянець; 1087Ч1157 належала до Турово-Пинського, згодом до Волинського князівства; після 1320 Берестейщина відійшла до Литви, 1569Ч1795 Ч Берестейсько-Литовське воєводство (див. ЕУ І, карти, стор. 416, 448).

Берестейська область, обл. у межах Білоруської ССР з містами Берестя і Пинське, 32 000 км2; півд.-зах. і півд. частини Б. о. входять до складу укр. етногр. території (понад 20 000 км2).

Берестейська унія, церк.-іст. подія (1596)

Берестейський мир, був укладений 9.2.1918 між УНР і Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією.

Берестейський собор, див. Берестейська Унія.

Берестечко (IIIЧ6), м. над р. Стиром в улоговині гор. Стира на півд. Волині, 6300 меш. (1931); р. ц. Волинської. обл. В р-ні торфова пром-сть. В червні 1651 битва укр. військ Богдана Хмельницького і татар із поль. армією. Після перших успіхів укр. військ. у вирішальний момент (20.6) татари відступили, і хан підступно захопив і вивіз із собою Хмельницького, що намагався завернути татар. Після 10-денної оборони оточеного поляками коз. війська, Богунові вдалося вночі проти 30.6 у важкому бою вивести через болота основні укр. сили з більшою частиною артилерії, але решта козаків була розгромлена. Біля міста козацькі могили з 1651 р. і церква-пам'ятник св. Миколая. В 1943Ч46 рр. бої УПА проти німців і большевиків. Більше інформації про історію, памТятники, транспорт, готелі, ресторани див. в книжці: Украина. Практический путеводитель, Бельско-Бяла 2007

Берестя (ІЧ4), офіц. Брест, м. на правому березі Бугу

Берестянка (Erithacus rubecula L.), птах із родини дроздів, споріднений із солов'єм; живе на Україні, особливо в березових лісах.

Беретті Вікентій (1781Ч1842), архітект із Петербургу, акад., автор проектів Київ. Ун-ту (1837Ч42) й Ін-ту Благородних Дівиць у Києві; брав участь у плянуванні центр, частини Києва.

Берил, мінерал; безводний силікат глиново-бериловий. Одна з відмін Б. Ч прозорі аквамарини виступають у пегматитових жилах та серед гранітів на Волині і є дорогоцінним камінням. Непрозорі відміни Ч головна руда металю берилію.

Беринда Памва (Ж1632), визначний укр. лексикограф.

Берислав (VIIЧ14), м. і пароплавна пристань на правому березі Дніпра; р. ц. Херсонської обл. 10 500 меш. (1932). На поч. 15 в. тут була лит. митниця (Витовтова Митниця); у пол. 15 в. на цьому місці татари збудували фортецю Кізі-Кермен, що замикала запорожцям Дніпровий шлях і обороняла Крим. Після опанування Росією (кін. 18 в.) назва Ч Б. Жвава торгівля з Кримом.

Берізка польова (Convulvus arvaensis L.), рослина з родини берізкуватих; шкідливий бурТян, що нищить посіви (зменшує урожайність на 30Ч50%), росте по облогах, балках, насипах тощо.

Беріссо (Berisso), м. в Арґентіні, в провінції Буенос Айрес; мешкає бл. 5 000 українців; монастир і новіціят сс. Василіянок з нар. школою і дитячим садком.

Беркос Михайло (1861Ч1919), укр. маляр-пейзажист, вчився в Петербурзькій Академії Мистецтв, з кін. 1890-их рр. жив у Харкові, викладав у Художній Школі, діяльний чл. Архітектурно-Мист. Гуртка; лВулиця в Умані╗, лМаки цвітуть╗ та багато ін. творів, перев. присвячених укр. природі.

Беркут, див. Орел.

лБеркут╗, укр. спорт, т-во у Перемишлі, засноване 1922 р.; мало 10 секцій, з них найактивнішу легкоатлетичну (1925Ч32 багато зах.-укр. рекордів).

Беркут Леонід (*1879), історик, проф. Київ. ІНО, наук. співр. УАН; розвідки з середньовічної історії Европи; лЕтюди з джерелознавства середньої історії╗ (ЗІФВ УАН, 1928).

Беркути, назва підстаршинської школи УПА в Карпатах (1944Ч45).

Берлад (VIIЧ8), м. в півд. Молдавії в Румунії (Barlad) над р. Берладом. 24 000 меш. (1948); У 12 в. столиця Берладського князівства (кн. Іван Ростиславич Берладник).

Берладники, промисловці-здобичники на дол. Дунаї в 12 в.

Берлін, столиця Пруссії і до 1945 р. всієї Німеччини

Берлінський Максим (1764Ч1848), вчитель і дир. київ. гімназії, піонер укр. археології, реєстрував і описував археологічні знахідки в Києві, автор праць: лИсторическое описание Малороссии и г. Киева╗, лКраткое описание города Киева╗ (1820), лО Десятинной церкви╗ та ін.

Берло, укр. рід, походить від реєстрового козака Олександра Б. (1649); Іван Б. полк. (1669); ін. Іван Б. Ч переяславський полковий суддя (1706Ч11); Андрій, в ченцях Арсеній (Ж1744), проф. Київ. Академії, єпископ, засновник Переяславської колегії (1738); з недавніх часів Ч Ганна Б., наук. і пед. діячка.

Берло Арсеній (Ж1744), правос. церк. діяч коз. роду; 1717 Ч архидиякон київ. митрополита, згодом архимандрит у Києві, 1722 призначений на еп. могилівського, однак не дістав затвердження від короля Авґуста; з 1733 Ч єп. переяславський; заснував 1738 колегію, перетворену на духовну семінарію, що 1862 була переведена з Переяслава до Полтави.

Берло Ганна (1859Ч1942), історик, пед. діячка в Києві, звТязана із Старою Громадою; чл. Укр. Наук. Т-ва в Києві (з 1908), з 1918 наук. співр. ВУАН; авторка розвідки лАрсений Берло, епископ переяславский й бориспольский╗ (лЧтения в Историческом Обществе Нестора-Летописца╗) та ряду наук. статтей і спогадів.

Берн (Bern), столиця Швайцарії, 140 000 меш. (1950); в 1918Ч26 осідок очоленої Євменом Лукасевичем Дипломатичної Місії УНР з пресовим бюром при ній; в той період у Б. існувала невелика укр. колонія.

Бернабеї (Bernabei) Джільберто (*1905), визначний італ. публіцист, керівник закордонного радіомовлення при Президії Ради Міністрів; чл. Управи Т-ва Італ.-Укр. Приязні.

Бернардини, францісканські монахи, стислішої обсервації, названі в Польщі від першої церкви св. Бернарда в Кракові (1453). Інші вітки називаються франціскани (конвентуали) та капуцини. Мали монастирі на укр. землях в Луцькому, Дубні, Пинську, Житомирі (1764), Янові, Ярмолинцях, Львові (1460), Сокалі, Збаражі, Бережанах, Кристинополі, Ряшеві, Лежайську й ін. Найпоширеніший на укр. землях латинський орден.

Бернардинки, орден лат. обряду. Мали поль. монастирі в Галичині, скасовані Австрією.

Бернарді, архітект італ. походження, 1744Ч62 працював при будівництві Святоюрського собору у Львові.

Бернацький Віктор, сучасний фізик, 1923Ч32 проф. фізики в КамТянецькому Ін-ті Нар. Освіти, з 1933 наук. співр. Ін-ту Фізики АН СССР; праці: лВплив термічної обробки при виготовленні купроксних випростувачів на їх електричні характеристики╗, лЯвище пробою в купроксних випростувачах╗ й ін.

Берндт Оттомар (*1896), композитор в УССР, з походження німець; фортепіянові твори в 1930-их рр., для скрипки, віольончелі; оброблення укр. нар. пісень.

Бернекер Еріх (1874Ч1937), нім. славіст, представник молодограматичної школи, проф. ун-ту в Мюнхені. Для укр. мовознавства мас значення праця Б. УDie Wortrolge in den slavischcn SprachenФ, 1900, де вивчається також матсріял давньоукр. книжної мови і мови укр. фолкльору, а гол. його УSlavisches etymologisches WЎrterbuchФ, 1908Ч13. Список праць Б. в УZeitschrift fur slavische PhilologieФ XIV.

Бернштейн Натан (1836Ч91), лікар і гром. діяч, жид. походження. 1866Ч81 доц. Одеського Ун-ту, один з керівників Одеського Т-ва Лікарів, автор численних наук. праць, зокрема підручника з часткової фізіології.

Бернштейн Сергій (*1880), математик, жид. походження, проф. Харківського Ун-ту, засновник Укр. Ін-ту Математичних Наук у Харкові і його дир. в 1930Ч33 рр., д. чл. АН С. Вернштейн УРСР та АН СССР; понад 250 праць укр., франц., рос., нім. мовами; десятки кращих професорів математики на Україні є учнями Б.; працював над диференціяльними рівняннями з частинними похідними еліптичного типу, теорією найкращого наближення функцій і теорією імовірностей; найвідоміший твір лТеория вероятностей╗ (1946).

Бертельо (Berthelot) Анрі (1861Ч1931), франц. ген., 1917Ч18 шеф. франц. військ. місії в Румунії, домагався участи України в війні Антанти проти німців, впливав на призначення ген. Табуї високим комісаром і на політику Франції супроти України до Берестейського миру.

Бертьє-Деляґард Олександр (1842Ч1920), інж., археолог, нумізмат, родом із Таврії, будував портові споруди в Одесі, Ялті й Теодосії; досліджував памТятки грец. і старохрист. мистецтва Криму, зокрема Херсонесу; чл. Одеського Археологічного Т-ва.

Берхтесґаден (Berchtesgaden), курортне м-ко в Баварських Альпах з 6000 меш.; у 1946Ч51 Ч укр. табір УНРРА-ІРО лОрлик╗ із бл. 2500 мені.: гімназія, чоловічий хор лТрембіта╗, ред. літ.-гром. журн. лОрлик╗.

Бершадський Сергій (1850Ч96), правник і історик укр. походження, проф. Петербурзького Ун-ту; праці про жидів у литовсько-руській державі (лРусско-еврейский архив. Документы и материалы для истории евреев в России╗, 1882), про Литовський статут (лЛитовский Статут и польские конституции╗ 1893); співр. ж. лКиевская Старина╗.

Бершадський Юліян (*1869), маляр-реаліст, студіював в Одесі й Петербурзі (учень Рєпіна), в 1907Ч28 викладав в організованій ним студії в Одесі, проф. Художнього Ін-ту; портретист і майстер жанру.

Бершадь (VЧ10), с. м. т. на р. Бершадці (права притока Бога) на півд.-сх. Поділлі; р. ц. Вінницької обл. У 1933 Ч 9 000 меш. Харчова, цукрова пром-сть, фабрика меблів.

лБескид╗, тижневик у Перемишлі, виходив 1928Ч33 як офіціоз дієцезії.

Бескид Антін (1855Ч1933), адвокат, політ, діяч на Закарпатті; 1910Ч18 посол до угор. парляменту, 1919 організатор Пряшівської Нар. Ради і гол. Руської Центр. Ради в Ужгороді; чл. чехо-словацької делегації на мирових переговорах у Парижі; губернатор Підкарп. Руси 1923Ч33; в культ, житті підтримував русофільську орієнтацію.

Бескиди, назва зовн. пасма Карпат, збудованого з флішу, себто крейдяних і третинних пісковиків і лупаків (Карпати). На укр. етногр. території Б. діляться на Зах. Б. Ч по р. Білу й Топлю на сх., Низький Б. Ч по Ославу й Ляборець, Середній Б. Ч по лінію Борислав-Турка Ч провал Сянки і р. Уж, Високий Б. Ч по р. Мізунку, Ґорґани Ч по р. Прут і Гуцульський Б. Високий Б. і Ґорґани відділені від Полонинського Б. Середньо-карп. влоговиною. Більше інформації про історію, памТятники, транспорт, готелі, ресторани регіону див. в книжці: Украина. Практический путеводитель, Бельско-Бяла 2007

Бескровний Олександр (*1893), рос. лінґвіст укр. походження. В роки посиленої боротьби з укр. лнаціоналізмом╗ 1933Ч39 працював в Ін-ті Мовознавства УАН і викладав лнове вчення про мову╗ (Н. Марра) в Київ. Ун-ті. Праці з методології мовознавства й іст. морфології в дусі марризму і описи укр. говірок Слобожанщини й Вороніжчини. Б. намагався заперечити характеристику півн.-укр. дифтонгів, дану Ганцовим.

Бессер Вілібальд (1784Ч1842), нім. походження, ботанік, дир. Ботанічного Саду КремТянецького Ліцею, перший проф. ботаніки Київ. Ун-ту, для якого зібрав цінний гербарій і бібліотеку; автор праць про фльору правобережних губерній України.

Бесси, тракійське племТя, що переселилося в 1 в. до Хр. з Родопських гір на півн. від Дунаю і осіло в півд. Басарабії, т. зв. лґетській пустелі╗.

Бестужев-Рюмін Михайло (1803Ч26), декабрист, підпоручник Полтавського полку; активний чл. Півд. Т-ва, провадив переговори з поль. таємним т-вом; при участі Б.-Р. т-во ЗТєднаних СловТян скоординувало свою діяльність із Півд. Т-вом; учасник повстання Чернігівського полку, скараний на смерть.

Бетлен (Bethlen) Ґабор (1580Ч1629), 1613 семигородський кн., 1620Ч21 угор. король, брав участь у 30-літній війні на боці протестантської ліґи; провадив переговори з козаками, скеровані проти Польщі.

Бец Володимир (1834Ч94), видатний укр. лікар-анатом

Бецький Іван (1818Ч90), закінчив Харківський Ун-т, належав до гуртка романтиків, 1843Ч44 видавав у Харкові літ. зб. лМолодик╗.

Бєлінський Віссаріон (1811Ч48), провідний рос. критик і публіцист, дем. ідеолог єдиної Росії, відомий виступами проти укр. мови і літератури, зокрема гострими вихватками проти Шевченка.

Бєлоусов Іван (1863Ч1930), рос. поет і ред.-видавець; переклав і популяризував Шевченкові твори лПереводьі из Т. Шевченко╗ (Москва 1919).

Бєля Михайло (*1877), в ЗДА з 1902 р.; укр. культ, діяч і автор оп., друкованих у лСвободі╗ в 1905Ч10 рр.

Бєляєв Іван (1810Ч73), рос. історик права, словТянофіл, проф. Московського Ун-ту, досліджував суспільні відносини княжої доби: лКрестьяне на Руси╗ (1859) та ряд ін. праць з історії права, побуту, господарства й техніки старої Руси.

Бєлянкін Федір (*1891), інж., працює в ділянці інженерних конструкцій, д. чл. АН УРСР; праці: лДлительное сопротивление дерева╗ (1934), лМеханічні характеристики деревини дуба й сосни╗ (1939) та ін.

Бєльовський (Belowski) Авґуст (1806Ч 76), поль. історик і поет, дир. львівського лОссолінеум╗; переклав віршем лСлово о полку Ігореві╗.

Бєльський (Bielski) Єжи (1900Ч54), літ. псевд. Антонія Хшонщевського; поль. публіцист, родом із України; знавець проблем Сх. Европи, в статтях у поль. і укр. пресі беззастережно визнавав право укр. народу на суверенну державу; до війни політ. ред. телеграфного Агентства лЕкспрес╗ у Варшаві, по війні жив на еміґрації.

Бєльський (Bielski) Мартин (1495Ч1575), поль. хроніст, автор праці УKronika polska Marcina BielskiegoФ виданої з доповненнями його сином Йоахімом (1540Ч99). Хроніка Б. Ч важливе джерело відомостей про поч. козаччини; на неї часто посилалися укр. письменники 17Ч18 вв.

Беняш (Bieniasz) Францішек (1842Ч98), гал.-поль. геолог, дослідник геології гал. Поділля, зокрема автор 8 геологічних карт Поділля 1 : 75 000.

Бєрнацький-Костек (Biernacki-Kostek) Януш, полк. поль. армії, 1930 начальник військ, вТязниці в Бересті, де він знущався з арештованих опозиційних, у тому числі укр. послів; згодом як поль. воєвода перебрав нагляд над концтабором у Березі Картузькій, спричинивши там загострення режиму. Під час нім.-поль. війни 1939 Ч цивільний комісар при командуванні поль. армії, його накази призвели до численних погромів українців.

БТєрнсон (Bjornson) БТєрнстьєрне (1832Ч 1910), норвезький письменник, автор новель, романів і драм, що принесли йому світову славу; публіцист і політ. діяч, борець за самостійність Норвегії; рішуче виступав (у ж. УRuthenische RevueФ) проти заборони укр. мови в Рос. імперії і проти закону Аппоньї (1907) в Угорщині, що мав на меті знищити укр. школи на Закарпатті.

Бєхтєрєв Володимир (1857Ч1927), визначний рос. психіятр і невролог; д. чл. НТШ.

Бєщади, поль. назва Високого г Середнього Бескиду.

Бибельський апостол, фраґмент Апостола (36 аркушів), знайдений у с. Библо б. Перемишля і, ймовірно, там же переписаний у кін. 13 Ч на поч. 14 в. з ц.-слов. тексту, з багатьма особливостями півд.-зах. укр. говірок того часу в мові. Досліджений і опублікований Копком У УDenkschriften der Wiener Akademie, Phil.-hist. KlasseФ, LV.

Бизанцій Юрій Генадій, єп. титулярний севастійський і мукачівський (1716Ч 33), добився рівноправности свого духовенства з духовенством лат. обряду; провів реорганізацію церк. та культ, життя на Карп. Україні; 1727 видав у Тернаві лКраткое припадкова моральныхъ, или нравныхъ собраніє╗.

Бик, права притока Дністра на Бесарабській височині, довж. Ч 130 км.

Биківка (IIIЧ8), с. м. т. на сх. Волині, Довбишівського р. Житомирської обл. Гута.

Биковський Лев (*1895), книгознавець, бібліограф, родом з Київщини, працював у Києві, на еміґрації (з 1921) в Чехо-Словаччині й Польщі, тепер у ЗДА; автор численних праць із книгознавства, бібліотекознавства тощо, між ними: лУкр. книгознавство╗ (1922), лНац. Бібліотека Укр. Держави╗ (1923), лБібліотечна справа в Чехо-Словаччині╗ (1928) та ін.

Биковський Михайло, укр. співак, прибув з групою київ. співаків 1652 у Москву на запрошення царя; був також переписувачем нот.

Билини, епічні пісні княжої доби

Бируля А., сучасний інж. автомобільного транспорту, проф. Харківського Автодорожнього Ін-ту (з 1930-их рр.); праці з проектування й експлуатації автошляхів, водостійкости ґрунтів укр. шляхів, дослідження місц. матеріялів та ін.

Бирюч, давня назва м. Будьонного.

Бирючий острів (VIIЧ16), о. у півн.-зах. частині Озівського м. Разом з Косою Федотова відокремлює Утлюцький лиман від моря. Найбільша довж. Ч 24 км, шир. Ч 5 км; Б. о. Ч держ. заповідник для охорони водяних птахів.

Бирючина (Ligustrum vulgare L.), кущувата рослина 2Ч3 м висоти з родини маслинових, споріднена з оливкою. Часто Б. садять як живопліт, ягоди використовують для фарбування тканин, тверде дерево вживається на шевські цвяхи та в токарстві.

Бистриця, права притока Дністра (довж. Ч 110 км, сточище Ч 2 100 км2), утворена з двох рік: Б. Надвірнянської (Золотої) і Б. Солотвинської (Чорної), що зТєднуються б. Станиславова; пливуть в Ґорґанах, далі на Підкарпатті.

Бистриця Золота, права притока Серета, гірська р., довж. Ч 180 км, пливе на території Румунії. Джерельна частина її сточища заселена українцями.

Бистриця Самбірська, права притока гор. Дністра, довж. Ч 60 км, пливе в Високому Бескиді й на Підкарпатті.

Битинський Микола (*1893), псевд. М. Оверкович, мистецтвознавець, маляр, геральдист і поет з Подільщини; працює на еміграції спершу в Празі, нині в Канаді; твори з іконографії та укр. геральдики (м. ін. військ. Хрест С. Петлюри 1932); зб. поезій лВ громі і бурі╗ (1923), баляда лСузірТя лицарів╗ (1936).

Биті шляхи, див. Шляхи.

Битюг, кінь важкої породи з Вороніжчини, див. Конярство.

Битюг, ліва притока Дону на Вороніжчині, довж. Ч 352 км, сточище Ч 9 100 км2. Лише нижня частина біля гирла лежить на укр. етногр. території.

Битьків (VЧ5), с. м. т. Надвірнянського р-ну Станиславівської обл. в півн.-сх. частині Ґорґанів (Карпати). Копальні нафти (глибина залягання до 1300 м), земний газ. Видобуток нафти від кін. 19 в., найвищий рівень продукції Ч 1925. Продукцією нафти в укр. Карпатах Б. займає друге місце після Борислава.

Бих Микола (*1888), адвокат і політ. діяч в Станиславові, чл. ЦК УНДО; вивезений большевиками 1939 р.

Бич Лука (1875Ч1944), правник і економіст, кубанський політ, діяч; 1917Ч20 чл. Кубанських Рад, перший премТер-міністер, гол. Законодавчої Ради й делегації на паризьку мирову конференцію. На еміграції доц., пізніше проф. екон. фак. Укр. Госп. Академії в Подєбрадах, автор наук. ст., зокрема з банківництва, місцевого самоуправління та господарства та ін., і кількох підручників для Укр. Госп. Академії та УТГІ.

Бичинськмй Зиновій (1880Ч1946), засновник укр. євангелицького руху в ЗДА, куди прибув 1904 р.; ред. пресвітеріянського місячника лСоюз╗ 1912Ч15, потім ред. лРанку╗ Ч органу укр. пресвітеріянської церкви в Канаді.

Бички (Gobiidae), важливі пром. риби Чорного й Озівського морів; деякі види Б. водяться лише в цих морях і їх басейнах. Найважливіші види: Б. Ч губань (Neogobius melanostomus Pall.) Ч 80Ч 90% у вилові всіх Б., Б. Ч бабка (Neogobius fluviatilis Pall.), Б. бентофілоїдний (Benthophiloides brauneri Bell-Il.), Б. Ч жаба (Mesogobius batrachocephalus Pall.). Деякі Б. входять і в річки басейну Чорного й Озівського морів.

Бичко Валентин (*1912), дитячий письм. в УССР, перев. поезії: зб. лСонце зустрічаю╗ й ін.

Бичков Афанасій (1818Ч99), рос. історик літератури, дир. Публічної бібліотеки в Петербурзі, чл. рос. Академії Наук; видав багато памТяток староруської письменности, м. ін. 6 томів лПолного собрания русских летописей╗, лЛаврентьевскую летопись╗ та ін.

Бишевська Олександра (*1907), оперова співачка Ч драматичне сопрано; закінчила Київ. Консерваторію; провідна артистка Київ. Театру Опери (1929Ч 33); Мирослава в лЗолотому обручі╗, Ядвіґа в лКармелюку╗, лТоска╗, лАїда╗ та ін. З 1934 р. в Московському Вольшому Театрі.

Бишів (IIIЧ10), с. на Придніпровській височині, р. ц. Київ. обл.

Бишковський Степан, знавець церк. співу й друкарства; працював у московській друкарні, 1772 видав церк. нотні зб. у Москві, написав також лНотную с краткими примерами грамматику╗.

Бишовський, композитор 17 в., твори у багатоголосному, лпартесному╗, стилі: лСлужба Божа╗, лКанон╗ й ін.

Біб (Vicia Faba), однорічна рослина з підродини метеликоцвітних з дуже поживним, багатим на білок зерном; городні боби (V. F. major) йдуть на харчування, бобик або кінський біб (V. F. minor) на корм тваринам. Кінський Б., високоврожайний (до 60 центнерів з 1 га), найпоширеніший на Правобережжі, менше на Лівобережному Поліссі; заг. посівна площа його бл, 2Ч3 000 га.

Біберович Володислав (*1889), співр. тижневика лКанадійський Українець╗, ред. концерну Національна Преса (1929Ч32) в Вінніпеґу, видавець англ. місячника лНовоканадієць╗, ред. тижневика лНаша Мета╗ (1949Ч51) в Торонто.

Біберович Іван (1854Ч1920), гал. актор, перев. на драматичних і героїчних ролях, 1881Ч93 керівник театру лРуська Бесіда╗, запровадив у репертуар чимало перекладних пТєс зах.-евр. авторів.

Біберович Іванна (1861Ч1937), уроджена Коралевич, театральне імТя Ляновська, гал. акторка, дружина І. Біберовича, на сцені з 1876 в театрі лРуської Бесіди╗, виступала в героїчних і ліричних ролях.

Біберович Ярослав (Ж1948), інж.-сапер, отаман УГА, військ, представник УНР і згодом дипломатичний представник ЗУНР в Угорщині; посол ЗУНР у Відні, де й помер.

Біберштайн Маршаль (1768Ч1826), ботанік-систематик, мандрівник, с.-г. діяч, повТязаний із Харківським Ун-том, дослідник рослинности Кавказу і Криму (УFlora taurico-caucasicaФ 1808Ч19).

Бібіков Дмитро (1792Ч1870), рос. держ. діяч на Україні, київ., подільський і волинський ген.-губернатор 1837Ч52; провадив політику русифікації, ширив рос. школи, обмежував привілеї поль. землевласників, конфіскував маєтки кат. духівництва, 1846Ч47 завів лінвентарі╗, що нормували повинності селян; заснував Центр. Архів Давніх Актів у Києві.

Біблеїзми, слова, вирази й синтаксичні конструкції, взяті з Біблії.

Біблійні товариства, постали для поширення Св. Письма (Біблії), перев. серед протестантів, що прийняли його як одиноке джерело віри. Перше Б. т. виникло в Галле (в Німеччині). Найбільші нині: Брітанське Б. т. (з 1802) з бл. 1500 філіялів і Американське Б. т. з понад 1000 філіялів. Вони поширюють Св. Письмо 200 мовами, в тому числі й укр., в перекладах П. Куліша, І. Левицького та І. Пулюя, а також І. Огієнка.

Бібліографічна Комісія НТШ, див. Наукове Т-во ім. Шевченка.

Бібліографічна Комісія УАН, див. УАН.

Бібліографія на Україні, див. ЕУ І, стор. 966.

лБібліологічні Вісті╗, квартальник Укр. Наук. Ін-ту Книгознавства, за ред. Ю. Меженка, виходив у Києві 1923Ч30.

Бібліотека Академії Наук УРСР, див Державна Публічна Бібліотека УРСР.

Бібліотека Альфонсіяна (Bibliotheca Alfonsiana), осередок руху і вид. центр оо. Редемптористів у Лювені (Бельгія), вид. м. ін. укр. місячник лГолос Христа Чоловіколюбця╗ (1946, ред. о. М. Германюк, потім о. Б. Курилас і С. Божик) і кн. рел. змісту укр., голл. і франц. мовами.

лБібліотека для молодежи, селян і міщанства╗, місячник, вид. Т-ва лРуська Бесіда╗ в Чернівцях (1885Ч94), з 1895 п. н. лЛастівка╗; ред. Ом. Попович, співр. Ю. Федькович. Вийшло 120 ч.

лБібліотека для молоді╗, в-во Руського Т-ва Пед., засноване 1886 р. у Львові; видавало кн. белетристичного і наук.-популярного змісту (до 1906 р. Ч 118 випусків).

лБібліотека для рускои молодежы╗, серія популярних брошур, написаних т. зв. лязичіем╗; виходила в Коломиї (1894Ч 1913); видавав Юліян Насальський.

лБібліотека Добрих Книжок╗, в-во і книгарня оо. Василіян у Мондері (Алта) в Канаді, заснована 1934, у 1951 відділ створено у Торонто; видає двотижневик лСвітло╗, календарі, лСамоосвітні листки╗ (до 1950 р. Ч 11) і рел. літературу.

Бібліотека ім. С. Петлюри в Парижі, організована 1929, на 1940 мала бл. 15 000 книжок, багато комплектів преси та музей С. Петлюри. 1940 німці розграбували й знищили бібліотеку, що стала відновлюватися з 1946; 1954 вона має понад 3 000 книжок; архівні й музейні матеріяли ще не впорядковані.

лБібліотека Козака╗, в-во популярних брошур Армій УНР і УГА на постоях в 1919Ч20 рр.

Бібліотека Наукового Т-ва ім. Шевченка у Львові

Бібліотеки на Україні

лБібліотечний Журнал╗, вид. Всенародної Бібліотеки України в Києві (1925Ч27).

лБібліотечний збірник╗, неперіодичне вид. Всенародної Бібліотеки України при УАН; виходив у Києві в 1926Ч27 рр. при участі Д. Балики, М. Годкевича, Г. Житецького, С. Маслова, М. Сагарди, М. Ясинського та ін.

Бібліотечні технікуми, середні навчальні заклади на базі семирічки з трирічним курсом навчання, що існували на Україні в сер. 30-их рр. і готували бібліотекарів переважно для сіль. бібліотек; тепер бібліотечні відділи при технікумах політосвіти (16 по УССР).

Біблія, див. Святе Письмо.

Бібник трилисник (Menyanthes trifoliata), болотяна рослина до 0,5 м вис. з родини тирличевих; вживається як лік проти гарячки, недокрівТя, поганого травлення та ін.

Бібрка (IVЧ5), м. на гал. Поділлі (Опілля); р. ц. Львівської обл. 4500 меш. (1931). За Австрії й Польщі пов. центр.

Бібрка, лівобічна (подільська) притока Дністра.

Бігарій Емануїл (1854Ч1934), прелат, один із визначних укр. гром. діячів Закарпаття, гол. й засновник лПросвіти╗ у Пряшеві.

Бігдай Яким (1850 Ч поч. 1900-их рр.), укр. кубанський діяч, збирач пісень кубанських козаків (лПесни кубанских казаков╗, 1897, Ч 556 пісень укр. і рос. мовами)

Бігун Микола (*1901), з 1921 чл. УВО, бойовий референт обл. Стрий, учасник численних бойових акцій, вТязень поль. і нім. тюрем та концтаборів, у 1941Ч44 Ч чл. КЕ ОУН на ЗУЗ; тепер в ЗДА.

Бідерман (Biderman) Герман Ігнатій (1831Ч92), австр. історик, досліджував нац. проблеми австро-угор. імперії, м. ін. і укр. справи; високо цінив культ.-творчі потенції укр. народу. Праці: УDie ungarischen Ruthenen, ihr Wohngebiet und GeschichteФ (1862Ч67), УDie Bukowina unter Ўsterreichischer VerwaltungФ (1876).

Бідло (Bidlo) Ярослав (1868Ч1937), чеський історик, словТянознавець і візантист, проф. Карлового Ун-ту в Празі, д. чл. НТШ.

Біднов Василь (1874Ч1935), історик церкви

Біднова Любов, уроджена Жигмайло (*1876), дружина проф. В. Біднова, гром. діячка і журналістка на Катеринославщині; підсудна в процесі Спілки Визволення України.

Бізанц Альфред (*1890), підполк. УГА і Армії УНР

Бізюкове городище у дол. НаддністровТї, антське поселення міськ. типу з міцними мурами й ровами та камТяними вежами.

Бійськ, м. над р. Бія (притокою Обі) в півд.-зах. Сибірі, в Алтайському краї, 1939 Ч 80000 меш.; в околиці є укр. поселення.

Біла, права притока Дунайцю (притока Висли), у гор. частині пливе по зах. Лемківщині (Низький Бескид).

Біла, ліва притока Кубані, довж. Ч 229 км, сточище Ч 6 200 км2. У гор. частині пливе лісистими горами, у дол. Ч Кубанським степовим низом.

Біла (ІЧ4), пов. місто над р. Красною на півд. Підляшші в Люблинському воєводстві в Польщі

Біла Вежа (Саркел) б. станиці Цимлянської на дол. Доні, город збудований 834 р. візант. інж. для хозарів, заселений словТянами після завоювання Святославом 965; в 11 в.Чторг.-пром. центр і важливий культ, форпост Київ. Руси в степах Подоння; 1117р. укр. населення покинуло його під натиском половців; розкопи М. Артамонова 1940-их рр. на місці городища (цегляна архітектура) та словТянських хозарських могильників.

Біла Глина (VIIЧ21), с. на Кубанському низу; р. ц. Краснодарського краю.

Біла Калитва, р., лівобічна притока р. Дінця; довж. 246 км.

Біла Криниця (IIIЧ10), с. м. т. на р. Тетереві на півн.-сх. Волині, Радомиського р-ну Житомирської обл. Відпочинкова оселя в лісах.

Біла Церква (IVЧ11), м. над р. Россю на Придніпровській височині; р. ц. Київ. обл.

Білавинська вежа, в с. Білавино б. Холма, над р. Угоркою, 12 в.; рідка памТятка оборонних будов старокняжої України; у 1885 мала 13 м висоти; рештки вікон та ін. вказують на романський стиль і гостролучні форми; до другої світової війни зберігалася камТяна вежа.

Біланюк Петро (*1894), педагог (географ і біолог), працював у Галичині; автор низки наук.-популярних розвідок і ст. на пед. теми; нині в ЗДА.

Білас Василь (1911Ч32), торг. помічник, бойовик УВО й ОУН, відомий з нападу на пошту в Трускавці й з атентату на Голувка (1931), за напад на пошту в Городку повішений поляками 23. 12.1932, разом із своїм дядьком Данилишином.

Білас Володимир (1914Ч40), брат Василя, засуджений у звТязку з нападом у Городку на 6 р., загинув при переході кордону на сов. бік, виконуючи доручення ОУН.

Білгорай (IIIЧ3), над р. Ладою, притокою Танви, на півд. Холмщині, пов. м. Люблинського воєводства в Польщі; 8 000 меш. (1931). До 1945 р. українці становили бл. 20%) пов., заселюючи його півд. частину.

Білгород (IIIЧ17), м. на високому березі гор. Дінця на півн. Слобожанщині

Білгород Дністровський (кол. Аккерман) (VIIЧ11), м. в півд. Бесарабії, на правому березі Дністрового лиману, 20 км від моря, р. ц. Одеської обл.; 1941 р. 35 000 меш., з них 37% українців. Невелика пристань, судноремонтні майстерні, харчова, зокрема рибоконсервна, пром-сть, кілька середніх шкіл, учительський ін-т. В старовину Ч грец. колонія Тіра, в 12Ч14 в. пристань княжого Галича, в 15 в. Б. Д. належав генуезцям (збереглися рештки збудованої ними фортеці), з 1479 тур. оборонний пункт проти козаків, з 1812 належав Росії, в 1918Ч40 рр. Ч Румунії (назва Cetatea Albу), З 1940 Ч УССР. Між двома світовими війнами Б. Д. був центром укр. культурного життя півд. Бесарабії. В Р-ні, крім українців, молдавани, росіяни й небагато болгар. Госп. значення має виноградництво й риболовство. Украина. Практический путеводитель, Бельско-Бяла 2007; карта міста

Білгородка, б. Києва на р. Ірпені, літописний город Білгород, закладений Володимиром В. 991 на шляху з Києва через Житомир до Галича, знищений татарами у 1238 р. Досліди В. Хвойка 1909Ч10 рр. (оборонний вал з невипаленої цегли та дубових клітей на 3 поверхи, виповнених глиною) і Н. Полонської.

Білгородка, село на півд. зах. від м. Заслав Хмельницької обл. 5 і 11.6.1919 сильні бої 2 полку СС з большевиками.

Білгородська область, у межах РСФСР, створена в січні 1954 з півд. частини Курської й тгівд.-зах. Воронізької областей, бл. 28 000 км2; півд. частина Б. о. належить до укр. нац. території.

Біле (VЧ20), с. м. т. на Донбасі б. Ворошиловграду; Олександрівського р-ну Ворошиловградської обл.

Біле вугілля, див. Гідроенерґетика.

Біле озеро (ІЧ5), на півн.-зах. Поліссі, недалеко від гор. Ясьолди.

Біле озеро (IIЧ5), на зах. Поліссі, недалеко від гор. ПрипТяті; площа Ч 8 км2.

Біленький Михайло (Ж1920), гром. діяч, хлібороб-демократ, 1912 видавав у Харкові часопис лСніп╗, в роки визвольних змагань радник укр. амбасади у Відні.

Біленький Теодор (1858Ч1939), педагог, гром., кооп. діяч Самбірщини, дир. учительської семінарії в Самборі (1894Ч1914), засновник і дир. жін. учительської семінарії лРідної Школи╗ (1921Ч31); ст. і розвідки на пед. й актуальні теми.

Біленький Ядор, див. Стрипський Гіядор.

Біленький Ярослав (1883Ч1945), пед. і гром. діяч, викладач гімназій, зокрема у Львові, і Львівського Ун-ту (1939Ч41), ред. лУкр. Школи╗; за укр. влади 1918Ч19 Ч комісар Сокаля; автор праць про поезії Шевченка, про Мазепу в чес. письменстві та ряду ст. з методики укр. мови.

Білети Державної Скарбниці, знаки Державної Скарбниці Ч засіб для покриття часової недостачі обігових знаків (грошей). За Укр. Держави випущено гетьманським урядом 2 457 000 000, Директорією Ч 348 000 000 карб., за большевиків емісія Б. Д. С. належить виключно Держбанкові СССР.

Білецька Віра, етнограф та історик, авторка студій про укр. пісні; лСучасні пісні╗ в лЕтногр. Віснику╗ 1925, 1927 і 1929 рр.

Білецька Марія (1864Ч1938), уроджена Білинська, за першим шлюбом Лісецька, видатна гром. і пед. діячка, дир. першої укр. дівочої школи та Ін-ту св. Ольги у Львові, довголітня гол. клюбу Русинок і Жін. Громади, чл. нар. Комітету Нац.-Дем. Партії, чл.-засновник Трудової Партії, гол. Укр. Т-ва Опіки над інвалідами (1925Ч26).

Білецька Надія (*1898), малярка з Полтавщини; з 1929 у Празі, з 1949 в Канаді; портрети, краєвиди, натюрморти.

Білецький Андрій (1847Ч1927), церк. діяч, папський прелат, ген. вікарій і офіціял укр. кат. митрополичої капітули у Львові.

Білецький Василь (1856Ч1931), культ.-осв. діяч, педагог (іст.), викладав у нар. і сер. школах в Галичині, ред. лДзвінка╗ (1896Ч1900), автор кн. лДещо про нар. карність╗ (1908).

Білецький Іван (1815Ч83), гал. церк. і осв. діяч, етнограф, учасник зТїзду вчених 1848, засновник лГал.-Руської Матиці╗.

Білецький Леонід (*1882Ч1955), історик укр. літератури, д. чл. НТШ, віцепрезидент УВАН; 1918 доц. КамТянецького Ун-ту, 1920Ч23 проф. Укр. Ун-ту у Львові, з 1923 проф. укр. літ. і дир. Укр. Високого Пед. Ін-ту в Празі, згодом проф. УВУ; автор численних праць, зокрема лОснови літ.-наук. критики╗ (1925), лПерспективи літ.-наук. критики╗; студії про усну словесність, укр. театр, Котляревського, Шевченка, О. Огоновського. Франка. Л. Українку, Олеся, Черемшину й ін.; лІсторія укр. літератури╗ (1947) та ін.

Білецький Микола (1851Ч82), зоолог, організатор лябораторії порівняльної фізіології при Харківському Ун-ті; праці з фізіології й морфології тварин.

Білецький Олександр (*1884), історик літератури

Білецький-Носенко Павло (1774Ч1856), байкар, поет і етнограф, один із другорядних послідовників І. Котляревського Ч лГорпинида, чи вхопленая Прозерпина╗ (вид. 1871), лСказки на малороссийском языке╗ (1812), лБаллады на малороссийском языке╗ (1822Ч29), лЗиновий Богдан Хмельницкий╗ (1829), лЛингвистические памятники поверий у малороссиян, их свадебные обряды с народными песнями╗ (1839Ч40) й ін.

Білецький степ, рівнина в сер. Бесарабії, 150Ч200 м висоти; чорноземний хліборобний урожайний р-н.

Білий Володимир (*1898), етнограф і літературознавець, наук. співр. Етногр. Комісії УАН, досліджував зокрема фолкльор Катеринославщини, брав участь в археологічних розкопах б. Никополя; автор ряду праць, м. ін. лДніпровські лоцмани╗, лЧумаки╗, ст. з історії етногр. досліджень, розвідки про Г. Сковороду, К. ЗиновТева й ін. 1937 арештований, дальша доля невідома.

Білий Микола (*1900), студент-медик, чл. СВУ в Дніпропетровському; засуджений в процесі СВУ на 3 р. увТязнення, а потім на поселення в Сибірі.

Білий Яків (1847Ч1922), лікар, укр. гром. діяч, родом з Херсонщини; чл. ради лГромади╗, кілька разів був заарештований; з 1879 до кінця життя на засланні.

Білий гриб (боровик), див. Гриби.

Білий Камінь (IVЧ5), м-ко над р. Бугом Одеського р-ну Львівської обл., руїни замку кн. Вишневецьких поч. 17 в.

Білий Колодязь (IIIЧ18), с. м. т. Вовчанського р-ну Харківської обл.; цукроварня з ремонтно-механічними майстернями; в околицях великий буряковий радгосп.

Білий Потік, с. Білобожницького р-ну Тернопільської обл., скелетне поховання поч. 2 тисячоліття до Хр., що дало назву білопотоцькій культурі, і два селища трипільського типу із скелетними похованнями (Й. Костшевський, 1925).

Білик Іван, див. Рудченко Іван.

Білик Кирило, гром. діяч у ЗДА; в 1919Ч20 рр. був надісланий від Укр. Амер. Комітету на допомогу Укр. Делегації на мировій конференції в Парижі.

Білик Михайло (*1889), педагог, дослідник мови й стилю клясичних рим. поетів, перекладач Вергілієвої лЕнеїди╗ й Овідія.

Біликовський Іван (1846Ч1922), автор духовних і світських пісень (лМногая літа╗, лГамалія╗ й ін.), організатор лБонна╗ у Станиславові; шкільні співаники, підручник теорії співу й ін.

Білиловський (псевд. Цезар Білило) Кесарій (1859Ч1934), лікар на Слобожанщині й письм.; друкувався в коломийській лНиві╗, в лСвітанку╗ й лЗорі╗. 1887 і 1892 видав у Харкові й Петербурзі два томи альманаха лСкладка╗. Перекладав на укр. мову нім. поетів, на нім. мову Ч Шевченка.

Білинкевич Степан Симеон (Ж1831), церк. і осв. діяч, василіянин; з 1779 Ч канівський архимандрит, провінціял Чину св. В. В. в КремТянці.

Білинник Петро, сучасний співак, соліст Київ. Акад. Театру Опери і Балету.

Білинський Богдан (*1898), кооп. і гром.-політ, діяч Укр. Радикальної Партії в Городенці та її посол до варшавського сойму; інж. аґрономії.

Білинський Володимир (1869Ч1918), лікар і гал. гром. діяч, організатор Збаражчини.

Білинський Володимир, о. (*1911), церк. і гром. діяч в ЗДА. Нар. в Ковтсвілі (Пенсільванія, ЗДА); теологічні студії в Станиславові, до ЗДА повернувся 1935. Голова Союзу Українців - Католиків лПровидіння╗, з 1942 р. співред. органу цього Союзу Ч щоденника лАмерика╗ у Філядельфії; кілька років редагував рел. місячник лМісіонар╗, вид. СС. Василіянками у Філядельфії; парох при укр. кат. церкві в Пасаїк (Нью-Джерзі).

Білинський Іван (1863Ч1934), нар. учитель, осв. і гром.-політ. діяч УНДО, піонер нац. відродження на Жидачівщині, пов. комісар у Жидачеві за укр. влади 1918Ч19.

Білинський Клавдій (1865Ч1937), педагог, один із галичан-діячів нац. відродження Буковини; працював бл. 20 рр. у держ. гімназії в Чернівцях; чл. Укр. Нац. Ради Буковини, увТязнений рум. владою і виселений в Галичину; згодом дир. гімназії лРідної Школи╗ в Городенці й Рогатині.

Білинський Мирон (*1914), маляр і графік із Зах. України, нині на еміграції в ЗДА; побутові сцени, краєвиди, архітектурні мотиви, плякати, обкладинки книжок, знаки.

Білинський Михайло (1882Ч1921), один із організаторів Морського Мін-ва; 1919 морський мін. УНР і начальник морського ген. штабу, 1920Ч21 мін. внутр. справ УНР; загинув у бою під час другого Зимового походу.

Біличі (IIIЧ11), с. м. т. в Киево-Святошинському р-ні Київ. обл., серед соснових лісів; курорт, санаторії, фабрика шліфування Граніту.

Білінський (Biliёski) Леон (1846Ч1922), поль. політик, поміркований консерватор, економіст, проф. права Львівського Ун-ту. Посол до австр. парляменту (з 1883), кілька разів австр. і поль. мін. фінансів; пробував довести до укр.-поль. порозуміння на базі, для українців несприйнятливій.

Білка, вивірка (Sciurus vulgaris L.), лісова тварина з ряду гризунів; на Україні є кілька підвидів; поширена в лісовій і лісостеп. смузі.

Білобожниця (IVЧ6), с. на гал. Поділлі, р. ц. Тернопільської обл.

Біловежа (ІЧ4), м. Білостоцького воєводства в Польщі, розташоване в центрі Бгловезької пущі на кол. (до 1945) укр.-білор. етногр. кордоні.

Біловезька пуща.

Біловод-Розумова К., київ. оперова артистка, лірично-драматичне сопрано; Ліза у лВиновій кралі╗, Марильця у лТарасі Бульбі╗ й ін.

Біловодське (IVЧ20), с. на Донецькому низу на р. Деркул (притока Дінця); р. ц. Ворошиловградської обл. За царату кустарне виробництво плугів.

БілогірТя (IIIЧ20), село на Дону; р. ц. Воронізької обл. Чисто укр. р-н.

БілогірТя, кол. Ляхівці (IVЧ7), м-ко над р. Горинь, р. ц. Хмельницької обл. Вперше згадується в 1441 р. В. 16Ч18 вв. Ч осередок соцініянства. Збереглися рештки замкових укріплень.

Білоголова укр. рогата худоба, див. Рогата худоба.

Білогорське (кол. Карасубазар) (VIIIЧ 15), м. на р. Карасу, б. підніжжя Кримських гір; р. ц. Кримської обл. 1926 Ч 7 500 меш., з них 1/3 татар. У районі садівництво, плекання високоякісних сортів яблук. М. сх. типу з рештками караван-сараїв і фортець з часів кримського ханату, коли Б. було одним з найбільших торг. міст Криму.

Білоградський Тимофій, укр. бандурист, лютніст і співак; у 1730-их рр., після виступів при петербурзькому царському дворі, вчився в оперовій вокальній школі в Дрездені; з 1739 Ч придворний музикант у Петербурзі; згодом з успіхом концертував у Зах. Европі.

Білогриць-Котляревський Леонід (1855Ч1908), криміналіст, проф. Київ. Ун-ту; лКурс уголовного права╗ (1898), лО воровстве-краже по русскому праву╗ (1880) та ін.

Білогрудівка, с. б. Умані, пізнє трипільське селище, передскитського часу (1500Ч1000 до Хр.), що дало назву білогрудівській культурі; досліджували Б. Безвенглінський і П. Курінний (1926); поховання скорчених трупів під камТяними плитами, на яких металевим приладдям вириті людські постаті.

Білогрудівська культура, виявлена Б. Безвенглінським та П. Курінним 1926 на Уманщині; для неї прикметні пізньотрипільські могилоподібні насипи з верствами попелу, в якому поруч із енеолітичним кремТяним знаряддям трапляються форми для відливання бронзових предметів старого, передскитського типу (див. Білогрудівка).

Білодід Іван, сучасний укр. мовознавець, проф. Київ. Ун-ту, заступник дир. Ін-ту Мовознавства АН УРСР. Праці з лексики й стилістики сучасної укр. літ. мови і з іст. укр. літ. мови в дусі т. зв. лсталінської доктрини╗ в мовознавстві.

Білозерський Василь (1825Ч99), гром. і культ. діяч, автор програми для сіль. шкіл, пристосованої до потреб селянства; чл. Кирило-Методіївського Братства, за участь в якому був засланий до Петрозаводська (Олонецька губ.), де служив у канцелярії губернатора; у 50-их рр. перейшов на службу до Петербургу; 1861Ч62 видавав журн. лОснова╗; підтримував звТязки з гал. діячами, співр. у лМеті╗ й лПравді╗.

Білозерський Микола (1833Ч96), брат Василя, видав у Києві 1856 р. лЮжнорусские летописи╗; збирав укр. етногр. матеріяли.

Білозерський О., див. Павлів Остап.

Білозірка (VIIЧ13), с. б. Херсона; р. ц. Херсонської обл.

Білозор Марія (*1894), гром. діячка в Коломийщині, нині в ЗДА.

Білозор Маркіян (1629Ч1707), василіянин, архимандрит гродненський (1664), віденський (1666Ч79), єп. пинський (1667 Ч97), архиєп. полоцький (1697Ч1707), відомий зі спорів із митр., єпископами та василіянами за церк. правосуддя, маєтки і впливи.

Білоклен, див. Клен.

Білокур Катерина, сучасний мистець нар. творчости Ч малярка, селянка з Полтавщини, учасниця багатьох виставок; лЦар-колос╗, лУрожай╗ та ін.

Білокуракине (IVЧ19), с. на півн. від Старобільського; р. ц. Ворошиловградської обл. Влітку 1918 бої Запор, бриґади Натієва за демаркаційну лінію укр. держави й Росії.

Білолуцьке (IVЧ20), с. на р. Айдар; р. ц. Ворошиловградської обл.

Білон Петро (*1879), протоієрей, правос. церк. діяч родом із Київщини; під час визвольних змагань начальник Канцелярії Повітряної Фльоти; з 1921 свящ. у таборах інтернованого війська; з 1924 в ЗДА; праці: л900-літні роковини хрищення Руси-України╗ (1938), лПравдива Церква╗ (1947), лСпогади╗ (1952), УUkrainians and their ChurchФ й ін.

Білопілля (IIЧ15), м. на р. Вир (притока Сейма) на Середній височині; р. ц. Сумської обл. 12000 меш. (1932); підприємства для устаткування заводів харчової пром-сти, цукроварня й ґуральня; Б. засноване 1672 вихідцями з Правобережжя. До 1765 слобідське сотенне м. Сумського полку. У 19 в. жвава торгівля (ярмарки, торгівля хлібом).

Білопотоцька культура, культура ранньої бронзової доби (поч. 2000 до Хр.), що її принесли на зах. Поділля поселенці з Молдавії. Для неї прикметні поховання із скорченими кістяками та двовухими горщиками-вазами без могильного насипу. Назва від погребища у с. Білий- Потік б. Чорткова (досліди Й. Костшевського, 1925).

Білорічинська (IXЧ20), станиця на р. Біла на сх. Кубані; р. ц. Краснодарського краю. Поблизу Білорічинські могили з похованнями 14 в.

Білорусизми, білор. елементи в укр. мові.

Білорусь.

Білосарайська коса, на півн. березі Озівського моря, між Осипенко і Ждановим; низький, намивний, із піску та битої черепашки півострів.

Білосвіт Олександр (*1898), правник, журналіст і письм., родом із Чернігівщини, з 1948 в Арґентіні; автор новель: лТаємниця рожевих квітів╗ й ін.

Білостоцьке (Bia│ostockie) воєводство, адміністративна одиниця в півн.-сх. Польщі, 23200 км2, 960000 меш. (1949); півд.-сх. частина Б. в. охоплює півн. Підляшшя (адміністративно Ч Більський пов.), що до виселення українців 1945Ч47 належав до укр. етногр. території (2 700 км2, 80 000 меш.).

Білостоцький Тимотей (*1905), учитель руханки, провідник сокільських відділів у Львові, пластовий виховник, організатор новацьких таборів; автор сокільських вправ, статтей.

Білоус Антін (1892Ч1955), видавець на еміґрації, з 1946 працював в Авґсбурзі, згодом в Нью-Йорку; з 1953 в спілці з Ю. Тищенком, гол. в-ва лКнигоспілка╗; випустив ряд цінних кн., м. ін. перевидав 12 тт. творів Лесі Українки, словники Голоскевича, Подвезька та ін.

Білоус (Бєлоусов) Микола (1799Ч1854), киянин, з 1825 проф. юридичних наук у Ніженському Ліцеї, де викладав філос. права за Кантом і Фіхте; 1830 звільнений за заборонені виклади лприродного права╗.

Білоус Михайло (*1838Ч?), засновник друкарні в Коломиї, видавець книжок і часописів лГолос Народа╗ та лРуска Рада╗.

Білоус Олекса (1868Ч1929), лікар, укр. гром. діяч; військ. лікар, згодом лікарський інспектор, працював на Харківщині, Поділлі й у Бесарабії; визначився організацією боротьби з пошесними хворобами; 1919 керівник Мін-ва Нар. ЗдоровТя УНР; у 1920-их рр. завідувач Відділу Допомоги еміґрантам з України.

Білоус Теодор (1828Ч92), гром. діяч, педагог, учитель і дир. гал. гімназій, посол до гал. сойму (1861Ч67 і 1870Ч76), автор розвідок про кн. Острозьких та ін. і повістей.

Білоусенко О., псевд. Лотоцького О. як дитячого письм.

Білоусів Микола (1863Ч?), фізіолог, проф. Харківського Ун-ту й Харківського Ін-ту Нар. Освіти; ряд праць із порівняльної фізіології та гістології; досліджував харчотравні ферменти, дихання риб, пересмугчасті мТясні та ін.

Білоусов О. (1848Ч1908), визначний укр. анатом, довголітній проф. Харківського Ун-ту; численні праці, зокрема про нерви судин (1889), синоптичні анатомічні таблиці нервової системи (вид. 1904)

Білоцерківська угода, укладена 28 вересня (ст. ст.) 1651 р.

Білоцерківський Археологічний і Етнографічний Музей, заснований 1924 у замку графині Браніцької на базі її збірок; колекція старих італ. картин, бібліотека бл. 9 000 тт.

Білуга, білюга (Huso huso L.), цінна пром. риба з родини осятруватих (понад 4 м довж., до 1 000 кг ваги), живе в Чорному й Озівському морях, входячи на весні класти ікру в лимани рік (у 18 в. доходила Дніпром аж у ПрипТять і Десну).

Білябіяльві приголосні, двогубні приголосні, вимовлювані двома губами. Укр. мова має Б. п. проривні Ч дзвінкий б і глухий п. Щодо фрикативного в, то його вимова між голосними факультативна, Ч вона може бути білябіяльна або лябіодентальна (губозубна). Після голосних у кінці слова й складу в означає не приголосний, а другу частину дифтонга.

Білявський Остап (Ж1803), львівський маляр, студіював мистецтво в Римі; портрети й рел. картини з впливом клясицизму й старих, цехових традицій гал. малярства.

Біляївка (VIIЧ11), с. б. Дністрового гирла; р. ц. Одеської обл.

Біляк Григорій (*1884), церк. і культ.-осв. діяч, гр.-кат. свящ., один із піонерів організації церк. життя серед укр. поселенців у Боснії.

Біляк Марія, уроджена Ляхович (*1894), гал. гром. діячка, засновниця й гол. Союзу Українок у Городку, чл. Гол. Управи Союзу Українок у Львові; на еміґрації гол. ОбТєднання Укр. Жінок англ. зони Німеччини, згодом орг. референтка Союзу Українок Америки.

Біляк Степан (1890Ч1950), адвокат, гром. і політ, діяч у Галичині; 1918Ч19 секретар Укр. Нац. Ради, 1919Ч20 секретар диктатора ЗУНР; з 1928 посол від УНДО до поль. сойму, оборонець у політ. процесах; помер на еміґрації в ЗДА.

Білянська Ірина (*1899), писанчарка з Сокальщини, створила власний стиль і школу; її писанки відзначаються шир. кольористичною скалею й новими композиційними засобами.

Білянський Михайло (*1871), дяковчитель, композитор-аматор, з 1906 у ЗДА; музика до оперети лОх, та не люби двох╗ (1918), зб. лКоляди╗ (1925) й ін.

Білянський Петро (1736Ч98), церк. діяч, свящ., адміністратор львівської єпархії (1778Ч79), згодом єп. (1779Ч98), перший єп. у Львові із світського духовенства; відомий поширенням початкових шкіл у єпархії.

Біляшівський Микола (1867Ч1926), визначний археолог і музеолог

Більке Карл (1898Ч1948), укр. кат. священик (редемпторист), флямандець; з 1925 працював як учитель і місіонер у Галичині, з 1941 серед укр. еміґрантів у Бельгії.

Більське (ІЧ4), пов. м. на півн. Підляшші (Білостоцьке воєводство в Польщі), 7 000 меш. (1931); кол. столиця Більської землі; відоме з 13 в., мало чимале значення в 16Ч17 вв.; руїни старого замка. Більський пов. лежить на укр.-поль.-білор. пограниччі. До виселення в 1945Ч46 рр. укр. населення, нац. свідомість якого була невелика, займало півд.-сх. частину пов.

Більське городище, б. Зінькова Полтавської обл., З городища (зах., сх. та Куземинське), обведені одним валом 30 км довж., замикають вододіл р. Псла і Ворскла. У 7Ч2 вв. до Хр. там була грец. оселя (розкопи В. Городцова у 1900-их рр.).

Більський Федір (15 в.), укр. кн. із лит. роду Ольґердовичів; не погоджуючись із централістичною політикою поль. короля і в. кн. лит. Казіміра IV, учинив змову проти нього з кн. Іваном Гольшанським і Михайлом Олельковичем (1481); змова була викрита, Б. утік до Москви, а його спільники скарані на смерть.

Більці (рум. Balti) (VIЧ8), м. на р. Реут, півн. Бесарабія; р. ц. Молдавської ССР. 30 000 меш. (1930). Торгівля хлібом і худобою, дрібна харчова пром-сть. За царату й Румунії пов. м. Б. розташоване на рум. етногр. території, але в пов. чимало українців (14,5% у 1941). 1920 Ч табір інтернованих вояків Армії УНР.

Більче Золоте (VЧ6), велике с. Борщівського р-ну Тернопільської обл., в ярі р. Серету.

лБільшовик╗, завод легкого машинобудування в Києві (кол. Ґретера і Криваника), в останні десятиліття значно поширений; випускає машини для харчової пром-сти, зокрема цукрової і спиртової.

лБільшовик України╗, двотижневик, орган ЦК КП(б)У, виходив з 1926 р. в Харкові, з 1934 Ч в Києві, містячи матеріяли, що тлумачили для т. зв. партійного активу напрям політики большевиків на Україні; склад ред. колегії багато разів мінявся відповідно до зміни курсу больш. партії (кол. засновники журналу, як Скрипник, Затонський, Річицький, Хвиля, Юринець та ін., давно знищені); з кін. 1952 перейменований .на лКомуніст України╗.

Біндас Григорій (1877Ч1950), бачвансько-укр. гром. діяч, гр.-кат. свящ., довголітній голова Руського Нар.-Просвітнього Дружства в Новому Саді й Руському Керестурі (1919Ч41), ред. його щорічних календарів (1921Ч39).

Біологічні станції

Біологія.

Біофабрики

Біохемія, див. Хемія.

Бір (Pinetum), сосновий ліс, росте на бідних піщаних ґрунтах, найбільше на півн.-зах. Поліссі. Докладніше див. ЕУ І, стор. 102 і мал. 70 на стор. 101.

Бірецький Іван (1815Ч83), гром. і церк. діяч гал. відродження, етнограф, чл. зТїзду вчених 1848, чл.-засновник Галицько-Руської Матиці.

Біржі

Біржі праці, орг-ції для посередництва праці. На Україні до 1917 існували лише приватні бюра (напр., в Одесі); в 1914Ч17 Б. п. організовували міські управи (напр., в Харкові). За часів непу спершу робітників і службовців приймали на працю тільки через держ. Б. п., в 1925Ч28 допущена була свобода найму. З 1928Ч29 Б. п. перестали існувати, бо безробіття формально оголошено зліквідованим, і розподіл роб. сили відбувається на підставі законів про трудові резерви.

Бірзула, давня назва м. Котовського.

Бірки (IVЧ17), с. м. т. Нововодолазького Р-ну, Харківської обл., на півд. від Харкова. Поблизу с.-г. технікум. Б. засновані укр. козаками 1659.

Бірки Великі (IVЧ6), с. на р. Гнізна (гал. Поділля); р. ц. Тернопільської обл., зал. вузол.

Біробіджан, Жидівська (офіц. Єврейська) Автономна Обл. на Далекому Сході в складі Хабаровського краю, заснована 1928; 35 800 км2, 150 000 населення (1939), половина жидів; р Б. Автономній Обл. і її центрі Ч м. Біробіджан Ч є багато українців.

Бірча (IVЧ3), м-ко на Карпатському ПідгірТї на Перемищині. Тепер належить Польщі (Ряшівське воєводство). До 1876 пов. центр. Колись кустарне виробництво полотна, ярмарки. В 1945Ч16 рр. бої УПА.

Бірчак Володимир (*1881), гром., наук. і пед. діяч у Галичині

Бісмарк Отто (1815Ч98), кн., нім. держ. діяч, творець другої нім. імперії (1871), канцлер Німеччини, прихильник нім.-рос. порозуміння. 1888 Б. вмістив у тижневику УDie GegenwartФ під іменем приятеляфілософа Е. Гартмана ст. УRussland in EuropaФ, в якій підносив думку про відновлення лКиїв. князівства╗ під протекторатом Габсбурґів і про розчленування Росії.

Бітумічні лупаки (горючі л.), темні л., насичені органічними легко запальними речовинами (бітумінами); поклади в флішевих Карпатах (менілітові л.) й на Поділлі, зокрема в околицях КамТянця-Подільського; донині не експлуатовані.

Біюк Онлар, оселя в Криму, тепер Октябрське.

Біян Степан (*1897), гром. і госп.-кооп. діяч на Перемищині й Дрогобиччині; з 1947 в Арґентіні.

Блават, див. Волошка.

Блаватський Володимир (*1899), археолог, дослідник античного мистецтва півд. України, провадив розкопи в Пантікапеї у Криму (лПантикапейские раскопки╗, 1947).

Блавацька Ніна (*1902), уроджена Конашинська, заміжня Лужницька; драматична акторка, інженю, зокрема Леді в лІнтрига й кохання╗ Шіллера, Гедда в лБудівничий Сольнеє╗ Ібсена, Соня в лЦаревич╗ Запольської.

Блавацький Василь (1889Ч1944), адвокат в Сяноці, провадив активну.гром. і політ, діяльність на Лемківщині; убитий поль. боївкою.

Блавацький (Трач) Володимир (1900Ч53), видатний актор, режисер

Благовєщенськ, м., центр Амурської обл., на усті р. Зеї, 59000 меш. (1939), в околицях є значні укр. поселення; 1911 у Б. працював Укр. Клюб Ч єдина легальна укр. орг-ція на Далекому Сході до 1917 р.

лБлаговісник╗ (до 1938 Ч лБлаговЬстникъ╗), рел. місячник на Закарпатті, вид. ЧСВВ в Ужгороді, Хусті, а потім у Пряшеві (1921Ч49).

лБлаговісник╗, журнал Ген. Церк. Управління УАПЦ у Франції, виходив у 1953 в Парижі.

Благовіщенський Назарет, чоловічий монастир II кляси у Ніжені, заснований 1702 на кошти Степана Яворського.

Благовіщенський собор у Чернігові, збудований кн. Святославом Всеволодовичем 1186; монументальна тринавна будова з 5 банями й ґалерією-усипальницею, в якій був похований Всеволод Святославич; центр, нава багато прикрашена, зокрема керамікою й мозаїкою.

Благодатне (VIЧ18), с. м. т. в півд,-зах. Донбасі, Ольгинського р-ну Сталінської обл. Поблизу розробка флюсових та ін. матеріялів для металюргії Донбасу. Лісовий технікум.

Благодійне Товариство видання загальнокорисних і дешевих книг (Благотворительное Общество издания общеполезных и дешевых книг)

Блажкевич Іван (*1892), адвокат, діяч УНДО на Дрогобиччині; 1928Ч30 рр. посол до поль. сойму; 1939 вивезений большевиками.

Блажкевич Іванна, уроджена Бородіевич (*1886), гал. кооп. діячка і журналістка, дитяча письм.

Блажовський Юрій Гаврило, єп. титулярний агненський і мукачівський (1738 Ч42), здійснив ряд заходів для поліпшення долі біднішого духівництва.

Блакитний (псевд. Елланського) Василь (1891Ч1925), рев. діяч і письм.; чл. УПСР, з 1918 Ч боротьбіст, ред. газ. лБоротьба╗, один із ініціяторів влиття боротьбістів до КП(б)У; з 1920 член ЦК КП(б)У, голова Держ. В-ва України, гол. редактор газ. лВісті ВУЦВК╗. Організатор лпролет.╗ літ. груп лБоротьба╗ і лГарт╗; під псевд. Василя Еллана зб. віршів лУдари молота і серця╗ (1920), сатири під псевд. Валера Пронози. В 1930-их рр. твори Б. були конфісковані як націоналістичні і памТятник у Харкові знищений.

Бларамберґ Іван (1772Ч1831), одеський археолог голл. походження, дослідник клясичних памТяток Півд. України й Криму, автор бл. 30 праць, в тому числі першого кодексу ольвійських монет (Париж 1822).

Блекота (Hyoscyamus), отруйна рослина з родини пасльонуватих; найбільш відома Б. чорна (H. niger). Лікарська рослина: в офіц. медицині Ч сировина для багатьох ліків, в нар. медицині вживається як засіб проти кашлю, коклюшу і нервових недуг.

Блехер Ганс, львівський архітект, 1491 будував вежу старої ратуші у Львові (зруйнованої 1827), 1493Ч95 брав участь У будуванні латинської катедри (склепіння органових хорів).

Близниця (VЧ3), найвищий верх (1883 м) у групі Свидівця в Полонинському Бескиді.

Близнюк Петро (*1881), укр. гром. діяч, кооператор, комісар Центр. Ради в Таврії, 1921Ч22 чл. київ. комітету по організації протибольш. повстання, діяч УАПЦ; 1930 засуджений у процесі СВУ як керівник миколаївської групи на 5 р. увТязнення; дальша доля невідома.

Близнюки (VЧ17), с., р. ц. у півд. частині Харківської обл.

Блозовський Михайло (*1898?), гр.-кат. свящ., діяч Фронту Нац. Єдности і чл. його політ. колегії.

Блонський Кирило (1803Ч52), гр.-кат. свящ., активний діяч гал. культурного відродження, збирав нар. пісні на Станиславівщині, працював над укр. граматикою, писав поезії; 1848 посол до австр. держ. сойму.

Блох Елеонора (1881Ч1943), різьбарка, студіювала в Петербурзі і в Парижі у О. Родена. З 1917 працювала в Харкові; проф. Художнього Ін-ту, виховала ряд укр. скульпторів; численні праці, зокрема лРадість материнства╗, портретні бюсти укр. письменників, проект памТятника Шевченкові та ін.

Блохінцев Дмитро (*1908), фізик, чл.-кор. АН УРСР; праці в ділянці квантової механіки: лОсновы квантовой механики╗ (1949) й ін.

Блоцький (B│ocki) Станіслав (1857Ч 1919), поль. ботанік з Галичини, дослідник фльори Поділля й околиць Львова.

Блуд (*1018), воєвода кн. Ярополка Святославича; під час війни між Ярополком і Володимиром В. убив Ярополка й перейшов до Володимира; загинув у битві з поляками над Бугом.

Блюмауер (Blumauer) Альойс (1755Ч98), нім. поет, автор перелицьованої Верґіліевої лЕнеїди╗ (1783Ч86), що, на думку дослідників, мала вплив, поруч травестії Осіпова, на лЕнеїду╗ Котляревського.

Блюменфельд Станислав (1850Ч97), київ. піяніст і вчитель, виховник укр. піяністів.

Блязіюс (Blasius) Йоган Гайнріх (1809 Ч70), нім. зоолог, автор опису подорожі УReise im Europфichen RusslandФ (1844), де є ряд описів укр. побуту.

Бобенко (псевд. Бобика) Андрій, письм., оп. лЛірник╗ та вірші в лРаді╗ Старицького (1883), поезії в часописах 80Ч90-их рр.; зб. лПеревесло╗ (1913) з передмовою М. Комарова.

Бобер річковий (Castor Fiber L.)

Боберський Іван (1873Ч1947), педагог

Бобжинський (Bobrzyёski) Міхал (1848Ч 1935), поль. історик

Бобик, див. Біб.

Бобикевич Костянтин (Ж1884), гал. письм.-гуморист; нариси й повісті в лЗорі╗.

Бобикевич Олекса (1865Ч1902), гр.-кат. священик і письм.; поезії й оп. в лЗорі╗, лЗеркалі╗; комедія лНастоящі╗.

Бобинський Василь (*1898), укр. поет з Галичини, перейшов із нац.-дем. табору до КПЗУ, ред. журн. лВікна╗, чл. групи лГорно╗, після переїзду до Харкова чл. орг-ції лЗах. Україна╗, в 30-их рр засланий; зб. поезій лВ притворі храма╗ (1919), лНіч кохання╗ (1924), лТайна танцю╗ (1925), лПоезії╗ (1930), поема лСмерть Франка╗ (1927).

Бобівник, див. Мигдаль степовий.

Бобков Борис (*1903), укр. оперовий співак-тенор. Закінчив Київ. Консерваторію; 1928Ч33 провідний артист Київ. Театру Опери: (лНаталка Полтавка╗, лЗапорожець за Дунаєм╗, лМайська ніч╗, лТарас Бульба╗ та ін.); з 1935 в Московському Большому Театрі.

Бобові культури

Боболинський Леонтій (друга пол. 17Чпоч. 18 в.), ієромонах

Бобрецький Микола (1843Ч1907), зоолог, проф. Київ. Ун-ту; досліджував фавну Чорного моря, автор відомого підручника з зоології для високих шкіл.

Бобрик (IIIЧ11), с. Броварського р-ну Київ. обл.; зал. станція на лінії КонотопКиїв; осідок штабу Лівобережного Гайдамацького Коша під час операцій Муравйова проти Києва в січні 1918 р.

Бобринець (VЧ13), м. і р. ц. на півд. Кіровоградської обл. 35 км від зал. 16 000 меш. (1937). Харчова пром-сть, ремонт с.-г. машин; с.-г. технікум.

Бобрінський Володимир (1868Ч1928), граф, рос. націоналіст, депутат III Держ. Думи, де активно боровся з українцями.

Бобрінський Георгій, граф, рос. держ. діяч, займався гал. справами; ген.-губернатор Галичини під час рос. окупації 1914Ч15.

Бобрінський Олексій (1800Ч68), граф, організатор цукроварства на Україні (у Смілі).

Бобрінський Олексій (1862Ч1920-і рр.), археолог, з 1886 гол. петербурзької Археологічної Комісії, автор багатьох праць з укр. археології (лХерсонес Таврический╗, лО курганах близ г. Смелы╗ та ін.), розкопав бл. 600 могил та селищ, переважно б. Сміли на Київщині.

Бобров (IIЧ21), м. на р. Битюг (притока Дону); р. ц. Воронізької обл., лежить на рос. етногр. території, але в півд. частині р-ну живуть українці.

Бобровецьке озеро (ІЧ6), на півн.-зах. Поліссі на вододілі між р. Ясьолдою і Щарою. Площа Ч 12 км2.

Бобровиця (IIIЧ12), с. м. т., р. ц. у півд.-зах. частині Чернігівської обл. Цукроварня, у р-ні зоотехн.. технікум (с. Майнівка).

Боброві гони, місця, де водилися бобри. Старі укр. й козацькі закони визнавали право на бобрів за власниками ґрунтів, де були Б. г. Вбивання або виполошення бобрів каралося.

Бобровники, ловці бобрів; так звалися селяни в старій Україні, які, крім рільництва, ловили бобрів. У Лит.-Руській державі це була панщизняна людність, в обовТязок якої перед власником села входило брати участь у полюванні (лгонах╗) на бобрів. Бобровники були на Поліссі, на Лівобережжі за Гетьманщини, а також у Галичині (село Бобрівники б. Товмача).

Бобровський Борис, ген. рос. служби, до листопада 1917 гол. Укр. Військ. Громади в Двинську, а потім, за Укр. Центр. Ради, начальник укр. Ген. Військ. Штабу.

Бованенко Дмитро (*1900), економіст-історик, наук. співр. ВУАН (до 1934 р.), проф. Київ. Ін-ту Харч. Пром-сти (до 1938); розвідки з економіки України 19Ч 20 вв. та історії укр. екон. думки (зокрема про М. Зібера та С. Подолинського). 1938 засланий на Колиму.

Бовкунівщина, данина від худоби в 15 в. (від бовкун Ч віл, запряжений один).

Бовмен (Bowman) Ісаак (1878Ч1950), проф. географії; чл. амер. делегації на мировій конференції у Версалі (1918Ч19), брав участь у комісіях для полагодження поль.-укр. конфлікту, позитивно ставився до укр. проблеми. За ініціятивою Б. 2.5.1919 американці припинили військ, постачання Польщі, на знак протесту проти дій армії Галлера на укр. фронті в Галичині.

Бог (у греків Гіпаніс, також: Південний Буг)

Богаєвський Борис (1882Ч1942), археолог, чл. Ін-ту Іст. Матеріяльної Культури в Ленінграді, досліджував трипільську та егейську культуру на Україні.

Богатирець Касіян (1868Чбл. 1948), свящ., церк.-гром. діяч Буковини (москвофільського переконання); до першої війни активний москвофіл, перед другою війною наблизився до укр. нац. табору; противник румунізації правос. церкви на Буковині; від 1947 архиєп. Буковини.

Богатирьов Семен (*1890), композитор і педагог, проф. композиції Харківської Консерваторії, вихователь багатьох укр. композиторів; лУвертюра╗ для симфонічної оркестри, фортепіянові твори й ін.

Богацький Павло (*1883), журналіст, літературознавець

Богачевський Костянтин (*1884), церк. і гром. діяч

Богаченко-Максимович Вероніка, сучасна оперова й концертова співачка, меццо-сопрано; до війни Ч в Київ. Театрі Опери, згодом в оперових театрах у Відні й Авґсбурзі, численні концерти в Зах. Европі й Америці, телевізійні виступи в ЗДА.

Богдан (світське імТя Теодор) Шпилька (* 1892), архиєп., д-р богословія, правос. церк. діяч в ЗДА, родом із Галичини; 1936 прибув до ЗДА; 1937 хіротонізований грец. єпископатом, очолює підпорядковану Царгородському Патріярціому Престолові Укр. Правос. Церкву в Америці. Автор правос. катехизиса укр. і англ. мовами й пропаґандивних брошур; при катедрі архиеп. виходить ж. лУкр. Вісник╗.

Богданів В., сучасний артист балету, соліст київ. і харківського акад. оперових театрів, зокрема виконавець комічних танкових ролей укр. фолкльору (лНіч під Різдво╗ за Гоголем та ін.).

Богданов Сергій (1859Ч1920), проф. аґрономії в Київ. Ун-ті, організатор дослідних с.-г. станцій на Україні; автор праць із аґрономії, зоотехніки й фізіології рослин.

Богданович Анатоль (псевд. Богдан Сокольський) (1882Ч1914), письменник, оп., повість лВсесильна╗.

Богданович Іпполіт (1743Ч1802), рос. поет укр. шляхетського походження, автор популярної в свій час поеми лДушенька╗ (1783).

Богданович-Зарудний Самійло, ген. суддя Війська Запорізького; реєстровий козак, перейшов 1648 під Корсунем до Хмельницького. Вів переговори 1650 в Варшаві, був на чолі коз. посольства до Москви 1652, до Туреччини 1653 і 1654 знову до Москви (фінал Переяславської угоди); 1654 ген. суддя. В 1657 їздив на переговори до Семигороду. Спричинився до укладення Гадяцького договору з Польщею (1658) й 1659 був нобілітований. Після упадку Виговського перейшов до Юрія Хмельницького, брав участь в укладенні Чуднівського договору. В 1664 воював на боці Польщі проти Брюховецького.

Богдашевський Василь (1861Ч1933), рос. церк. діяч, еп., останній ректор Київ. Духовної Академії, бібліолог.

лБогогласник╗, збірник укр. рел. пісень, виданий гр.-кат. редакторами в Почаєві (1790; передруки 1805, 1825; із змінами у Львові Ч 1850, 1886); вид. 1790 містило 238 пісень. Витяги з нього друкувалися п. н. лМалий богогласник╗, лПісні набожні╗ та ін.

Богодухів (IIIЧ16), м. на р. Мерлі (притока Ворскла) на Середній височині; р. ц. Харківської обл. 16 000 меш. (1932 р.). Харчова пром-сть. У 16 в. оборонний пункт проти татар Ч Дяків острів, в 17 в. укр. козаки (отаман Тимофій Криса) заснували Б.; з 1780 пов. м. Харківського намісництва (пізніше губ.). У грудні 1918 бої Запор. корпусу з большевиками.

Боголюбов Микола (*1910), математик, проф. Київ. Ун-ту, д. чл. АН УРСР, чл.-кор. АН СССР; праці про числові і графічні методи, функційну аналізу, диференціяльні рівняння і з теорії функцій дійсної змінної; лНові методи в варіяційному численні╗ (1932) й ін.

Богомолевський Йоаким (18 в.), філософ, учився в Києві та Еспанії, де засвоїв науку Раймунда Люлія (13 в.), на підставі якої склав власний філос. твір (виклади в Московській Академії), що залишився в рукописі.

Богомолець Вадим (1878Ч1928), ген.-хорунжий; 1917 чл. през. Чорноморської Громади, 1.918 начальник гол. військ.-морського судового управління, 1919 Ч військ.-морський дипломатичний агент у Румунії.

Богомолець Олександр (1881Ч1946), видатний укр. патофізіолог

Богопіль, кол. м. на лівому березі Бога при впадінні Синюхи, тепер частина м. Первомайського Одеської обл. 19.3.1920 кінна бриґада Запор, дивізії в Зимовому поході Армії УНР розбила тут сильні больш. частини й опанувала місто.

Богородчани (VЧ5), с. м. т. на р. Бистриця Солотвинська на Підкарпатті. 3000 меш. (1931); за Австрії пов. м., тепер р. ц. Станиславівської обл.

Богословіє, теологія, наука про Бога та відношення створіння до Бога

Богословіє на Україні.

лБогословія╗, богословський наук. тримісячник (1923Ч42), орган львівського Богословського Наук. Т-ва; згрупував найвидатніших представників богословської думки та історії Укр.-Кат. Церкви (Й. Сліпий, Т. Галущинський, Г. Костельник, А. Іщак, В. Лаба, Й. Скрутень та ін.).

Богословська Академія Укр. Автокефальної Правос. Церкви, заснована 1946 в Мюнхені, спершу як Богословсько-Пед. Академія з богословським і пед. фак., для виховання на еміграції правос. душпастирів з високою освітою; видавала лБюлетень Богословсько-Пед. Академії╗; з 1947, після ліквідації пед. фак., перетворена на Б. А. УАПЦ.

Богословське Наукове Товариство, у Львові з 1923, видавало квартальник лБогословія╗, лПраці╗ й ін.

лБогословський Вісник╗, чвертьрічник, виходив у Львові 1900Ч03, за ред. Д. Дорожинського; орган богословської кат. думки.

лБогословський Вісник╗, місячник, орган УАПЦ на еміграції, виходив у Мюнхені 1948Ч49; вид. Св. Синоду УАПЦ, ред. Н. Кибалюк, пізніше архиєп. Никанор.

Богослужби, прилюдний вияв богопочитання; складені з щоденних, тижневих і річних молитов.

Богослужбова мова, мова, якою відправляється богослуження

Богослужбові книги, книги, за якими правляться богослужби в церкві

Богоявленське братство в Києві, засноване 1616

Богоявленський монастир у Києві на Подолі, заснований 1615 Гальшкою Гулевичівною; тут примістилося Богоявленське братство із школою, яке надало Б. м. важливого значення. Б. м. втратив свою вагу із заснуванням Могилянської Академії, куди перейшли видатні вчені із школи братства.

Богун Іван (Ж1664), полк. кальницький (вінницький)

Богун Мирон (1911Ч44), діяч ОУН, зокрема на Сокальщині, вТязень поль. і нім. тюрем; загинув від ворожої руки під час нім. окупації.

Богуслав (IVЧ11), м. на високому березі р. Рось; р. ц. Київ. обл. 12000 меш. (1926). Фабрика сукна, оброблення ґраніту; музей. Б. відомий від 1032 як важливий оборонний пункт Київської Руси, за Польщі (16 в.) осередок богуславського староства київ. воєводства.

Богуславський Кость (*1895), композитор, працював у Харкові; написав багато творів для масового співу: лВеселий марш╗, лНа городі буркун родить╗, лМуз. збірка памТяті 1905 р.╗ й ін.; у 1930Ч40-их рр. був на засланні.

Богучар (IVЧ21), м. на р. Вогучар (притока Дону), 8 км вище від її гирла; р. ц. Каменсько-Шахтинської обл. 1926 Ч 8 000 меш.; розташоване на межі укр. і рос. етногр. території. Завдяки віддалі від залізниці (60 км) не розвивається. Дрібна харчова пром-сть. Б. заснований на поч. 18 в., з 1779 Ч пов. м.

Богучарка, права притока Дону на Вороніжчині, довж. Ч 85 км.

Боґородіцький Василь (1857Ч1941), рос. мовознавець, проф. Казанського Ун-ту. Б. листувався з К. Михальчуком, дискутуючи з ним проблеми історії укр. мови; досліджував 1901 півд.-полтавську говірку с. Сушки, давши низку тонких фонетичних спостережень. Список праць в лТруды Института Языкознания АН СССР╗, 2.

Бодак Анна, уроджена Беркета (*1890), укр. жін. діячка в ЗДА, з 1953 почесний чл. Союзу Українок Америки.

Бодаревський Микола (1850Ч1921), маляр, закінчив Академію Мистецтв у Петербурзі, з 1908 акад., працював у Одесі; біблійні теми, укр. побут, портрети.

Боденштедт (Bodenstedt) Фрідріх (1819 Ч92), нім. поет, перекладач, проф. слов. мов у Мюнхені; 1840Ч45 подорожував по Росії, Україні, Криму, Кавказі й Персії. 1845 видав у Штутґарті зб. укр. нар. пісень у нім. перекладах лПоетична Україна╗ (УPoetische UkraineФ).

Боднар Мартин (* 1921), укр. рел.-гром. діяч, нар. у Канаді; з 1953 всекан. гол. Укр. Католицького Юнацтва.

Боднарович Осип (1895Ч1944), гал. журналіст. В 1920-их рр. провідний студентський діяч, перший гол. Союзу Укр. Націоналістичної Молоді, заслужений у викоріненні больш. впливів серед молоді; засновник і ред. (1927Ч28) місячника лСмолоскипи╗ (поміркованого націоналістичного напряму), один із ред. львівського щоденника лНовий Час╗, ред. літ. двотижневика лНазустріч╗ (1934Ч39) і популярного масового часопису лЯк на долоні╗, співр. лДіла╗. В 1941 р. ред. газ. у Львові лУкр. Щоденні Вісті╗, а згодом лЛьвівських Вістей╗ і лРідної Землі╗.

Боднарчук Василь (*1890), сел. діяч Укр. Радикальної Партії на Покутті й Гуцульщині, організатор осв. і кооп. роботи; автор політ, сатир із сел. життя, зб. лВиборчий вертеп╗ (псевд. Я. Чорнобривий).

Боднарчук Назар (1883Ч1954), гром. діяч у Канаді, родом із Галичини; активно працював у Союзі Українців-Самостійників (СУС) і в Союзі Укр. Нар. Домів (СУНД, деякий час був головою).

Бодуен де Куртене Ч Еренкройц Ч Єнджеєвічова (Ehrenkreuz Jedrzejewiczowa) Цезарія (*1885), дочка Яна Б. д. К., до 1939 Ч проф. етнографії ун-ту у Вільні, тепер у Лондоні; д. чл. НТШ.

Бодуен де Куртене (Baudouin de Courtenay) Ян (1845Ч1929)

Бодянський Осип (1808Ч79), славіст, історик, етнограф

Боєслав Марко, псевд. укр. революціонера й повстанського поета, ред. підпільного літографованого ж. лЧорний Ліс╗; за кордоном вийшла зб. поезій Б. лНепокірні слова╗ (1951).

Божедарівка, давня назва м. Щорського.

Боженко Василь (1867Ч1919), больш. партизан на Україні, командир Таращанського полку в дивізії М. Щорса, що вела бої проти укр. армії 1918Ч19.

Божик Володимир (*1908), співак-тенор, композитор і диригент; під час світової війни дириґував укр. хорами на еміґрації, з 1945 керує Капелею Бандуристів (тепер спільно з Г. Китастим у ЗДА).

Божик Пантелеймон (1879Ч1944), правос., згодом кат. свящ. у Канаді, родом із Буковини; церк. діяч, письм.-популяризатор, гол. твір лЦерква українців в Канаді╗ (1927) й ін.

Божик Степан (*1898), адвокат, гром. діяч в Равщині (в Галичині); з 1946 в Бельгії, де провадить гром., кооп. роботу; автор праць з історії УГА, з минулого Белзької землі й ін.

Божко Сава (*1901), укр. сов. письм., чл. орг.-ції лПлуг╗; повісті лНад колискою Запорожжя╗ (1925), лЧабанський вік╗ (1927), романи лВ степах╗ (1930), лДо моря╗ (1936); з 1937 доля Б. невідома.

Божко Юхим (1885Ч1920), 1918 отаман лЗапор. Січі╗ на Катеринославщині у протигетьманському повстанні, а потім у боротьбі проти большевиків; 1919 командувач 2 піхотної дивізії (створеної з лЗапор. Січі╗) у складі Запор, корпусу; сміливець і фантаст, що хотів відновити традиції давньої Запор. Січі, чим ширив анархію в Армії УНР; загинув у січні 1920 в суперечці з отаманом Волохом.

Божук Миколая (1907Ч37), по чоловікові Штефуца, закарп. вчителька й письменниця, зб. лПоезії╗ (1930).

Бозький лиман, див. Дніпрово-Бозький лиман.

Бойдуник Осип (*1895), публіцист і політ, діяч; старшина УГА й Армії УНР, з 1920 чл. УВО; учасник конституюючого Конгресу ОУН і чл. Крайової Екзекутиви на Зах. Укр. Землі (1930Ч31), вТязень поль. і нім. тюрем; з 1941 чл. Проводу Укр. Націоналістів; на еміґрації чл. УНРади і в 1954 її гол.; автор праць: лНац. солідаризм╗, лУкр. внутр. політика╗ й ін.

Бойкевич Микола (1876Ч1939), залізничник, діяч Укр. Радикальної Партії, організатор проф. спілок, чл. УНРади ЗУНР від Самбірщини в 1918Ч20.

Бойки, укр. племТя верховинців

Бойків Іван, укр. лінґвіст, 1929Ч32 наук. співр. Ін-ту Мовознавства; брав участь в укладанні підручників укр. мови, лСловника чужомовних слів╗ (1932), правописного словника чужих слів і лРос.-Укр. Словника╗ УАН.

Бойківська говірка

Бойківщина, край, заселений бойками.

лБойківщина╗, музейне т-во в Самборі, засноване 1927 для дослідження території, історії й культури бойків; утримувало музей і з 1931 видавало лЛітопис Бойківщини╗ (9 випусків); гол. організатори: А. Княжинський, В. Гуркевич, В. Кобільник, І. Филипчак; 1940 за сов. влади музей перетворено на значно поширений Обл. Музей Бойківщини.

Бойко Василь (1892Ч1938), літературознавець; праці з нової укр. літератури; лМарко Вовчок. Іст.-літ. начерк╗ (1918), лЖиття та літ. творчість Квітки-ОсновТяненка╗ (1918) й ін.; висланий з України, в 1930-их рр. був проф. Уральського Пед. Ін-ту.

Бойко (літ. псевд. Блохина) Юрій (*1909), літературознавець, проф. УВУ в Мюнхені, гром. і політ, діяч, чл. проводу ОУН; праці про Коцюбинського, літературу 19Ч20-их рр., суч. сов. та еміґраційну літературу; лШевченко і Москва╗ (1952), публіцистичні праці (лОснови укр. націоналізму╗ 1951 та ін.).

Бойова Управа Укр. Січових Стрільців, створена була Гол. Укр. Радою 3. 8. 1914. Спочатку виконувала функції орг. центру УСС, з 1915 р. провадила харитативну, пропаґандивну й вид. працю Леґіону. В 1917 р. влаштувала павільйон УСС на воєнній виставці у Відні. Очолювали Б. У. Ч до 1917 р. К. Трильовський, пізніше С. Смаль-Стоцький.

Бойченко Микола, сучасний музиколог і композитор із Києва, музику студіював в Італії й Парижі; у 1930-их рр. працював у Чернівцях, після 2 світової війни доля Б. невідома; фортепіянові твори, лЛісова пісня╗ Ч увертюра для оркестри, симфонічна поема лУкраїна╗ та ін., лНові принципи муз. композиції╗ (італ. мовою), зб. 150 бук. пісень.

Бойченко Олександр (1903Ч50), укр. сов. письм., 1923Ч32 секретар ЦК ЛКСМУ, повість лМолодість╗ (1945), написана в ортодоксально-больш. дусі.

Бойченко Павло (1813Ч84), лікар і гром. діяч на Катеринославщині; як інспектор лікарської управи визначився орг-цією земської медицини; автор ряду наук. праць.

Бойчук Михайло (1882Ч1939), визначний маляр-монументаліст

Бойчук Осип (*1907), адвокат, пластовий діяч у Галичині й на еміґрації; 1952Ч54 голова Гол. Пластової Старшини, з 1954 голова Гол. Пластової Ради.

Бойчук Тимко (1896Ч1922), брат Михайла, маляр, оригінальний монументаліст.

Бокаріюс Микола (1869Ч1931), один із творців укр. судової медицини; судовий лікар, пізніше проф. у Харкові, 1923 Б. заснував кабінет наук.-судової експертизи, 1926 перетворений на Харківський Н.-Д. Ін-т Судової Експертизи (з 1931 Ч ім. Бокаріюса); гол. судово-мед. експерт УССР, автор численних праць із судової медицини та криміналістики.

Бокій Гаврило (Ж1578), суддя луцький (з 1561 р.), один із найвизначніших волинських бояр в часи Люблинської унії, прихильник приєднання Волині до Польщі.

Боклевський Петро (1816Ч97), маляр і графік, 1852 закінчив Академію Мистецтв у Петербурзі; майстер сучасн. побуту, ілюстрації до лМертвих душ╗ Гоголя, автолітографії.

Боково-Антрацит (VЧ20), м. в півд.-сх. частині Донбасу; р. ц. Ворошиловградської обл. Добування антрациту, завод для ремонту шахтного устаткування.

Бокс

Боксит, мінерал, гідрат окису алюмінію (Al2 O3. 2H2O), найважливіша руда алюмінію. На Україні Б-и слабо виступають на Никопільщині й на Кубані (басейн р. В. Лаби і р. Малки) і не мають пром. значення. Укр. алюмінійова пром-сть користаеться як сировиною рос. тіхвінськими рудами.

Бокшай Еміліян (*1889), свящ., церк. і пед. діяч на Закарпатті; шкільні підручники, м. ін. лИсторія Церкви Христовой╗ (1934) і лМадярсько-руський словар╗.

Бокшай Іван (1874Ч1939), закарп. композитор, гр.-кат. свящ. автор церк. пісень, фортепіянових композицій, підвищив мистецтво церк. співу на Закарпатті; лЦерковное ПростопЬніе╗ (1906).

Бокшай Йосип (*1891), маляр і графік із Закарпаття, вчився в Мист. Академії в Будапешті, працює в Ужгороді; розпис церков, пейзажі (лПолонина Рівна╗, лОзеро в горах╗ й ін.), панорама Ужгороду (1949), ілюстрації (ЕУ І, мал. 609).

Болбочан Петро (1883Ч1919), полк. Армії УНР

Болгари на Україні

Болгарія

Болгарсько-Українське Товариство, засноване в Софії 1920 р. з ініціятиви проф. І. Шішманова, який був його головою; ставило за мету взаємне ознайомлення й культ, зближення; т-во мало бібліотеку, влаштовувало виклади, видавало лВісті╗; існувало до больш. окупації 1944.

Болград (VIIIЧ9), м. при впадінні р. Ялпух до озера Ялпух у Басарабії; р. ц. Одеської обл.; 13000 меш. (1930); дрібна харч. пром-сть, в р-ні інтенсивне садівництво. У м. й околиці живуть перев. болгари, що оселилися тут на межі 18Ч19 вв.

Болеслав II Сміливий, король (1058Ч79) поль., брав участь у боротьбі між київ. князями і, підтримуючи ІзТяслава Ярославича, зробив два походи на Київ; під час першого 1069 зайняв Київ, але змушений був відступити в наслідок повстання киян.

Болеслав Тройденович, див. Юрій Болеслав.

Болеслав Хоробрий (967Ч1025), поль. король (992Ч1025), будівничий поль. держави, оборонець її самостійности проти Німеччини; підтримував звТязки з Володимиром В., як союзник кн. Святополка воював з Ярославом Мудрим, 1018 відбув похід на Київ.

Болехів (IVЧ4), м. на р. Сукіль (притока Свічі) на Підкарпатті; р. ц. Станиславівської обл. 11 000 меш. (1931). Добування соли, деревообробна, гарбарська пром-сть. З 19 в. лісова школа.

Болиголов (Conium maculatum), отруйна травТяниста рослина, до 2 м висоти, з родини окружкових; росте всюди на Україні б. хат і на пустирях, розпізнається по червонястих плямах на стеблі й неприємному запаху розтертих листків.

Болозович Авксентій (*1881), кооператор, проф. Київ. Кооп. Ін-ту, 1918Ч19 видатний діяч Всеукр. Учительської Спілки, один із засновників Всеукр. Учительського Вид. Т-ва, організатор ігукрової кооперації (Укрсільцукор і Українцукор); 1928 засланий на 3 роки на Соловки; 1930 справу його приєднано до процесу СВУ, і Б. знову засуджено на 5 р. увТязнення, після відбуття якого залишено на поселенні в Сибірі.

Болота

Болотов М., сучасний балетмайстер Київ. Театру Опери й Балету, відзначений на міжнар. фестивалі танцю в Лондоні; постановник хореографічної частини на 1 декаді укр. мистецтва в Москві 1936: лЗапорожець за Дунаєм╗, лНаталка Полтавка╗ та ін.

Болотяна руда (дарнева руда), відміна бурого залізняка, перемішаного з глинами, вапном, піском і органічними рештками; залягає на дні боліт, має 25Ч35% чистого заліза, 0,2Ч2% фосфору. Б. р. виступає на Україні в основному на Поліссі; тут на її базі в 17Ч19 ст. працювали невеликі металюргійні підприємства.

Болотяні вулкани (сальзи), вулкани на Таманському й Керчинському півостровах; діють силою підземних газів, час від часу викидаючи синявосіре болото з водою й болотяні гази; із Б. в. б. Керчі, що дають лік. грязь і боракс, найвідоміші Булганакські й Тарханські.

Болоховці. (13 в.), поселенці між гор. Случчю й Богом, 1232Ч36 болоховські князі були союзниками гал. бояр у боротьбі з кн. Данилом; під час походу Батия піддалися татарам (лтатарські люди╗); 1241 були розбиті Данилом, який і в 1254Ч55 робив походи проти лтатарських людей╗.

Болсунова Віра, знавець нар. мистецтва, земський інструктор й організатор підприємства мист. виробів у Полтаві до 1917, потім працювала в пром. кооперації.

Болсуновський Карл (1838Ч?), аматор-археолог і нумізмат-збирач, кустос нумізматичного відділу Іст. Музею в Києві, автор кількох археологічних та нумізматичних нарисів, зокрема про символіку трипільської орнаментики, тризуб та дорогичинські пльомби.

Болтенко Михайло (*1888), консерватор Держ. Іст. Музею в Одесі, чл. Археологічної Комісії ВУАН, дослідник трипільської культури (Усатове б. Одеси, 1921 та керівник комбінату надчорноморськи археологічних експедицій в Одесі.

Болховітінов Євгеній (1767Ч1837), світське імТя Євфимій, київ. митр. (1822Ч37; історик, археограф і бібліограф (лСловарь исторический о бывших в России писателях духовного чина...╗, ІЧІІ 1827; лСловарь русских светских писателей...╗ ІЧII. 1845), автор праць з історії Києва (лОписание Киево-Софийского собора и киевской иерархии╗, 1825, та ін.), ентузіяст археології. Коштом Б. і під його керівництвом К. Лохвицький досліджував фундаменти Десятинної церкви та Золоті Ворота в Києві.

Болхуни, с. над Ахтубою (рукав дол. Волги) в Астраханській обл.; укр. етногр. острів (1926 р. 13 000 українців).

Болюх Василь (1889Ч1955), госп. і політ. діяч на Тернопільщині, 1935Ч39 посол УНДО до поль. сойму; помер в Австралії.

Большевики, див. Комуністична Партія Советського Союзу.

Большевізм, див. Комуністична Партія Советського Союзу.

Большівці (IVЧ5), с. м. т. на Опіллі, при злитті Нараївки і Гнилої Липи; р. ц. Станиславівської обл. Дрібна харчова пром-сть, оброблення будів. матеріялів. 4500 меш. (1931).

Бондаренко Григорій (*1892), графік, з Харкова; обкладинки, літографії, ілюстрації.

Бондаренко Євген, сучасний актор із школи театру лБерезіль╗, продовжує працю в Харківському Драматичному Театрі ім. Т. Шевченка.

Бондаренко Іван (Ж1911), історик, доц. ун-ту в Одесі; твори: лВелике повстання англ. народу╗, лПро Ґарібальді╗, лДніпром╗.

Бондаренко Михайло (*1903), сов. діяч, займав відповідальні посади в партійному й сов. апараті УССР; чл. ЦК КП(б)У, після самогубства П. Любченка голова РНК УССР, ліквідований у жовтні 1937.

Бондаренко Петро, кооп. діяч на Київщині, чільний працівник Київ. Облспоживспілки і Вукопспілки; в 1941Ч43 чл. правління Вукопспілки; закатований із родиною ґестапо, як укр. націоналіст.

Бондарство

Бондарук Іван (і 1940), діяч Луцької Просвіти, організатор кооператив; у 1930 посол до сенату від Укр. Радикальної Партії; вТязень поль. тюрем.

Бондарчук Володимир (*1905), геолог, проф. Київ. Ун-ту, д. чл. АН УРСР. Автор праці: лГеологія УРСР╗ (1948), чл. делегації УССР до ОН в Сан-Франсіско.

Бондарчук Сергій, сучасний видатний укр. кіноактор в СССР, зокрема відомий виконанням гол. ролі в фільмі лТарас Шевченко╗ (реж. І. Савченко).

Бондарчук Степан, укр. театральний діяч, адміністратор і актор лМолодого Театру╗ (1917Ч19), згодом чл. режисерської колегії і пресбюра лБерезоля╗; теоретичні праці і критичні статті про театр для дітей; 1938 заарештований НКВД, доля невідома.

Бондіолі (Bondioli) Ріккардо (*1897), італ. публіцист, автор популярної історії України: УUcraina, la terra martire ed indomaФ (1939).

Бонкало Олександр (*1880), філолог, фахівець із закарп. укр. говірок і літератури, кол. проф. укр. і рос. мови в Будапештському Ун-ті. Опис рахівського діялекту, лВиїмки з угорсько-рус. письменства 17Ч18 в.╗. Псевдонім О. Рахівський.

Бонковська Ірина (*1898), банковець, економіст; гол. Надзірної Ради кооператив лУкр. Нар. Мистецтво╗ у Львові й лБазар╗ у Філядельфії.

Бонковський Денис, композитор-дилетант 1860-их рр., у Києві були надруковані: лДе шлях чорний╗, лКарі очі╗, лКозак-українець╗ й ін.

Бонн (Bonn) Франц Ксаверій (1882Ч1945), бельгієць, один з перших монахів чину о. Редемптористів, що прийняли сх. обряд у Галичині 1911 р.; 1918 капелян УГА, 1919 чл. укр. делегації для переговорів з Антантою, в кін. 1919Ч20 шеф дипломатичної місії УНР при Ватикані (після М. Тишкевича); згодом свящ. в ЗДА.

Бонч-Бруєвич Володимир (1873Ч1955), рос. соціял-демократ, згодом комуніст; займаючись іст. сектанства, видав деякі твори укр. сектантів (штундистів, мальованців; лМатериалы к истории и изучению русского сектантства╗), а також прозаїчні оригінальні твори Сковороди (лСобрание сочинений╗, І. 1912) без цензурних скорочень, які були у вид. Багалія 1894 р.

Бонч-Осмоловський Гліб (1890Ч1943), археолог, досліджував печерні палеолітичні стоянки (Кош-коба 1923, Кіїк-коба 1924, Сюрень, Шайтан-коба 1928).

Бончев Георгій (*1866), болг. мінералог і петрограф, проф. Софійського Ун-ту, чл. болг. Академії Наук, д. чл. НТШ.

Бончевський Антін (1871Ч1903), гр.-кат. свящ. з Галичини; церк. і суспільний діяч в ЗДА, куди виемйґрував 1897 р.; автор ст. у лСвободі╗, 1900 був гол. Укр. Нар. Союзу; боронив укр. робітництво, фундував вид. популярних книжечок (В-во ім. А. Бончевського лСлово╗) і стипендії для студентів у Львові.

Бончковський (B╣czkowski) Володимир (*1905), поль. публіцист; засновник і ред. тижневика УBiuletyn Polsko-UkraiёskiФ (Варшава, 1932Ч38), в якому пропагував потребу позитивної політики в укр. справі й ідею укр.-поль. співпраці; ред. квартальника УWschєdФ, місячника УProblemy Europy WschodniejФ, автор кількох книг із сх.-евр. проблематикою.

Боняк, половецький хан, нападав на Україну 1094Ч1107; відомий в нар. переказах як лшолудивий Буняка╗.

Боплян (de Beauplan) Гійом Лявассер (бл. 1600Ч73), франц. інж. і військ, картограф

Бора, сильний холодний вітер, що віє взимку із суходолу на море; на Чорному морі Ч в р-ні Новоросійського; здіймається тоді, коли на Кубані високий барометричний тиск, а на морі Ч циклон.

Бораковський Григорій (1846Ч?), автор невисокого ґатунку водевілів і драм з нар. життя; лЗбірник драматичних творів╗ (1888).

Борати, група мінералів, різних боровокислих сполук: природний боракс (тинкаль), борацит, гідроборацит й ін. Б. Ч сировина для одержання бораксу, боратної кислоти тощо; поклади на Таманському і Керчинському півостровах (запас бл. 300 000 т бору) та на Перед-кавказзі б. Мінеральних Вод (30 000 т бору); природний боракс виділяють .болотяні вулкани на Керчинському й Таманському півостровах.

Борачок Северин (1859Ч1923), гром. діяч у Галичині, гр.-кат. свящ.; екон. організатор Стрийщини й Жидачівщини, один із засновників різних екон. т-в.

Борачок Северин (*1898), маляр із гал. Поділля, студіював у Краківській Академії Мистецтв, 1924 Ч37 працював у Парижі; нині на еміграції; побут, портрети, краєвиди, натюрморти (ЕУ І, табл. XIX).

лБорба╗, соц.-дем. газ., виходила в Глібокій на Буковині в 1908Ч14 і 1918 рр. за ред. Й. Безпалка.

Борбісти, група лівих укр. с.-р., що підтримала больш. владу на Україні й утворила нову партію Б. (за назвою їх органу рос. мовою лБорьба╗), яка проіснувала від травня 1919 до липня 1920, коли вона самоліквідувалася й увійшла до КП(б)У; у 1920-их рр. деякі кол. Б. відігравали ролю в уряді УССР (Терлецький, Качинський, Мстиславський, відомий своїм виступом проти українізації 1926 прокурор Малицький, Алексеєв, Беседовський та ін.).

Бордейний Іван (*1884), псевд. О. Задума, учитель, журналіст і письм. на Буковині.

Бордзіловський Є., сучасний ботанік, чл.-кор. АН УРСР, співр. Ін-ту Ботаніки АН УРСР, співавтор лФлора України╗.

Бордичевська Віра, укр. гром. діячка-народниця кін. 19 в., активний чл. Жін. Т-ва на Вищих Жін. Курсах у Києві в 80-их рр., працювала над орг-ціею лУкр. каси╗; під впливом народницьких ідей згодом провадила осв. роботу на селі.

Бордуляк Тимотей (псевд. Ветлина) (1863Ч1936), укр. прозаїк і перекладач, співр. лЗорі╗ та ін. журн., гр.-кат. священик; автор реалістичних оповідань з життя сучасного йому гал. селянства: зб. лБлижні, образки й оповідання╗ (1899), перевидані в Києві 1903 п. н. лОповідання з галицького життя╗; пізніше в альманахах та в періодичних вид. зТявилися: лПрохор Чиж╗, лЖура╗, лПерерваний страйк╗, лВістка╗, лПереднівок╗, лМайстер Федь Триндик╗, лЮвілят╗; після 1914 не друкувався.

Бордун Меланія (*1887), 1920Ч39 рр. дир. Укр. Дівочого Ін-ту в Перемишлі; праця з життя укр. священичих родин 18 в., надрукована у вид. НТШ.

Бордюговський Арсеній (1865Ч192?), церк. діяч, протоієрей у Володимирі Волинському, проповідник, співр. церк. видань.

Борецький Адальберт (*1911), маляр із Закарпаття; імпресіоністичний стиль, соціяльна тематика; виставлявся в Ужгороді, Львові, Києві.

Борецький Ісидор (*1911), родом з Острівців у Галичині. Студіював теологію в Мюнхені, згодом виїхав до Канади, де виконував душпастирську працю; свячений на свящ. 1938, на єпископа титулярного аматуського Ч 1948. Того ж року призначений Апостольським Екзархом на Сх. Канаду з осідком у м. Торонто. Зорганізував і налагодив церковну й культурну працю в екзархаті.

Борецький Йов (Іван) (Ж1631), київ. правос. митр.

Борецький Микола, див. Микола Борецький.

Борецький Михайло (*1921), видавець укр. книг на еміграції; в-во в Реґенсбурзі (з 1945 Ч словники, підручники, красне письменство), пізніше в Нью-Йорку.

Боржава (Бережава), гірська група в Полонинському Бескиді між: р. Вовчою і Великою Рікою, висотою до 1679 м (верх Стіг); широкий рівний хребет, вкритий великими полонинами; узбіччя Б. стрімкі, вкриті буковими лісами й розчленовані долинами до 1000 м глибини. Гор. межа лісів Ч на висоті 1100Ч1200 м, на узбіччях є сліди льодовика (котли).

Боржава, права притока Тиси на Закарпатті.

Боржковський Валеріян (1846Ч1919), етнограф, археолог і статистик; друкувався в лКиевской Старино╗ та в лМатеріялах до укр. етнології НТШ╗; за укр. влади був комісаром у Вінниці, забитий большевиками.

Борзаковський Пилип, канцелярист Ген. Військ. Канцелярії, разом із Ладинським вів лДіяріюш╗ (1722Ч23), що його О. Лазаревський надрукував у вид. лЧтения Общества Нестора-Летописца╗ (1896).

Борзенко Сергій (*1909), укр. сов. прозаїк і журналіст; належав до студії Пролітфронту; новелі, роман лСкоряючись законам війни╗ (1946).

Борзна (IIЧ13), с. м. т. не. р. Доч (притока Десни); р. ц. Чернігівської обл. 11 000 меш. (1933). У р-ні велика цукроварня. У наслідок великої віддалі від залізниці (17 км) не зростає (1897 Ч 12 000 меш.). В 17 в. укріплене м-ко; з 1781 пов. м. Чернігівського намісництва (пізніше губернії); в околицях знайдено скарби з 6Ч8 в.

Борзяк Дмитро, укр. письменник 1920-их рр.; зб. оп. лПід дощ╗ (1927), на поч. 1930-их рр. засланий.

Борзяк П., сучасний фізик, наук. співр. Ін-ту Фізики АН УССР; праці: лВентильний фотоефект при низьких температурах╗, лЕмісія складних катодів під впливом освітлення╗ й ін.

Бориня (IVЧ4), с. на гал. Бойківщині у центр, карп. улоговині; р. ц. Дрогобицької обл.

Борис (Ж1015), св. князь, син Володимира В.; в 994Ч96 дістав Ростовське князівство; убитий на р. Альті братом Святополком.

Борис Іван (1869Ч1923), видатний купець; один із перших організаторів укр. міщанства в Перемишлі й укр. купецтва в цілій Галичині (співініціятор Комітету Укр. Купців у Львові); 1922 заснував відому фірму текстильних виробів; по смерті Б. підприємства вів син Ч Б. Євген, тепер бізнесмен у Торонто (Канада).

Борисенок Степан (*1891), історик укр. і білор. права, 1922Ч33 рр. чл. комісій для виучування історії зах.-руського та укр. права і виучування укр. звичаєвого права при УАН, доц. Київ. Ін-ту Нар. Госп-ва; праці: лКарний зміст потока Руської Правди╗ (1925), лЗвичаєве право Лит.-Руської держави на поч. 16 в.╗ (1928) та ін. Після заслання 1937 доля невідома.

Борисикевич Іван (1815Ч92), правник, власник маєтку, гром. і культ, діяч галицького відродження; 1848 заступник голови Гол.Руської Ради; учасник слов. конгресу в Празі, один з ініціяторів і активних чл. Собору Руських Учених, в 1860-их рр. чл. крайового Гал. Сойму.

Борисикевич Михайло (1848Ч99), лікар-окуліст, проф. в Інсбруку і Ґраці; праці переважно з гістології сітківки.

Борисів Валентин (*1901), композитор в УССР; симфонічна поема лКармелюк╗, 2 смичкові квартети, сольоспіви.

Борисівка (IIIЧ17), с. на гор. Ворсклі (сх. Слобожанщина); р. ц. Білгородської обл. 1926 Ч 19 000 меш. Б. заснована козаками під кінець 17 в. 2/3 населення р-ну Ч українці.

Борискович Ісаакій (Ж1641), правос. церк. і осв. діяч, організатор і ігумен (1602) Дерманського монастиря, згодом ігумен у Черпчицях, один із організаторів Луцького Хрестовоздвиженського братства (1617), викладач його школи; 1620 здобув привілей на ставропігію Луцького братства у Єрусалимського патріярха Теофана; 1621 висвячений останнім на єн. луцького і острозького, але висвячення не визнав поль. король Жигмонт III; брав участь у київ. соборі 1640, заступаючи П. Могилу.

Борисковський Павло, ленінградський археолог, досліджував палеоліт і неоліт України (лЛюдина камТяного віку на Україні╗, 1940; лПалеолит Украины╗, 1953).

Борислав (IVЧ4), м. над р. Тисьменицею б. підніжжя Високого Бескиду, р. ц. Дрогобицької обл. Осередок нафтової пром-сти. М. постало шляхом злиття Борислава, Тустанович, Водянки й Мразниці (В. Б.); із зростанням промисловости сильно збільшилося населення, зокрема поль. і жид.: 1880 Ч 15 500 (28% укр., 10% поль., б2% жид.), 1931 Ч 41 000 (23% укр., 48% поль., 28% жид.). З першої половини 19 в. нафту здобували з ручних лшибів╗; пробне свердлування 1862. Експлуатація й продаж ділянок провадилися хаотично; крім нафти, видобували озокерит (земний віск) і земні гази. Найбільший видобуток у 1905Ч09 рр. при глибині свердловин до 2 000 м. Продукція нафти в Б. становить 80% видобутку всіх укр. Карпат. Нафтодестилярня, заводи устатковання для нафтової пром-сти, фабрики перероблення озокериту, свічок, мастил, ґумових виробів та ін. Карп. Н.-Д. Геол. Ін-т, гірничі школи.

лБориславнафттрест╗, управління нафтовою пром-стю Дрогобицько-Бориславського нафтового р-ну.

Бориславський нафтовий басейн, див. Дрогобицько-бориславський промисловий район.

Борисов Євген (1853Ч1900), етнограф і статистик, співр. лГромади╗ М. Драгоманова і лГром. Друга╗ І. Франка; 1879 засланий на Сибір за участь в укр. русі в Одесі; повернувшись із заслання, займався журналістикою в Одесі й Херсоні.

Борисов Інокентій, архиєп., див. Інокентій Борисов.

Борисови, брати: Андрій (1798Ч1854) і Петро (1800Ч1854), офіцери з укр. безземельних дворян, декабристи, засновники Товариства ЗТєднаних СловТян; Петро провадив пропаганду серед солдатів; активні учасники повстання Чернігівського полку; відбувши 13 р. каторги, жили на засланні.

Борисоглібська Ганна (1869Ч1939), уроджена Сидоренко, визначна акторка.

Борисоглібський собор у Чернігові

Бориспіль (Баришпіль) (IIIЧ11), с. м. т. і р. ц. Київ. обл., 40 км на сх. від Києва. В 1918 р. бої Трипільської дивізії отамана Зеленого з гетьманськими військами під час повстання Директорії УНР, пізніше бої місц. повстанців з большевиками.

Бористен, грец. назва Дніпра від не грец. слова місц. походження.

Бористеніти, див. Ольбія.

Борисяк Никифор (1816Ч82), проф. Харківського Ун-ту, дослідник геології України, зокрема корисних копалин; лСборник материалов, относящихся до геологии Южной России╗ (1867) та багато ін.

Борисяк Олексій (1872Ч1944), рос. геолог і палеонтолог, проф. Петербурзького Гірничого Ін-ту, д. чл. Академії Наук СССР. М. ін. досліджував геологію Донбасу, півд.-сх. Харківщини і Криму.

лБорітеся-поборете╗, неперіодичний орган т. зв. лзакордонної делегації УПСР╗ за ред. М. Грушевського, П. Христюка і М. Чечеля, виходив у Відні 1920Ч22.

Борковський, співак-бас, родом із Галичини; у 1850Ч60 рр. концертував по Европі; пізніше перший бас опери в Амстердамі.

Борковський Віктор, рос. мовознавець; в кін. 1940-их рр. проф. Львівського Ун-ту і ред. органу ун-ту лВопросы славянского языкознания╗; праці про синтаксу грамот 14Ч15 в. з тенденцією розглядати сх.-слов. мови того часу як цілковиту єдність; тепер у Москві.

Борковський Іван (*1890), археолог, проф. УВУ в Празі (до 1945), дослідник шнурової кераміки на Україні.

Борковський Олександр (1841Ч1921), один із піонерів відродження Галичини, публіцист і педагог; ред. лЗорі╗ (1886Ч97), співр. і ред. лДіла╗, співзасновник лПросвіти╗.

Борковський Федір, учасник визвольних змагань, в 1941 голова міста в Полтаві, розстріляний німцями.

Борковський-Дунін (Borkowski-Dunin) Петро (1890Ч1949), граф, поль. політ, діяч і публіцист; 1926 Ч львівський воєвода; обстоював неподільність Сх. Галичини як цілого, вважаючи її одвічним мішаним краєм і місцем співпраці між: українцями і поляками; виступав проти колонізації Галичини і пацифікації в 1930 р.

Борковський-Дунін Юрій-Василь (1640 Ч1702), полк. чернігівський; належав до найбагатших панів на Гетьманщині, відомий допомогою правос. церкві: реставрував чернігівську церкву Спаса (1675), спричинився до відновлення Єлецького монастиря.

Борова (IIIЧ11), с. м. т. над р. Стугною, Хвастівського р-ну Київ. обл.

Борове (IVЧ18), с. на Донецькій низовині; р. ц. (у півд.-сх. частині) Харківської обл.

Боровець Тарас (*1908), псевд. Бульба, гром. діяч і політик

Боровик Віталій (*1861Ч?), гром. діяч і письм., один із засновників братства Тарасівців; поезії на гром. теми (лМати-українка╗), переклади, вів укр. книгарню лДіло╗ в Одесі.

Боровик Дмитро (1876Ч1920), укр. гром. діяч на Далекому Сх.; політ. засланець у Сибірі, з 1916 у Владивостоці, де редаґував і видавав перший укр. часопис лУкраїнець на Зеленому Клині╗ (1917Ч18), секретар 4 укр. далекосх. зТїздів, один із основоположників укр. незалежницького руху на Далекому Сході.

Боровик Леонід (*1894), актор і мистець-декоратор театру лЗаграва╗ і Театру ім. Котляревського в Галичині; резонер, ролі Нерона в лКамо грядеши╗, Шуліка в лОй Морозе, Морозенку╗ Лужницького та ін.

Боровиковський Володимир (1757Ч1825), портретист світової слави

Боровиковський Лев (1806Ч89), поет і педагог, належав до харківської групи романтиків, автор баляд: лМаруся╗ (1829) за лЛенорою╗ Бюргера, лФарис╗ (1830) за Міцкєвічем, лЧорноморець╗, лВивідка╗, лВолох╗ та ін., байок (лБайки і прибаютки╗ 1852), збирач укр. фолкльору.

Боровиковський Олександр (1844Ч1905), син Лева Б., правник; автор нарису лЖенская доля по малорусским песням╗.

Боровське (VЧ19), с. м. т. на Донбасі, Лисичанського р-ну, Ворошиловградської обл. Хемічна пром-сть, звТязана з пром-стю сусідніх м. Лисичанського й Рубіжного.

Боровський Володимир (*1907), протестантський діяч, пастор, один із засновників Укр. Євангельсько-Реформованої Церкви на Зах. Укр. Землях; діяч Укр. Євангельського ОбТєднання Півн. Америки, автор книг і ст. на рел. теми.

Боровський Михайло (*1891), агроном, знавець і пропаґатор пасічництва й садівництва на 3-ах. Укр. Землях; ред. ж. лУкр. Пасічник╗ (1928Ч39), лПрактичне Садівництво╗ (1933Ч38) у Львові; доц. УТГІ, автор підручників пасічництва, садівництва та ін. праць.

Бородавка-Неродич Яцко, коз. гетьман 1620Ч21, висунутий низовиками суперник Сагайдачного; обвинувачений за неуспіх походу в Молдавію, був скинутий з гетьманування і стятий під Хотином 1621.

Бородаєвський Сергій (1870Ч1942), визначний кооператор-учений і діяч

Бородай Олександр (1844Ч1914), інж., гром. діяч, працював у ділянці відродження кобзарства; 20 р. прожив у ЗДА, згодом повернувся до Києва.

Бородач (Gypaetus barbatus), один із найбільших птахів-хижаків (розмах крил до 2,5 м), живе у високих горах на Кавказі й у Карпатах.

Бородино (VIIЧ10), с. у півд. Бесарабії; р. ц. Одеської обл.

Бородієвич Євген (1889Ч1924), хорунжий УСС, автор спогадів лВ чотирикутнику смерти╗.

Бородієвич Остап (1883Ч1920), сотник УГА, ветеринарний референт при Секретаріяті Військ. Справ; загинув у больш. полоні.

Бородієвич Роман-Володимир (*1919), композитор, учень Р. Придаткевича й Д. Ґіванса, тепер в ЗДА; твори скрипкові, фортепіянові, оркестрові й ін.

Бородянка (IIIЧ10), с. над р. Здвиж, р. ц. Київ. обл., відоме боями з большевиками за Київ Січових Стрільців і Лівобережного гайдамацького коша в січні 1918.

Боронява, с. на півн. сх. від Хусту, Закарп. обл.; монастир Василіян (заснований бл. 1716 і закритий Йосифом II, відновлений 1930 р.), відомий рел. осередок (численні прощі).

лБоротьба╗, орган київ. групи укр. соціялістів-революціонерів, виходив 1915 нелегально на міміографі (5 чч.), за ред. М. Ковалевського.

лБоротьба╗, неперіодичний орган спершу закордонної групи УСДРП, пізніше приватний Ч ред. і видавця його Л. Юркевич (Л. Рибалка), виходив 1915Ч16 у Женеві; вів гостру кампанію проти Союзу Визволення України; статті з.лБ.╗ використовували зокрема рос. соц.-демократи в своїх виступах проти укр. змагань.

лБоротьба╗, щоденна газета, виходила в Києві 1917Ч20 рр., в перші місяці по революції центр, орган Укр. Партії Соціялістів-Революціонерів (ред. М. Шраг), згодом орган лівої фракції УПСР, що дістала від газети назву боротьбістів (ред. В. Блакитний).

лБоротьба╗, газ. Ч орган Укр. Соц.-Дем. Роб. Партії в КамТянці Подільському в 1918Ч19.

лБоротьба╗, група лпролетарських╗ письменників, виникла 1919 в Києві при газ. лБільшовик╗ і при київ. органі ЦК УПСР лБоротьба╗; до лБ.╗ входили м. ін. В. Блакитний, А. Заливчий, В. Чумак, Г. Михайличенко; вид. альманахи лЧервоний вінок╗ (1919) і лЗшитки боротьби╗ (1920).

лБоротьба╗, соц.-дем. часопис у Чернівцях совєтофільського напряму (1926 Ч29), фактичні ред. І. Стасюк, Т. Козак, С. Галицький, В. Руснак.

Боротьбісти, див. Українська Партія Соціалістів-Революціонерів Комуністів-Боротьбістів.

Борсук (Meles meles L.), хижак з родини куниць, живе в норах; до 90 см довж., до 30 кг ваги; шерсть Б. йде на щітки й пензлі, шкіра на кожушки й на торбинки.

Борсук Олександра (дати нар. і смерти не відомі), дружина Василя Вовка-Карачевського, гром. і політ, діячка-народниця, стояла б. Київської Громади; вчителюючи у земських школах на Чернігівщині, провадила нац.-осв. працю серед селян.

Борсуки, укр. рід з кількома відгалуженнями, відомий з пол. 17 в.: м. ін. Іван Б., сотник полковий ніженський (1649Ч54); Марко, полк. (1675Ч77) ніженський; Петро, наказний київ. полковник (1706); Зиновій, київ. полковий суддя (1753Ч64); Яким, перекладач Колегії Закордонних Справ, стародубський полк. (1757Ч59); Федір, значний військ, товариш Стародубського полку (1718).

Борткевич Сергій (*1877), піяніст і композитор із Харкова, проф. Консерваторії; твори для скрипки, віольончелі, фортепіяна й ін.

Бортник Януарій (*1895?), актор і режисер, родом із Тернополя, один із представників режисерської школи лБерезоля╗, в 1930-их рр. мист. керівник театрів у Харкові й Дніпропетровському; 1937 був засланий.

Бортництво, спосіб бджільництва, що прийшов на зміну примітивному лвидиранню╗ меду диких бджіл у дуплах дерев. Бортники вирубали для бджіл штучні дупла-борті, а пізніше стали підвішувати високо на деревах вулики-колоди. Відоме на Україні з найдавніших часів, Б. охоронялося законами в княжу добу. Б. дожило в лісах Волині, півн. Чернігівщини й півн. Київщини до поч. 20 в.

Бортнянський Дмитро (1751Ч1825), великий укр. духовний композитор, дириґент

Боршош-КумТятський Юлій (*1905), закарпатський поет і педагог; зб. поезій лВесняні квіти╗ (1928), лЗ мого краю╗ (1929), лКров кличе╗ (1938) та ін.

Борщагівка (IIIЧ11), с. під Києвом на зах. від нього, відоме боями укр. військ і укр. повстанців проти большевиків і добровольчих рос. військ за опанування столиці України; особливо важкі бої відбулися під час облоги Києва Осадним корпусом Січових Стрільців (листопад 1918) і під час відступу з Києва (січень 1919).

Борщагівський Олександр (*1908), сучасний театрознавець і театральний діяч в УССР, викладач Театрального Ін-ту в Києві, критик, деякий час ред. ж. лТеатр╗, автор низки праць, м. ін. лШекспір на сцені укр. театру╗ (зб. лШекспір╗), лШевченко і театр╗ (разом із М. Йосипенком, лМистецтво╗ 1941), монографія лБучма╗ (1947) й ін.; в 1948Ч49 зазнав гострої критики за лкосмополітизм╗.

Борщак Ілько (*1895), історик і публіцист, д. чл. НТШ, проф. Держ. Школи Сх. Мов у Парижі; праці: лГригор Орлик╗ (1932), лНаполеон і Україна╗ (1937), УLТUkraine dans la littщrature de lТEurope occidentaleФ (1930), УLТUkraine à la confщrence de la paixФ (1938); спільно з Рене Марте-лем франц. мовою лМазепа╗ (1931); розвідки про Україну по чужоземних журн., особливо франц.; зредаґував і видав із вступними статтями О. Стороженка лМарко Проклятий╗ (1946), Костомарова лКниги битія укр. народу╗ (1947), лВибраний Кобзар╗ Т. Шевченка (1947).

Борщакова Софія (1891Ч1932), уроджена фон-дер Лявніц, гром. діячка, дружина І. Борщака, спільно з Рене Мартелем переклала Шевченкового лІвана Гуса╗ на франц. мову (УLe Monde SlaveФ 1930).

Борщів (VЧ7), м. в півд.-сх. частині гал. Поділля; р. ц. Тернопільської обл. 6000 меш. (1931). Харчова пром-сть місцевого значення, в р-ні виноградники, морелеві сади. За Австрії й Польщі пов. м. Поблизу (с. Височинці) оборонний замок 17 в.

Борщівник (Heracleum Spond.), рослина до 1,5 м висоти, з родини окружкових; з Б. до поширення культури буряків варили борщ.

Борщов Ілля (1833Ч78), ботанік і хемік, з 1868 проф. ботаніки Київ. Ун-ту; праці з кольоїдної хемії й різних ділянок ботаніки, м. ін. про гриби й водорості Чернігівщини.

Босий Володимир (*1899), діяч гетьманського руху в Канаді, ред. тижневика лПробій╗ в Торонто (1924), співр. і ред. тижневика лКанадійський Українець╗, співр. лКан. Січі╗, ред. лУкр. Робітника╗, автор брошур.

Боснія

Боспор Кіммерійський, грец. назва Керчинської протоки.

Боспорське царство

Бостон (Boston), м. в ЗДА, у стейті Мессечусетс, порт, 801 000 меш.; укр. колонія (2 кат., 1 правос. церква).

Боський (van den Bossche) Людвик (1887Ч1938), бельг. редемпторист гр.-кат. обряду; 1914Ч34 працював серед українців у Канаді, згодом у Бельгії; в Брюсселі організував першу парохію укр. католиків; автор популярних брошур на рел. теми.

Бота (Botha) Луїс (1862Ч1919), ген., держ. діяч Півд. Африки

Ботаніка

лБотанічний Журнал╗, наук. квартальник, орган Ін-ту Ботаніки АН УРСР (з 1940); заснований в 1921 як лУкр. Ботанічний Журнал╗, в 30-их рр. називався лЖурнал Ін-ту Ботаніки УАН╗.

Ботанічний сад АН УРСР, організований 1936 у Печерському р-ні Києва

Ботанічні сади

Ботвинівський Максим (*1889), кооператор і земський діяч, належав до УПСР, у 1917Ч18 чл. правління Дніпросоюзу і гол. правління Київ. Губсоюзу, пізніше чл. правління Молочарспілки; чл. СВУ, засуджений у процесі 1930; дальша доля невідома.

Ботна, права притока Дністра на Бесарабській височині.

Ботошани (Boto║ani) (VIЧ7), м. в півн. Молдавії (Румунія), 29 000 меш. у 1948 р.; навколо Б. до 17 в. переважало укр. населення, згодом майже цілковито зрумунізоване.

Боффало (Buffalo), м. в ЗДА у стейті Нью-Йорк, на кордоні Канади, над озером Ері; 580 000 меш; укр. колонія, має 2 кат. церкви і 1 правос.

Бохенський (Bocheёski) Олександр (*1904), поль. політик і есеїст, автор УProblem Polsko-ukraiёski w ziemi CzerwieёskiejФ (1938), УDzieje g│upoty w PolsceФ (1947).

Боцюрків Іларіон (1880Ч1935), гром. діяч, адвокат у Львові, пов. комісар ЗУНР у Бучачі (1918).

Боцюрків Ілярій (*1898), рел.-гром. діяч у Канаді, куди прибув 1927 з Галичини; 1953 Ч всекан. гол. Братства Українців Католиків (БУК).

Боцян Йосиф (1879Ч1926), церк. письм., укр. кат. єп. луцький, висвячений митр. Андреем 1914 р. в Києві, не допущений до своєї катедри й єпархії поль. урядом. Переклав лНаслідування Христа╗ Томи Кемпійського; співр. богосл. і наук. журналів.

Бочарова Ніна, сучасна спортсменка (Київ), майстер і чемпіон України й СССР з руханки; на Олімпійських Ігрищах 1954 в Гельсінкі здобула в руханці 2 золоті й срібну медалі.

Бочковський Ольґерд Іпполіт (1884Ч 1939), визначний укр. соціолог

Бош Євгенія (1879Ч1925), больш. діячка, жид. походження, в 1917Ч18 чл. першого сов. уряду; в 1918Ч19 керувала больш. загонами на Україні.

лБоян╗, назва муз.-співочих т-в у Галичині й Буковині; перший лБ.╗ організовано 1891 у Львові (гол. В. Шухевич) і Перемишлі, 1894 у Станиславові, 1895 в Коломиї, 1898 в Чернівцях, 1901 у Снятині, Стрию, Тернополі й Дрогобичі; 1904 у Києві, бл. 1-905 в Полтаві. Т-ва лБ.╗ після сов. окупації були ліквідовані.

лБоян╗, популярний муз. місячник у Дрогобичі (1929Ч32) за ред. о. С. Сапруна.

Бояри

Боярка-Будаївка (IIIЧ11), с. м. т. Києво-Святошинського р., Київ. обл., 22 км на півд.-зах. від Києва, серед соснових лісів, туберкульозна санаторія. Технікум бджільництва. Відома з облоги Києва Осадним корпусом Січових Стрільців 1918.

Боярська Євдокія (1860Ч1900), справжне прізвище Богемська, відома акторка, учениця М. Кропивницького; в театрі М. Старицького грала героїчні ролі побутового репертуару (особливо вдала Харитина у лНаймичці╗ Тобілевича).

Боярська рада (дума)

Боярський М., земський діяч на Полтавщині перед 1917 р., учасник демонстративної резолюції земських зборів 1914 за навчання укр. мовою; за доби визвольних змагань гол. Пов. Земської Управи в Лубнях, один із організаторів і керівників Укр. Дем.-Хліборобської Партії (1917). Учасник гетьманського перевороту у квітні 1918 р.

Бравлин (перша пол. 9 в.), староруський кн., 800 спустошив півд. узбережжя Криму (ця подія згадується в житії св. Стефана Суразького).

Брадач Іван, єп. мукачівський (1767Ч72), борець за канонічне визнання єпархії та її унезалежнення від впливів лат. єпископів Егеру. Папа Климент XIV буллою УEximia regaliumФ канонічно заснував єпархію (1771), а Б. призначив першим її єпископом.

Брадач Михайло, титулярний єп. бориленський, управляв як ген. вікарій мукачівською єпархією (1809Ч16); за його управління із зах. її частини створена Пряшівська єпархія (1818).

Брадфорд (Bradford), місто в півн. Англії, 294 000 меш. (1950), текстильна пром-сть; найбільша в Англії укр. громада (бл. 1400), відділи Союзу Українців Брітанії (власний дім) і ОбТєднання Українців, парафії обох укр. церков.

Бражник Володимир, легкоатлет київ. лІскри╗, скок жердкою 4,30 м (1954), один з кращих у Европі; чемпіон СССР.

Бразілія (Brasil)

Браїлів (IVЧ9), м-ко над р. Ров на сх. Поділлі, Жмеринського р-ну Вінницької обл.

Брайтер (Breiter) Ернест Теодор (1865Ч 1935), поль. публіцист і політик у Галичині, незалежний соціяліст, посол до австр. парляменту зі Львова; 1918 Ч член Укр. Нац. Ради й уряду ЗУНР; єдиний поль. політик, що став на плятформу укр. державности. Помер на еміграції.

Бранденбург, див. Пруссія.

Брандес (Brandes) Ґеорґ (1842Ч1927), данський літ. критик жид. походження; у 1880-их рр. подорожував по Сх. Европі; перший у Скандінавії написав працю про Шевченка, високо оцінивши його творчість (лЗбірка творів╗, X. 1902).

Брандон (Branden), м. в Канаді, в півд.-зах. частині провінції Манітоба; 1951 р. на 20 600 меш. Ч 1 600 українців (7,6%).

Бранисько, невелика ґранітна гірська група, 1172 м висоти; розташована в верхівТях р. Ториси в півн.-сх. частині Центр. Карпат (Словаччина) на укр.-словацькому етногр. пограниччі.

Брандт (Brant) Юзеф (1841Ч1915), поль. маляр, видатний баталіст; деякий час перебував на Україні; автор низки картин із козацького побуту: лВійсько йде╗, лБій із татарами╗ й ін.

Брасюк Гордій, письм. в УССР, зб. оп. лБезпутні╗ (1926), лВ потоках╗ (1927), роман лДонна Анна╗ (1929); в 1930-их рр. арештований.

лБратерство Тарасівців╗, див. Тарасівці.

Братерський Микола, сучасний драматичний актор в характерних ролях; працював у Нар. Театрі в Харкові, недовго в лБерезолі╗, в театрі Червоної Армії (Київ) та в Театрі ім. Франка в Києві, у 30-их рр. Ч один із провідних акторів київ. поль. театру.

Братиця Павло (1825 Ч дата смерти невідома), кобзар із с. Тарасівки Ніженського пов.; від. Б. записано чимало нар. творів.

Братіслава (Bratislava), м. на лівому березі Дунаю, столиця Словаччини, 184 000 меш. (1948); у Б. невелика укр. колонія, в 1930-их рр. Ч Т-во лПросвіта╗; після поразки на Карп. Україні до Б. прибула деяка кількість укр. політ, емігрантів.

Братіяну (Bratianu) Йон (1864Ч1927), рум. політ, діяч, лідер ліберальної партії, за його премТєрства (1922Ч26) заборонено укр. нац. працю на Буковині і в Басарабії.

Братки (Viola tricolor), декоративна рослина, відміна фіялки; поширена по всій Україні, відома в укр. фолкльорі.

Братківська (VЧ5), невелика гірська група в Полонинських Бескидах, суцільно вкрита лісами й полонинами; також назва найвищого верху групи (1792 м).

Братковський Данило (Ж1702), гром. діяч із волинської шляхти; оборонець православія і суспільних прав укр. населення на шляхетських соймиках Київщини та Волині. 1700 встановив звТязок із Мазепою; згодом узяв участь у повстанні Палія; під час придушення поль. владою Палієвого повстання стятий у Луцькому. 1697 видав у Кракові збірку сатиричних віршів УМwiat po czъЬci przejrzanyФ.

Братковський Юрій Онуфрій (1722Ч 90), церк. діяч, василіянин із Галичини; ігумен Угнівського монастиря, обстоював права свого чину перед австр. урядом; йому завдячують заснування василіянського монастиря в Дрогобичі (1774).

лБратній Союз╗, таємне т-во укр. гімназистів народовецького напряму в 1871 Ч75 рр. у Чернівцях.

лБратская Беседа╗, тижневик Свято-Богородичного Братства в Холмі 1910-их рр.; містив матеріяли укр. мовою з красного письменства, історії та етнографії.

Братства, рел.-нац. т-ва

Братство Воскресіння, засноване в Києві 1917 після зТїзду духовенства й мирян, який обрав головою протоієрея Василя Липківського, пізніше митр. Б. В. мало на меті здобути автокефалію Укр. Правос. Церкви; воно перетворилося на Всеукр. Церк. Раду, що скликала 7.1.1918 р. Всеукр. Церк. Собор.

Братство колишніх вояків 1 Української Дивізії Української Національної Армії, комбатантська орг-ція кол. вояків 1 УД, створена 1950 на зТїзді в Мюнхені-Фраймані з метою плекати військ, традиції, допомагати військ, інвалідам та ін. Братство, що має осідок в Мюнхені і Крайові Управи у Німеччині, ЗДА, Канаді, Арґентіні й Австралії, видає двомісячник лВісті Братства кол. вояків 1 УД УНА╗ (з 1950) й ін. публікації мемуарно-іст. і військ.-фахового характеру.

Братство св. о. Николая, офіц. назва лУкр. Запомогове Братство ім. св. Николая в Канаді╗; найстаріша допомогова орг-ція в Канаді, заснована у Вінніпегу 1905, що обТєднує українців-католиків; з 1930 поширило свою діяльність на цілу Канаду.

Братство св. Покрови, засноване 1921, рел. обТєднання, служило духовним потребам правос. вояків у таборах інтернованих у Польщі; дбало за душпастирську обслугу, видавало церк.-рел. книжки, журн. лРел.-Наук. Вісник╗ і т. п.

Братство св. Покрови УАПЦ в Арґентіні, церк. т-во правос. українців у Арґентіні, засноване 1946; в Буенос-Айресі утримує церкву св. Покрови, має 4 філії на провінції з власними невеликими церквами; при Б. є бібліотека, з 1950 виходить місячник лДзвін╗.

Братство Українських Січових Стрільців (УСС), комбатантська орг-ція кол. УСС, виникла на еміґрації в Німеччині 1948; існує 5 станиць в ЗДА, 4 в Канаді, 1 в Арґентіні, 1 в Німеччині.

Братство Української Державності, БУД, таємна організація, заснована на весні 1919, підтримувала звТязки з урядом УНР на еміґрації до 1924, коли самоліквідувалася з огляду на небезпеку продовжувати діяльність. Провідну ролю відіграв [С. Єфремов.]

Братство Українців Католиків Канади (БУК), рел.-нац, орг-ція українців-католиків у Канаді, що постала 1932 в Саскачевані з відділами по всій Канаді; спочатку БУК мав також жін. і юначі відділи, тепер організовує лише чоловіків; органом БУК була газ. лБудучність Нації╗, виходить рел.-нац. характеру бібліотека БУК.

Братське (VIЧ12), с. на р. Мертві Води; р. ц. Миколаївської обл.

Братські школи

Браунер Олександр (1857Ч1941), зоолог-систематик і археолог; 1919 один з організаторів і керівник катедри тваринництва Одеського С.-Г. Ін-ту, в 1923Ч35 завідувач наук. частиною і консультант Н.-Д. Ін-ту в Асканії Новій; бл. 150 наук. праць, м. ін. присвячених походженню укр. степ. худоби: лРогатый скот╗ (1922), лСельскохозяйственная зоология╗ (1923) й ін.

Брацлав (VЧ9), с.м.т. на р. Бог на півд. сх. Поділлі; р. ц. Вінницької обл. Відомий з 14 в., за поль. часів важливе оборонне воєводське м. (див. Брацлавське воєводство), за козаччини Ч полкове. Під Росією пов. м. Подільської губ. Згодом за браком залізниці Б. підупав. У грудні 1919 бої Запор, корпусу з денікінцями.

Брацлавське воєводство, адміністративна одиниця в межах Польщі в 1569Ч1793 рр.; охоплювала до 1598 півд. частину Поділля з центром у Брацлаві, згодом у Вінниці; в 1648Ч67 входила до складу Козацької держави як окремий полк (див. карту в ЕУ І, стор. 448).

Браччі Себастіяно (17 в.), київ. архітект італ. походження, один із перших будував у переходовому до барокко стилі; 1613 реставрував Успенську соборну церкву на Подолі.

Бращайко Михайло (*1883), брат Юлія, правник, закарп. політ, і культ, діяч, організатор укр. руху на сх. Закарпатті (1918Ч19), делегат від Закарпаття до уряду ЗУНР, чл. Центр. Руської Нар. Ради та ін. установ, заступник гол. Христ. Нар. Партії, чл. Сойму Карп. України.

Бращайко Юлій (1879Ч1946), адвокат, закарп. політ, і культ, діяч, організатор Хустської Нар. Ради 1919, що висловилася за приєднання Закарпаття до України, чл. засновник Центр. Руської Нар. Ради в Ужгороді, іменований до автономного уряду т. зв. Директорії Підкарп. Руси, чл. багатьох культ, і екон. установ, керівний чл. Христ. Нар. Партії, видавець лУкр. Слова╗, посол до Сойму Карп. України і мін. останнього уряду Карп. України. Помер у сов. тюрмі.

Бредов Микола (*1873), денікінський ген., 1918 командував частинами, що захопили Київ і частину Правобережжя.

Бредулець, див. Багонник.

Бреслав (Bresalau), з 1945 поль. м. Wroclaw, 630 000 меш.; до війни найбільша зб. славістики (в Німеччині); з 1918 в Б. існував Сх.-Евр. Ін-т (Osteuropa Institut), дир. якого були проф. Г. Юберсберґер і проф. Г. Кох, прихильники українців. З 16 в. у Б. бувало багато укр. студентів; за козаччини через Б. проходив укр. експорт.

Бриґада (франц.-італ. термін), відділ війська

Бриґада сільсько-господарська

Бриґідер Володимир (1889Ч1952), зоолог, д. чл. НТШ, проф. Львівського Ун-ту; праці з мікроскопічної анатомії, генетики, гігієни, охорони природи. Помер на еміґрації в Канаді.

Брижжаха Григорій (*бл. 1890), видатний дириґент Укр. Держ. Лівобережної Капелі у Харкові; заарештований у 30-их рр., доля невідома.

Брик Іван (1879Ч1947), філолог, гром. і пед. діяч, д. чл. НТШ, голова львівської лПросвіти╗ (1932Ч39), ред. лПисьма з Просвіти╗ (1923 Ч25); праці про словТянські літ. взаємини поч. 19 в., про галицьке відродження, з шевченкознавства, зокрема лШевченкова поема Іван Гус╗ (1919), та ін.

Брикович Ілярій (1881Ч1941), педагог і гром. діяч у Тернополі, дослідник клясичної реторики, зокрема Ціцеронової.

Брикович Степан (1883Ч1948), адвокат, гром.-політ. діяч Укр. Радикальної Партії на Тернопільщині, оборонець у політ. процесах.

Брилевський Василь (Ж1945), псевд. Боровий, майор УПА і шеф штабу УПА-Захід, загинув у бою з большевиками.

Бриндзан Іларіон (1888Ч1946), протоієрей, правос. церк. діяч на еміграції, родом з Буковини, 1932Ч46 настоятель церкви УАПЦ в Парижі.

Бриндзан Касіян (1871Ч1946), церк. діяч Буковини 1900Ч40 рр., протоієрей і катедральний проповідник у Чернівцях, автор лЛітургіки╗ укр. мовою.

Бриндзан Теофіл (*1875), гром. діяч і педагог на Буковині, учитель клясичних і нових мов у гімназіях Кіцманя і Чернівців, організатор українознавчих курсів для студентів Буковини, друкувався в бук. пресі.

Бринський Михайло (*1883), різьбар з Галичини, студіював у Відні, працював у Відні й Празі; майстер-монументаліст (різьба в камені й мармурі); памТятник робітникам у Відні, проект памТятника Шевченкові (2 премія у Харкові, 1930), використаний Машзером; побутові різьби.

Брізбен (Brisbane), гол. місто стейту Квінсленд в Австралії; 502000 меш. (1954), в тому числі бл. 1 000 українців.

Бріке (Briquet) ПТєр, сучасний швайцарський журналіст; виступав із доповідями й численними статтями в пресі, справедливо оцінюючи боротьбу укр. народу проти поневолення.

Брітанська Колюмбія (British Columbia)

Брно (Brno), гол. м. Моравії (Чехо-Словаччина), 273000 меш. (1947); в період між двома світовими війнами Ч укр. колонія.

Бровари (IIIЧ11), с. м. т. і р. ц. Київ. обл. 30 км на схід від Києва. Силікатна пром-сть. У січні 1918 бої укр. військ із большевиками, у листопаді 1918 бої між сердюками й повстанцями Ангела та Зеленого.

Броварство (пивоварна промисловість)

Бровкович Никанор, архиєп., див. Никанор Бровкович.

Броди (IIIЧ6), м. б. підніжжя Подільської височини в улоговині гор. Стиру; р. ц. Львівської обл. До 1939 р. пов. м. В першій пол. 19 в. в Б. зосереджувалася торгівля Австрії з Росією (завдяки пограничному положенню і торг. привілеям). З появою залізниць Б. втратили монопольне становище й стали занепадати (1880 Ч 20 000 меш., 1931 Ч 12500); найбільший у Галичині відсоток жидів: 1900 Ч 64%. Місц. харч. і легка промисловість. Руїни замка 17 в., збудованого за пляном Бопляна. 17Ч22.7.1944 оборонні бої Укр. дивізії лГаличина╗ (в складі 13 нім. армійського корпусу, який мав 2 здекомплектовані панцерні дивізії Ч бл. 50 танків і бл. 35000 вояків, між ними 11000 Укр. дивізії) з далеко переважаючими концентрованими танковими й піхотними частинами сов. військ при їх наступі на Львів. Больш. удар почався охоплюючим проривом при сильній підтримці танків і літунства з напряму Тернополя-Золочева і Радехова-Бузького (17Ч19.7.) й закінчився оточенням дивізій 13 армійського корпусу (20.7.). В боях 20Ч22.7. бл. 3000 укр. вояків і такому ж числу німців вдалося прорватися з оточення б. сс. Княже й Почали в напрямі Гологір і Перемишлян. Полягло або попало в полон бл. 7000 вояків Укр. дивізії. Деяке число вояків поповнило тоді лави УПА. Більше інформації про історію, памТятники, транспорт, готелі, ресторани див. в книжці: Украина. Практический путеводитель, Бельско-Бяла 2007; карта міста

Бродій Андрій (Ж1945), учитель, гром.-політ. діяч москвофільської орієнтації на Закарпатті; 1929Ч38 посол до парляменту ЧСР, 1938 премТєр автономного уряду Карп. України, заарештований за зраду на користь Угорщини; 1939 посол до у гор. нижньої палати. 1945 засуджений сов. владою на смерть.

Бродники, степова різноплемінна людність (здебільша сх.-слов. походження) в півн. ПричорноморТї 12Ч13 вв.

Бродович Теодосій (Ж1803), архипресвітер луцької укр. кат. капітули, автор записок про події на Поділлі й Волині під кіп. 18. в., п. н. УWidok przemocy na s│ab╣ niewinnoЬц srogo wywartej roku 1789Ф (вид. Головацького (1861Ч62) та Бодянського в лЧтеніях╗).

Бродський Олександр (*1896), фізико-хемік, проф. Дніпропетровського Мед. Ін-ту й Ун-ту; дир, Ін-ту Фіз. Хемії, д. чл. АН УРСР та АН СССР; дослідник впливу розчинника на хем. рівновагу й електричні потенціяли, праці в галузі ізотопів; перший в СССР здобув т. зв. важку воду; лДосліди з термодинаміки та електрохемії розчинів╗ (1931), лФизическая химия╗ (1948) й ін.

Брок (Broch) Оляф (*1867), визначний норв. лінґвіст і славіст, проф. ун-ту в Осло, д. чл. НТШ. Основоположні праці з описової фонетики слов. мов, зокрема і (зах.-) укр. (УSlavische PhonetikФ 1911), автор ряду описових праць про укр. закарп. і перехідні до словацької мови говірки, гранично докладних у фонетичній частині, але без врахування фонематики.

Брокгавз і Єфрон, в-во

Бром, хем. первень, у природі сполучений із содою й калієм у морській воді та деяких солоних озерах; Б. калію використовується в медицині, Б. срібла Ч в фотографії; на Україні Б. добувають із озер Сиваш і Сакського (найстаріший бромовий завод в СССР), у Криму та з водоростей Чорного моря.

Брон Онисим (*1895?), жид. походження, дириґент Ч з 1925 Харківського, а з 1930-их рр. Київ. Театру Опери.

Бронзівництво, перші бронзові речі зТявилися на Україні бл. 1 800 до Хр.; вони були імпортовані з Закавказзя, Семигороду та Шлезьку. Згодом їх стали виробляти й місц. майстрі із довезеної сировини. Бл. 1000Ч800 до Хр. цей промисел був на Україні найкраще розвинений, але після появи заліза став скоро занепадати. Однак бронзові вироби вживалися аж: до княжої доби.

Бронзова доба, доба за праіст. часів, коли головним матеріялом для виробу всякого знаряддя й зброї була бронза, попри камінь та кремінь. Час тривання на Україні: 1 800Ч800 до Хр. (див. Археологія України).

Броницька Гута (IIIЧ8), с. м. т. Городницького р.. Житомирської обл.; виробництво скла.

Броньовський (Broniowski) Мартин (16Ч поч. 17 в.), поль. дипломат і історик, 1579 посол Стефана Ваторія до Криму; в описах подорожі посольства УMartini Broniovii... Tartariae descriptioФ (1595), а також походу на татар 1620 подає чимало відомостей про Київ, низове козацтво, укр. невільників у Криму тощо.

Бросква, персик (Prunus Persica Sieb. et Zucc.), овочеве дерево з родини трояндуватих, на Україні культивується на півдні, зокрема в Криму.

Броунов Петро (1852Ч1927), рос. метеоролог і географ, проф. Київ. і Петербурзького У н-тів; організував мережу метеорологічних станцій у басейні Дніпра.

Брошнів (VЧ5), пром, селище на гал. Підкарпатті, Рожнітівського р-ну Станиславівської обл. Один з найбільших тартакових осередків України, перероблення деревини з центр. Ґорґанів, з якими Б. сполучений вузькоколійками.

Бруква (Brassica napus L.), дворічна рослина з родини хрестоцвітих, вживається в харчуванні й для годівлі домашньої худоби.

Брун Пилип (1804Ч80), рос. історик і археолог, проф. Одеського Ун-ту, дослідник чорноморського узбережжя (лЧерноморье╗).

Бруно з Кверфурту (Bruno von Querfurt) (бл. 974Ч1009), кат. св., нім. архиеп., подорожував на Угорщині й далі на Русі, проповідував серед печенігів; 1007 в обширному листі описав свою подорож, зокрема перебування в Києві, де його прийняв кн. Володимир В.

Брусилів (IIIЧ10), м-ко на р. Здвиж (притока Тетерева); р. ц. Житомирської обл.

Брусілов Олексій (1853Ч1926), рос. ген., під час першої світової війни 1916 керував наступом рос. військ у Галичині; 1917 головнокомандувач рос. армії, після больш. рев. на високих постах у червоній армії.

Бруслина (Evonymus), кущ із родини червонопузирних, росте в підліску мішаних лісів. На Україні с кілька порід: В. звичайна Evonymus europea L.), що деколи виростає в деревце; Б. бородавчаста (E. verrucosa Scop.), Б. карлувата (E. nana Bieb.) Ч тільки на Поділлі. З кореня Б. бородавчастої добувають ґутаперчу.

Брусниця (Vaccinium vitis idaea L.), на Зах. Україні ґоґодза, рослина з родини вересуватих, до 0,3 м висоти, з темнозеленими листками й круглими червоними терпкосолодкими ягідками; росте в шпилькових і мішаних лісах та по високих торфовищах, особливо в горах. Ягоди вживаються для конфітури, компотів, наливок; у нар. медицині Ч проти ревматизму, каменів та ін.

Брюкнер (Br№ckner) Александер (1856Ч 1939), визначний поль. філолог

Брюллов Карл (1799Ч1852), визначний рос. маляр, професор Академії Мистецтв у Петербурзі, вчитель Шевченка, Сошенка, Штернберґа, Безперчого й ін.; відомий активною участю у визволенні від кріпаччини Шевченка, з яким Б. пізніше приятелював.

Брюссель, столиця Бельгії

Брюховецька (VIIIЧ19), станиця на Кубані; р. ц. Краснодарського краю.

Брюховецький Іван (Ж1668), гетьман Лівобережної України

Брюховичі (IVЧ4), відпочинкова оселя під Львовом на узбіччях Розточчя; р. ц. Львівської обл.

Брянська область, на зах. РСФСР, у сточищі р. Десни; півд.-зах. частина Б. о. складала до 1918 півн. частину Чернігівської губ.; під етнічним поглядом Ч переходова країна між українцями, білорусами й росіянами; 14200 км2, бл. 1 000 000 населення (див. Чернігівщина).

Брянський (VЧ19), с. м. т. в Донбасі, б. Кадіївки, Ворошиловградської обл.

Брянський М. (1831Ч1908), укр. портретист в акад. манері.

Бубела Петро (1889Ч1920), отаман УГА. В 1918 р. чл. Військ. Комітету у Львові, який готував листопадовий переворот; пізніше товариш держ. секретаря військ. справ ЗУНР. Влітку 1919 чл. делегації УГА для переговорів з військами Денікіна; розстріляний большевиками в Одесі.

Бубнище, с. Болехівського р-ну Станиславівської обл., у Високому Бескиді; скельний монастир княжої доби на терені Б., Поляниці й Труханова, обведений з однієї сторони валом (досліджували В. Деметрикєвіч, 1903, Я. Пастернак, 1913), одна з важливих памТяток христ. аскези на Україні; з Б. повТязані нар. перекази про Довбушеві Скарби.

Бубнов Андрій (*1883), рос. больш. діяч на Україні; 1918 чл. уряду УССР, вів нелеґальну роботу в Києві; після больш. окупації став головою київ. совєта роб. депутатів і чл. Совнаркома УССР; від 1921 в Москві; 1937 засланий, 1956 Ч реабілітований.

Бубнюк Стефанія (*1901), уроджена Гладка, журналістка, ред. місячника лЖін. Світ╗ у Вінніпегу.

Буг, права притока Висли

лБуг╗, перший укр. часопис на Холмщині та Підляшші за ред. О. Сполітака і К. Лоського; 1905 вийшло одне число в Грубешеві і негайно було конфісковане рос. поліцією.

Бугаєвський-Благородний Іван (1773Ч 1859), маляр, київ. міщанин, учень В. Боровиковського, закінчив Академію Мистецтв у Петербурзі; визначний портретист, м. ін., портрет В. Боровиковського; ікони Смоленського монастиря, Синодальної церкви в Петербурзі, собору в Кронштадті.

Бугославський Сергій (1888Ч1946), історик літератури, учень В. Перетца, проф. Московського й Кримського Ун-тів; численні праці з ділянки агіографії та літописання Київської Руси; лУкраїно-руські памТятки 11Ч18 вв. про кн. Бориса та Гліба╗ (1928).

БУД, див. Братство Української Державности.

Буда Сергій (Ж1942), історик, журналіст; співр. комісії дослідів над гром. течіями на Україні ВУАН; перекладав на укр. мову твори Дюма, Беранже, Франса, Р. Ролляна, Лескова.

Будакський (Шабалатський) лиман, у Бесарабії, на півд. від Дністрового лиману; лікувальні болота.

Будапешт (Budapest), столиця Угорщини

Буджак, назва півд. степ. Басарабії (тат. Ч Кут) між дол. Дунаєм і дол. Дністром, рівнинної на півдні і хвилястої на півночі.

Будзанів (IVЧ6), м-ко в яру Серета на гал. Поділлі; р. ц. Тернопільської обл. 5 000 меш. (1931). Залишки замка з 17 в. 1944Ч45 бої з большевиками відділів УПА лБурлаки╗ і лОрли╗.

Будзиновський Альфред (1871Ч1942), організатор сокільсько-січового руху і туристики в Галичині, автор статтей на туристичні теми і порадника лТуристика╗ (1909).

Будзиновський Вячеслав (1868Ч1935), гал. політик, публіцист

Буди (IVЧ17), с. м. т. Харківського р., на півд. зах. від Харкова. Великий порцеляновий завод.

Будило, один із Дніпрових порогів.

Будини, за описом Геродота численне племТя з сірими очима й русявим волоссям, що жило лвище сарматів, у місцевості, суцільно вкритій лісом╗. Всі будівлі Б. були. з дерева. Більшість дослідників виводить назву Б. від слова лбудувати╗ і вважає їх за предків сх. словТян.

Будинок-музей М. Коцюбинського у Вінниці, заснований 1926 в будинку, де народився Коцюбинський (вул. Максимовича, 19), з метою дослідження біографії й творчости письм.; зб. листів, фото й ін. документів (див. ЕУ І, стор. 1025, мал. 752).

Будинок-музей Т. Шевченка в Києві, заснований у 1927 р.; в цім будинку 1846 р. мешкав Т. Шевченко із своїми знайомими: поетом О. Афанасьєвим-Чужбинським і малярем М. Сажином, наймаючи мансарду. Музей займає цілий будинок, де зберігаються особисті речі Т. Шевченка, м. ін., літній костюм, дві полотняні сорочки, письмове й малярське приладдя, оригінали офортів, годинник, люлька, також кілька примірників лКобзаря╗ вид. 1860 р. з написами-присвятами Т. Шевченка та ін. (див. ЕУ І, стор. 1023, мал. 748).

Будівельні кооперативи, кооп. обТєднання для побудови будинків на паях. На Україні з поч. 20 в. В УССР Б. к. під назвою житлово-будівельних проіснували до 1937. В Галичині в Ревізійному Союзі Укр. Кооператив було обТєднано 2 Б. к.

Будівельні матеріали

Будівництво

Буділович Антон (1846Ч1908), рос. мовознавець, проф. Варшавського Ун-ту. В праці лОбщеславянский язык╗ (1892) виступив прихильником використання рос. мови як загальнословТянської. В лПервобытные славяне в их языке, быте и понятиях по данным лексикальным╗ зробив спробу зТясувати побут первісних словТян за мовними даними. Досліджував і видав ц.-слов. памТятку, писану на Україні Ч 13 слів Григорія Богослова.

Будка Никита (*1877), церк. діяч, д-р богословія, титулярний еп. патарський, перший укр. кат. єпископ у Канаді (1912Ч27), згодом ген. вікарій укр. кат. митрополичої капітули у Львові, від 1945 на засланні.

Будневич Віктор (*1895), оперовий співак, драматичний баритон Одеського, з 1927 Ч Харківського Театру Опери; брав активну участь в українізації опери; найкращі партії в операх лКупало╗ Вахнянина, лЗолотий обруч╗ Лятошинського, лКнязь Ігор╗, лВільгельм Телль╗, лАїда╗, лРіґолетто╗; у 40-их рр. зайнятий перев. режисерською і пед. діяльністю.

Будний Симеон (16 в.), білорус, вихованець Краківського Ун-ту, прихильник кальвінізму, а згодом соцгніянсгва, що було поширене й на Україні; переклав по-поль. біблію для соцініян (1570Ч72), видав книжку лО оправданіи грЬшнаго человЬка передъ Богомъ╗ (1562) та лКатыхизисъ для простыхъ людей языка руского╗.

Будники (від лбуди╗ Ч лісові хати, згодом місця виробництва поташу), лісові промисловці

Будников Петро (*1885), хемік і фахівець в ділянці технології силікатів, проф. Харківського Хеміко-Технологічного Ін-ту (1926Ч11), д. чл. АН УРСР і чл.-кор. АН СССР; праці в галузі технології виготовлення нових сортів цементу, з технології керамічних виробів й ін.

лБудучність╗, т-во опіки над укр. домашніми помічницями й робітницями, виникло 1929 у Львові з метою ведення рел. опіки, нац. освідомлення, надання фахової допомоги і посередництва з працедавцями; охоплювало бл. 1000 осіб.

лБудуччина╗, тижневик, близький до УСС-ів, під ред. Юліяна Гірняка й Федя Палащука у Львові (1918), виразно державницького напряму.

Будяк звичайний (Carduus acanthoides L.), колюча дворічна рослина з родини кошичкоцвітих; бурТян, що засмічує польові культури, зокрема в степовій смузі України.

Будяк (дійсне прізвище Покос) Юрій (1879Ч1942), письм., журналіст і педагог на Полтавщині, чл. лПлугу╗; поема лНевольниця-Українка╗ (1907), лНа полях життя╗ (1909), лПан Базилей╗ (1911), зб. поезій лБуруни╗ (1910), лДо великої брами╗; дитячі пТєси, оп. й вірші; спогади лЗаписки учителя╗ (1912).

лБудяк╗, гумористично-сатиричний ілюстрований двотижневик, виходив 1921Ч22 у Львові; вид. Д. Кренжаловського.

лБудяк╗, сатирично-гумористичний місячник у Чернівцях 1930Ч31.

Будько Данило, див. Антонович Данило.

Будьонне (IIIЧ19), кол. Бирюч, м. на р. Тихій Сосні (права притока Дону) на сх. Слобожанщині; р. ц. Воронізької обл., за царату (з 1779) пов. м. Воронізької губ. Б. лежить на півн.-сх. межах укр. етногр. території; в р-ні Б. українці становлять половину населення. Вирюч заснований на поч. 18 в.

Будьоннівка (кол. станиця Новомиколаївська) (VIЧ19), с. м. т. над Озівським м., 40 км на сх. від Жданова; р. ц. Сталінської обл.

Будьонновськ (кол. Прикумське) (IXЧ 25), м. на р. Кумі на сх. Передкавказзі; р. ц. Ставропільського краю. 16 000 меш. (1926), з них 20^/0 українців. Харчова пром-сть.

Буенос-Айрес (Buenos Aires), столиця Арґентіни

Буєрний спорт, пересування по льоду вітрил, прикріплених до сталевих ковзів; на Україні розпочався з 1890-их рр.; розвинений у Таганрозі, Миколаєві, Херсоні й Одесі.

Бужани, див. Дуліби.

Бужин (IVЧ13), с. на Дніпрі Чигиринського р. Кіровоградської обл. Перевіз через Дніпро. 13. 8. 1663 перемога Ю. Хмельницького над моск. військом; 1678 перемога Самойловича над тур. військом Кара-Мустафи.

Бужинський Гавриїл (*у 80-их, рр. 17 в. Ж1731), церк. діяч, проповідник, єп. рязанський, співробітник Петра І в реформах у Росії; належав до гурту українців, що під проводом С. Яворського й Т. Прокоповича пішли на службу до Петра І; вихваляв його реформи (проповіді, вид. 1898), перекладав з чужих мов (напр., Пуффендорфа й ін.).

Бужок, ліва притока гор. Бога на Подільській височині, довж. Ч 80 км, сточище Ч 780 км2.

Бужора (VЧ4), найвищий верх у групі Великий Діл у Вулканічних Карпатах (1 086 м).

Буздуґан (Buzdugan) Йон, бесарабський поет, в 1920-их рр. перекладав твори Шевченка на рум. мову (лЗаповіт╗, частково лГайдамаки╗).

Бузек (Buzek) Йосиф (1873Ч1936), поль. статистик, економіст і політик, проф. Львівського Ун-ту; дир. Гол. Статистичного Уряду; автор статистичних розвідок на гал. теми, м. ін. УRozsiedlenie ludnosci Galicji wedlug wyznania i jezykaФ (1909).

Бузескул Владислав (1858Ч1931), історик, проф. Харківського Ун-ту, д. чл. ВУАН і Академії Наук СССР; лВведение в историю Греции╗ (1903), лИстория афинской демократии╗ (1909), лВсеобщая история и ее представители в России в 19 й начале 20 века╗ (1929Ч31) та багато ін.

Бузина (Sambucus), кущова рослина з родини козолистих, росте на узліссях, у садах і па обійстях; на Україні Б. чорна (S. nigra L.), до 5 м висоти, Б. червона (S. racemosa L.), вивар якої вживають у нар. медицині, Б. трависта (S. ebulus L.), 1Ч1,5 м висоти.

Бузинний Олександр (*1889), літературознавець і педагог, проф. Полтавського Ін-ту Нар. Освіти, співр. Н.-Д. Катедри Історії України в Харкові; праці з нової укр. літератури; в 1930-их рр. засланий.

Бузок турецький, в Галичині Ч боз (Syringa vulgaris L.), кущ або формоване деревце до 5 м висоти з родини маслинових, із бузковими, білими, рожевими й синіми квітками різних відтінків. На Україні плекається скрізь по квітниках, садах, парках.

Бузук Петро (*1891), визначний укр. лінґвіст

Бузулук, див. Базавлук.

Бузьке [тепер Буськ] (IVЧ5), м. при впадінні р. Полтви до Бугу в Надбузькій улоговині; р. ц. Львівської обл. 7 000 меш. (1931 р.). Броварня. Б. вперше згадане в літописі 1098 р. як Бужськ (оборонний пункт), пограничне м. Волині, в 12 в. деякий час столиця князівства. Збереглися рештки двох городищ і багато могил у лісі; там же відкопано скелетне поховання під могилою (бл. 2 000 років до Хр.).

Бузько Дмитро, письм., чл. УПСР, секретар дипломатичної місії УНР у Копенгагені, повернувся до УССР, належав до лНової Генерації╗; засланий 1937; повість лЛісовий звір╗ (1924), роман лЧайка╗ (1929), лПро що розповіла ротаційка╗, лГолляндія╗, зб. оп. лНа світанку╗.

Буїла Максим (*1906), гр.-кат. священик, бачвансько-укр. новеліст модерністичного напряму.

Буйвіл (Bos bubalus), жуйна тварина з родини биків; Б. розводять як роб. худобу в Півн. Передкавказзі, зокрема на Кубані, в Басарабії й на Закарпатті; молоко Б. переробляють на масло й тверді сири.

Буйвола, ліва притока Куми на сх. Передкавказзі.

Буйко Петро (1895Ч1943), проф. акушерства й гінекології в Київ. Мед. Ін-ті, дир. Укр. Ін-ту Охорони. Материнства й Дитинства; перед другою світовою війною звільнений з роботи й переведений до Фастова; під час нім. окупації розстріляний.

Буйний Корній, діяч українізації в Києві, 1929Ч32 наук. співр. Ін-ту Мовознавства Укр. Академії Наук, автор підручника укр. мови (спільно з Трохименком). Засланий 1932 р.

Бук звичайний (Facus silvatica L..)

Букарешт (Bucure║ti), столиця Румунії

Букатко Гавриїл (*1913), єп., церк. діяч серед бачванських українців; з 1950 Р. апостольський адміністратор гр.-кат. крижевецької єпархії, з 1952 Ч титулярний єп. северіянський.

Букачівці (IVЧ5), с. м. т. на р. Свір; р. ц. Станиславівської обл.

Буква, спільнослов. слово, позичене з германської, на означення літери.

Буки (VЧ11), с. на півн. сх. від Умані; р. ц. Черкаської обл.

Буківська культура, неолітична культура населення гор. Потисся, яке залишило по собі селища на горбах, кременярські майстерні, мало досліджені (можливо, тілопальні) поховання, багато обсидіянового знаряддя, кремТяних, камТяних і кістяних виробів, глиняні фігурки жінок і тварин, що вказують на культ хліборобської богині-матері й на тотемістичні вірування. Назва культури від Букових гір у півн. Угорщині.

Букінік Михайло (1872Ч1953), визначний віольончеліст і педагог, жид. походження; працюючи в Харкові, став прихильником укр. муз. культури, писав про укр. музику; в ЗДА був чл. Укр. Квартету; почесний чл. т-ва Приятелів Укр. Музики; автор етюдів і прелюдів для віольончелі.

Буковецький Євген (1866Ч1948), маляр, скінчив Одеську Художню Школу (1890), там же пізніше викладав; один із організаторів лТ-ва півд.-рос. мистців╗ (1891); автор численних реалістичних жанрових композицій і портретів.

Буковина, край між сер. Дністром і гол. хребтом Карпат у сточищі р. Прута й гор. Серета

лБуковина╗, найбільша укр. газета на Буковині (1885Ч1918)

лБуковина╗, укр. студентське т-во в Букарешті (1926Ч44), від 1936 заг. культ.-гром. організація з студентською секцією; вело жваву культ.-гром. діяльність.

лBucovina╗, перший тижневик на Буковині рум. і нім. мовами (1848Ч50), шовіністичного антиукр. напряму, ред. Е. Гурмузакі.

лБуковински ВЬдомости╗, тижневик 1895Ч1909, орган політ, т-ва лНародная Рада╗ москвофільського напряму, ред. В. Козарищук.

лБуковинська Зоря╗, перший укр. часопис на Буковині (1870Ч71), писаний штучною ц.-слов. мовою. Видавець І. Глібовецький, співр. С. Воробкевич, І. Мартинович та ін.; статті з іст. Буковини.

лБуковинський Боян╗, т-во плекання співу й музики в Чернівцях (1895Ч1921); мало 4 філії на провінції, обТєдналося з лБуковинським Кобзарем╗.

лБуковинський Кобзар╗, муз. т-во в Чернівцях (1920Ч40) з хоровою, оркестровою й драматичною секціями.

Буковинський Курінь, добровольча військ, формація, організована 1919 в Коломиї М. Топущаком з біженців із Буковини; воював у складі Залізної дивізії Армії УНР проти большевиків; командував Б. К. Омелян Кантемір.

Буковинський Курінь, добровольча формація буковинців під час другої світової війни, створена в липні 1941 місц. ОУН. Б. К. дійшов до Києва, де був розформований; вояки Б. К. в складі нім. допоміжних частин пізніше боролися в Білорусі проти больш. партизанів; частина з них перейшла в підпілля, ін. Ч до франц. резистансу, коли їх німці перевели 1944 на франц. фронт.

Букрєєв Борис (*1859), математик, проф. Київ. Ун-ту, гол. школи київ. геометрів, д. чл. АН УРСР; працював над теоріями еліптичнизі функцій, рядів і детермінантів, а також над інтегруванням диференціяльних рівнянь і диференціяльною геометрією; праці про функції нулевого ранґу із симетричним основним полігоном (1889), лДиференціяльні рівняння ліній сталої геодезичної кривини╗ (1949), лВступ до варіяційного числення╗ (1933) й багато ін.

Букшований Йосип (*1888), отаман (майор) УСС, 1918Ч19 командувач бриґади УСС в УГА. Пізніше перейшов до большевиків; засланий в 1933 р.

Булавин Кіндрат (Ж1708), бахмутський сотник донських козаків; 1707Ч08 стояв на чолі повстання на Дону, яке охопило територію до Тамбова й Волги. Б. користався допомогою січовиків.

Булавицький Олекса (*1916), сучасний маляр, закінчив Київ. Художній Ін-т; працював у театрах Києва й Одеси, в Київ. Кіностудії. По війні продовжує працю на еміграції; нині в ЗДА.

Буланкин Іван (*1901), біолог, д. чл. АН УРСР, ректор Харківського Ун-ту.

Буланчик Євген (*1924), сучасний легкоатлет, заслужений майстер спорту, рекордсмен України і СССР в бігу на 110 м плітки Ч 14,1 сек. (1952) (перше місце в Европі 1952Ч53, четверте Ч на Олімпійських Ігрищах 1952, перше Ч на XI міжнар. студентських ігрищах 1954 Ч 14,3).

Булатович Микола, укр. сов. поет, належав до лНової Ґенерації╗; поезії в пресі, зб. лКнига тривог╗; засланий в сер. 30-их рр.

Булаховський Леонід (*1888), визначний укр. мовознавець

Булгак Йосафат (1758Ч1838), католицький єп. пинський (1785Ч95); 1795 усунутий Катериною II. З 1798 еп. берестейський; 1817 митр. (без титулу київ.); Апостольським Престолом затверджений ляк делеґат Апостольський╗; був останнім кат. київ. митр. перед ліквідацією унії 1838.

Булгак Юрій (бл. 1697Ч1769), католицький церк. діяч, василіянин, архимандрит супрасльський (1730); єп. пинський-турівський (1730Ч69).

Булгаков Макарій, митр., див. Макарій Булгаков.

Булгарис Євгеній (18 в.), родом грек, учений богослов і історик, перший єп. словТяно-херсонської єпархії (1775Ч79) на території Запоріжжя; засновник семінарії в Полтаві (1777), з якої вийшов І. Котляревський та чимало укр. інтелігенції 19 в.

Буліч Сергій (1859Ч1921), рос. мовознавець. У праці лОчерк истории языкознания в России╗, І (1904) зібрав багатий матеріял також з історії мовознавства на Україні.

Бульдин Кость (*1897), різьбар і маляр; закінчив Київ. Художній Ін-т; автор численних скульптур, що оздоблюють будівлі й майдани Києва, Харкова, Одеси, Дніпропетровського та ін. міст, брав участь в орг-ції в-ва лМистецтво╗ й був його ред. На еміґрації працював в Австрії, нині в Арґентіні (оформив екон. виставку в Авелянеді 1950, комплекс будівель лРеспубліка дітей╗ у Буенос-Айресі). В літературі виступає під псевд. В. Коб.

Бунґе Микола (1842Ч1914), хемік, проф. Київ. Ун-ту; один із ініціяторів заснування київ. Політехн. Ін-ту, організатор періодичних вид. по цукроваренню і техн. шкіл на Україні.

Бунд, повна назва Ч Загальний Жидівський Роб. Союз у Литві, Польщі й Росії, жид. соц.-дем. партія, заснована у Вільні 1897 р., з 1906 Ч автономна частина Рос. Соц.-Дем. Роб. Партії. В 1917Ч 18 рр. Б. поставився вороже до справи держ. незалежности України; провідник Б. Рафес гостро виступав на засіданнях Центр. Ради і голосував проти проголошення III і IV універсалів.

лБунт Млодих╗, (УBunt M│odychФ), поль. двотижневик у Варшаві в 1929Ч37 (120 чч.), згодом перетворений на тижневик лПолітика╗ (УPolitykaФ) Ч 1937Ч39 (81 чч.), ред. Єжи Ґедройць; ці вид. гуртували визначніших публіцистів молодшого покоління, пропагували ідею самостійности України, боролися з асиміляцією нац. меншостей, містили матеріяли укр. авторів.

Бунчужний (генеральний), чл. ген. старшини на Гетьманщині 17Ч18 вв.; мав обовТязок берегти символ гетьманської влади Ч бунчук, а під час війни Ч керувати відділом коз. війська; за дорученням гетьмана Б. був на дипломатичній службі, іноді полагоджував і судові справи (див. Генеральна старшина).

Бунчуковий товариш, чл. вищої категорії значного військового товариства в гетьманській Україні 17Ч18 вв. Привілеєм бунчукових товаришів було йти в похід безпосередньо при гетьмані (лпід гетьманським бунчуком╗). В мирний час вони виконували принагідні доручення гетьмана. Б. т. підлягав судові самого гетьмана (17 в.), а пізніше ген. судові (18 в.).

Буняк Порфир (1888Ч1941), друкар, діяч УСДП, чл. її ЦК, організатор проф. руху в Галичині, співред. лДоброї Новини╗, лВпереду╗, лСвіту╗, лПроф. Вістей╗; в УСДП заступав самостійну позицію супроти Поль. Партії Соц., а потім комуністів під час кризи партії 1924; загинув на больш. засланні.

Буняковський Віктор (1804Ч89), відомий математик-українець; після навчання в ПарижіЧпроф. у різних високих школах у Петербурзі (з 1826), 1864 Ч віцепрез. Рос. Академії Наук, автор понад 100 наук. праць, майже всі франц. мовою. Головні праці Б.: лЗ теорії чисел і з теорії імовірностей╗, всесвітньо відома кн. лОснови математичної теорії імовірностей╗ (1846), лПро ймовірність нількости контингентів рос. армії 1883Ч85 рр.╗ й ін. В. винайшов планіметр, пантограф, прилад для додавання квадратів. [Х. Р.]

Бура Микита (*1896), гром.-осв. діяч на Рівенщині (Волинь), 1931Ч39 посол до поль, сойму від ББВР (Безпартійний Бльок співпраці з урядом); з 1943 в Лондоні, гол. СУБ до 1948; тепер у Канаді.

Бурачек Микола (1871Ч1942), відомий маляр

Бурачинська Лідія (*1902), журналістка, ред. ж. лНова Хата╗ у Львові (1930Ч39) і з 1951 лНаше Життя╗ в Філядельфії (ЗДА); дослідниця нар. мистецтва.

Бурачинський Ераст (1875-Ч1942), інж.-лісівник, видатний практик в експлуатації лісу на Буковині.

Бурачинський Осип (1877Ч1948), політ. діяч, судовий радник, 1911Ч18 посол до бук. сойму, 1918 чл. Укр. Нац. Ради від Буковини, 1919 держ. секретар судівництва ЗУНР.

Бурачинський Тит Євген (*1880), лікар, 1919 отаман-лікар УГА, шеф укр. військ, шпиталю в Тернополі, дир. Нар. Лічниці у Львові, д. чл. НТШ, автор численних наук. й популярно-наук. праць.

Бурачок Іван, графік; один із перших оформлював та ілюстрував укр., гол. дит. кн. в 1905Ч14 рр.

Бурґгардт Освальд, див. Клен Юрій.

Бурденко Микола (1876Ч1946), видатний хірург укр. походження, один із творців нейрохірургії, акад.; з 1912 проф. Тартуського Ун-ту, з 1924 Ч Московського Ун-ту; перший президент Академії Мед. Наук, заснованої з його ініціятиви; видатні наук. праці принесли Б. світову славу (почесний чл. багатьох закордонних наук. т-в).

Буревій Кость (1888Ч1934), діяч партії соц.-рев.

лБуревісник╗, добровільне спортове т-во профспілок держ. торгівлі; центр у Москві, широка мережа на Україні; стадіони в Харкові й Симферополі.

Буре вугілля

Бурий залізняк, важлива залізна руда, суміш гідроокисів заліза (гол. гематиту та лімоніту) з гідроокисами кремнезему та глинистими речовинами. На Україні багаті родовища на Керчинському й Таманському півостровах, слабші Ч на Криворіжжі, Кубані, в Карпатах. Див. також Залізні руди.

Бурий-Радкевич Григорій (Ж1881), паразитолог, працював у Харківському Ун-ті (1870Ч81). Автор розвідок із паразитології; вперше описав Entamoeba blattae (1870).

Буринь (IIЧ14), с. на сх. від Конотопа; р. ц. Сумської обл., цукроварня.

Бурко Іван, підполк., в роки визвольних змагань помічник командувача Гарматної бриґади корпусу київ. Січових Стрільців, організатор артилерії СС.

Бурксер Євген, сучасний геолог, чл.-кор. АН УРСР, наук. співр. Ін-ту Геол. Наук АН УРСР; праці з гідрохемічного та радіологічного дослідження мінеральних джерел і грязей на Україні.

Буркун (Melitolus), рослина з родини бобових, підродини метеликових. На Україні є такі відміни: Б. білий (М. albus), дворічна рослина до 2 м висоти, росте по пустирях і дорогах. Як невибаглива й витривала на мороз і посуху рослина, культивується на сіно, зелений корм і силос. Б. жовтий (М. officinalis), вживається в медицині для виготовлення т. зв. наривного плястра і в нар. медицині. Б. блакитний (Trigonella coeruella), вживається як приправа до сиру. Всі буркуни медодайні.

Буркут, мінеральне джерело й селище б. ЖабТя над Чорним Черемошем у Гуцульських Бескидах; курорт з 18 в., знищений під час першої світової війни й пізніше не відновлений. Також місцева назва ін. мінеральних джерел у Карпатах.

лБурлака╗, хор, складений із кол. вояків-українців; спочатку в Італії (з 1945), потім в Англії (з 1947).

Бурлеск (від італ. burla Ч жарт), жанр комічної поезії, в якому мист. ефект досягається перемішуванням елементів поважного і лнизького╗, жартівливого; твори, що в них поважна тема трактується гумористичне, лпростацькою╗ мовою, були дуже поширені в укр. літературі другої пол. 18 і поч. 19 в. Див. Травестія.

Бурляй (Бурлюй, Бирляй), імТя невідоме, гадяцький полк., 1624 здобув Синоп, учасник повстання Хмельницького, загинув 1649 при облозі Збаража.

Бурляй Кіндрат, коз. отаман 1638, чл. посольства від Хмельницького до Москви (1653).

Бурмістенко Михайло (* 1902), сов. діяч, від 1919 Ч в сов. держ. апараті; влітку 1938 голова Верховної Ради УССР; незабаром зник з політ, арени.

Бурмістер, з нім., начальник міськ. самоуправи, посадник, міськ. голова. З магдебурзьким правом назва Б. перейшла через Польщу й Литву на Україну й збереглася до 19. в. За магдебурзьким правом, заг. збори міщан звичайно обирали двох Б., які в своїй чинності чергувалися. До їх компетенції належало головування в міськ. раді, нагляд над міським госп-вом та ін. адміністративно-фінансові справи. В містах з неповною самоуправою бував звичайно один Б., який виконував усі функції начальника міста.

Бурси, спільні приміщення для учнів, перев. сиріт і дітей бідних батьків

Бурундай (13 в.), тат. полководець, брав участь у навалі Батия 1240; 1259 Ч на чолі походу на зах. землі; на його вимогу були знищені укріплення у Володимирі, Луцькому, Львові та в ін. містах.

Бурштин (янтар), копальна живиця дерев третинного періоду; вживається для прикрас і в техніці. На Україні виступає на Київщині (в піщано-глинястих шарах олігоцену), на Підкарпатті, б. Львова й Бурштина (на Опіллі), Ч скрізь у невеликій кількості й тому пром. значення не має.

Бурштин (IVЧ5), село м. т. на р. Гнила Липа на Опіллі; р. ц. Станиславівської обл. 4500 меш. (1931); б. міста великі могили з коз. часів.

Буряк звичайний (Beta vulgaris L.)

Буряківець Юрій (*1924), поет на еміграції; зб. лСлово про Україну╗ (1946), лДо вершин духа╗ (1948), лЗірниці╗ (1950).

БурТяни, рослини

Бурячок Іван, сучасний театральний декоратор; працював у театрі М. Садовського в Києві (1907Ч15), за сов. часу Ч у Вінницькому драматичному, а згодом оперовому театрі.

Бусел Олександр (1911Ч43), чл. ОУН, вТязень поль. тюрем, організував під нім. окупацією укр. шкільництво на Волині, розстріляний німцями в м-ку Клевані.

Бусел Яків, брат Олександра, чл. ОУН, вТязень поль. тюрем, підпільний публіцист і керівний чл. визвольного руху (псевд. Галина, Київський), загинув 1945 в бою з большевиками.

Буслаєв Федір (1818Ч97), рос. філолог, проф. Московського Ун-ту, чл. Академії Наук; досліджував літературу й мистецтво княжої доби: лИсторические очерки русской народной словесности й искусства╗ (І-ІІ, 1861), лНародная поэзия╗ (1887) та ін.

Бутаков Олексій (1816Ч69), рос. учений подорожник, чл. геогр. т-в, контрадмірал; 1848Ч49 керував експедицією для дослідження Аральського моря, в якій брав участь як рисівник засланий Т. Шевченко. Участь в експедиції дала змогу Шевченкові, до якого Б. ставився дуже прихильно, всупереч царській забороні, виконати велике число пейзажних і жанрових малюнків.

Буташевич-Петрашевський Михайло, див. Петрашевський.

Бутенко Борис (Ж1926), інж. шляхів, будівник і управитель КамТянецької залізниці; 1918 за гетьмана мін. шляхів; згодом на еміграції, помер у Будапешті.

Бутенко Іван (1852Ч91), визначний укр. оперовий співак-бас, артист московської опери.

Бутков Петро (1775Ч1857), рос. історик, чл. рос. Академії Наук, дослідник історії України; лОборона летописи русской от навета скептиков╗ (1840).

Бутковський Іван (*1910), псевд. Гуцул, підполк. УПА й командир воєнної округи ч. IV (1944), шеф Місії УПА за кордоном.

Бутковський Петро (1801Ч44), психіятр і терапевт, проф. Харківського Ун-ту, автор ряду наук. праць, зокрема підручників психіятрії, терапії та хірургії.

Бутник-Сіверський Борис, в 1920-их рр. наук. співр. Кабінету дослідження дитячої творчости при Катедрі Історії Мистецтва ВУАН; лПринципи ілюстрування дитячої книжки╗ (1929) та ін. праці; тепер живе в Росії.

Бутович Микола (*1895), визначний графік і ґравер

Бутовичі, кілька укр. родів різного походження із спільним прізвищем, відомі з 17 в.; м. ін. Степан, з Чернігівщини, ген. осавул (1709Ч17); ДемТян та Степан Ч бунчукові товариші, учасники гилянського та сулацького походів (1725Ч27); Олекса, чернігівський губернатор (1813Ч 18); з ін. лінії Григорій, протопоп переяславський і галицький (1654Ч75), прихильник Брюховецького, з яким їздив до Москви.

Бутовський Семен (*1881), режисер і актор-співак; почав працю в театрі Садовського (тенорові партії в операх М. Лисенка), згодом режисер у пересувній опері (з 1929), пізніше Ч в Дніпропетровському (з 1931); на еміграції Ч спершу в Зальцбурґу, тепер в ЗДА.

Бутурлинівка (IIIЧ21), м. на р. Осередь (притока Дону) на Вороніжчині; р. ц. Воронізької обл. Найдалі на півн. сх. висунена частина укр. етногр. території. 1926 Ч 28 000 меш., у тому числі 85% українців. Кустарна (шкіряно-хутрова і взуттєва) та харчова пром-сть. Б. постала як слобода бл.1740 і була заселена переважно укр. поселенцями з Лівобережжя, що 1766 зняли повстання, коли граф. Бутурлін їх покріпачив. За царату Б. відома як найбільше село Воронізької губ. з кустарним промислом.

Бутурлін Василь (Ж1656), рос. боярин, в січні 1654 голова моск. посольства під час переговорів у Переяславі й учасник переговорів з укр. послами в Москві в березні 1654.

Бухановська Катерина, уроджена Чайківська (*1889), учителька з вищою освітою, провадила освітньо-освідомну роботу серед молоді, співзасновниця першої укр. гімназії в Києві 1917 р.

Бухтовець, ліва притока р. Бистриці Надвірнянської, що творить найбільший в укр. Карпатах водоспад (16 м висоти).

Буценко Опанас (*1889), больш. діяч 1920-их рр., увійшов до першого ЦК КП(б)У, з 1923 секретар Всеукр. Центр. Виконавчого Комітету, 1929 усунутий; на поч. 1930-их рр. на чолі крайової влади на Далекому Сході РСФСР, сприяв українізації Зеленого Клину; після 1933 зник з політ, арени.

Буцманюк Юліян (*1885), маляр із Галичини, студіював в Академії Мистецтв у Кракові; розпис церкви в Жовкві, тепер перебуває в Канаді; ікони, фігурні композиції, портрети.

Буча (IIIЧ11), с. м. т. Києво-Святошинського р-ну Київ. обл. Курортно-відпочинкова місцевість у соснових лісах, 32 км на півн.-зах. від Києва. Торфова і лісопильна пром-сть, цегельня, гута.

Бучацьке євангеліє, інакше Городиське, ц.-слов. текст (160 арк.), переписаний на Україні, правдоподібно на півн. Волині, в 12 Ч першій пол. 13 в. Мову описували Соболевський, Свєнціцький, О. Колесса, останній опублікував зразки тексту. Рукопис зберігається в Львові.

Бучацький мир, укладений восени 1672

Бучацький Олександр (1891Ч1941), укр.-кат. свящ. і виховник у Галичині; засновник і перший Комендант Уладу пластового новацтва (з 1926), організатор новацьких таборів на Остодорі в Карпатах.

Бучацькі, поль. рід, в 15 в. відігравав визначну ролю в історії Поділля: Михайло (Ж1438) захопив у литовців КамТянець і все Поділля; Ян бл. 1462 був воєводою подільським, а його брат Михайло в той же час каштеляном камТянецьким; 1479 Яків з того ж роду був подільським воєводою.

Бучач (IVЧ6), м. в ярі р. Стрипи на гал. Поділлі; р. ц. Тернопільської обл. До 1939 р. пов. торг. м. 10000 меш. (1931); виробництво килимів і макат; тепер харч. пром-сть місц. значення. Б. відомий з 12 в. як оборонний пункт у війнах із турками й татарами; 1672 р. тут був укладений Бучацький мир. Руїни замка Бучацьких з 14 в., ратуша (рококо) 18 в.; Василіянський монастир, заснований 1712 Стефаном Потоцьким, із барокковою церквою (з 1753); з 1784 мав нар. школу, з 1856 учительську семінарію, з 1911 Ін-т св. Йосафата. В Б. знайдено кераміку 2 тисячоліття до Хр. й велике трипільське селище (досліджував Л. Козловський). Більше інформації про історію, памТятники, транспорт, готелі, ресторани див. в книжці: Украина. Практический путеводитель, Бельско-Бяла 2007; карта міста

Бучинський Богдан

Бучинський Богдан (1883Ч1907), історик у Галичині; гол. праця лСтудії до історії унії╗ (1908).

Бучинський Дмитро (*1913), журналіст із Галичини, з 1944 на еміграції; видав у Мадріді студії про Г. Сковороду, І. Франка, Укр. Церкву; статті в укр. і есп. пресі.

Бучинський Мелітон (1847Ч1903), адвокат, гром. діяч у Станиславові; збирав етногр. матеріяли; листування Б. з Драгомановим видало НТШ заходами М. Павлика (лПереписка╗).

Бучинський-Ясколд Олександр, автор поеми про другу чигиринську війну (1678), що увійшла до літопису Величка поруч з ін. літ. творами.

Бучкевич Василь (1860Ч1928), археолог, дослідник старовини Полтави й Полтавщини, співр. полтавських часописів і лКиевской Стариньї╗, де вмістив чимало описів місцевостей і іст. памТяток.

Бучко Іван (*1.10.1891), архиєп., церк. і гром. діяч

Бучко Микола (*1912), гр.-кат. свящ., ред. місячника бачванських українців у Заґребі лДумка╗ (1937Ч44), засланий 1944 до концтабору в СССР на 10 р., звільнений 1956.

Бучма Амвросій (*1891), видатний актор

Буша (VЧ9), с. на р. Мурахві (притока Дністра) на сх. Поділлі, Ямпільського р-ну Вінницької обл. Кол. велике місто (12 000 меш.). Рештки укріплень. За Хмельницького (1654) уславилося героїчною обороною від поляків: дружина сотн. Завістного, коли не було змоги боронитися, висадила замок з мешканцями.

Бушля Андроник (*1904), псевд. письм. з Катеринославщини; автор новель, друкованих у ж. лЗоря╗, лЖиття й Революція╗ й ін. (лЖовтий цвіт╗, лУрвище╗, лХліб╗ та ін.).

Буштино (VЧ4), с. над впадінням Тереблі до Тиси в Мармароській улоговині, Тячівського р-ну Закарп. обл.; за часів Карп. України осідок дирекції держ. лісів і маетностей; деревна пром-сть.

Буштул (VЧ4), верх у Полонинському Бескиді в Карпатах, 1693 м; джерело р. Лімниці.

Буяк (Bujak) Францішек (1875Ч1953), поль. історик, економіст і соціолог; довголітній проф. Львівського Ун-ту; у працях Б. є багато матеріялів до іст. зах.-укр. земель: лOsadnictwo Ma│opolskie╗, лGalicya╗, І-ІІ, 1908Ч10, й ін.

Буяльськмй Ілля (1789Ч1866), хірург і анатом, родом З.Чернігівщини. Проф. Петербурзької Мед.-Хірургічної Академії (1821Ч44); належав до найкращих хірургів Европи; один із перших запровадив у. Рос. Імперії етерну та хлороформну наркозу. Залишив визначні праці з анатомії та хірургії.

Буяльський Наполеон, маляр і графік пол. 19 в.; студіював у Берліні, Парижі, Петербурзі; в 1850 відкрив у Києві мист. школу з відділом літографії і ґраверства; малював іст. образи та портрети.

Бюджет, встановленим порядком і відповідними інстанціями затверджене зведення прибутків і видатків публічних органів.

Бюджетове право в УССР

лБюлетень Братства Українців-Католиків Канади╗, виходив у Йорктоні (Канада), 1933Ч37, згодом п. н. лБудучність нації╗, як двотижневик у Вінніпегу.

лБюлетень Крайової Екзекутиви ОУН на ЗУЗ╗, підпільний циклостилевий місячник, ідеологічно-політ. і програмовий офіціоз ОУН; виходив з 1930 під ред. І. Ґабрусевича, в 1931Ч34 Ч Я. Отецька у Львові.

лБюлетень Польсько-Український╗ (УBiuletyn Polsko-UkraiёskiФ), ілюстрований тижневик з поль-укр. проблематикою, заснований 1932 під ред. В. Бончковського; праці поль. україністів і українофілів та укр. авторів. Вийшло бл. 290 ч., з січня 1939 замінений місячником УProblemy Europy WschodniejФ.

лБюро Інформації Української Головної Визвольної Ради╗, назва підпільного бюлетеня УГВР, що зТявляється з 1948 р. друком на Україні. Останній відомий за кордоном випуск Ч з травня 1951 (ч. 9).

Вавриків Марія Ч Вячеслав, князь

 

Книгарня Горизонт

 
Сайт управляется системой uCoz